Рішення

від 12.09.2017 по справі 922/2412/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р.Справа № 922/2412/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба житлово-експлуатаційних послуг", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 5814,77 грн. за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. від 30.12.2016р.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут", м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба житлово-експлуатаційних послуг", м. Харків, про стягнення заборгованості за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410ZD62VGP016 від 01.01.2016р., укладеного між сторонами даного спору, в розмірі 5814,77 грн., з яких: 4392,12 грн. - сума основного боргу, 890,07 грн. - пеня, 103,46 грн. - 3% річних, 429,12 грн. - інфляційні втрати. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 24.07.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 29.08.2017р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 29.08.2017р. розгляд справи відкладався на 12.09.2017р. о 10:30 год.

06.09.2017р. представник позивача, через канцелярію суду, надав заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 28738), в якій, посилаючись на сплату відповідачем заборгованості за спожитий природний газ, після подання позовної заяви, просить суд зменшити розмір позовних вимог на суму основного боргу в розмірі 4392,12 грн. та просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 890,07 грн., 3% річних в розмірі 103,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 429,12 грн.

Згідно статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Суд приймає заяву до розгляду як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд спору з її урахуванням.

У судовому засіданні 12.09.2017р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні. Через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. №№ 28738, 29413), які судом досліджуються та долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання 12.09.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи господарським судом, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про отримання відповідачем ухвали суду про порушення провадження у справі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, між TOB «Харківгаз Збут» (постачальник, позивач) та TOB "Служба житлово-експлуатаційних послуг" (споживач, відповідач) 01.01.2016 р. укладено договір на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 11410ZD62VGP016 (далі - Договір).

Згідно п. 1.1. Договору TOB «Харківгаз Збут» зобов'язується передати у власність споживачу природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строках та порядку, що визначені Договором.

Відповідно до п. 4.2. Договору, оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, в наступному порядку:

- 100% місячної вартості запланованого обсягу природного газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розхраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

- у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду, споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів в п'ятиденний строк, після збільшення цього обсягу.

Відповідно до п. 4.2.3. Договору, остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Відповідно до п. 2.9.2.-2.9.5. Договору, на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ, постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі газу, підписаного уповноваженим представником споживача та скріплений печатною споживача, або надати в письмовій формі вмотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

Відповідно до умов Договору (п.6.2.1.) у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п. 11.1., Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Відповідно до Додаткової угоди від 31.12.2016 р. термін дії Договору було пролонговано до 31.12.2017 р. (включно).

Як встановлено судом, позивач, на виконання умов Договору надав відповідачу послуги з постачання природного газу у кількості:

- березень 2017 р. - 2,175 тис.куб.м. на загальну суму 22 392,76 грн.;

- квітень 2017 р. - 0,148 тис. куб.м на загальну суму 1 392,13 грн.

Відповідачем на виконання умов Договору були підписані та повернути на адресу позивача акти приймання-передачі природного газу № Х0300011054 від 31.03.2017р. та № Х0300016349 від 30.04.2017 р.

Як зазначає позивач, TOB «Харківгаз Збут» належним чином виконало прийняті на себе зобов'язання, надаючи послуги з постачання природного газу відповідачу.

Натомість, відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами Договору, розрахунок за отриманий природний газ здійснив не в повному обсязі, та має заборгованість перед позивачем в розмірі 4392,12 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Під час розгляду справи, сума основної заборгованості була сплачена відповідачем у повному обсязі, позивачем було зменшено розмір позовних вимог, таким чином господарським судом розглядаються вимоги позивача про стягнення з відповідача: 890,07 грн. - пені, 103,46 грн. - 3% річних, 429,12 грн. - інфляційних втрат, нарахованих внаслідок порушення відповідачем умов Договору щодо вчасної та в повному обсязі сплати за отриманий природний газ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві, товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договір укладається на розсуд сторін.

Положеннями ч. 2 ст. 19 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" передбачено, що споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу.

Факт поставки споживачу природного газу, передбаченого сторонами у Договорі № 11410ZD62VGP016 від 01.01.2016р., підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу за період березень-квітень 2016р., № Х0300011054 від 31.03.2017р. та № Х0300016349 від 30.04.2017 р. відповідно до яких позивач поставив відповідачу природний газ на суму 23784,89 грн., за який відповідач, на час звернення позивача до суду розрахувався частково та мав заборгованість за Договором в розмірі 4392,12 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати за отриманий природний газ за Договором № 11410ZD62VGP016 від 01.01.2016р. в розмірі 4392,12 грн.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується відповідачем по справі, відповідач свої зобов'язання щодо сплати суми заборгованості перед позивачем виконав із порушенням встановленого Договором строку виконання, у зв'язку із чим позивачем нарахована відповідачу 890,07 грн. - пені, 103,46 грн. - 3% річних, 429,12 грн. - інфляційних втрат,

Згідно ч. 1 ст. 610 та п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 103,46 грн. та 103,46 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст.625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов'язання, підлягають задоволенню як правомірні та обґрунтовані (здійснений позивачем розрахунок перевірено судом).

Розглядаючи питання щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 890,07 грн., даючи правову оцінку вказаним вимогам, суд виходить з наступного.

Приписами ч. 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст. 2 Закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.2.1. Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

За приписами ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, позивачем було нараховано пеню, яка станом на 27.06.2017р., становить 890,07 грн. за період з 11.04.2017р. по 27.06.2017р.

Перевіривши правомірність нарахування позивачем вказаної суми пені, суд зазначає, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, умовам укладеного між сторонами Договору, не заперечується відповідачем, в зв'язку з чим підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та пунктом 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" та вважає, що оскільки спір доведено до суду саме з вини відповідача і частину заборгованості він погасив вже після звернення позивача із позовом до суду, судовий збір у повному обсязі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 65, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Служба житлово-експлуатаційних послуг" (61001, м. Харків, вул. Богдана Хмельницького, 12, код ЄДРПОУ 35474103) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61004, м. Харків, вул. Москалівська, 57/59, код ЄДРПОУ 39590621) 3% річних в розмірі 103,46 грн., інфляційні втрати в розмірі 429,12 грн., пеню в розмірі 890,07 грн., судові витрати в розмірі 1600,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_2

справа № 922/2412/17