Рішення

від 12.09.2017 по справі 917/1162/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017р. Справа № 917/1162/17

за позовом Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест", вул. Т. Мельничука, 26, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,78203

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта", вул. Європейська, 57, м. Полтава, Полтавська область,36039

про стягнення 159 913,80 грн. заборгованості

суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 дов. №53 від 25.08.2017 року; ОСОБА_2 (директор) рішення засновника №1 про призначення генерального директора від 08.05.2013 року

від відповідача: відсутні

Засідання відбувалось в режимі відеоконференції відповідно до статті 74-1 ГПК України.

Обставини справи: Коломийська приватна виробничо-торгова фірма "Колоінвест" звернулась до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" про стягнення 159 913,80 грн. заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення №2 від 02.04.2015 року, з яких: 145654,75 грн. - сума основного боргу, 14259,05 грн. - пеня.

Суд ухвалою від 21.07.2017 року порушив провадження у справі №917/1162/17 та призначив її до розгляду у судовому засіданні на 10.08.2017 року.

31.07.2017 року до господарського суду Полтавської області від позивача надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні господарського суду Івано-Франківської області (арк. с. 76-92).

Суд ухвалою від 01.08.2017 року задовольнив клопотання позивача про участь в судовому засіданні господарського суду Полтавської області 10.08.2017 року о 10 год. 00 хв. по справі №917/1162/17 в режимі відеоконференції (арк. с. 94).

В судовому засіданні 10.08.2017 року суд розпочав слухання справи по суті.

Представники позивача виклали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні в повному обсязі.

В зв'язку з неявкою відповідача в судове засідання 10.08.2017 року та невиконання ним вимог ухвали суд відклав розгляд справи на 12.09.2017 року.

29.08.2017 року від позивача до суду на виконання вимог ухвали суду від 10.08.2017 року надійшов детальний розрахунок пені (арк. с. 189-209).

Відповідач повноважного представника в судове засідання 12.09.2017 року не направив, хоча і був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), відзив на позовну заяву не подав, вимог п. 4 ухвали суду від 17.05.2017 року про порушення провадження у справі та п. 5 ухвали суду від 10.08.2017 року не виконав.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України» ).

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, господарський суд двічі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, строк розгляду справи, встановлений ГПК України, закінчується, то справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

В судовому засіданні 12.09.2017 року суд оголосив вступну і резолютивну частини рішення та повідомив дату складення повного тексту рішення згідно статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані докази, суд встановив :

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.11.2016 року по справі №917/1546/16 позовні вимоги Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" про стягнення 100171,16 грн. заборгованості за договором №2 оренди нежитлового приміщення від 02.04.2015 року укладеного між Коломийською приватною виробничо - торговою фірмою "Колоінвест" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" були задоволенні повністю.

Даним рішенням встановлено наступне.

02 квітня 2015 року між Коломийською приватною виробничо - торговою фірмою Колоінвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Нова пошта укладено Договір оренди нежитлового приміщення №2 (далі -Договір).

За умовами договору, ПВТФ Колоінвест (орендодавець) передає ТОВ "Нова пошта" (орендар) , а орендар приймає в платне тимчасове користування на умовах оренди житлове приміщення загальною площею 180 м. кв. за адресою: м. Коломия, вул. Січових стрільців, 44, 1-й поверх гастроному Верховина.

Термін оренди складає 2 роки 11 місяців з дати підписання сторонами Акту прийому-передачі орендованого майна (п.1.3 Договору).

01 травня 2016 року комісія у складі представника jрендодавця (Коломийська приватна виробничо - торгова фірма "Колоінвест") та jрендаря (Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта") склали Акт прийняття-передачі нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою вул. Січових стрільців, 44, м.Коломия, Івано-Франківська область ( 1-й поверх гастроному Верховина, загальною площею 180 кв.м.

Відповідно до Розділу 2 lоговору, орендна плата становить 65 грн. 00 коп. за 1 кв. м. орендованої площі. Загальна вартість орендованого приміщення складає 11700 грн. 00 коп., Загальний розмір щомісячної плати складає 11700,00 грн., що включає передбачені законодавством податки, на місяць. Орендна плата встановлюється та переглядається щомісячно з врахуванням індексу інфляції за попередній місяць або один раз в рік з врахуванням річної інфляції 1 жовтня текучого року. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць підлягає індексації з урахуванням офіційно встановленого індексу інфляції за місяць, що минув. Орендна плата за користування орендованим майном перераховується у безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця, та сплачується орендарем авансом щомісячно до 05 числа місяця за місяць, що орендується, на підставі рахунку виставленого орендодавцем за попередній місяць. Оплата вартості послуг зв'язку, вартості використаної електроенергії, води та водовідведення, природного газу здійснюється орендарем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором щодо сплати орендних платежів виконував неналежним чином, заборгованість останнього перед позивачем на момент прийняття рішення складає 92162,79 грн. за період з березня по вересень 2016., що підтверджується матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Отже, в рішенні суду від 28.11.2016 року встановлено наявність між сторонами зобов'язань, що виникли з договору оренди нежитлового приміщення №2 від 02 квітня 2015 року. Також судом встановлено порушення відповідачем вимог договору оренди нежитлового приміщення №2 від 02 квітня 2015 року в частині сплати орендних платежів в сумі 92162,79 грн. за період з березня по вересень 2016 року. Крім того судом на підставі п. 2.4. договору та ЦК України стягнуто з відповідача пеню в сумі 8008,37 грн.

Факти, встановлені в рамках справи №917/1546/16, не мають доводитись знов в рамках справи № 917/1162/17.

В рамках даної справи позивач просить суд стягнути з відповідача 145 654,75 грн. орендної плати за договором оренди нежитлового приміщення №2 від 02 квітня 2015 року за період з жовтня 2016 року по липень 2017 року (включно) та 14259,05 грн. пені (розрахунок арк. с. 20-22).

Крім того, судом встановлено, що в господарському суді Івано-Франківської області розглядалася справа №909/1175/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" до Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №2 від 02 квітня 2015 року. Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 року по справі №909/1175/16 було відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" до Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №2 від 02 квітня 2015 року (арк. с. 78-81). Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2017 року рішення господарського суду Івано-Франківської області від 28.02.2017 року по справі №909/1175/16 залишено без змін (арк. с. 62-65).

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 6, 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами 1, 6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч. 1 ст. 762 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (стаття 610 ЦК України).

В пункті 2.4. договору сторони погодили, що орендна плата за користування орендованим майном перераховується у безготівковій формі на поточний рахунок орендодавця, та сплачується орендарем авансом щомісячно до 05 числа місяця за місяць, що орендується, на підставі рахунку виставленого орендодавцем.

В матеріалах справи наявні рахунки - фактури, які направлялися позивачем на адресу відповідача для оплати орендних платежів за спірний період (з жовтня 2016 року по липень 2017 року включно) (арк. с.23-61).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором оренди щодо здійснення оплати орендних платежів за період з жовтня 2016 року по липень 2017 року (включно) не виконав, внаслідок чого заборгованість відповідача перед позивачем на момент прийняття рішення складає 145 654,75 грн.

Таким чином, вимога про стягнення основного боргу в сумі 145 654,75 грн. за оренду майна є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України). Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ст.551 ЦК України).

В пункті 2.4. договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату за цим договором орендар сплачує пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день протермінування оплати.

На підставі вищевикладеного позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 14 259,05 грн. за порушення відповідачем зобов'язань за жовтня 2016 року - липень 2017 року (розрахунок арк. с. 20-22).

Перевіряючи розмір заявленої позивачем до стягнення пені суд звертає увагу на наступне.

При нарахуванні пені позивачем невірно визначено початок перебігу строку прострочення.

Згідно зі ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також при нарахуванні пені позивачем не враховано вимоги статті 232 ГК України.

Згідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З урахуванням вищевикладеного за перерахунком, здійсненим судом за допомогою калькулятору "ЛІГА: ОСОБА_3 9.1.3" , до стягнення підлягає 11862,63 грн. пені.

Відповідно до положень ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно преамбули та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою №28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує встановлена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки в силу частини 3 статті 4 ГПК України, статті 17 ОСОБА_3 України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" згадані судові рішення та зміст самої Конвенції про захист прав та свобод людини є пріоритетним джерелом права для національного суду, суд приймає до уваги рішення господарських судів у справах №917/1546/16, №909/1175/16 та встановлені у них факти, при цьому ці факти не можуть ставитися судом під сумнів.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 145 654,75 грн. основного боргу та 11862,63 грн. пені обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами (в мат. справи), відповідачем не спростовуються та не заперечуються і підлягають задоволенню.

Судові витрати відповідно до ч. 2 статті 49 ГПК України підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. ст. 33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова пошта" (вул. Європейська, 57, м. Полтава, Полтавська область,36039, ідентифікаційний код 31316718) на користь Коломийської приватної виробничо-торгової фірми "Колоінвест" (вул. Т. Мельничука, 26, м. Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область,78203, ідентифікаційний код 22175214) 145 654,75 грн. основного боргу, 11862,63 грн. пені, 2362,76 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 14.09.2017 р.

Суддя Тимощенко О.М.