Рішення

від 04.09.2017 по справі 910/10617/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.09.2017Справа №910/10617/17 За позовом Комунального підприємства Київської обласної ради "Друкар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремлюкс-2"

про стягнення 108037,33 грн.

Суддя Мельник В.І.

Представники:

Від позивача Терехова А.О. довіреність№ б/н від 03.05.2017

Від відповідача не з?явився

Суть спору:

Комунальне підприємство Київської обласної ради "Друкар" подало на розгляд до Господарського суду міста Києва позов до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ремлюкс-2" про стягнення 108037,33 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 порушено провадження у справі №910/10617/17 та призначено розгляд справи на 24.07.2017.

24.07.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано заяву про відсутність спору.

В судове засідання 24.07.2017 представник позивача з?явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання 24.07.2017 представник відповідача не з?явився, вмотивованих заяв та клопотань до суду не надіслав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 відкладено розгляд справи на 04.09.2017.

04.09.2017 відділом діловодства суду від представника позивача отримано додаткові документи до матеріалів справи.

В судове засідання 04.09.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення у справі, просив суд задовольнити позовні вимоги.

В судове засідання 04.09.2017 представник відповідача не з'явився, заяв та клопотань до суду не направив.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

В судовому засіданні 04.09.2017 було оголошено рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

29.11.2011 між Комунальним підприємством Київської обласної ради Друкар , як орендодавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю Ремлюкс-2 , як орендарем було укладено Договір оренди нерухомого майна, що перебуває в спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області №82/11, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлові приміщення (надалі-майно), загальною площею 53,00 кв. м., розташовані на першому поверсі адміністративно-виробничої будівлі (літ А), за адресою: м. Київ, вул. Краківська, 6-А. Майно знаходиться на балансі Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар , вартість якого визначена згідно із звітом про незалежну оцінку, здійснену станом на 13.09.2011 і становить 161 216,46 грн.

Згідно Акту прийому-передачі в оренду нежитлового приміщення від 29.11 2011 року позивач передав, а відповідач прийняв в оренду майно.

Пунктом 3 Договору оренди встановлено порядок розрахунку розміру орендної плати за майно.

Згідно п. 3.3. Договору оренди, орендна плата перераховується орендарем у розмірі 100 % на розрахунковий рахунок балансоутримувача щомісячно не пізніше 5 числа на умовах попередньої оплати.

Відповідно до п. п. 5.7., 5.8. Договору оренди відповідач зобов'язувався сплачувати орендну плату та відшкодовувати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна, які не входять до орендної плати.

Згідно п. 3.9., закінчення строку дії Договору не звільняє орендаря від обов'язків сплатити заборгованість, що виникла протягом дії цього Договору в повному обсязі, враховуючи санкції.

Як вбачається із матеріалів справи, 01.01.2012 між сторонами було підписано Додаток до договора № 82/11 від 29 листопада 2011 року та № 87/11 від 03 січня 2012 року про відшкодування витрат балансоутримувача на надання експлуатаційних та комунальних послуг орендарю (далі - Додаток).

У відповідності до п. 2.2.1 Додатку про відшкодування витрат балансоутримувача на надання експлуатаційних та комунальних послуг орендарю, орендар зобов'язався не пізніше 25 числа поточного місяця вносити плату на рахунок балансоутримувача будівлі за комунальні та експлуатаційні послуги.

Відповідно до Акту приймання-передачі нежитлового приміщення від 31.05.2017 орендар передав, а орендодавець прийняв приміщення, згідно Договору оренди.

Позивач зазначив, що взяті на себе зобов'язання виконав у повному обсязі, проте відповідач порушив умови Договору, оплати послуг, в зв'язку із чим утворилась заборгованість в розмірі 102100,01 грн. щодо орендної оплати, 1289,82 грн. по відшкодуванню витрат, пов'язаних з утриманням будинку, 1387,11 грн. пов'язаних по утриманню земельної ділянки, 3260,39 грн. по відшкодуванню витрат за комунальні послуги.

Позивачем, 26.08.2016 на адресу відповідача надіслано вимогу про сплату заборгованості №432, проте остання відповідачем залишена без відповіді, заборгованість, що вникла у останнього не погашено.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) ( ст. 530 ЦК України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди (найму).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3 статті 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна встановлено обов'язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з п.п. 1,3 ст. 19 вказаного Закону орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 629 ЦК України , договір є обов'язковим для виконання.

Відповідачем не надано доказів які б спростовували зазначене позивачем.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення основного боргу в сумі 102100,01 грн., витрати пов'язані з утриманням будинку в розмірі 1289,82 грн., витрати пов'язані з утриманням земельної ділянки в розмірі 1387, 11 грн., витрати за комунальні послуги в розмірі 3260,39 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю .

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33 , 49 , 82-85 ГПК України , суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю РЕМЛЮКС-2 (02090, м. Київ, вул. Азербайджанська, будинок 8-Б, ідентифікаційний номер 33884642) на користь Комунального підприємства Київської обласної ради Друкар (08200, київська область, м. Ірпінь, вул. Ярославська, 11, ідентифікаційний номер 02466949) основну заборгованість в розмірі 102100 (сто дві тисячі сто) грн. 01 коп., витрати пов'язані із утриманням будинку 1289 (одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять) грн. 82 коп., витрати пов'язані із утриманням земельної ділянки в розмірі 1387 (одна тисяча триста вісімдесят сім) грн. 11 коп., витрати за комунальні послуги 3260 (три тисячі двісті шістдесят) грн. 39 коп., судовий збір в розмірі 1620 (одна тисяча шістсот двадцять) грн. 56 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 08.09.2017

Суддя Мельник В.І.