Рішення

від 08.09.2017 по справі 910/11457/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2017Справа №910/11457/17

За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву

до Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛЬНА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА СЄВЄРНАЯ

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Державне підприємство НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ

про стягнення 10 463, 31 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: Григоренко І.В. - по дов.

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: Наливайко С.П. - по дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная про стягнення 10 463,31 грн. заборгованості за договором оренди №7706 від 30.12.2016р.

Ухвалою від 17.07.2017р. порушено провадження по справі №910/11457/17 та призначено її розгляд на 08.09.2017р. Одночасно, вказаною ухвалою залучено до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Державне підприємство НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ . Крім того, ухвалою від 17.07.2017р. судом було задоволено клопотання заявника та відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору за подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная до 08.09.2017р.

Представником позивача 07.09.2017р. через відділ діловодства суду було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, крім того, у судовому засіданні представником позивача було подано клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Представник відповідача у судове засідання 08.09.2017р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представником позивача у судовому засіданні 08.09.2017р. було надано усні пояснення по суті спору, відповідно до змісту яких позовні вимоги підтримано в повному обсязі.

Представником третьої особи під час розгляду справи 08.09.2017р. було надано усні пояснення по суті спору.

Незважаючи на неявку представника відповідача, з огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду, справа може бути розглянута по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 08.09.2017р. у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу.

В судовому засіданні 08.09.2017р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.12.2016р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛЬНА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА СЄВЄРНАЯ було укладено договір №77069 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, відповідно до п.1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлове приміщення на 7-му поверсі адміністративної будівлі, загальною площею 16,30 кв.м, розміщене за адресою: м.Київ, бул.Л.Українки, 26, що перебуває на балансі Державного підприємства НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ , вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 30 червня 2016р. і становить 298090 грн.

За умовами п.1.2 договору №77069 від 30.12.2016р. майно передається в оренду з метою розміщення офісу.

Згідно п.2.1 договору №77069 від 30.12.2016р. орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Обов'язок щодо складання акта приймання-передачі майна покладається на орендодавця (п.2.4 договору №77069 від 30.12.2016р.).

Відповідно до п.2.4 договору №77069 від 30.12.2016р. орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої Постановою №786 від 04.10.1995р. Кабінету Міністрів України, і становить без податку на додану вартість за базовий місяць розрахунку - червень 2016р. 4471,35 грн.

Пунктами 3.2, 3.3 укладеного між позивачем та відповідачем договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць з урахуванням пункту 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2016р. .

У п.3.6 договору №77069 від 30.12.2016р. вказано, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 15 числа наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, з урахуванням пункту 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2016р. .

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, із урахуванням пункту 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2016р. . У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж, три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п.п.3.7, 3.8 договору №77069 від 30.12.2016р.).

У п.10.1 вказаного правочину зазначено, що договір укладено строком на 2 роки 11 місяців що діє з 30.12.2016р. до 30.11.2019р. включно.

З огляду на встановлений ст.204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір №77069 від 30.12.2016р. оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.

Як свідчать матеріали справи 30.12.2016р. Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву було передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛЬНА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА СЄВЄРНАЯ прийнято у строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення на 7-му поверсі адміністративної будівлі, загальною площею 16,30 кв.м, розміщене за адресою: м.Київ, бул.Л.Українки, 26, яке перебуває на балансі Державного підприємства НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ , про що сторонами було складено та підписано акт б/н від 30.12.2016р. приймання-передавання орендованого майна. Означений акт було підписано орендарем, орендодавцем та балансоутримувачем без жодних зауважень та заперечень.

Протягом дії означеного, позивачем було нараховано відповідачу орендну плату за користування об'єктом оренди згідно умов договору №77069 від 30.12.2016р., зокрема, за період з грудня 2016р. по квітень 2017р. орендодавцем нараховано суму орендної плати, яка підлягає перерахуванню до державного бюджету, у розмірі 13098,69 грн.

Виходячи з умов укладеного між сторонами договору оренди, суд дійшов висновку, що строк внесення орендарем орендної плати за період з грудня 2016р. по квітень 2017р. настав. При цьому, судом враховано, що розрахунок суми орендних платежів, які у відповідності до умов договору №77069 від 30.12.2016р. підлягють перерахуванню до державного бюджету за вказаний вище період, є арифметично вірним.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами не спростовані, Товариством з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛЬНА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА СЄВЄРНАЯ належним чином свої зобов'язання за договором №77069 від 30.12.2016р. в частині перерахування орендної плати до державного бюджету виконано не було, внаслідок чого за період з січня по квітень 2017р. у останнього утворилась заборгованість в сумі 9766,81 грн.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами ч.1 ст.762 вказаного нормативно-правового акту за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (ст.3 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Частиною 3 ст.18 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачено, що орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ч.ч.1, 3 ст. 19 Закону України Про оренду державного та комунального майна ).

Отже, враховуючи, що відповідачем так і не було спростовано належними та допустимими у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами наявності заборгованості з внесення орендної плати згідно договору №77069 від 30.12.2016р. за період з січня по квітень 2017р., внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість на суму 9766,81 грн., суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю ЦЕНТРАЛЬНА ЗБАГАЧУВАЛЬНА ФАБРИКА СЄВЄРНАЯ основного боргу та наявності підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд також дійшов висновку щодо часткового задоволення вимог позивача про стягнення пені в розмірі 286,12 грн., штрафу в сумі 293 грн. та інфляційних втрат в розмірі 117,38 грн. При цьому, господарський суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

За приписами ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

У ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України зазначено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно зі ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вказувалось вище, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати, із урахуванням пункту 9 розділу Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2016р. . У разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі 3% від суми заборгованості (п.п.3.7, 3.8 договору №77069 від 30.12.2016р.).

Враховуючи порушення відповідачем строків внесення плати за товар, отриманий в межах договору №77069 від 30.12.2016р, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 286,12 грн. та штраф в сумі 293 грн.

Проте, за висновками суду, наведений заявником розрахунок пені є невірним, з огляду на наступне.

Відповідно до п.2.5 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань пеня нараховуються починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ст.254 вказаного нормативно-правового акту визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Проте, означені правові норми заявником при нарахуванні суми пені, враховано не було.

Здійснивши власний перерахунок, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в сумі 278,85 грн.

Одночасно, представлений позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За порушення строків внесення плати за послуги у межах №77069 від 30.12.2016р позивачем було нараховано та заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 117,38 грн.

Після здійснення перевірки наведеного заявником розрахунку, суд дійшов висновку щодо наявності в останньому арифметичних помилок, а обґрунтованим є стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 114,36 грн.

З приводу розподілення судових витрат господарський суд зазначає наступне.

За приписами ст.1 Закону України Про судовий збір судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Статтею 2 вказаного нормативно-правового акту визначено, що платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

За приписами ч.1 ст.8 Закону України Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Як вказувалось вище, ухвалою від 17.07.2017р. судом було задоволено клопотання заявника та відстрочено Регіональному відділенню Фонду державного майна України по місту Києву сплату судового збору за подачу до Господарського суду міста Києва позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная до 08.09.2017р.

Станом на момент прийняття рішення по справі заявником судовий збір до Державного бюджету України внесено не було.

Відповідно до п.3.4 Постанови №7 від 21.02.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України у разі коли господарським судом було відстрочено сплату позивачем судового збору, який з тих чи інших причин до прийняття рішення зі справи сплачено не було, а останнє прийнято на користь позивача, то стягнення суми судового збору здійснюється безпосередньо з відповідача у доход Державного бюджету України.

З огляду на висновки суду щодо часткового задоволення позовних вимог, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог та підлягають стягненню на користь Державного бюджету України.

Виходячи з того, що суд дійшов висновку стосовно можливості розгляду справи по суті за наявними у ній документами в судовому засіданні 08.09.2017р., клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору, подане у судовому засіданні 08.09.2017р., було залишено без задоволення.

Керуючись, ст. ст. 32, 33, 49, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 736, ЄДРПОУ 31255912) на користь Державного бюджету України (одержувач УДКСУ у Шевченківському районі міста Києва, код 37995466, банк одержувача ГУ ДКСУ у м.Києві, МФО 820019, р/р 31111094700011, КЕКД 220803000, призначення платежу - плата за оренду іншого державного майна) заборгованість з орендної плати в розмірі 9766,81 грн., пеню в сумі 278,85 грн., штраф в розмірі 293 грн., інфляційні втрати в сумі 114,36 грн.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Центральна збагачувальна фабрика Сєвєрная (01133, м.Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 736, ЄДРПОУ 31255912) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1598,43 грн.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, м.Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г, ЄДРПОУ 19030825) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 1,57 грн.

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

13.09.2017р.

Суддя Спичак О.М.