Ухвала

від 15.09.2017 по справі 757/49335/17-к

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/49335/17-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2017 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю особи, яка подала клопотання адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КІНГФІШЕР» про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «КІНГФІШЕР» адвокат ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017000000001215 від 20.04.2017 року.

В обґрунтування клопотання зазначає, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2017 року було задоволено клопотання у кримінальному провадженні № 42017000000001215 та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення корпус №22 (літ Г) загальною площею 1053,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, та на праві власності належить ТОВ «КІНГФІШЕР» (код ЄДРПОУ 33787380), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Вказує, що висновки слідчого судді про наявність підстав для арешту нерухомого майна ТОВ «КІНГФІШЕР» не відповідають фактичним обставинам справи та не ґрунтуються на положеннях КПК України. Зазначає, що підозра посадовим особам ТОВ «КІНГФІШЕР» не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено, як і не встановлено розміру збитків у вигляді тяжких наслідків, які заподіяні державі, а в клопотанні прокурора не наведено обґрунтування та не надано належних доказів які б свідчили про відповідність вказаного нежитлового приміщення критеріям, встановленим ст. 98 КПК України та не доведено підстав для застосування до товариства заходів кримінально-правового характеру. Вважає, з огляду на ст. 170 КПК України та практику Європейського суду, що арешт було накладено необґрунтовано та безпідставно, а вжитий захід кримінального провадження перешкоджає реалізації права власності ТОВ «КІНГФІШЕР» щодо розпорядження і користування належним йому майном. За таких обставин просить скасувати арешт на вказане нежитлове приміщення.

В судовому засіданні представник ТОВ «КІНГФІШЕР» адвокат ОСОБА_3 клопотання підтримала з викладених в ньому підстав, просила його задовольнити.

Прокурор, за клопотанням якого накладено арешт, в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином, заперечень та будь-яких заяв щодо неможливості розглядати клопотання у його відсутності не надав, а тому слідчим суддею визнано можливим розглядати клопотання у відсутності прокурора.

Згідно з ч. 1 ст. 107 КПК України, фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення представника товариства адвоката ОСОБА_3 , дослідивши в нарадчій кімнаті матеріали клопотання дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Таким чином, виходячи з наведених положень ст. 174 КПК України, питання про скасування арешту розглядається слідчим суддею за відповідним зверненням осіб, визначених частиною першої цієї статті.

В судовому засіданні встановлено, що Головним слідчим управління Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №42017000000001215 від 20.04.2017 року за фактом зловживання своїм службовим становищем службовими особами ДП завод «Арсенал» з метою отримання неправомірної вигоди для себе чи підконтрольним їм юридичним особам: ТОВ «Нова ТОР», ТОВ «Скайнет LTD», Корпорація «НВО «Арсенал» з метою незаконного привласнення державного майна нежитлових приміщень, корпусів, цехів, градирень, в супереч інтересам служби, використовуючи технічну документацію розроблену ДП «НДПІ Містобудування», ініціювали перед Департаменту земельних ресурсів Київської міської ради (КМДА) видачу розпорядження про виділення одинадцяти земельних ділянок з єдиної земельної ділянки кадастровий номер № 8000000000:82:033:0002, державної власності, спричинивши тяжкі наслідки охоронюваним законом правам та інтересам держави, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28.07.2017 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва управління процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих центрального апарату Генеральної прокуратури України ОСОБА_4 та накладено арешт на нерухоме майно, а саме на нежитлове приміщення корпус №22 (літ Г) загальною площею 1053,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, та на праві власності належить ТОВ «КІНГФІШЕР» (код ЄДРПОУ 33787380), шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Як визначено ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадженні слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою, гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Натомість, при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 174 КПК України, слідчий суддя не надає оцінку дотриманню вимог закону при постановленні ухвали від 28.07.2017 року про арешт майна та її законності, що є виключною прерогативою суду апеляційної інстанції, а лише оцінює доводи клопотання в частині обґрунтованості підстав для скасування раніше накладеного арешту.

Зокрема, згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При накладенні арешту на нерухоме майно, яке належить ТОВ «КІНГФІШЕР», слідчим суддею, з огляду на дані досудового розслідування в кримінальному провадженні, було встановлено наявність достатніх правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, з метою збереження речових доказів, а саме те, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, а тому з метою попередження можливого неправомірного відчуження нежитлового приміщення, виникла необхідність у накладенні арешту на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до вимог ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Проте, під час розгляду вказаного клопотання про скасування арешту майна, прокурором не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок посадових та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з ТОВ «КІНГФІШЕР», а також відсутні підстави відповідальності цього товариства за незаконні дії третіх осіб. В порушення ч. 3 ст. 170 КПК України, жодних ознак, визначених ч. 1 ст. 98 КПК України, що арештоване майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні №42017000000001215 в оскаржуваній ухвалі не наведено, так само, як і не наведено належних процесуальних доказів, які б такий відповідний статус майна підтверджували.

Поряд із тим, прокурором не доведено, що спірний об`єкт нерухомості був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто його відповідність критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, як і можливість використання вказаного майна як доказу у кримінальному провадженні, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 173 КПК України є обов`язковою передумовою для арешту майна, якщо такий арешт накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.

Наведені обставини свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не було визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.

Також слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Разом з тим, в судовому засіданні встановлено, та з матеріалів провадження вбачається, що на момент розгляду провадження відсутні дані про те, що ТОВ «КІНГФІШЕР» або його посадові особи причетні до вчинення вказаного кримінального провадження, в межах якого був накладений арешт, а комусь з посадових осіб повідомлено про підозру, а у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Виходячи з викладеного, проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт, враховуючи пояснення особи, що подала клопотання, процесуальну позицію прокурора, який на розгляд клопотання не з`явився, слідчий суддя приходить до висновку, що доводи клопотання про скасування арешту є обґрунтованими, а наданими матеріалами доведено відсутність підстав для арешту нерухомого майна, а також ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя вважає за необхідне задовольнити клопотання ТОВ «КІНГФІШЕР» та скасувати арешт на нежитлове приміщення корпус №22 (літ Г), яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8.

За таких обставин, керуючись ст. 174, 309 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «КІНГФІШЕР» про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт на нерухоме майно, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 28 липня 2017 року у справі № 757/43668/17-к у кримінальному провадженні № 42017000000001215, а саме на нежитлове приміщення корпус №22 (літ Г) загальною площею 1053,2 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Київ, вул. Московська, 8, та на праві власності належить ТОВ «КІНГФІШЕР» (код ЄДРПОУ 33787380), та заборону відчуження, розпорядження та користування вказаним майном.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1