Рішення

від 12.09.2017 по справі 922/2358/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р.Справа № 922/2358/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок", с. Подвірки про стягнення 83029,67 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю № 40-3273/138 від 08.08.2016 року;

відповідача - ОСОБА_2 (директор);

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" про стягнення заборгованості за договором № 13753 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 04.10.2010 року в розмірі 83029,67 грн., з яких 72322,97 грн. основного боргу, 8810,86 грн. інфляційних втрат та 1895,84 грн. 3% річних. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2017 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 07.08.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 02.08.2017 року від відповідача супровідним листом (вх. № 24787) надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 07.08.2017 року від представника позивача надійшло правове обґрунтування позову (вх. № 25343 ) з додатками.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2017 року розгляд справи було відкладено на 28.08.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 23.08.2017 року представник відповідача надав відзив на позов (вх. № 27297), в якому визнав позовні вимоги частково в сумі 10000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.08.2017 року розгляд справи було відкладено на 12.09.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 07.09.2017 року представник позивача надав письмові пояснення по справі (вх. № 28852).

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2017 року підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні 12.09.2017 року визнав позовні вимоги частково.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

04.10.2010 р. між Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Струмок" (споживач) був укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №13753.

Відповідно до умов договору енергопостачальна організація зобов'язалася постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п. 6.1 договорів, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться шляхом перерахування коштів на рахунок теплопостачальної організації, вказаний в договорі, відповідно до встановлених тарифів, діючих в період постачання теплової енергії та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності - виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень, або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України.

Відповідно до п. 6.2 договорів, розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4 договору, споживач за три дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує Теплопостачальній організації вартість, зазначеної у додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює:

- до 28 числа поточного місяця, при розрахунках за показниками приладів обліку;

- до 18 числа місяця, наступного за розрахунковим, при відсутності приладів комерційного обліку.

Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору здійснив відпуск теплової енергії відповідачу та направив на його адресу рахунки на оплату спожитої теплової енергії. Факт користування тепловою енергією у приміщенні відповідача підтверджується актами про включення/відключення споживача до/від джерела теплової енергії № 177/1794 від 22.10.2014 року, № 177/2741 від 14.04.2015 року, № 177/3664 від 22.10.2015 року, № 177/4623 від 05.04.2016 року, № 177/5489 від 13.10.2016 року, № 177/5792 від 03.04.2016 року.

Як свідчать матеріали справи, позивачем було направлено на адресу відповідача рахунки-фактури на оплату наданих послуг (а.с. 26-48).

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідач, в свою чергу, не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, не сплатив у визначені договором строки, порядку та розмірі вартість заявленої та отриманої теплової енергії, внаслідок чого за період з листопада 2014 року по квітень 2017 року утворилась заборгованість, яка становить 72322,97 грн., яка до цього часу не погашена. Доказів на підтвердження оплати боргу за спірний період відповідач до суду не надав.

Відповідач визнав позовні вимоги частково в розмірі 10000,00 грн., в іншій частині позову заперечував.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

За приписом ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно із ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В даному випадку в матеріалах справи наявні належні докази постачання відповідачу теплової енергії.

В той час, як відповідачем в обґрунтування своїх заперечень не було надано до суду контррозрахунку, що б підтверджував споживання теплової енергії в меншому об`ємі ніж нараховано позивачем.

Враховуючи вказані обставини та вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку, що позовна вимога позивача в частині стягнення заборгованості в сумі 72322,97 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача 8810,86 грн. інфляційних втрат та 1895,84 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення.

Судом перевірено розрахунок позивача про нарахування відповідачу 8810,86 грн. інфляційних витрат з періодом нарахування з липня 2015 року по липень 2017 року, та 1895,84 грн. 3% річних за період з 20.07.2015 року по 13.07.2017 року.

Зважаючи на вищевикладене, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1895,84 грн. та інфляційних витрат в сумі 8810,86 грн. підтверджуються матеріалами справи та відповідають діючому законодавству, у зв'язку з чим підлягають задоволенню

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 526, ч.1 ст. 530, 610, 611, ч. 2 ст.625, ст. 629 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 12, 15, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" (62371, Харківська область, Дергачівський район, село Подвірки, вул. Макаренка, 4, код ЄДРПОУ 14090739) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р 26031303062313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України, МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) 72322,97 грн. основної заборгованості.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Струмок" (62371, Харківська область, Дергачівський район, село Подвірки, вул. Макаренка, 4, код ЄДРПОУ 14090739) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, р/р 2600030002313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823, код код ЄДРПОУ 31557119) 8810,86 грн. інфляційних втрат, 1895,84 грн. 3% річних та 1600,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_3

922/2358/17