Постанова

від 11.09.2017 по справі 917/846/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа № 917/846/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився

1-го відповідача - Погрібняк О.М. (дов. № 17 від 11.04.2017)

2-го відповідача - Кошляк В.М. (дов. № 82 від 09.03.2017)

3-ї особи - Лисанець А. Ф. (дов. №04-2-17/2/3066 від 30.12.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4, м. Полтава (вх. №2564 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.17 у справі № 917/846/17

за позовом ФОП ОСОБА_4, м. Полтава

до Комунального підприємства "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради, м. Полтава

ТОВ "Полтавтрансбуд", м. Полтава

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача - Полтавська міська рада

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.08.2017 у справі № 917/846/17 (суддя Бунякіна Г.І.) в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди землі від 13.12.2016, укладеного між Комунальним підприємством "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради та Товариством з додатковою відповідальністю "Полтаватрансбуд", відмовлено.

Позивач звернувся з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2017 у справі № 917/846/17, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Позивач в обґрунтування викладених вимог та підстав для визнання недійсним договору суборенди землі від 13.12.2016, зазначає, що оспорюваний договір суперечить ст. 321 ЦК України, посилаючись зокрема на те, що земельна ділянка, яка є об'єктом оспорюваного договору суборенди землі, перебуває у фактичному користуванні ФОП ОСОБА_4 та на ній розміщується автостоянка, про що свідчать наявні в матеріалах справи технічний паспорт, який виготовлений станом на 23.02.2017, та звіт № 244 про незалежну оцінку майна. Також, позивач з приводу наявності на спірній земельній ділянці майна, що належить ФОП ОСОБА_4 на праві власності, посилається на судові рішення у справах № 19/49 та № 9/153-3/124. Позивач стверджує, що оспорюваний договір фактично надає можливість КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради здійснювати землекористування ділянкою, на якій розміщуються речі і майно, що належать ФОП ОСОБА_4 на праві власності.

КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради (1-й відповідач) надало відзив на апеляційну скаргу, в якому з доводами апеляційної скарги не погоджується, вказує на те, що у позивача відсутні будь-які правовстановлюючи документи, які б посвідчували наявність об'єктів нерухомого майна, та права на земельну ділянку, що є предметом договору суборенди, що підтверджено наявними в матеріалах справи судовими рішеннями. 1-й відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Полтавська міська рада (3-я особа) у відзиві на апеляційну скаргу вважає апеляційну скаргу безпідставною, а рішення законним та обґрунтованим. При цьому зокрема зазначає, що укладений між ФОП ОСОБА_4 та Полтавською міською радою договір про співпрацію не створює у ФОП ОСОБА_4 виникнення відповідних прав стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_2, тоді як передання земельної ділянки комунальної власності в оренду, так і надання згоди на передачу такої земельної ділянки в суборенду має відбуватись виключно на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування. Крім того, 3-я особа зазначає про відсутність порушення прав та інтересів позивача, оскільки позивач не має будь-яких прав на земельну ділянку, що випливає з встановленого судом обов'язку її звільнити, тоді як судовими рішеннями встановлено протиправність заняття ФОП ОСОБА_4 спірної земельної ділянки та зобов'язано її звільнити.

ТОВ "Полтавтрансбуд" (2-й відповідач) надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає наведені позивачем обставини та докази такими, що не відповідають дійсності, а укладений між відповідачами договір суборенди землі від 13.12.2016 таким, що відповідає вимогам правочину, передбачених ст. 203 ЦК України. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2017 у справі № 917/846/17 - без змін.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.

Звертаючись до господарського суду, ФОП ОСОБА_4 зазначила про те, що у 2001 році їй було виділено земельну ділянку під розміщення платної автостоянки, про що 28.11.2001 виконавчим комітетом Полтавської міської ради було ухвально рішення № 360 Про попереднє погодження розміщення автостоянки по АДРЕСА_1 і дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_4 на проектування цього об'єкту . 27.05.2002 виконавчим комітетом Полтавської міської ради прийнято рішення № 149, згідно якого ФОП ОСОБА_4 надано земельну ділянку площею 6377 кв.м. по АДРЕСА_1 за рахунок вільних міських земель на умовах оренди та подальшого викупу її для будівництва платної автостоянки.

Як зазначає позивач, вся інфраструктура автостоянки була створена нею та власний рахунок й автостоянка функціонує на сьогоднішній день з майном, яке розміщене на земельній ділянці. Позивач стверджує, що за її власний рахунок на земельній ділянці проведено комплекс робіт, облаштовано каналізаційними колодязями, ливневими колодязями, масложирозбірником, а територія була облаштована огорожею, що підтверджується технічним паспортом станом на 23.02.2017.

13.12.2016 між КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради (1-й відповідач) та ТОВ "Полтавтрансбуд" (2-й відповідач) укладено договір суборенди, відповідно до якого 2-му відповідачу надано земельну ділянку для організації тимчасової комунальної стоянки.

Позивач зазначає, що починаючи з 01.05.2013 замість орендної плати вона сплачувала грошові кошти на підставі договорів про співробітництво на користь КП "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради (1-й відповідач), який на даний час є розірваним.

Таким чином, позивач, посилаючись на положення ч. 1 ст. 228, ст. 321 ЦК України, вважає, що оспорюваний договір суборенди від 13.12.2016, укладений між відповідачами, порушує її права, оскільки на земельній ділянці, яка є об'єктом договору, існує майно, яке було розміщене внаслідок незаконного будівництва автостоянки ще у 2002-2003 роках, а укладений договір суборенди є документом, що надає право користування земельною ділянкою й відповідно, майном, що на ній розміщується.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача до господарського суду з позовом про визнання недійсним договору суборенди землі від 13.12.2016, укладеного між Комунальним підприємством "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради та Товариством з додатковою відповідальністю "Полтаватрансбуд".

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що рішенням 22-ї сесії 6-го скликання Полтавської міської ради від 18.05.2012 року Комунальному підприємству "Полтава-сервіс" надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку для організації тимчасової комунальної автостоянки по АДРЕСА_2 (до моменту виникнення необхідності звільнення земельної ділянки в зв'язку з будівництвом).

Рішенням 24-ї сесії 6-го скликання Полтавської міської ради від 03.07.2012 року комунальному підприємству "Полтава-сервіс" затверджено документацію із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 та надано дозвіл на оформлення права користування нею.

На даний час у користуванні 1-го відповідача - КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради - згідно умов укладеного між ним та третьою особою (Полтавською міською радою) договору оренди землі від 15.07.2014 року (зареєстрований у виконавчому комітеті Полтавської міської ради 23.07.2014 року, запис № 206-П) перебуває земельна ділянка площею 6 271 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2.

09.08.2016 року між позивачем (ФОП ОСОБА_4) та 1-м відповідачем (КП Полтава-сервіс Полтавської міської ради) укладено договір про співробітництво № 19, згідно якого ФОП ОСОБА_4 передано право по організації та створенню належних умов для зберігання автотранспорту на комунальній стоянці по АДРЕСА_2 зі сплатою грошових коштів в компенсацію за використання цих прав.

З огляду на існуючу заборгованість позивача перед КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради, згідно п. 6.2 договору про співробітництво останній в односторонньому порядку розірвано з 01.01.2017 року. Про вказану обставину позивач повідомлений листом № 1109 від 14.12.2016 року та повторно листом № 42 від 19.01.2017 року.

Як свідчать матеріали справи, пунктом 60 рішення восьмої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 29.11.2016 року "Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками" надано згоду КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради на передачу земельної ділянки площею 6271 кв. м, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 (землі житлової та громадської забудови) до 31.12.2020 року без зміни цільового призначення на умовах, визначених рішенням п'ятдесятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 10.07.2015 року "Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками" - для організації тимчасової комунальної автостоянки (до моменту виникнення необхідності звільнення земельної ділянки у зв'язку з будівництвом).

Скориставшись передбаченим наведеною статтею правом, КП "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради за згодою ради - власника 13.12.2016 року згідно договору суборенди передало ТДВ "Полтавтрансбуд" вищевказану земельну ділянку для організації тимчасової стоянки. Державна реєстрація права суборенди проведена 07.02.2017 року, № запису 18965832.

Таким чином, з огляду викладені обставини та положення ст. 12, 93 ЗК України, ст. 28 ГК України, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час укладення спірного договору суборенди відповідачами дотримано вимоги чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України.

Крім того, зважаючи на наявність судових рішень у справах № 19/149, № 9/153-3/124. постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року, якими встановлено відсутність у ФОП ОСОБА_4 прав на земельну ділянку по АДРЕСА_2 з огляду на закінчення строку дії договору оренди, відсутність на земельній ділянці належних на праві власності ФОП ОСОБА_4 об'єктів нерухомого майна, будівництво яких здійснено згідно чинного законодавства, та здійснення самочинного будівництва нежитлової будівлі А-2 за адресою АДРЕСА_1, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позивачем як порушення її речового права, так і невідповідності спірного правочину (договору суборенди) чинному законодавству.

З висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Положеннями ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні до виключної компетенції міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Відповідно до приписів ч. 1, 6 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).

Отже, виключно міська рада наділена повноваженнями стосовно вирішення питань розпорядження земельними ділянками комунальної власності, в тому числі, надання згоди на передачу їх в суборенду.

Відповідно до пункту 60 рішення восьмої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками від 29.11.2016 року надано згоду Комунальному підприємству Полтава-Сервіс Полтавської міської ради на передачу в суборенду з 01.01.2017 земельної ділянки площею 0,6271 га за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1 (землі житлової та громадської забудови) без зміни цільового призначення, на умовах, визначених рішенням п'ятдесятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання від 10 липня 2015 року Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками .

Згідно з пунктом 6 рішення п'ятдесятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками від 10.07.2015 року визначено термін користування земельними ділянками, зазначеними у додатку № 4 даного рішення, до 31.12.2020 року.

Пунктом 25 додатку № 4 до рішення п'ятдесятої сесії Полтавської міської ради шостого скликання Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками від 10.07.2015 року зазначено земельну ділянку пл. 0,6271 за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1 надану Комунальному підприємству Полтава-Сервіс Полтавської міської ради для організації тимчасової комунальної автостоянки (до моменту виникнення необхідності звільнення земельної ділянки у зв'язку з будівництвом).

Таким чином, відповідно до умов оскаржуваного пункту 60 рішення восьмої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання Про надання земельних ділянок, передачу в користування та продовження права користування земельними ділянками від 29.11.2016 року вирішувалося питання виключно стосовно надання Полтавською міською радою орендарю даної земельної ділянки - Комунальному підприємству Полтава-Сервіс Полтавської міської ради згоди на передачу її в суборенду.

Земельна ділянка пл. 0,6271 за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1 знаходиться на праві користування Комунального підприємства Полтава-Сервіс Полтавської міської ради.

Слід зазначити, що позивач, ФОП ОСОБА_4, зверталась до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Полтавської міської ради про скасування п. 60 рішення Полтавської міської ради від 29.11.2016, яким КП Полтава-Сервіс Полтавської міської ради було надано дозвіл на передачу земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2, в суборенду.

Проте, провадження у справі № 917/198/17 за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Полтавської міської ради (треті особи 1. Комунальне підприємство "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради, 2. Товариство з додатковою відповідальністю "Полтавтрансбуд") про скасування п. 60 рішення Полтавської міської ради від 29.11.2016 (яким і надано дозвіл на передачу спірної земельної ділянки у суборенду) припинено господарським судом Полтавської області в порядку п. 4 ст. 80 ГПК України з огляду на відмову позивача від позову.

Також, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до акту приймання-передачі в суборенду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2, який є невід'ємною частиною договору суборенди від 13.12.2016, зареєстрованого у виконавчому комітеті Полтавської міської ради 30.12.2016 за № 12, земельна ділянка за адресою АДРЕСА_2. площею 6271 кв.м. в межах визначених кадастровим планом передається в суборенду відповідно до рішення восьмої сесії Полтавської міської ради сьомого скликання від 29.11.2016.

Отже, передача земельної ділянки та надання згоди Комунальному підприємству Полтава-Сервіс Полтавської міської ради на передачу в суборенду з 01.01.2017 земельної ділянки площею 0,6271 га за адресою АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1 базується на рішенні органу місцевого самоврядування, яке є чинним на час розгляду справи, а факт передачі земельної ділянки підтверджується належними доказами у справі, зокрема актом приймання-передачі в суборенду земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2, який є невід'ємною частиною договору суборенди від 13.12.2016.

Державна реєстрація права суборенди проведена 07.02.2017 року, № запису 18965832.

Зазначені обставини жодним чином не спростовані позивачем.

При цьому, укладений між позивачем ФОП ОСОБА_4, та третьою особою по справі - КП Полтава-сервіс Полтавською міською радою договір про співпрацю не створює у ФОП ОСОБА_4 виникнення відповідних прав стосовно земельної ділянки по АДРЕСА_2, оскільки як слідує зі змісту вищезазначених норм законодавства правомірним користуванням земельною ділянкою є, зокрема, користування засноване на договорі оренди земельної ділянки або суборенди земельної ділянки, а передання земельної ділянки комунальної власності в оренду та надання згоди на передачу такої земельної ділянки в суборенду здійснюється виключно на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, саме позивач, як особа, що просить суд визнати недійсним договір суборенди землі від 13.12.2016, укладений між Комунальним підприємством "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради та Товариством з додатковою відповідальністю "Полтаватрансбуд" - повинен обґрунтувати та підтвердити наявність підстав для визнання такого договору недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

В матеріалах справи відсутні, а позивачем, в порушення вимог ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не обґрунтовано та не доведено визначені ст.ст. 203, 215 ЦК України підстави недійсності договору суборенди землі від 13.12.2016.

Обґрунтовуючи недійсність договору суборенди землі від 13.12.2016, позивач посилається на те, що оспорюваний договір суборенди від 13.12.2016, укладений між відповідачами, порушує її права, оскільки на земельній ділянці, яка є об'єктом договору, існує майно, яке було розміщене внаслідок незаконного будівництва автостоянки ще у 2002-2003 роках, а укладений договір суборенди є документом, що надає право користування земельною ділянкою й відповідно, майном, що на ній розміщується.

Втім, питання стосовно наявності у ФОП ОСОБА_4 порушеного майнового права та інтересу неодноразово було предметом судового розгляду.

Так, рішенням господарського суду Полтавської області від 14.06.2011 року у справі № 19/149 задоволено позовні вимоги Полтавської міської ради та зобов'язано ФОП ОСОБА_4 знести за свій рахунок об'єкт незавершеного будівництва (нежитлову будівлю А-2), що знаходиться за адресою АДРЕСА_2, та привести територію забудови до попереднього стану. Вказане рішення залишено без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 23.11.2011 року та Вищого господарського суду України від 02.02.2012 року. Наведеними судовими актами встановлено, що об'єкт незавершеного будівництва є самочинним будівництвом згідно статті 376 Цивільного кодексу України, а відповідач займає земельну ділянку без відповідних правовстановлюючих документів, майно побудоване без відповідного дозволу та без затвердженого належним чином проектної документації.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 14.02.2012 року у справі № 9/153-3/124 задоволено позовні вимоги (первісні вимоги) виконавчого комітету Полтавської міської ради та зобов'язано ФОП ОСОБА_4 повернути земельну ділянку по АДРЕСА_1 у зв'язку з припиненням договору оренди земельної ділянки від 16.06.2005 року. У задоволенні зустрічного позову ФОП ОСОБА_4 про визнання права користування спірною земельною ділянкою до вирішення питання компенсації за знесення нерухомого майна - автостоянки - відмовлено. Вказане рішення підтримане постановами Харківського апеляційного господарського суду від 19.06.2012 року та Вищого господарського суду України від 11.09.2012 року. Наведеними судовими актами встановлено відсутність волевиявлення ради-орендодавця (рішення) на продовження договору оренди з ФОП ОСОБА_4, що є підставою для звільнення земельної ділянки та приведення її у первісний стан. Проведені орендарем поліпшення стану земельної ділянки відшкодуванню не підлягають, підстави для компенсації втрат у зв'язку зі знесенням автостоянки законом не передбачено.

Постановою Октябрського районного суду м. Полтава від 23.04.2013 задоволено позовні вимоги ФОП ОСОБА_4, скасовано рішення 22-ї сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18 травня 2012 року "Про надання комунальному підприємству "Полтава-сервіс" Полтавської міської ради дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,62 га для організації тимчасової комунальної автостоянки по АДРЕСА_2". Вказана постанова скасована постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.07.2013 року у справі № 1622/2а-8075/12, якою у задоволенні позову відмовлено та встановлено відсутність у позивача будь-яких прав на зазначену земельну ділянку (з огляду на відсутність визначених законодавством документів про право власності), що є її самовільним зайняттям, та обов'язком звільнення. Встановлено, що позивач не має будь-яких прав на зазначену земельну ділянку, що випливає з встановленого судом обов'язку її звільнити, а отже, наведене спірне рішення 22-ї сесії 6-го скликання Полтавської міської ради від 18 травня 2012 року не порушує права, свободи чи інтереси ФОП ОСОБА_4

Відповідно до частини 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищенаведеними судовими рішеннями, що набрали законної сили, встановлено

- відсутність у ФОП ОСОБА_4 прав на земельну ділянку по АДРЕСА_2, на якій розміщена автостоянка, з огляду на закінчення строку дії договору оренди;

- відсутність на земельній ділянці належних на праві власності ФОП ОСОБА_4 об'єктів нерухомого майна, будівництво яких здійснено згідно чинного законодавства;

- здійснення самочинного будівництва нежитлової будівлі А-2 за адресою АДРЕСА_1;

- відсутнє порушення прав, свобод або інтересів позивача оскаржуваним рішенням 22-ї сесії 6-го скликання Полтавської міської ради від 18 травня 2012 року.

Щодо посилань позивача на те, що земельна ділянка, яка є об'єктом оспорюваного договору суборенди землі, перебуває у фактичному користуванні ФОП ОСОБА_4 та на ній розміщується автостоянка, про що свідчать наявні в матеріалах справи технічний паспорт, який виготовлений станом на 23.02.2017, та звіт № 244 про незалежну оцінку майна, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у відповідності до приписів ч. 1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено припис згідно з яким державній реєстрації прав підлягають:

1) право власності;

2) речові права, похідні від права власності:

3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва;

4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно ст. 3 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень встановлено припис згідно з яким права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

У відповідності до приписів ст. 1 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно Рось З.М. № 35064289 від 05.05.2017 відмовлено у державній реєстрації права власності на громадський будинок (автостоянка), що розташований за адресою по АДРЕСА_2 за суб'єктом ОСОБА_4.

Отже наведені позивачем доводи та її посилання на технічний паспорт, який виготовлений станом на 23.02.2017, є безпідставними, оскільки даний доказ не підтверджує ані права користування земельною ділянкою, ані права власності на громадський будинок (автостоянка), що розташований за адресою по АДРЕСА_2.

Також, за відсутності не доведення належними доказами існування нерухомого майна, належного ФОП ОСОБА_4 на праві власності, будівництво якого мало здійснювалось у відповідності до вимог законодавства, посилання апелянта на звіт про незалежну оцінку майна, є недоречним.

Слід зазначити, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Аналогічно ст.20 ГК України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірний договір може бути визнаний за наявності двох умов: перша -це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга -це наявність

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про недоведеність, необґрунтованість та безпідставність позовних вимог про визнання недійсним договору суборенди землі від 13.12.2016, укладеного між Комунальним підприємством "Полтава-Сервіс" Полтавської міської ради та Товариством з додатковою відповідальністю "Полтаватрансбуд". Позивач ані в місцевому господарському суді, ані в суді апеляційної інстанції не довів, яким чином його права та/або інтереси порушуються спірним право чином, а також не надав доказів наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків та які є підставою для визнання договору недійсним.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про відсутність обох необхідних умов для визнання договору недійсним (порушення права, інтересу позивача та порушення норми закону), а отже і про відсутність правових підстав для задоволення вимог позивача.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2017 у справі № 917/846/17 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_4, м. Полтава залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.08.2017 у справі № 917/846/17 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Істоміна О.А.