Постанова

від 07.09.2017 по справі 815/5718/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2017 р. м. Київ К/800/19292/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Шведа Е.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л.,

Калашнікової О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за

касаційною скаргою Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року

у справі № 815/5718/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Одеське

до Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального Управління юстиції в Одеській області Дереклєєвої Т.В., Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області,

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Одеське (далі - Товариство) звернулось до суду з позовом до Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області (далі - Управління) та державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області Дереклєєвої Т.В. (далі - Державний реєстратор), в якому просило:

- скасувати рішення про відмову у державній реєстрації права від 06 серпня 2015 року № 23475647;

- зобов'язати Управління відповідно до п. 8-1 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснити запит у органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій на інформацію, яка необхідна для реєстрації права власності за Товариством на 80/100 будівлі контори-магазину, розташованої за адресою: Одеська обл., Комінтернівський район, с. Красносілка, вул. Радгоспна, буд. 6 (далі - будівля контори-магазину);

- зобов'язати Управління зареєструвати право власності за Товариством 80/100 будівлі контори - магазину.

Позов обґрунтовано протиправністю оспорюваного рішення Державного реєстратора, яке порушує права Товариства щодо розпорядження власним майном.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року, позов задоволено частково. Скасовано рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень Державного реєстратора від 06 серпня 2015 року № 23475647. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів скасувати, прийняти нове - про відмову у позові. Касаційна скарга мотивована правомірністю оспорюваного рішення

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому п. 1 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.

Згідно з ч. 2 ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин справи, суд дійшов наступних висновків.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 31 липня 2015 року представник Товариства звернувся до Управління із заявою про державну реєстрацію права власності за товариством на 80/100 будівлі контори-магазину. До заяви додано:

- постанову господарського суду Одеської області від 22 грудня 2008 року у справі № 32-7-3-24-2/6-06-298 про визнання ТОВ Одеське банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури;

- ухвалу господарського суду Одеської області від 18 березня 2015 року у справі № 25-32-7-3-24-2/6-06-298 про призначення ліквідатором ТОВ Одеське арбітражного керуючого ОСОБА_3;

- дублікат свідоцтва про право власності від 14 квітня 2005 року серії САС 453623, виданий 18 березня 2009 року виконавчим комітетом Красносільської сільської ради Комінтернівського району Одеської області;

- витяг від 07 квітня 2009 року № 22408775, виданий КП Комінтернівське РБТІ ;

- рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 9 червня 2006 року у справі № 2-1683/2006 про визнання дійсною угоди між ОСОБА_4 та ТОВ Одеське щодо купівлі-продажу 50/100 частин будівлі контори та визнання за ОСОБА_4 права приватної власності на вказаний об'єкт нерухомості;

- рішення Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2012 року у справі № 22ц/1590/5963/12 про скасування названого вище рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 09 червня 2006 року та відмову ОСОБА_4 у задоволенні позовних вимог про визнання угоди купівлі-продажу дійсною та визнання права приватної власності на приміщення;

- ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 15 квітня 2013 року у справі № 6-49155св12 про залишення без змін рішення Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2012 року;

- технічний паспорт на будівлю контори - магазину;

- відомості за результатами пошуку, які видані державним реєстратором 31 липня 2015 року.

За результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 13 липня 2015 року № 12619713 Державний реєстратор прийняв рішення № 23475647 від 06 серпня 2015 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Рішення від 06 серпня 2015 року мотивоване тим, що подані документи не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, а саме відповідно до ст. 9 Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документів. У зв'язку з чим, державним реєстратором було встановлено, що згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно загальна площа об'єкта нерухомого майна (будівлі контори-магазину) становить 965,2 кв.м., але згідно з даними поданого технічного паспорта від 17 червня 2015 року, загальна площа становить 1060,3 кв.м.

Вважаючи таку відмову протиправною, Товариство звернулось до суду з цим позовом.

Приймаючи рішення в частині задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у дублікаті свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 14 квітня 2005 року зазначено які складові будівлі контори-магазину складають 80/100 частин цієї будівлі та зазначено загальну площу цих складових, яка становить 845,5 кв.м. Водночас, для проведення реєстраційної дії позивач не зобов'язаний був надавати технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна, оскільки в документі, що підтверджує виникнення речових прав на такий об'єкт, були наявні відомості про його технічні характеристики.

Отже, суди дійшли висновку щодо протиправності оспорюваного рішення Державного реєстратора та наявності підстав для його скасування.

Суд касаційної інстанції не погоджується зі вказаним висновком судів з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація речових прав на нерухоме майно (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках , встановлених ст. 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

Положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах. Приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав.

П. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень визначено, що у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень (ч. 2 ст. 24 цього Закону).

Як установлено судами, під час перевірки поданих для реєстрації прав документів Державний реєстратор встановив невідповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах. Так, у Державному реєстрі прав містилися дані про загальну площу будівлі контори-магазину розміром 965,2 кв.м., але згідно з даними поданого технічного паспорта від 17 червня 2015 року загальна площа об'єкта нерухомого майна становить 1060,3 кв.м. Товариство просило зареєструвати за ним право власності на 845,5 кв.м., що становить 80/100 від 1060,3 кв.м. Тобто, відповідач встановив наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно, на підставі чого обґрунтовано відмовив у реєстрації прав позивача та прийняв оспорюване рішення про відмову у державній реєстрації права від 06 серпня 2015 року № 23475647. Також суд звертає увагу на те, що 80/100 частин від 965,2 кв.м. суттєво відрізняється від 80/100 частин від 1060,3 кв.м.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судами обставини справи встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

За таких обставин, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, з ухваленням нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову в частині скасування рішення Державного реєстратора.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Касаційну скаргу Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року в частині задоволених позовних вимог про скасування рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 06 серпня 2015 року № 23475647 скасувати, прийнявши у цій частині нове рішення - про відмову у задоволенні позову.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 30 березня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та не підлягає оскарженню, проте може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: