Рішення

від 04.09.2017 по справі 910/10834/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017Справа №910/10834/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР";

до: товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ-ПРО";

про: визнання договору недійсним.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивач: Лукошкіна Ю.Ю. - за довіреністю від 10.06.2016 № б/н, Лавринович В.О. - за довіреністю від 28.08.2017 № 45/17;

відповідача: не з'явилися.

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ-ПРО" про визнання нікчемного договору недійсним.

Позовні вимоги мотивовані тим, що укладений між сторонами спору договір оренди нежилого приміщення від 01.03.2015 № 1/03-2/2015 суперечить положенням ст. 793, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що на підставі статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.07.2017 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/10834/17. Розгляд справи призначений на 31.07.2017.

Господарський суд міста Києва, в порядку передбаченому ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою від 31.07.2017 відклав розгляд даної справи на 04.09.2017.

Відповідач, скориставшись правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, надав суду відзив, яким позовні вимоги відхилив повністю з огляду на те, що поданий до суду позов є складовою частиною рейдерського захоплення майна гр. ОСОБА_3, яка є бенефіціарним власником позивача.

До господарського суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких останній звернув увагу суду на практику розгляду справ про визнання аналогічних договорів оренди недійсними з тих же підстав, що і у даній справі.

В судовому засіданні 04.09.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи повноважного представника позивача по суті даного спору та дослідивши наявні докази у матеріалах даної справи, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР", як орендодавцем та товариством з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ-ПРО", як орендарем, укладено договір оренди нежилого приміщення від 01.03.2015 № 1/03-2/2015 (далі - Договір/оспорюваний правочин), відповідно до предмету якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування частину нежилого приміщення, загальною площею 25,00 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1, 1 вхід, 1 поверх, частина к. 104 площею 25,00 кв.м. (п. 1.1 Договору).

Пунктом 7.1 Договору визначено, що цей договір набирає сили з дати його укладення. Термін дії оренди по цьому договору складає 34 місяці та діє з 01.03.2015 по 31.12.2018 включно.

Згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного Кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Укладений між сторонами спору Договір за своєю правовою природою є договором найму (оренди), тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 Господарського кодексу України.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Аналогічні положення викладені в ч. 1 ст. 283 ГК України.

Спір між сторонами судового процесу, виник внаслідок того, укладений між сторонами спору Договір підлягає визнанню судом недійсним, оскільки суперечить положенням ст. 793, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з урахуванням такого.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків (п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.13. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Відповідно ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 названого Кодексу.

Згідно частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Приписами статті 252 Цивільного кодексу України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

В силу норм статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що сторони під час укладення оспорюваного правочину визначили термін його дії, а саме, з 01.03.2015 по 31.12.2018. За підрахунком суду термін дії спірного договору становить три роки та дев'ять місяців.

Приписами ст. 793 Цивільного кодексу України встановлено, що договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно з частиною 1 статті 220 Цивільного кодексу України в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що оспорюваний правочин є нікчемний, оскільки укладений з порушенням норм статті 793 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 2.5.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", за змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним.

Оскільки судом встановлено, що оспорюваний правочин укладено з порушенням норм статті 793 Цивільного кодексу України, тому в силу норм статей 203, 215 Цивільного кодексу України він підлягає визнанню судом недійсним.

Доводи відповідача, викладені у відзиві на позов судом відхилені як необґрунтовані, оскільки не мають жодного відношення до розгляду даного спору по суті.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю, оскільки, як встановлено судом, оспорюваний правочин укладено з порушенням ст. 793, ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, що на підставі ст. 215 Цивільного кодексу України є підставою про визнання його недійсним.

Враховуючи, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49 ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним нікчемний правочин - договір оренди нежилого приміщення від 01.03.2015 № 1/03-2/2015, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, ідентифікаційний код: 31244298) та товариством з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ-ПРО" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, ідентифікаційний код: 36137456).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "КАПІТАЛ-ПРО" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, ідентифікаційний код: 36137456) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ЦЕНТР" (04080, м. Київ, вул. Межигірська, 82-А, ідентифікаційний код: 31244298) витрати по сплаті судового збору в сумі 1.600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 11 вересня 2017 року

Суддя С.В. Балац