Рішення

від 13.09.2017 по справі 500/2616/17

ІЗМАЇЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 500/2616/17

Провадження № 2/500/2136/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2017 року

Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Адамова А.С.,

при секретарі - Хачатрян А.Т.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста ОСОБА_2 цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

11.05.2017 року позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовними вимогами, якими (з урахуванням уточнення) просить: встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини її та спадкодавцем ОСОБА_4, померлою 24.02.2013 року; визнати за нею як за спадкоємницею за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої 24.02.2013 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Шкільна, № 45 , мотивуючи тим, що приватним нотаріусом їй відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на вказаний житловий будинок, у зв'язку з тим, що відсутні необхідні документи, необхідні для оформлення спадщини та реєстрації на підставі п.4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідач, сповіщений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи без його участі.

У судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_5, ОСОБА_2, які є родичами позивачки та спадкодавиці, та які пояснили, що дійсно ОСОБА_3 проживала в останні роки життя ОСОБА_4 з останньою (більше п'яти років), яка є її тіткою, та по день її смерті, за адресою: с. Кислиця, вул. Шкільна, № 45. Позивач вела спільне господарство з тіткою, доглядала її, хоронила її.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, заслухавши пояснення позивача та його представника, свідків, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що згідно довідки виконавчого комітету Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області №1015 від 14.06.2016р. відповідно до запису у погосподарській книзі виконавчого комітету Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області за №0284-01 житловий будинок з надвірними спорудами по вул. Шкільна (Леніна), №45 в с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області належить на праві особистої власності ОСОБА_4.

Судом встановлено, що вул. Леніна в с. Кислиця перейменовано на вулицю Шкільна.

Згідно технічної документації, виготовленої Ізмаїльським МБТІ 14.04.2017р., по вул.Шкільна, №45 в с. Кислиця розташований житловий будинок.

Згідно листа КП Ізмаїльське МБТІ №911 від 06.07.2017р. відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи на об'єкт нерухомості по вул. Шкільна (Леніна), №45 в с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області власником зареєстрована ОСОБА_4 на підставі довідки виконавчого комітету Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області № 473 від 29.03.2017р.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно із ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 ст. 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. Відповідно до ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Частиною 1 статті 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Згідно ч. 1 ст. 1235 ЦК України встановлено, що заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Згідно ст. 1245 ЦК України частина спадщини, що не охоплена заповітом, спадкується спадкоємцями за законом на загальних підставах. До числа цих спадкоємців входять також спадкоємці за законом, яким інша частина спадщини була передана за заповітом.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Згідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЖД №332851 від 27.02.2013 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_4 померла 24.02.2013 року.

Після смерті ОСОБА_4, згідно ст.1220 ЦК України, відкрилася спадщина на спадкове майно, до якої входить житловий будинок з надвірними спорудами по вул. Шкільна, №45 в с. Кислиця Ізмаїльського району Одеської області.

Відповідно до заповіту, посвідченого 22.06.2009 року секретарем Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, зареєстрованого у книзі записів нотаріальних дій за №61, ОСОБА_4 заповіла все своє майно ОСОБА_3.

Вказаний заповіт є чинним, що підтверджується Витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) №47567426 від 27.04.2017р.

Спадщину позивач не оформлювала у зв'язку з тим, що був живий чоловік спадкодавця - ОСОБА_6.

Однак, позивач спадщину прийняла, оскільки на момент смерті спадкодавця, час відкриття спадщини, та протягом шести місяців проживала разом із спадкодавцем за однією адресою, що встановлено згідно показів свідків.

Крім того, рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09.02.2017 року по справі №500/6783/16-ц встановлений факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_6 за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Леніна, 45, починаючи з 2010 року до дня відкриття спадщини, тобто до 28.05.2016 року та визнано за ОСОБА_3, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6, померлого 28.05.2016 року, право власності на земельну ділянку площею 5,2014 га, яка розташована на території Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, колишнє КСП ім. Кірова, частка (пай) № 860 (Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 038178, виданий 06.10.2004 року Ізмаїльською районною державною адміністрацією, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю за № 10-08-873, кадастровий номер земельної ділянки 5122082900:01:004:0102).

Тобто факт проживання позивачки за вказаною адресою також підтверджено зазначеним рішенням суду.

На звернення позивача ОСОБА_3 до приватного нотаріуса Ізмаїльського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_7 з приводу оформлення спадщини на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Шкільна, № 45 , письмовою відповіддю нотаріуса №210/02-14 від 27.04.2017р. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилося після померлих 24.02.2013 року ОСОБА_4, 28.05.2016 року - ОСОБА_6, на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Шкільна, № 45 , у зв'язку з тим, що відсутні необхідні документи, необхідні для оформлення спадщини та реєстрації на підставі п. 4.15. Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до п.п. 4.15 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, провадиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів. Спадкоємець повинен надати нотаріусу правовстановлюючий документ, що підтверджує право власності спадкодавця на нерухоме майно.

Згідно із п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування", за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

Згідно п. 3.1 Інформаційного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування" умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до ст. 316 Цивільного Кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як зазначено у ОСОБА_8 спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.3.3, за змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах. Додатками N 32 та N 33 до Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій виконавчими комітетами міських, селищних, сільських Рад депутатів трудящих було затверджено зразки довідок про право власності колгоспного (селянського) двору на жилий будинок та про право власності робітника чи службовця на жилий будинок. За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права. Тобто записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. При вирішенні питання щодо визнання права власності на житлові будинки, споруди у порядку спадкування, записи у погосподарських книгах оцінюються у сукупності з іншими доказами, наприклад, ухваленими органами місцевого самоврядування рішеннями про оформлення права власності громадян на будинки, технічним паспортом на будівлі, документами про відведення в установленому порядку земельних ділянок під забудову тощо. У період чинності Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, що затверджена Міністерством комунального господарства Українського РСР 31 січня 1966 року, державна реєстрація нерухомого майна не проводилась в сільській місцевості. Право власності на нерухоме майно, що знаходиться в сільській місцевості, може бути підтверджено довідкою виконавчого комітету відповідної місцевої ради.

Копія такої довідки, яка підтверджує право власності спадкодавця на житловий будинок з надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Шкільна, № 45, наявна у матеріалах справи.

У відповідності зі ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Статтями 15 та 16 ЦК України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до роз'яснень п. 24 ч.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.

Стаття 57 ЦПК України, передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності до того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, у тому числі, з огляду на те, що відповідач визнав позов і обставини визнані сторонами не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 61 ч.1 ЦПК України. Судом не виявлено обставин, що суперечать закону або порушують права, свободи чи інтереси інших осіб.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 213-215 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_3 до Кислицької сільської ради Ізмаїльського району Одеської області про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, померлої 24.02.2013 року, на час відкриття спадщини.

Визнати за ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлої 24.02.2013 року, право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та надвірними спорудами, що розташований за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Шкільна, № 45.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 14.09.2017р.

Суддя: ОСОБА_9