Рішення

від 11.09.2017 по справі 922/2407/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р.Справа № 922/2407/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суярко Т.Д.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Південьпродукт", м. Херсон до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-капітал Трейд", м.Харків про стягнення коштів в сумі 21672,10 грн. за участю представників:

позивача: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 14.07.2017р.

відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Південьпродукт - звернувся з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Капітал Трейд - про стягнення заборгованості за непоставлений товар в сумі 21672,10 грн., мотивуючи позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки №20/12/16 від 20.12.2016 р. Окрім того, позивач просить Суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 1600,00грн. та витрати на правову допомогу в сумі 3000,00 грн.

В судовому засіданні 11.09.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив Суд їх задовольнити.

Відповідач правом на участь в судовому засіданні 11.09.2017 р. не скористався, витребуваних Судом документів не надав, відзиву на позовну заяву не надав, про причини неявки Суд не повідомив, хоча про розгляд справи Судом був повідомлений належним чином (направлена на адресу відповідача, визначену в позовній заяві та ЄДРПОУ ухвала Суду про порушення провадження у справі, була повернена до Суду за закінченням терміну зберігання, що вважається належним доказом обізнаності учасника судового процесу про розгляд справи Судом).

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Суд встановив наступне.

20.12.2016 р. між позивачем (як покупцем) та відповідачем (як продавцем) було укладено договір поставки №20/12/16 (далі - договір поставки).

Відповідно до п. 1.1 договору поставки, продавець відповідно до умов цього договору зобов'язується передати у власність покупця яйце куряче столове (товар) належної якості, відповідної кількості та в обумовлений термін, а покупець прийняти та оплатити товар у кількості, по найменуваннях і цінах, зазначених у рахунках та видаткових накладних, що виписуються на кожну партію товару на підставі замовлення покупця.

Згідно з п. 1.2 договору поставки, найменування, асортимент і кількість товару визначається у замовленнях покупця, прийнятих продавцем та у видаткових накладних.

Як свідчить зміст п. 2.3 договору поставки, сторони дійшли згоди, що оплата товару здійснюється покупцем шляхом попередньої оплати у розмірі 100% від вартості партії товару не пізніше ніж за 3 календарні дні до моменту поставки.

Відповідно до п. 3.1 договору поставки, товар за цим договором поставляється відповідно до замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість товару, орієнтовний строк поставки товару. У випадку наявності у продавця асортименту та кількості продукції, яку замовляє покупець, продавець направляє покупцю рахунок-фактуру з переліком асортименту та вартості товару.

Відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру №АТ-227 від 20.12.2016 р. (арк.с. 24).

20.12.2016 р., на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №АТ-227 від 20.12.2016 р., позивач здійснив попередню оплату за товар в сумі 38556,10 грн. (платіжне доручення №725 від 20.12.2016 р. суму 38556,10 грн. - арк.с. 23).

В п. 3.3 договору поставки сторони домовились, що датою (моментом) поставки (передачі) товару вважається дата підписання видаткової накладної покупцем, що засвідчує факт прийняття товару покупцем від продавця.

Як свідчить надана позивачем видаткова накладна №АТ-328 від 21.12.2016 р. на суму 16884,00 грн., 21.12.2016 р. відповідач поставив, а позивач прийняв товар згідно договору поставки на суму 16884,00 грн.

Позивач стверджує, що решту оплаченого ним товару відповідач не поставив.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою про повернення вартості оплаченого, але не поставленого товару в сумі 21672,10 грн. (Претензія №1 від 08.02.2017 р. із доказами її направлення відповідачу - арк.с. 27-29; Претензія №2 від 15.05.2017 р. із доказами її направлення відповідачу - 31-33).

Позивач стверджує, що вартість недопоставленого товару відповідач не повернув, що й зумовило звернення до Суду з позовом у даній справі.

Надаючи нормативно-правову оцінку вказаним обставинам, Суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як свідчать встановлені Судом обставини справи, на підставі п.п. 1.1, 2.3, 3.1 договору поставки, відповідач зобов'язався поставити позивачу товар на загальну суму 38556,10 грн. після здійснення позивачем попередньої оплати вартості такого товару.

Платіжне доручення №725 від 20.12.2016 р. суму 38556,10 грн. (арк.с. 23) свідчить, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором поставки, здійснив попередню оплату товару в повному обсязі - в сумі 38556,10 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

В ч. 1 ст. 664 ЦК України визначено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Матеріали справи свідчать, що відповідач частково виконав свої зобов'язання за договором поставки, передав позивачу товар на суму 16884,00 грн. (видаткова накладна №АТ-328 від 21.12.2016 р. на суму 16884,00 грн. - арк.с. 25).

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано доказів поставки позивачу решти товару на суму 21672,10 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Позивач неодноразово звертався до відповідача із вимогою про повернення вартості оплаченого, але не поставленого товару в сумі 21672,10 грн. (Претензія №1 від 08.02.2017 р. із доказами її направлення відповідачу - арк.с. 27-29; Претензія №2 від 15.05.2017 р. із доказами її направлення відповідачу - 31-33).

Позивач стверджує, що вартість недопоставленого товару в сумі 21672,10 грн. відповідач не повернув.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не надано повернення позивачу вартості недопоставленого товару на суму 21672,10 грн.

З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про правомірність вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості оплаченого, але непоставленого товару в сумі 21672,10 грн., а отже позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, Суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України). Отже, можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

За приписами пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Враховуючи, що правову допомогу у даній справі позивачу надано на підставі договору про надання правової дороги від 14.07.2017 р. - ФО-П ОСОБА_1, в матеріалах справи відсутні докази статусу ОСОБА_1 як адвоката відповідно до вимог пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", Суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат позивача в сумі 3000,00 грн. на оплату послуг ФО-П ОСОБА_1 за договором про надання правової дороги від 14.07.2017 р.

Керуючись ст. 49 ГПК України, враховуючи задоволення позовних вимог в повному обсязі, витрати позивача на сплату судового збору в сумі 1600,00 грн. Суд покладає на відповідача.

З огляду на наведене, відповідно до ст.ст. 662, 664, 670, 712 ЦК України та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-3, 32-34, 38, 43, 44, 48, 49, 75, 82-85 ГПК України, Суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агро-Капітал Трейд (61052, м. Харків, вул. Котлова, 183, код ЄДРПОУ 39748833) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Південьпродукт (73000, м. Херсон, вул. Промислова, 14, код ЄДРПОУ 35120200) заборгованість за непоставлений товар в сумі 21672,10 грн., судовий збір в сумі 1600,00 грн.

Видати судовий наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 13.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_2