Рішення

від 14.09.2017 по справі 910/12253/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017Справа №910/12253/17 За позовом Державного підприємства "УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІТ ТЕКНОЛОДЖІС"

про стягнення 53 393, 00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Серьогін С.Ю. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІТ ТЕКНОЛОДЖІС" (відповідач) 53 393,70 грн. заборгованості за договором № 1012-259/11.174/14/ІН на закупівлю послуг з розробки та затвердження нормативного документу "Методика аналізу ЕМС для вирішення задач присвоєння частот радіоелектронним засобам супутникових служб" від 10.12.2014 з яких: 19 200,00 грн. - основний борг, 19 284,00 грн. - пеня, 1 464,00 грн. - 3 % річних, 13 445,00 грн. - втрати від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 1012-259/11.174/14/ІН на закупівлю послуг з розробки та затвердження нормативного документу "Методика аналізу ЕМС для вирішення задач присвоєння частот радіоелектронним засобам супутникових служб" від 10.12.2014, в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги, у зв'язку із чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 28.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12253/17 та призначено її до розгляду на 31.08.2017.

В судове засідання 31.08.2017 з'явився представник позивача, надав суду пояснення щодо обставин справи та подав документи для долучення їх до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання 31.08.2017 не з'явився, витребуваних судом відзиву на позовну заяву і документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2017 розгляд справи відкладено на 14.09.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні 14.09.2017 надав суду документи для долучення до матеріалів справи, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

При цьому, судом встановлено, що відповідно до прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено до стягнення всього 53393,00 грн., а не 53393,70 грн., як зазначено у ціні позову.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань). Ухвала суду про порушення провадження у справі була повернута на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 14.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕФІТ ТЕКНОЛОДЖІС" (далі - замовник) та Державним підприємством "УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ" (далі - виконавець) укладено договір № 1012-259/11.174/14/ІН на закупівлю послуг з розробки та затвердження нормативного документу "Методика аналізу ЕМС для вирішення задач присвоєння частот радіоелектронним засобам супутникових служб" (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується надати послуги з розробки та затвердження нормативного документу "Методика аналізу ЕМС для вирішення задач присвоєння частот радіоелектронним засобам супутникових служб", згідно технічного завдання (Додаток №1), а замовник прийняти і оплатити їх.

Згідно з п. 3.1 Договору, ціна цього договору становить 19200,00 грн., в тому числі ПДВ 3200,00 грн. та оформлюється протоколом погодження договірної ціни (Додаток № 3).

Відповідно до п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником вартості наданих послуг протягом 10 календарних днів після підписання Акту здачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Положеннями п.п. 6.1.1, 6.1.3 Договору, замовник зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати за надані послуги. Протягом 10 робочих днів з дня отримання Акта здачі-приймання наданих послуг надіслати виконавцеві підписаний та звірений печаткою Акт або мотивовану відмову щодо прийняття послуг.

Цей договір набирає чинності з дня підписання і діє до 20.12.2014, а в частині зобов'язань, взятих на себе сторонами, до їх повного виконання.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги, обумовлені договором, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи Акт здачі-приймання наданих послуг від 18.12.2014 на суму 19200,00 грн.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, наданих позивачем послуг на суму 19200,00 грн. не сплатив, у зв'язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом та заявив про стягнення з відповідача 19200,00 грн. - основного боргу, 3% річних у розмірі 1464,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 13445,00 грн. та пені у сумі 19284,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач надав відповідачу послуги з розробки та затвердження нормативного документу "Методика аналізу ЕМС для вирішення задач присвоєння частот радіоелектронним засобам супутникових служб" на загальну суму 19200,00 грн., що підтверджується Актом здачі-приймання наданих послуг від 18.12.2014.

Вищевказаний акт здачі-приймання наданих послуг підписаний відповідачем без заперечень та зауважень.

Вартість наданих позивачем послуг на загальну суму 19200,00 грн. відповідачем не оплачена.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що розрахунки проводяться шляхом оплати замовником вартості наданих послуг протягом 10 календарних днів після підписання Акту здачі-приймання наданих послуг шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Судом встановлено, що відповідач у строки, визначені п. 4.1 договору оплату наданих позивачем послуг не здійснив, у зв'язку з чим, заборгованість становлять 19200,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги за актом від 18.12.2014 в розмірі 19200,00 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за Договором у розмірі 19200,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 19200,00 грн.

Позивачем, також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1464,00 грн., нараховані за період з 29.12.2014 по 14.07.2017, інфляційні втрати у розмірі 13445,00 грн., нараховані за період з 29.12.2014 по 14.07.2017 та пеню у розмірі 19284,00 грн., нараховану за період з 29.12.2014 по 14.07.2017.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування грошовими коштами, що підлягають до сплати кредиторові.

Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат та 3% річних є більшими, ніж заявлено позивачем до стягнення. Однак, враховуючи те, що позивачем у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України не заявлялось клопотань про можливість суду виходити за межі позовних вимог, то з відповідача підлягає стягненню сума інфляційних втрат у розмірі 13445,00 грн. та сума 3% річних у розмірі 1464,00 грн.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 7.3.1 Договору, відповідно до якого, у разі прострочення терміну оплати наданих виконавцем послуг за етапом, замовник виплачує виконавцю штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості наданих послуг за кожний день прострочення.

Нарахування пені за несвоєчасність розрахунків за договором здійснено позивачем за загальний період з 29.12.2014 по 14.07.2017.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Позивачем, в порушення приписів ч. 6 ст. 232 ГПК України, нараховано пеню за порушення строків оплати за надані послуги а період, який перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, а зі змісту договору вбачається, що сторони не передбачили іншого періоду нарахування пені, аніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, нарахування пені має здійснюватись за період з 29.12.2014 по 28.06.2015 на суму 19200,00 грн.

За розрахунком суду сума пені, нарахування якої здійснюється за період з 29.12.2014 по 28.06.2015 на суму 19200,00 грн. становить 4800,53 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Державного підприємства "УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕФІТ ТЕКНОЛОДЖІС" (04086, м. Київ, вул. Олени Теліги, будинок 39-а, код 38782323) на користь Державного підприємства "УКРАЇНСЬКІ СПЕЦІАЛЬНІ СИСТЕМИ" (04119, м. Київ, вул. Мельникова, буд. 83Б, код 32348248) 19200,00 грн. основного боргу, 1464,00 грн. 3% річних, 13445,00 грн. інфляційних втрат, 4800,53 грн. пені та 1165,98 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2017.

Суддя С.О. Турчин