Рішення

від 07.09.2017 по справі 148/1276/17

ТУЛЬЧИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 148/1276/17

РІШЕННЯ

Іменем України

07 вересня 2017 року м. Тульчин

Тульчинський районний суд

Вінницької області в складі: головуючого судді Саламахи О.В.

за участю: секретаря Носулько К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, -

ВСТАНОВИВ:

До Тульчинського районного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 05.09.2014 померла її мати ОСОБА_2, після її смерті відкрилася спадщина за законом, яка складається з земельної ділянки площею 0,2806 га, кадастровий номер 0524355300:01:001:0109, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області. Заповідального розпорядження ОСОБА_2 не склала, спадкоємцями першої черги за законом є позивач та її брат ОСОБА_3, який спадщину не прийняв.

З метою реалізації своїх спадкових прав, позивач звернулася у нотаріальну контору, однак їй відмовили у видачі свідоцтва про права на спадщину, у зв'язку з тим, що у неї відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку.

Вказані обставини змусили ОСОБА_1 звернутися до суду з даним позовом, просить визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 0,2806 га, розташовану на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Позивач у судове засідання не з'явилася, однак надала суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності у якій вказала, що позов підтримує і просить його задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, проте на адресу суду надійшов лист Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області, у якому вказано, що селищна рада не заперечує проти задоволення позову і просить розглядати справу без участі її представника.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 05.09.2014 померла ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії І-АМ № 294664 від 05.09.2014, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тульчинської районного управління юстиції у Вінницькій області (а.с. 10).

Згідно свідоцтв про одруження І-АМ № 060880 від 08.06.2001, і свідоцтва про народження серії ІІ-АМ № 280436 від 27.11.1976, позивач є дочкою ОСОБА_2, померлої 05.09.2014 (а.с. 8, 9).

У відповідності до державного акту серії ЯЖ № 773351 від 12.11.2008, і витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 22846238 від 11.06.2014, ОСОБА_2 належала земельна ділянка площею 0,2806 га, кадастровий номер 0524355300:01:001:0109, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області (а.с. 13, 14).

Позивач звернулася до Тульчинської державної нотаріальної контори, щоб оформити право на спадщину, однак постановою нотаріуса № 44/02-31 від 20.01.2017, їй відмовлено у видачі свідоцтва про праву на спадщину через те, що відсутній оригінал правовстановлюючого документу на спадкову земельну ділянку (а.с. 7).

Відповідно до копії спадкової справи позивач є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2, померлої 05.09.2014, що підтверджується її заявою № 29 від 11.01.2017 (а.с. 26).

Згідно ст. 41, 55 Конституції України, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Права людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована Законом від 07.07.1997 Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 Конвенції і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За приписами ст. 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, в тому числі і визнання права.

Тобто, за змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, з позовом про визнання права.

Статтями 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1268, 1269, 1296 ЦК України встановлено загальні положення про право власності, порядок її набуття та припинення права власності.

За загальними положеннями про спадкування, право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, що відображено в ч. 3 ст. 1222, ч. 1 ст. 1220 ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 цього ж Кодексу, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1217 ЦК України, визначено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

За приписами ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Також, ст. 392 ЦК України, встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту у спосіб, передбачений статтею 392 ЦК України, що відповідає правовій позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеній у п. 3.1. Інформаційного листа Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013.

Таким чином, із аналізу вищевказаних правових норм, судом встановлено, що позивачем дотримано всіх визначених законодавцем обставин для набуття права власності на спадщину. Однак, своє право вона не взмозі реалізувати, у зв'язку з чим дане право підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за законом чи заповітом має право прийняти спадщину. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Факт прийняття спадщини підтверджується поданою позивачем заявою до нотаріальної контори.

Статтею 15 ЦК України, визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих доказів.

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 ЦПК України, відповідно до ст. 60 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, аналізуючи викладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 в заявлених нею межах та про існування правових підстав для їх задоволення.

Відповідач по справі позов визнав і згідно ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову, суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. В даному випадку визнання позову відповідачами не суперечить закону, не порушує нічиїх прав, свобод та законних інтересів.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, судовий збір сплачений позивачем, підлягає зарахуванню в прибуток держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 41, 45 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 328, 1216, 1217, 1218, 1220, 1222, 1258, 1268, 1269, 1296 ЦК України, ст. 3, 11, 15, 18, 57- 60, 64, 88, 209 - 215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючою, за адресою: вул. В. Інтернаціоналістів, 11/1, м. Тульчин Вінницька область, право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_2, померлої 05.09.2014, а саме на земельну ділянку площею 0,2806 га, кадастровий номер 0524355300:01:001:0109, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Кирнасівської селищної ради Тульчинського району Вінницької області.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: