Рішення

від 11.09.2017 по справі 922/2598/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р.Справа № 922/2598/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Руденко О.О.

розглянувши справу

за позовом Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс", смт.Ратне Волинської області, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест", м.Харків, про стягнення 32010,72 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 15.08.2017р.) - в режимі відеоконференції;

відповідача - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс", смт.Ратне Волинської області, звернулось до господарського суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест", м.Харків, заборгованості за Договором № 30.1-03/16 від 09.03.2016р. в загальному розмірі 32010,72 грн., у тому числі: 17000,00 грн. основного боргу, 7193,56 грн. пені, 3596,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами; 703,10 грн. - 3% річних; 3517,30 грн. інфляційних нарахувань. Судовий збір позивач просить покласти на відповідача.

У судовому засіданні представник позивача, в режимі відеоконференції, підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився; відзив на позовну заяву не надав; про причину неявки суд не повідомив. Доказів отримання відповідачем копії ухвали про відкладення розгляду справи на час даного судового засідання до суду не надійшло. Копія ухвали про порушення провадження у справі, яка була надіслана на адресу відповідача: 61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд. 92А (згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), повернута до господарського суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання (за місцезнаходженням згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), проте не скористався наданими йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України правами на участь у судовому засіданні, а також не надав суду жодного доказу в обґрунтування заперечень проти позову або на підтвердження належного виконання договірних зобов'язань, суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

09.03.2016р. між Державним підприємством "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" (позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест" (відповідачем) було укладено Договір купівлі-продажу № 30.1-03/16, згідно п. 1.1. якого відповідач, як продавець, зобов'язався продати, а позивач, як покупець, оплатити та прийняти (одержати) від відповідача продукцію "Бірки ДАЛРУ (27x43) Пластик ТИП-02" в кількості 10000 шт. загальною вартістю 17000,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 2.1. Договору сторони узгодили, що розрахунки за товар здійснюються на умовах попередньої оплати у розмірі 100%.

Відповідно до п. 3.1. Договору, продавець зобов'язаний власними силами забезпечити поставку товару за адресою: смт.Ратне, вул.Заболоттівська, 26а, протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання передоплати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обумовлені Договором строки виконав взяті на себе договірні зобов'язання, а саме 09.03.2016р. здійснив повну оплату товару за рахунком-фактурою № СФ-0000050 від 09.03.2016р., що підтверджується платіжним дорученням № 1485 від 09.03.2016р.

Згідно з умовами Договору, продавець повинен був поставити товар покупцю до 11.03.2016р. включно (згідно Договору, три робочих дні, починаючи з 09.03.2016р.).

Проте відповідач у визначені Договором строки (до 11.03.2016р. включно) та по даний час не здійснив передачу товару позивачу, тобто безпідставно не виконав передбачені Договором зобов'язання.

14.03.2016р. позивачем було надіслано на адресу відповідача лист-претензію за вих. № 34 з вимогою повернути кошти в сумі 17000,00 грн. за неотримані товарно-матеріальні цінності, але жодного реагування відповідач не здійснив, відповіді на претензію позивача не надав.

Відповідно до п. 5.4. Договору, у всіх інших випадках, не передбачених діючим Договором, сторони несуть одна перед іншою відповідальність у відповідності з діючим законодавством України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Згідно ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно Оглядового листа №01-06/767/2013 Вищого господарського суду України, строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Пунктом 5.1. Договору сторони визначили, що у разі порушення терміну поставки товару, зазначеного в п. 3.2. Договору, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми не переданого (не поставленого) в зазначений термін товару, за кожен день затримки до моменту передачі товару.

Згідно п. 10.10. Договору, даний Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, але у будь-якому випадку до 31.12.2016р.

Згідно ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

В частині 2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 693 ЦК України, на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом, а якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно Оглядового листа № 01-06/767/2013 Вищого господарського суду України, застосування пені не виключає одночасного нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами (стаття 536 ЦК України).

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 7193,56 грн. пені, 3596,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 703,10 грн. - 3% річних та 3517,30 грн. інфляційних нарахувань законними та обґрунтованими.

Таким чином, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем склав 32010, 72 грн., у тому числі: 17000,00 грн. основного боргу, 7193,56 грн. пені, 3596,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 703,10 грн. - 3% річних та 3517,30 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 536, 611, 615, 625, 624, 625, 629, 662, 663, 693, 1048 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрметалпромінвест" (61001, м.Харків, вул.Плеханівська, буд. 92А; р/р 26009198495000 в АКІБ "Укрсиббанк", МФО 351005; код ЄДРПОУ: 36034165) на користь Державного підприємства "Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство "Ратнеагроліс" (44101, Волинська область, смт.Ратне, вул.Заболоттівська, буд. 26а; р/р 260093012991 в АТ "Ощадбанк", МФО 303398; код ЄДРПОУ: 34417131) - 17000,00 грн. основного боргу за Договором № 30.1-03/16 від 09.03.2016р.; 7193,56 грн. пені; 3596,76 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, 703,10 грн. - 3% річних та 3517,30 грн. інфляційних нарахувань; 1600,00 грн. витрат з оплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_2