Рішення

від 14.09.2017 по справі 904/7746/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.2017 Справа № 904/7746/17

За позовом Управління культури, молоді, національностей і релігій виконавчого комітету Новомосковської міської ради, м. Новомосковськ

до Приватного підприємства "Фенікс-2010", смт. Слобожанське

про стягнення 6 201,60 грн.

Суддя Петренко Н.Е.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 03.01.2017

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2017 порушено провадження у справі № 904/7746/17 за позовом Управління культури, молоді, національностей і релігій виконавчого комітету Новомосковської міської ради (далі - позивач) до Приватного підприємства "Фенікс-2010" (далі - відповідач) про стягнення 6201,60 грн. Справу призначено до розгляду на 14.09.2017.

14.09.2017 повноважний представник відповідача у судове засідання не з'явився, відзив на позов та інші витребувані документи до суду не надав. Жодних пояснень щодо причини неявки або інших клопотань до господарського суду не надходило. В матеріалах справи знаходиться конверт з ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.08.2017, який направлявся на адресу відповідача та був повернутий поштою з відміткою "підприємство не розшукано".

Господарським судом було зроблено ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до якого адреса відповідача співпадає з адресою зазначеною у позовній заяві, і на яку судом направлялась поштова кореспонденція з повідомленням про день, час та місце розгляду справи.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, оскільки судом було належним чином виконано вимоги ч. 1 ст. 64 та ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Повноважний представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Крім того, повноважний представник позивача надав для огляду суду всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір, а для долучення до матеріалів справи додаткові докази в підтвердження заявлених позовних вимог.

У судовому засіданні 14.09.2017 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно зі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, подані документи та заслухавши пояснення повноважного представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

08.09.2014 між позивачем та відповідачем укладено договір № 65 поставки палива за талонами (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1. якого, відповідач зобов'язується поставляти (передавати у власність позивача) на умовах, визначених цим Договором, а позивач зобов'язується приймати та оплачувати на умовах, визначених цим Договором нафтопродукти, а саме: Бензин А-92, іменований далі за текстом - Товар .

За приписами п. 1.2. Договору. асортимент товару, його кількість та ціна погоджуються позивачем і відповідачем та зазначаються у специфікації (в розумінні статті 266 Господарського кодексу України), яка є невід'ємною частину цього Договору (Додаток 2).

Право власності на товар, виникає у позивача з моменту фактичного отримання товару позивачем на АЗС відповідача відповідно до умов цього Договору (п. 1.4. Договору).

Згідно з п. 1.5. Договору, відпуск Товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (талонами) встановленого зразку на отримання товару відповідно Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.

Відповідно до п. 2.1. Договору, загальна ціна цього Договору складає 6 201,60 грн., в т.ч. ПДВ - 1 033,60 грн.

Позивач здійснює оплату за товар після отримання товару згідно видаткової накладної протягом 14 банківських днів (п. 2.2. Договору).

Датою оплати вартості товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок відповідача в банківській установі (п. 2.4. Договору).

Як зазначено у п. 3.4. Договору, видача товару позивачу здійснюється на АЗС (автозаправних станціях) відповідача, перелік яких зазначається у Додатку № 1. Видача товару здійснюється по факту пред'явлення позивачем або уповноваженими ним особами (далі - Користувачі талонів) паперового талону, виданого відповідачем, на відпуск нафтопродуктів.

Даний Договір набуває сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Якщо сторони не заявили про розірвання Договору до кінця терміну, Договір вважається подовженим до закінчення наступного календарного року на тих же умовах (а. 8.4. Договору).

Між позивачем та відповідачем була підписана специфікація, відповідно до якої відповідач мав поставити позивачу 380 л. бензину А-95 на загальну вартість 6 201,60 грн.

На виконання умов вищезазначеного Договору, відповідачем було видано талони позивачу, які були останнім оплачені у повному обсязі, що підтверджує видаткова накладна № РН-000935 від 09.09.2014, рахунок-фактура № СФ-0199 від 09.09.2014 та платіжне доручення № 1611 від 18.08.2014.

Однак, в порушення вимог Договору, відповідач станом на 10.05.2017 своїх зобов'язань перед позивачем щодо поставки бензину А-95 не виконав, талони на поставку бензину не отоварив, що є підставою для повернення попередньої оплати.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить суд стягнути з відповідача кошти у вигляді повернення суми попередньої оплати у розмірі 6 201,60 грн. за неотримання товару за договором № 65 від 08.09.2014.

Відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному Договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав. Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно з ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України передбачено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як зазначено в ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із положенням ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним Договором. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов Договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав свої зобов'язання щодо передачі товару в кількості обумовленої в Договорі, вартість якого в повному обсязі сплачена позивачем.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами Договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629, 670, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 218, 265, 266 Господарського кодексу України, ст. ст. 4, 28, 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства "Фенікс-2010" (52005, Дніпропетровська обл., смт. Ювілейне, вул. Дружби, буд. 1-б, код ЄДРПОУ 36877842) на користь Управління культури, молоді, національностей і релігій виконавчого комітету Новомосковської міської ради (51200, м. Новомосковськ, вул. Гетьманська, буд. 14, код ЄДРПОУ 02227400) кошти у вигляді повернення суми попередньої оплати у розмірі 6 201,60 грн. (шість тисяч двісті одна грн. 60 коп.) за неотримання товару за договором № 65 від 08.09.2014, витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.09.2017

Суддя ОСОБА_2