Рішення

від 14.09.2017 по справі 924/769/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2017 р.Справа № 924/769/17

Господарський суд Хмельницької області у складі:

суддя Танасюк О.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біркофф" м.Вінниця

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький

про стягнення 19641,21 грн., з яких: 14000,00 грн. - борг, 3512,46 грн. - пеня; 395,75 грн. - 3% річних, 1733,00 грн. - інфляційні втрати.

Представники сторін:

позивача: Петько Н.В. - представник за довіреністю від 01.09.2017р.; Дишловенко Н.В. -представник за довіреністю від 01.09.2017р.

відповідача: не з'явився

В судовому засіданні відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України проголошено вступну та резолютивну частини.

Суть спору: позивач звернувся з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 27086,61 грн. боргу по договору №5 від 12.01.2017р.

Ухвалою від 01.09.2017р. прийнято зміну предмету позову, у зв'язку з чим предметом розгляду спору стало стягнення заборгованості в сумі 27086,61 грн. по договору №5 від 12.01.2016р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №5 від 12.01.2016р., на підставі якого позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 63000,00 грн. Повідомляє, що на момент звернення з позовом до суду відповідачем не оплачено 19000,00 грн., які просив стягнути. Також заявлено до стягнення 4346,99 грн. пені, 396,00 грн. 3% річних та 3343,62 грн. інфляційних втрат.

12.09.2017р. до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначає, що під час розрахунку позивачем частково не вірно було здійснено нарахування штрафних санкцій, а також повідомляє, що відповідачем були здійснені додаткові проплати. Враховуючи зазначене, просить стягнути з відповідача 19641,21 грн., з яких: 14000,00 грн. - борг, 3512,46 грн. - пеня; 395,75 грн. - 3% річних, 1733,00 грн. - інфляційні втрати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог, просить суд задовольнити позов з урахуванням зменшення позовних вимог.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, зменшення позовних вимог приймається судом. Таким чином, предметом розгляду спору є стягнення 19641,21 грн., з яких: 14000,00 грн. - борг, 3512,46 грн. - пеня; 395,75 грн. - 3% річних, 1733,00 грн. - інфляційні втрати.

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзиву на позов не подав. Ухвала, яка направлялася на адресу відповідача повернута до суду із довідкою відділення поштового зв'язку про причину повернення: „за закінченням терміну зберігання".

Судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвали надсилаються сторонам за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала вручена їм належним чином. Згідно з п. 3.9.1. постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.11р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх передбачених ГПК України заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи та враховуючи обмеженість строків вирішення даного спору, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Судом під час розгляду матеріалів справи встановлено наступне.

12.01.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біркофф" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5, згідно п.1.1. якого продавець продає, а покупець купує товар, борошно пшеничне, який зазначається у видаткових накладних, які становлять невід'ємну частину договору.

Відповідно до п. 1.2. договору продавець бере на себе зобов'язання передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього суму коштів відповідно до умов, що визначені в договорі.

Оплата товару здійснюється на протязі 14 днів з моменту відвантаження товару в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця (п. 3.1. договору).

Згідно з п. п. 4.1., 4.2. договору товар поставляється партіями у терміни згідно попередніх заявок покупця. Кількість товару у кожній партії визначається сторонами у видаткових накладних, які становлять невід'ємну частину договору. Товар вважається поставленим і прийнятим покупцем згідно ваги, вказаної в накладних.

Пунктом 7.1. договору передбачено, що покупець зобов'язаний: у встановлені договором строки сплатити вартість кожної поставленої партії товару; прийняти поставлений товар.

Продавець зобов'язаний поставити покупцю товар в строки та кількості, а також на умовах, визначених договором (п. 8.1. договору).

В п. 9.1. договору визначено, що у випадку, якщо оплата товару буде здійснена пізніше термінів визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 12.1. договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018р.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару (борошно пшеничне вищого гатунку та борошно пшеничне 1 гатунку) на загальну суму 63000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №19 від 23.02.2017р.

04.05.2017р. позивачем направлено відповідачу претензію про повернення заборгованості в сумі 35000,00 грн.

30.04.2017р. між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період з серпня по квітень 2017р. згідно якого заборгованість відповідача складала 35000,00 грн.

Як вбачається з банківських виписок, відповідачем частково було проведено оплату товару в розмірі 49000,00 грн., зокрема: 04.04.2017р. - 13000,00 грн.; 20.04.2017р. - 15000,00 грн.; 05.05.2017р. - 8000,00 грн.; 06.06.2017р. - 5000,00 грн.; 27.06.2017р. - 3000,00 грн.; 11.08.2017р. - 1000,00 грн.; 18.08.2017р. - 2000,00 грн.; 23.08.2017р. - 2000,00 грн.

Враховуючи, що відповідач в повному обсязі не оплатив вартість поставленого товару, позивач звернувся з позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просить стягнути з відповідача 19641,21 грн., з яких: 14000,00 грн. - борг, 3512,46 грн. - пеня; 395,75 грн. - 3% річних, 1733,00 грн. - інфляційні втрати.

Аналізуючи надані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд приймає до уваги наступне:

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.01.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біркофф" (продавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) укладено договір купівлі-продажу №5, відповідно до умов якого продавець бере на себе зобов'язання передати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього суму коштів відповідно до умов, що визначені в договорі.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму .

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.

На виконання умов договору позивач здійснив поставку товару (борошно пшеничне вищого гатунку та борошно пшеничне 1 гатунку) на загальну суму 63000,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №19 від 23.02.2017р.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що оплата товару здійснюється на протязі 14 днів з моменту відвантаження товару в національній валюті шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов'язання.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи, що товар позивачем було поставлено 23.02.2017р., з урахуванням п. 3.1. договору відповідач повинен був оплатити вартість товару не пізніше 09.03.2017р.

Як було встановлено судом, відповідачем частково проплачено вартість поставленого товару в розмірі 49000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Доказів проплати решти товару матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 14000,00 грн. (63000 - 49000 = 14000) заборгованості за договором купівлі-продажу №5 від 12.01.2016р. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Як вбачається з розрахунку, відображеного в заяві про зменшення позовних вимог, позивачем правовірно заявлено до стягнення 395,75 грн. 3% річних з урахуванням вимог чинного законодавства та проплат, здійснених відповідачем. Тому заявлена до стягнення сума 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Відповідно до п. 3.2. вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр".

Згідно листа Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997р. №62-97р., індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, нарахування інфляційних втрат можливе лише на суму простроченої заборгованості, яка існувала не менше як за один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється, виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день базового місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічних справах щодо періоду нарахування інфляційних (постанови від 10.02.2014р. по справі №924/917/14, від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Як слідує із розрахунку в заяві заяви про зменшення позовних вимог, позивачем правомірно здійснено нарахування інфляційних втрат в розмірі 1733,00 грн. Тому заявлена до стягнення сума інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та сплата неустойки (штрафу, пені).

Штрафними санкціями у господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою ст. 551 ЦК України визначено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 9.1. договору визначено, що у випадку, якщо оплата товару буде здійснена пізніше термінів визначених цим договором, покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі 1% від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

Як вбачається з розрахунку, відображеного в заяві про зменшення позовних вимог, позивачем правомірно здійснено нарахування пені в розмірі 3512,46 грн. з урахуванням положень ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно положень статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 19641,21 грн., з яких: 14000,00 грн. - борг, 3512,46 грн. - пеня; 395,75 грн. - 3% річних, 1733,00 грн. - інфляційні втрати є обґрунтованими, підтверджені доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача, в зв'язку із задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 44, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біркофф" м. Вінниця до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Хмельницький про стягнення 19641,21 грн., з яких: 14000,00 грн. - борг, 3512,46 грн. - пеня; 395,75 грн. - 3% річних, 1733,00 грн. - інфляційні втрати задовольнити.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біркофф" (м. Вінниця, вул. Київська, 16, офіс 714, код ЄДРПОУ 34143494) 14000,00 грн. (чотирнадцять тисяч гривень 00 коп.) заборгованості, 3512,46 грн. (три тисячі п'ятсот дванадцять гривень 46 коп.) пені, 395,75 грн. (триста дев'яносто п'ять гривень 75 коп.) 3% річних, 1733,00 грн. (одна тисяча сімсот тридцять три гривні 00 коп.) інфляційних втрат, 1600,00 грн. (одна тисяча шістсот гривень 00 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

Повне рішення складено 14.09.2017р.

Суддя О.Є. Танасюк

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - позивачу, товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Біркофф" (21009, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Київська,16, офіс 714) - за заявою.

3 - відповідачу, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (29019, АДРЕСА_1) простим.