Рішення

від 13.09.2017 по справі 910/12189/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.09.2017Справа №910/12189/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПРІНТ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-СЕРВІС"

про стягнення 7 455,50 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Сафронов В.І. - представник за довіреністю б/н від 25.05.17

від відповідача не з'явився

У судовому засіданні 13.09.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПРІНТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-СЕРВІС" про стягнення 7 455,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в період з червня по серпень 2016 року (включно) позивачем на підставі попередньо узгоджених окремих замовлень було надано відповідачу послуги з друку альбомів та виведення пластин на загальну суму 19 020,00 грн., що підтверджується підписаними між сторонами актами здачі-прийняття робіт (надання послуг). Проте, за доводами позивача, відповідач всупереч домовленості сторін оплату за наданні послуги належним чином не виконав, а саме здійснив лише часткову оплату наданих послуг на суму 12 070,00 грн., у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 6 950,00 грн. Крім того, за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував інфляційні втрати у розмірі 410,00 грн. та 3% річних у розмірі 95,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12189/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 13.09.2017.

12.09.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшли документи позивача на виконання вимог ухвали суду, що були долучені до матеріалів справи.

У судове засідання, призначене на 13.09.2017, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Відповідач в судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, проте, через канцелярію суду надав письмове клопотання, відповідно до якого повідомив про сплату основного боргу у розмірі 6 950,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1315 від 12.09.2017 року.

Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за відсутності представника відповідача та за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПРІНТ" (надалі - позивач, виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-СЕРВІС" (надалі - відповідач, замовник) була досягнута усна домовленість про надання позивачем послуг з друку альбомів та виведення пластин.

На підтвердження досягнутої домовленості та попередньо узгоджених окремих замовлень, позивачем в період з червня по серпень 2016 року було надано відповідачу зазначені послуги на загальну суму 19 020,00 грн., що підтверджуються рахунками на оплату, актами приймання-передачі готової продукції та актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких містяться у матеріалах справи.

Будь-яких претензій та зауважень з приводу кількості та якості наданих послуг від відповідача не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, за вказаний вище період відповідачем було здійснено лише часткову оплату наданих позивачем послуг, а саме у розмірі 12 070,00 грн., що підтверджується копіями банківських виписок із рахунку позивача. Інша частина наданих послуг, за твердженням позивача, була залишена відповідачем без оплати, а саме:

- за Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 166 від 30.06.2016 на суму 1 888,00 грн.;

- за Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 142 від 14.06.2016 на суму 468,00 грн.;

за Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 175 від 12.07.2016 на суму 2 164,00 грн.;

- за Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 164 від 05.07.2016 на суму 738,00 грн.;

- за Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 214 від 10.08.2016 на суму 1 260,00 грн.;

- за Актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 247 від 01.09.2016 на суму 432,00 грн.

З метою врегулювання спору в досудовому порядку, позивач звернувся до відповідача з претензією № 2-07/11/16 від 07.11.2016 (отримана відповідачем 01.12.2016), у якій повідомив про існування у відповідача заборгованості у розмірі 6 950,00 грн. та просив сплатити її у добровільному порядку. Проте, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду, відповідач наявну заборгованість не сплатив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За приписами ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Статтею 641 ЦК України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Реклама або інші пропозиції, адресовані невизначеному колу осіб, є запрошенням робити пропозиції укласти договір, якщо інше не вказано у рекламі або інших пропозиціях.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Оскільки додані до матеріалів справи рахунки на оплату, акти приймання-передачі готової продукції (сировини) та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були формленні належним чином (містили найменування товару, його кількость, ціну та підписи уповноважених представників), суд приходить до висновку, що між сторонами мало місце укладення договору про надання послуг у спрощений спосіб.

Положеннями ч. 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що в період з червня по серпень 2016 року (включно) позивачем було надано відповідачу послуги з друку альбомів та виведення пластин на загальну суму 19 020,00 грн.

Доказом належного виконання позивачем зобов'язань щодо надання послуг є підписані з боку ТОВ "ОПТІМА-СЕРВІС" (без зауважень) накладні (у переробку) № 1884 від 10.08.2016, № 2109 від 01.09.2016, Акти приймання-передачі готової продукції (сировини) та Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 166 від 30.06.2016, № 142 від 14.06.2016, № 175 від 12.07.2016, № 164 від 05.07.2016, № 214 від 10.08.2016 та № 247 від 01.09.2016, які в свою чергу є підставою виникнення у відповідача зобов'язання щодо здійснення розрахунків за надані послуги.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи, претензія позивача про сплату заборгованості у розмірі 6 950,00 грн. (№ 2-07/11/16 від 07.11.2016) направлялась на адресу відповідача та була отримана останнім 01.12.2016 року. Отже, зобов'язання відповідача з оплати наданих позивачем послуг необхідно було здійснити до 08.12.2016 (включно).

В силу приписів ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено судом, погашення заборгованості за надані позивачем послуги у розмірі 6 950,00 грн. була здійсненно відповідачем лише після порушення провадження у справі, а саме 12.09.2017 року, про що свідчить додане до матеріалів справи платіжне доручення № 1315.

Згідно п.1-1 ч.1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, враховуючи, що факт наявності основної заборгованості у розмірі 6 950,00 грн. станом на момент вирішення спору спростовано, суд припиняє провадження в цій частині у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 410,08 грн. та 3% річних у розмірі 95,42 грн., нарахованих в період прострочення з 09.12.2016 по 24.05.2017, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Проценти річних так само, як інфляційні втрати на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і на відміну від пені не є санкцією за порушення грошового зобов'язання, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Суд зауважує, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) та інфляційних втрат, не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові та відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

За приписами п. 3.1., 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України , не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Отже, враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання щодо сплати за надані послуги, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунки позивача, суд встановив, що розмір інфляційних втрат становить суму більшу, ніж заявлено позивачем. Оскільки, з урахуванням норм п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України , суду не надано право виходити за межі позовних вимог без відповідного клопотання позивача, то до стягнення підлягає сума у розмірі заявленій позивачем, а саме у розмірі 410,08 грн.

Також суд зазначає, що арифметично вірним та обґрунтованим є розмір 3% річних, що розрахований позивачем на суму основного боргу за вказаний період, і складає 95,42 грн.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПРІНТ" є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 410,08 грн. та 3% річних у розмірі 95,42 грн., а в частині позовних вимог про стягнення 6 950,00 грн. основної заборгованості провадження слід припинити.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, судові витрати в частині задоволених позовних вимог у розмірі 505,50 грн. та сплаченого відповідачем основного боргу у розмірі 6 950,00 грн. (сплачено після звернення позивача з позовом до суду) покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 6 950,00 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТІМА-СЕРВІС" (04050, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 12, ідентифікаційний код 37147947) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРАЙМ-ПРІНТ"(02099, м. Київ, вул. Бориспільська буд. 9, ідентифікаційний код 37445112) інфляційні втрати у розмірі 410 (чотириста десять) грн. 08 коп., 3 % річних у розмірі 95 (дев'яносто п'ять) грн. 42 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.09.2017

Суддя Пукшин Л.Г.