Постанова

від 11.09.2017 по справі 910/3219/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа№ 910/3219/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Мартюк А.І.

Смірнової Л.Г.

при секретарі Романовій Ю.М..

за участю представники сторін:

від позивача: Даниленко Є.М. за довіреністю б/н від 08.10.2016

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.06.2017

у справі № 910/3219/17 (суддя: Шкурдова Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ МЕД"

до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 59 883,56 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АРТ МЕД" (далі - позивач) звернулось у Господарський суд міста Києва із позовом до Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач) про стягнення 56 399,27 грн., з яких: 30 177,69 грн - сума основного боргу, 16 453,16 грн - інфляційні втрати, 1 910,06 грн - 3 % річних, 7 858,36 грн - пеня.

В процесі вирішення спору позивачем була подана заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій він просив стягнути з відповідача 30 177,69 грн - суму основного боргу, 20 057,76 грн - інфляційні втрати, 2 218,64 грн - 3 % річних, 7 429,47 грн - пеню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі №910/3219/17 позов задоволено частково. Стягнуто з Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АРТ МЕД" - 30 177 грн 69 коп - суму основного боргу, 11 778 грн 68 коп - інфляційні втрати, 1 281 грн 14 коп - 3 % річних, 3683 грн 34 коп - пені та 1253 грн 66 коп - витрати по сплаті судового збору.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Департамент охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю.

Скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, порушенні та неправильному застосуванні норм матеріального права, оскільки відповідач повністю виконав свої зобов'язання в межах коштів субвенції з Державного бюджету України, а листи щодо надання реєстрів позивача у системі документообігу відповідача не зареєстровані.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.08.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Смірнової Л.Г., Мартюк А.І.) апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено розгляд справи на 11.09.2017.

07.09.2017 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від обов'язку виконати зобов'язання, а факт отримання відповідачем реєстрів відпущених лікарських засобів підтверджується належними доказами.

Відповідач явку представників у судове засідання не забезпечив, не повідомивши про причини, хоча був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення ухвали суду.

З метою не порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку, керуючись ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за необхідне здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними в справі документами та за відсутності представників відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

25.04.2012 Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову №340 "Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою", якою постановлено погодитися з пропозицією Міністерства охорони здоров'я стосовно реалізації з 1 червня 2012 р. по 31 грудня 2014 р. пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою (далі - пілотний проект) шляхом встановлення граничного рівня оптово-відпускних цін на такі засоби з використанням механізму визначення порівняльних (референтних) цін (перший етап) та відпрацювання механізму часткового відшкодування їх вартості за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів (другий етап).

10.09.2013 року між відповідачем - Департаментом охорони здоров'я Виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), як замовником, та позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "АРТ МЕД", як виконавцем, укладено Договір про часткове відшкодування вартості лікарських засобів №3 від 10.09.2013 року (далі - Договір).

У відповідності до п.1.1. Договору предметом цього Договору є взаємовідносини виконавця та замовника по забезпеченню відпуску лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою (споживач) на підставі рецептів на такі лікарські засоби (за міжнародною непатентованою назвою), виписаних закладами охорони здоров'я міста Києва незалежно від форми власності та підпорядкування на рецептурних бланках форми № 1, згідно з переліком, передбаченим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. №340 "Про реалізацію пілотного проекту щодо запровадження державного регулювання цін на лікарські засоби для лікування осіб з гіпертонічною хворобою".

Згідно з п.1.2. Договору виконавець, як суб'єкт господарювання, через свої структурні підрозділи згідно Додатку № 1 до цього Договору, здійснює відпуск лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою за рецептами, з оплатою споживачем різниці між фактичною роздрібною ціною, встановленою на момент придбання лікарського засобу, та референтною ціною, затвердженою МОЗ станом на 1 вересня 2012 року.

Відповідно до п.1.3. Договору замовник зобов'язався на підставі додаткових угод, визначених згідно з реєстром, відшкодовувати витрати виконавцю, пов'язані з наданням споживачу послуг, зазначених в п.1.2. Договору, розмір яких визначається сторонами в межах бюджетних субвенції та відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 5 вересня 2012 р. № 907 "Про затвердження Порядку часткового відшкодування вартості лікарських засобів для лікування осіб з гіпертонічною хворобою".

За умовами п.2.1. Договору виконавець зобов'язався щомісячно до 10 числа місяця, що настає за звітним, подавати замовнику в паперовому вигляді реєстр відпущених лікарських засобів.

У відповідності до п.2.2. Договору замовник зобов'язаний був здійснювати відшкодування на користь виконавця зазначеної у реєстрі суми протягом 30 днів з дня отримання такого реєстру.

Звертаючись з позовом до суду позивач посилався на те, що відповідач не відшкодував позивачу витрати, пов'язані з наданням споживачам послуг, зазначених у реєстрах відпущених лікарських засобів для лікування гіпертонічної хвороби, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню, а саме за жовтень 2014 року у розмірі 15 746,29 грн., за листопад 2014 року у розмірі 10 018,66 грн., за грудень 2014 року у розмірі 4 412,74 грн.

На підтвердження позовних вимог позивачем надані наступні докази: Реєстр відпущених засобів для лікування гіпертонічної хвороби, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню за жовтень 2014 року, згідно якого сума коштів, що підлягають відшкодуванню складає 15 746,29 грн; Реєстр відпущених засобів для лікування гіпертонічної хвороби, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню за листопад 2014 року, згідно якого сума коштів, що підлягають відшкодуванню складає 10 018,66 грн; Реєстр відпущених засобів для лікування гіпертонічної хвороби, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню за грудень 2014 року, згідно якого сума коштів, що підлягають відшкодуванню складає 4 412,74 грн., рецепти за формою №1 за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, за період з жовтня 2014 року по грудень 2014 року відповідач повинен був перерахувати відповідачу на виконання умов укладеного Договору грошові кошти в загальній сумі 30 177,69 грн.

Як вбачається з Реєстру відпущених засобів для лікування гіпертонічної хвороби, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню за жовтень 2014 року, вказаний реєстр отримано відповідачем 19.11.2014 року, про що в реєстрі міститься відповідна відмітка.

Згідно пояснень позивача реєстри за жовтень, листопад та грудень 2014 року отримувала представник відповідача - начальник відділу первинної медико-санітарної допомоги Департаменту охорони здоров'я КМДА Коваленко О.М., що підтверджується її підписом на реєстрах і відміткою "прийнято".

Доводи відповідача про не зазначення на окремих реєстрах прізвища особи, яка їх отримала, обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи відповідачем не заявлялося, з доданих позивачем до матеріалів справи реєстрів відпущених засобів для лікування гіпертонічної хвороби за серпень 2014 року та вересень 2014 року, отримання яких відповідачем не заперечується, вбачається, що такі реєстри містять ідентичні підписи отримувача, всі реєстри отримувалися однією і тією ж особою, та в подальшому відповідачем сплачувались кошти за отриманими реєстрами за серпень 2014 року та вересень 2014 року. Отже, відповідач не спростував отримання ним вказаного реєстру 19.11.2014 року.

Також судом першої інстанції вірно встановлено, що з Реєстрів відпущених засобів для лікування гіпертонічної хвороби, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню за листопад 2014 року та грудень 2014 року не вбачається дати їх прийняття відповідачем.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, листом №4 від 20.01.2017 року позивачем на адресу відповідача направлялися реєстри відпущених лікарських засобів для лікування гіпертонічної хвороби, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню згідно постанови Кабінету Міністрів України від 05.09.2012 року №907 за листопад 2014 року та грудень 2014 року. Вказаний лист було отримано відповідачем 31.01.2017 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У відповідь на лист позивача №4 від 20.01.2017 року відповідач листом №061-1321/08 від 07.02.2017 року зазначив про відсутність відповідних бюджетних асигнувань для оплати направлених позивачем реєстрів на відшкодування вартості відпущених лікарських засобів для лікування гіпертонічної хвороби.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони є доведеними та обґрунтованими, однак позивачем невірно визначено періоди прострочення, у зв'язку із чим судом здійснені власні розрахунки пені, 3% річних та інфляційних.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Права та обов'язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору про часткове відшкодування вартості лікарських засобів №3 від 10.09.2013 року.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не розірваний, не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч. 1 ст. 173 ГК України).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

За приписами ч.2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності.

З врахуванням наведених положень чинного законодавства, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відсутність бюджетного асигнування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання.

Згідно зі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі "Бруманеску проти Румунії" дійшов висновку про те, що принцип правової визначеності є одним із фундаментальних аспектів верховенства права, і для того, щоб судове рішення відповідало вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно, щоб воно було розумно передбачуваним. Отже, забезпечення єдності судової практики є нічим іншим, як реалізацією принципу правової визначеності.

При цьому слід зазначити, що згідно Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Редакція газети "Правоє дєло" та Штекель проти України", у судовому рішенні національного суду є можливим посилання на судові рішення українських судів, у яких суди схильні до відповідного тлумачення законодавчих положень, якими врегульовано подібні відносини, або у яких був загальний підхід національних судів у таких справах та вбачається, що відповідне тлумачення або загальний підхід національних судів у таких справах має впливати на прийняття судового рішення зі спору у подібних відносинах.

Місцевий господарський суд, з врахуванням зазначеної практики Європейського суду з прав людини, при розгляді даної справи правомірно врахував загальний підхід щодо розгляду спорів про стягнення заборгованості у разі відсутності бюджетного фінансування, який викладений у постанові Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що оскільки реєстр відпущених засобів для лікування гіпертонічної хвороби, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню за жовтень 2014 року отримано відповідачем 19.11.2014 року, то з врахуванням п.2.2.Договору, відповідач повинен був здійснити оплату не пізніше 19.12.2014 року, а відтак прострочення має місце з 20.12.2014 року.

Оскільки доказами, наявними у матеріалах справи, підтверджується отримання відповідачем реєстрів відпущених засобів для лікування гіпертонічної хвороби, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню за листопад 2014 року та грудень 2014 року 31.01.2017 року, з врахуванням п.2.2.Договору, відповідач повинен був здійснити оплату не пізніше 02.03.2017 року.

Місцевим господарським судом обґрунтовано відхилені посилання позивача на те, що реєстри відпущених засобів для лікування гіпертонічної хвороби, вартість яких підлягає частковому відшкодуванню за період з листопада 2014 року по грудень 2014 року отримані відповідачем 05.12.2014 року, оскільки вказані доводи документально не підтверджені.

Також суд першої інстанції правомірно відхилив посилання відповідача на те, що реєстри відпущених ліків передані відповідачу з порушенням строків, встановлених п.2.1. Договору, оскільки умови Договору пов'язують обов'язок відповідача щодо відшкодування вартості відпущених позивачем лікарських засобів з фактом передачі ліків споживачам та отримання реєстрів відпущених ліків відповідачем, в свою чергу передання позивачем зазначених реєстрів з порушенням встановлених договором строків не звільняє відповідача від обов'язку відшкодування вартості відпущених позивачем лікарських засобів згідно цих реєстрів.

Оскільки доказів сплати відповідачем позивачу грошових коштів в сумі 30 177,69 грн. суду не надано, наявність заборгованості не спростовано, відпуск позивачем лікарських засобів для лікування гіпертонічної хвороби згідно наданих реєстрів за жовтень 2014 року - грудень 2014 року підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 30 177,69 грн. є обґрунтованими і підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором позивач просив суд стягнути з відповідача, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 07.06.2017 року, 3 % річних в розмірі 2218,64 грн за період з 15.12.2014 року по 07.06.2017 року, інфляційні втрати в розмірі 20 057,76 грн за період з 15.12.2014 року по 07.06.2017 року та пеню в розмірі 7 429,47 грн. за період з 15.12.2014 року по 05.07.2015 року.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (відповідної правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1 281,14 грн 3% річних та інфляційних втрат в розмірі 11 778,68 грн., згідно зробленого судом першої інстанції ґрунтовного розрахунку, наведеного у рішенні.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.5.2. Договору за порушення умов відшкодування понесених витрат виконавця замовник, відповідно до ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення пені, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що прострочення оплати відповідачем за листопад 2014 року та грудень 2014 року має місце з 03.03.2017 року, позивачем нараховано пеню за період з 15.12.2014 року по 05.07.2015 року, тому вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 3685,74 грн. нарахованої на суму заборгованості за відпущені лікарські засоби за реєстрами за листопад 2014 року та грудень 2014 року задоволенню не підлягають. Прострочення оплати відповідачем за жовтень 2014 року має місце з 20.12.2014 року, тому позивач має право на нарахування пені за період з 20.12.2014 року по 14.06.2015 року з суми боргу 15 746,29 грн. тому позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача пені частково в розмірі 3683,34 грн.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Доводи, які викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/3219/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту охорони здоров'я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2017 у справі № 910/3219/17 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/3219/17 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді А.І. Мартюк

Л.Г. Смірнова