Рішення

від 13.09.2017 по справі 910/12252/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017Справа №910/12252/17

За позовом Державного підприємства "УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІТ ТЕКНОЛОДЖІС"

про стягнення 53 393,70 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Серьогін С.Ю. - представник за довіреністю № 22 від 01.01.17

від відповідача не з'явився

В судовому засіданні 13.09.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІТ ТЕКНОЛОДЖІС" про стягнення 53 393,70 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору №1012-260/11.175/14/ІН від 10.12.2014 на закупівлю послуг з розробки та затвердження нормативного документу Методика аналізу ЕМС для вирішення задач присвоєння частот радіоелектронним засобам фіксованої служби належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 19 200,00 грн. Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 19 284,00 грн., 3 % річних у розмірі 1464,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 13 445,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12252/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 13.09.2017.

У судове засідання, призначене на 13.09.2017, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Так, за приписами ст.65 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

За приписами ст.29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 було надіслано на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві - 04086, м. Київ, вул. О.Теліги, буд. 39-А та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте, конверт з вказаною вище ухвалою було повернуто на адресу суду з відміткою За закінченням встановленого строку зберігання .

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги направлення господарським судом поштової кореспонденції за адресою, яка наявна в матеріалах справи, з огляду на позицію Вищого господарського суду України, суд дійшов висновку про належне повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання 13.09.2017 справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка даного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

10 грудня 2014 року між Державним підприємством "УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ" (надалі- позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФІТ ТЕКНОЛОДЖІС" (надалі - відповідач, замовник) було укладено договір №1012-260/11.175/14/ІН на закупівлю послуг з розробки та затвердження нормативного документу Методика аналізу ЕМС для вирішення задач присвоєння частот радіоелектронним засобам фіксованої служби (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору виконавець зобов'язується надати послуги з розробки та затвердження нормативного документу Методика аналізу EMC для вирішення задач присвоєння частот радіоелектронним засобам фіксованої служби (надалі - послуги) згідно Технічному завданню (Додаток 1), а Замовник прийняти і оплатити їх.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що ціна цього договору становить 19 200,00 грн., в тому числі ПДВ 3 200,00 грн., та оформлюється Протоколом погодження договірної ціни (Додаток 3).

Згідно з п.п. 5.1.-5.3. договору послуги надаються в строк до 18 грудня 2014 року, в один етап. Термін надання послуг наведений у Календарному плані надання послуг за договором (Додаток 2).

Відповідно до п. 6.1. договору замовник зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги.

Розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником вартості наданих Послуг протягом 10 календарних днів після підписання Акту здачі-приймання наданих Послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця (п. 4.1. договору).

Пунктом 10.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 20 грудня 2014 року, а в частині зобов'язань взятих на себе сторонами до їх повного виконання.

Як вбачається із матеріалів справи, 18.12.2014 року між сторонами було підписано акт здачі-приймання наданих послуг до договору №1012-260/11.175/14/ІН від 10.12.2014, відповідно до якого останні підтвердили, що позивач надав відповідачу послуги щодо розробки та затвердження нормативного документу Методика аналізу ЕМС для вирішення задач присвоєння частот радіоелектронним засобам супутникових служб на загальну суму 19 200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 3200,00 грн.

За твердження позивача, спір у справі виник внаслідок порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 19 200,00 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Так, згідно зі статтями 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускаються (ст. 525 ЦК України).

Укладений між сторонами спору договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено, що позивач на підставі договору №1012-260/11.175/14/ІН від 10.12.2014 надав відповідачу послуги по розробці та затвердження нормативного документу Методика аналізу ЕМС для вирішення задач присвоєння частот радіоелектронним засобам супутникових служб на загальну суму 19 200,00 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи Актом здачі-приймання наданих послуг від 18.12.2014, який підписаний відповідачем без зауважень та заперечень.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1. договору сторони передбачили, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником вартості наданих Послуг протягом 10 календарних днів після підписання Акту здачі-приймання наданих Послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Виконавця.

Отже, з урахуванням положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.1 договору строк оплати послуг, у відповідності до умов договору є таким, що настав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання перед позивачем по сплаті за договором №1012-260/11.175/14/ІН від 10.12.2014 наданих послуг на загальну суму 19 200,00 грн. Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів належного виконання зобов'язань щодо оплати наданих позивачем послуг не надав, заперечень щодо отримання таких послуг не навів.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Беручи до уваги зазначене, суд приходить до висновку, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем за договором №1012-260/11.175/14/ІН від 10.12.2014 належним чином доведений, документально підтверджений та строк оплати є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 19 200,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 19 284,00 грн., що нарахована в період з 29.12.2014 по 14.07.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Так, відповідно до п. 7.3.1. договору сторони передбачили, що у разі прострочення терміну оплати наданих виконавцем послуг замовник сплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих послуг за кожен день прострочення.

Згідно ч. 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано .

В пункті 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що: "Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України . Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України , строку, за який нараховуються штрафні санкції".

З урахуванням викладеного, судом здійснено перерахунок розміру пені, який становить 4 832,09 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 19200.00 29.12.2014 - 05.02.2015 39 14.0000 % 0.077 %* 574.42 19200.00 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 %* 533.39 19200.00 04.03.2015 - 29.06.2015 118 30.0000 % 0.164 %* 3724.27

Таким чином, вимога позивача щодо стягнення пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 4 832,09 грн., що нарахована в період з 29.12.2014 по 29.06.2015, в частині позовних вимог про стягнення 14 451,91 грн. пені слід відмовити.

Крім того, позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 1464,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 445,00 грн. нарахованих за період з 29.12.2014 по 14.07.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив, що він є більшим, ніж заявлений позивачем. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума 3% річних у розмірі 1464,00 грн. та інфляційних втрат у розмірі 13 445,00 грн.

З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 38 941,09 грн., у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІТ ТЕКНОЛОДЖІС" (04086, м. Київ, вул. О. Теліги, 39-А; ідентифікаційний код 38782323) на користь Державного підприємства "УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83-Б; ідентифікаційний код 32348248) суму основного боргу у розмірі 19 200 (дев'ятнадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., пеню у розмірі 4 832 (чотири тисячі вісімсот тридцять дві) грн. 09 коп., 3 % річних у розмірі 1 464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 13 445 (тринадцять тисяч чотириста сорок п'ять) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1 166 (одна тисяча сто шістдесят шість) грн. 93 коп.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.09.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.