Рішення
від 12.09.2017 по справі 918/478/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2017 р. Справа № 918/478/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СКБ Технофільтр" в особі ліквідатора ОСОБА_2

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пульсар і Ко"

про стягнення в сумі 158 671,20 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3;

від відповідача: ОСОБА_4

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводів з підстав визначених статтею 20 ГПК України не заявлено.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СКБ Технофільтр" в особі ліквідатора ОСОБА_2 (надалі - Позивач або ТОВ "СКБ Технофільтр") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пульсар і Ко" (надалі Відповідач або ТОВ "Компанія "Пульсар і Ко") в якому просить стягнути безпідставно перераховані на рахунок Відповідача кошти в загальній сумі 158 671,20 грн.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що з розрахункового рахунку ТОВ "СКБ Технофільтр" на рахунок № 2600101206639 (ПАТ "Кредобанк"), який належить ТОВ "Компанія Пульсар і Ко", (з 07.12.2010 року по 05.07.2012 року), були безпідставно, всупереч нормам чинного законодавства, перераховані кошти на загальну суму 158 671,20 грн., а саме у такому порядку та розмірі:

- 07.12.2010 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 6750 грн.;

- 22.12.2010 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 7750 грн.;

- 19.01.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 7200 грн.;

- 25.01.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 7200грн.;

- 01.03.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 15 120 грн.;

- 02.03.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 25 800 грн.;

- 03.03.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 10 200 грн.;

- 04.03.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 10 880 грн.;

- 16.03.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 7750 грн.;

- 20.05.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 11 100 грн.;

- 31.05.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 827,60 грн.;

- 25.07.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 6900 грн.;

- 11.08.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 2500 грн.;

- 02.09.2011 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 2500 грн.;

- 12.01.2012 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 24 050 грн.;

- 24.05.2012 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 9543,60 грн.;

- 05.07.2012 року на рахунок за №2600101206639 було перераховано 2600 грн.

Таку позицію обґрунтовує наступним. Відсутні будь-які відомості про перерахування вказаної суми коштів ТОВ "СКБ Технофільтр" раніше на рахунок ТОВ "Компанія Пульсар і Ко", а також що таке перерахування здійснено помилково, (тобто, що кошти "Компанія Пульсар і Ко" попередньо перебували на рахунку ТОВ "СКБ Технофільтр"). Відсутня жодна документація підтверджуюча правомірність та законність перерахування коштів з рахунку ТОВ "СКБ Технофільтр" на рахунок ТОВ "Компанія Пульсар і Ко". На адресу ТОВ "Компанія Пульсар і Ко" 29.02.2016 року направлялась претензія з проханням сплатити ТОВ "СКБ Технофільтр" кошти в сумі 158 671,20 грн. Однак, жодної відповіді на адресу ліквідатора так і не надійшло, зокрема не була надана жодна документація, що підтверджує правомірність перерахування даних коштів.

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов, в якому проти позову заперечив, посилаючись на те, що між ТОВ-компанія "Пульсар і Ко" і ТОВ "СКБ "Технофільтр" протягом 2010 - 2012 років існували договірні відносини, оскільки останнім була придбана продукція товариства - неткані матеріали. Поставка товару здійснювалась власним транспортом, або через ТОВ "ОСОБА_4 пошта". Таким чином кошти в розмірі 158 671,20 грн. отримані на підставі виставлених рахунків, в якості оплати за поставлений товар, отже набуті за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

Крім того, до суду від Відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій останній просить застосувати строк позовної давності до вимог ТОВ "СКБ "Технофільтр" та відмовити у задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2017 року підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні 12.09.2017 року заперечив проти позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві з урахуванням заяви про застосування строків позовної давності.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Згідно банківських виписок, наданих Позивачем суду, останнім з 07.12.2010 р. по 05.07.2012 р. було переховано на рахунок ТОВ "Компанія "Пульсар і Ко" кошти, зокрема:

- 07.12.2010 року за неткані матеріали по рах. № 3299 від 07.12.2010 р. в сумі 6750 грн.;

- 22.12.2010 року за неткані матеріали по рах. № 4792 від 22.12.2010 р. в сумі 7750 грн.;

- 19.01.2011 року за неткані матеріали по рах. № 32 від 17.01.2011 р. в сумі 7200 грн.;

- 25.01.2011 року за неткані матеріали по рах. № 32 від 17.01.2011 р. в сумі 7200грн.;

- 01.03.2011 року за неткані матеріали по рах. № 236 від 01.03.2011 р. в сумі 15120 грн.;

- 02.03.2011 року за неткані матеріали по рах. № 236 від 01.03.2011 р. в сумі 25800 грн.;

- 03.03.2011 року за неткані матеріали по рах. № 236 від 01.03.2011 р. в сумі 10200 грн.;

- 04.03.2011 року за неткані матеріали по рах. № 236 від 01.03.2011 р. в сумі 10880 грн.;

- 16.03.2011 року за неткані матеріали по рах. № 275 від 14.03.2011 р. в сумі 7750 грн.;

- 20.05.2011 року за неткані матеріали по рах. № 549 від 18.05.2011 р. в сумі 11100 грн.;

- 31.05.2011 року за неткані матеріали по рах. № 601 від 31.05.2011 р. в сумі 827,60 грн.;

- 25.07.2011 року за неткані матеріали по рах. № 865 від 21.07.2011 р. в сумі 6900 грн.;

- 11.08.2011 року за автопослуги по рах. № 990 від 11.07.2011 р. в сумі 2500 грн.;

- 02.09.2011 року за автопослуги по рах. № 1119 від 01.09.2011 р. в сумі 2500 грн.;

- 12.01.2012 року за неткані матеріали по рах. № 20 від 12.01.2012 р. в сумі 24050 грн.;

- 24.05.2012 року за неткані матеріали по рах. № 577 від 23.05.2012 р. в сумі 9543,60 грн.;

- 05.07.2012 року за автотранспортні послуги по рах. № 51 від 06.06.2012 р. в сумі 2600 грн..

Разом з тим, згідно накладних та актів здачі прийняття робіт (надання послуг), наданих Відповідачем суду, підписаних представниками ТОВ-компанія "Пульсар і Ко" і ТОВ "СКБ "Технофільтр" та скріплених їх печатками, Відповідачем була здійснена поставка матеріалів, які були отримані Позивачем, та надані автопослуги, на підставі виставлених рахунків. Так, зокрема:

- накладна № 1240 від 04.03.2011 р., підстава - купівля-продаж № 103/Р-11 від 25.02.2011 р., на суму 21700,00 грн.;

- накладна № 1294 від 12.03.2011 р., підстава - купівля-продаж, на суму 27900,00 грн.;

- накладна № 1426 від 21.03.2011 р., підстава - рах. № 275 від 14.03.11, на суму 4650,00 грн.;

- накладна № 2389 від 20.05.2011 р., підстава - рах. № 549 від 18.05.11, на суму 11100,00 грн.;

- накладна № 2555 від 31.05.2012 р., підстава - рах. № 577 від 23.05.12, на суму 652,68 грн.;

- накладна № 2625 від 06.06.2012 р., підстава - рах. № 577 від 23.05.12, на суму 8890,92 грн.;

- накладна № 118 від 13.01.2012 р., підстава - рах. № 20 від 12.01.12, на суму 24050,00 грн.;

- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 546 від 12.08.2011 р., підстава - угода- рахунок № 546 від 11.08.11р., на суму 2600,00 грн.;

- акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 51 від 07.06.2012 р., підстава - угода- рахунок № 51 від 06.06.12р., на суму 2600,00 грн.

Всього на загальну суму 104 143,60 грн.

Однак, накладні № 1240 від 04.03.2011 р., № 1294 від 12.03.2011 р. та акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) № 546 від 12.08.2011 р. не приймаються судом до уваги, оскільки підставою поставки матеріалів та надання послуг у вищезазначених документах міститься договір та рахунок, які не співпадають з призначенням платежу, зазначеним в банківських виписках, наданих Позивачем.

Таким чином, судом приймаються до уваги накладні на поставку нетканних матеріалів та акт надання послуг на загальну суму 51 943,60 грн.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 - 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, Відповідачем на суму отриманих коштів було здійснено поставку товарів на загальну суму 51 943,60 грн., що підтверджується зазначеними накладними про поставку нетканних матеріалів та актом здачі - прийняття робіт (надання послуг).

Таким чином, твердження Позивача про відстуність документації підтверджуючої правомірність та законність перерахування коштів в сумі 51 943,60 грн. на рахунок Відповідача є безпідставними.

Судом встановлено, що право чи інтерес ТОВ "СКБ "Технофільтр" в даному випадку не порушені, а відтак суд відмовляє в позові в частині стягнення 51 943,60 грн. з підстав його необґрунтованості.

Стосовно стягнення 106 727,60 грн., як безпідставно перерахованих на рахунок Відповідача коштів, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Проте, ні Позивач, ні Відповідач не надали суду доказів того, що між ними укладалися будь-які договори чи інші правочини щодо купівлі-продажу, поставки нетканних матеріалів за які, згідно банківських виписок проводилася оплата, а відтак цивільні права та обов'язки між сторонами в цій частині не виникли.

Також із дій осіб в даному випадку не вбачається, що між ними виникли правовідносини щодо купівлі-продажу, поставки нетканних матеріалів, так як Відповідач не надав суду належних доказів того, що останнім здійснена поставка даних матеріалів. Накладні, надані Відповідачем, а саме: № 8490 від 07.12.2010 р., № 8958 від 22.12.2010 р., № 412 від 26.01.2011 р., № 1157 від 01.03.2011 р., № 1248 від 09.03.2011 р., № 1393 від 18.03.2011 р., № 2570 від 31.05.2011 р. та № 3646 від 27.07.2011 р., як доказ поставки нетканних матеріалів не приймаються судом, оскільки в даних документах відсутній підпис уповноваженого представника та печатка ТОВ "СКБ "Технофільтр" про отримання даних матеріалів. Крім того, Відповідачем надані товарно - транспортні накладні ТОВ "ОСОБА_4 пошта", як доказ направлення Позивачу вищевказаних накладних, проте з даних документів не вбачається, які саме матеріали (товари) направлялися Позивачу і відсутня відмітка останнього про їх отримання.

Представником Відповідача до винесення рішення зі спору подана заява про застосування строків позовної давності при вирішенні спору.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Статтею 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Перебіг позовної давності за вимогами про визнання недійсним правочину, вчиненого під впливом насильства, починається від дня припинення насильства. Перебіг позовної давності за вимогами про застосування наслідків нікчемного правочину починається від дня, коли почалося його виконання. У разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

З огляду на вищезазначене право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання Відповідачем в частині повернення безпідставно набутих коштів виникло у Позивача з наступного дня після сплати коштів Відповідачу (з 02.03.2011 р. по 25.05.2012 р.).

Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 10.07.2017 р., тобто після спливу трьох річного строку.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 2.2. та п. 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Відповідачем заявлено про сплив позовної давності і господарським судом встановлено, що право та охоронюваний законом інтерес ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СКБ Технофільтр" в частині стягнення безпідставно перерахованих коштів в сумі 106 727,60 грн. дійсно порушені, однак позовна давність спливла.

Пунктом 4 статті 267 ЦКУ передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Поважності причин пропуску строку позовної давності Позивач не навів.

Судом встановлено, що право та охоронюваний інтерес позивача в частині стягнення коштів в сумі 106 727,60 грн. порушено, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі.

Відтак, суд відмовляє ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СКБ Технофільтр" в цій частині в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Посилання Позивача на те, що ліквідатору про порушене право стало відомо тільки з дня призначення ліквідатором банкрута - ТОВ "СКБ Технофільтр", не приймається судом, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" арбітражні керуючі є суб'єктами незалежної професійної діяльності. Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) з моменту винесення ухвали (постанови) про призначення його арбітражним керуючим (розпорядником майна, керуючим санацією, ліквідатором) до моменту припинення здійснення ним повноважень прирівнюється до службової особи підприємства - боржника.

За змістом ч. 2 ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута.

Тобто, згідно даної норми Закону, арбітражний керуючий на стадії ліквідації підприємства виконує функції виконавчого органу юридичної особи та є повноважним представником банкрута.

Відповідно до ст. 92 ЦК України, юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Таким чином укладення правочинів керівником юридичної особи створює права та обов'язки для юридичної особи, а не для керівника особисто, оскільки внаслідок укладення оспорюваних правочинів могло мати місце порушення прав лише юридичної особи, а не особистих прав керівника, арбітражного керуючого, ліквідатора.

Якщо порушення права мало місце до призначення ліквідаційної комісії, а позов подається у процесі ліквідації юридичної особи, перебіг позовної давності починається з моменту, коли про порушене право чи про особу, що його порушила, стало відомо чи мало стати відомо правовласникові, а не ліквідаційній комісії. У зв'язку з наведеним господарськими судами не можуть братися до уваги також доводи новопризначеного (новообраного) керівника підприємства, установи, організації про те, що він дізнався про порушене право очолюваної ним юридичної особи лише з часу свого призначення (обрання), оскільки позовна вимога заявляється про захист прав саме юридичної особи, а не прав її керівника.

Аналогічна правова позиція висвітлена в п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів".

Не є поважною причиною пропущення строку позовної давності і посилання Позивача на те, що бувший директор не передав ліквідатору первинних документів, так як ліквідатор з дня свого призначення здійснює повноваження керівника (органів управління) банкрута і несе відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, збереження оброблених документів, регістрів і звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 зазначеного Закону бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; внутрішньогосподарський (управлінський) облік - система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління підприємством; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктами 1, 2, 3, 9 ст. 8 вищевказаного Закону бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за бухгалтерський облік господарських операцій, пов'язаних з ліквідацією підприємства, включаючи оцінку майна і зобов'язань підприємства та складання ліквідаційного балансу і фінансової звітності, покладається на ліквідаційну комісію, яка утворюється відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 6.6. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 строк зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської та іншої звітності в архіві підприємства, установи визначається згідно з нормативно-правовим актом з питань визначення строків зберігання документів, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства.

Пунктом 6.7. даного Положення зберігання первинних документів та облікових регістрів, що пройшли обробку і були підставою для складання звітності, а також бухгалтерської та іншої звітності, оформлення і передачу їх до архіву забезпечує головний бухгалтер підприємства, установи або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства.

У разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітності керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення. Для участі в роботі комісії запрошуються представники слідчих органів, охорони і державного пожежного нагляду. Результати роботи комісії оформляються актом, який затверджується керівником підприємства, установи. Копія акта надсилається органу, в сфері управління якого перебуває підприємство, установа, а також територіальному органу центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску, - підприємствами та місцевому фінансовому органу - установами, в 10-денний строк (п. 6.10. Положення).

Пунктом 44.5 ст. 44 Податкового кодексу закріплено обов'язок платника податку у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відтак, з огляду на вищенаведене позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СКБ Технофільтр" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пульсар і Ко" про стягнення безпідставно перерахованих коштів в сумі 158 671,20 грн. не підлягають задоволенню.

На підставі статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на Позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СКБ Технофільтр" відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "СКБ Технофільтр" (18018, м. Черкаси, вул. 14 грудня, 8, код ЄДРПОУ 32940920) в доход Державного бюджету України 2380 грн. (дві тисячі триста вісімдесят) грн. 06 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано "15" вересня 2017 року.

Суддя Марач В.В.

СудГосподарський суд Рівненської області
Дата ухвалення рішення12.09.2017
Оприлюднено18.09.2017
Номер документу68904733
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —918/478/17

Судовий наказ від 09.10.2017

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Рішення від 12.09.2017

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 29.08.2017

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 09.08.2017

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 25.07.2017

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 18.07.2017

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 12.07.2017

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

Ухвала від 12.07.2017

Господарське

Господарський суд Рівненської області

Марач В.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні