Рішення

від 11.09.2017 по справі 910/13260/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2017 Справа №910/13260/17 За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк

Приватбанк

До Товариства з обмеженою відповідальністю Авіса Систем

про зобов язання включити грошові вимоги до проміжного

ліквідаційного балансу

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

від позивача: Олейнік Н.О. - по дов. №7922-К-Щ від 28.12.2016р.

від відповідача: не з явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Авіа Систем в особі ліквідаційної комісії включити до проміжного ліквідаційного балансу грошові вимоги в сумі 7020,00 грн. заборгованості за договором №К309/8913 від 13.08.2004р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.08.2017 року прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження по справі № 910/13260/17, розгляд справи призначено на 11.09.2017р.

Відповідачем письмовий відзив на позов не подано, вимоги ухвали Господарського суду про порушення провадження у справі від 10.08.2017 не виконано. Завя, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адресу відповідача, що визначена за матеріалами справи.

Наразі, з огляду на неявку у судове засідання представника відповідача господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони.Аналогічними правами у відповідності до ст.27 Господарського процесуального кодексу України наділено і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

У ст. 69 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи Федіна проти України від 02.09.2010р., Смірнова проти України від 08.11.2005р., Матіка проти Румунії від 02.11.2006р., Літоселітіс Проти Греції від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі Смірнова проти України ).

Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі №910/13260/17.

В судовому засіданні 11.09.2017р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2014 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк ПРИВАТБАНК" (далі позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю Авіса Систем (далі відповідач) був укладений договір банківського обслуговування (поточного рахунку) шляхом підписання Заяви про відкриття поточного рахунку та заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг.

Підписавши Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Відповідач погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, пунктом 3.7.1 котрих передбачено надання послуги "Еквайринг" банківського терміналу для проведення фінансових операцій, також Відповідач погодився з Тарифами Банку, що разом з вказаною заявою становлять договір банківського обслуговування за послугою "Еквайринг".

Відповідно доданої заяви 13 липня 2014 року був встановлений термінал № SIK30RDS місто місто КІYЕV в приміщенні ТОВ АвісаСистем .

Предметом домовленості на надання послуги Еквайринга є відносини між Торговцем і Банком по проведенню платежів і розрахунків, здійснюваних з використанням електронного платіжного засобу (далі платіжний засіб), встановлення загальних принципів діяльності Сторін по використання сервісу Оплата частинами. Без переплат , Миттєва розстрочка і реалізації програми Бонус Плюс , по організації обслуговування та проведення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням Платіжних Засобів Бонус Плюс", що володіє додатковими властивостями накопичення бонусів і/або знижок, "АігРау", що дозволяє здійснювати безконтактну оплату, а так само реалізації сервісу "Поповни Тут!", "Облік робочого часу".

Відповідно п.3.7.1.4.1. Умов та Правил Комісії за розрахункове обслуговування операцій, стягуються Банком при відшкодування сум Продавцю відповідно до Анкети-Заяви на підключення до послуги еквайринг та відповідно Тарифів Банку.

Згідно п. 3.7.1.4.2. Умов та Правил Торговець доручає Банку утримувати з наступних відшкодувань Продавцю: - в першу чергу суму транзакцій зворотних операцій по платіжних Засобам, суму задоволених фінансових претензій СНАRGEВАСК і Претензій клієнта по Платіжним Засобам ПриватБанку по Транзакціях, проведеним Торговцем. В випадку відсутності подальших транзакцій Торговець зобов'язаний керуватися пунктом 3.7.1.2.2.32 даних умов і правил;

- в другу чергу суму в розмірі фіксованої комісії зазначеної в анкеті-заяві на підключення до послуги еквайринг та відповідно Тарифів Банку.

Відповідно Тарифів Банку вартість розрахункового обслуговування операцій становить 1,6% + 120 грн., з 01.04.2015 року 1,6% + 200 грн., а з 01.06.2016 року в розмірі 2%+300 грн.

Станом на 30.05.2017 року у Відповідача наявна заборгованість за надані банківські послуги з еквайрингу в сумі 7020,00 грн., що підтверджується випискою про рух коштів та розрахунком про заборгованість.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином. Відповідно до ч. 2 ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статями 525, 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. І ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частинами 2, 3 ст. 342 ГК України передбачено, що суб'єктам господарювання, які мають самостійний баланс, рахунки відкриваються для розрахунків за продукцію, виконані роботи, надані послуги, для виплати заробітної плати, сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), а також: інших розрахунків, пов'язаних з фінансовим забезпеченням їх діяльності. Суб'єкт підприємництва має право відкривати рахунки для зберігання грошових коштів, здійснення всіх видів операцій у будь-яких банках України та інших держав за своїм вибором і за згодою цих банків у порядку, встановленому Національним банком України.

Згідно ч. 3-5 ст. 341 ГК України, безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Під час безготівкових розрахунків усі платежі проводяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій.

Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування.

Згідно п.п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" і еквайринг - послуга технологічного, інформаційного обслуговування розрахунків за операціями, * що здійснюються з використанням електронних платіжних засобів у платіжній системі.

Емітент спеціальних платіжних засобів - юридична особа, що є членом платіжної системи та здійснює емісію спеціальних платіжних засобів;

спеціальний платіжний засіб (платіжна картка тощо) - платіжний інструмент, що виконує функцію засобу ідентифікації, за допомогою якого держателем цього інструмента ініціюється переказ коштів з відповідного рахунка платника або банку, а також здійснюються інші операції, передбачені відповідним договором. За допомогою спеціальних платіжних засобів формуються документи за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів або надаються інші послуги держателям спеціальних платіжних засобів;

міжнародна платіжна система - платіжна система, в якій платіжна організація може бути як резидентом, так і нерезидентом і яка здійснює свою діяльність на території двох і більше країн та забезпечує проведення переказу коштів у межах цієї платіжної системи, у тому числі з однієї країни в іншу;

торговець - суб'єкт підприємницької діяльності, який, відповідно до договору з еквайром або платіжною організацією, приймає до обслуговування платіжні інструменти з метою проведення оплати вартості товарів чи послуг (включаючи послуги з видачі коштів у готівковій формі);

Відповідно до ст. 9 зазначеного вище закону обробка та передача в межах України електронних та паперових документів на переказ, документів за операціями із застосуванням спеціальних платіжних засобів та документів на відкликання можуть здійснюватися за допомогою як внутрішньодержавних, так і міжнародних платіжних систем, що діють в Україні. Порядок діяльності платіжної системи визначається її правилами, встановленими платіжною організацією відповідної платіжної системи.

Відповідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до матеріалів справи судом встановлено, що станом на 30.05.2017 року та на час розгляду справи у відповідача виникла заборгованість перед позивачем по оплаті за надані банківські послуги з еквайрингу в сумі 7020,00 грн.

Заперечень щодо здійснених позивачем нарахувань та наведених ним сум, а також контррозрахунку нарахованої заборгованості відповідачем суду надано не було.

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань товариство з обмеженою відповідальністю "Авіса Систем" (код ЄДРПОУ: 38234946) перебуває в стані припинення з 08.12.2015 року відповідно судового рішення.

30 травня 2017 року позивач направив на адресу ТОВ "Авіса Систем" (код ЄДРПОУ 38234946) Заяву з кредиторськими вимогами, разом з розрахунком заборгованості, договором банківського обслуговування з додатками, випискою про рух коштів та Витягами з Умов та Правил надання банківських послуг, що підтверджується копією заяви та описом поштового відправлення.

Зазначена заява з кредиторськими вимогами не отримана Відповідачем, а повернена за зворотною адресою за закінченням строку зберігання, й отримана Позивачем 10.07.2017 року, що підтверджується інформацією з офіційного сайту УДППЗ "Укрпошта"

Неотримання відповідачем заяви з кредиторськими вимогами у відділенні поштового зв'язку свідчать про ухилення від визнання грошових вимог.

Згідно з частиною 3 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволені вимог кредитора або ухиляння від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом або до ліквідаційної комісії.

Судом встановлено, що поштовий конверт з направленою претензією на адресу позивача повернувся 10.07.2017 року. Від так, місячний строк для звернення позивача до суду відраховується з 10.07.2017 р., тобто останній день для звернення до суду - 11.08.2017 року. З урахуванням викладеного, сауд визнає, що позивачем не пропущено строк для звернення до суду на підставі статті 112 ЦК.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до статті 110 Цивільного кодексу України, юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 105 Цивільного кодексу України встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію.

Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Відповідно до частин 8, 9 статті 111 Цивільного кодексу України, ліквідаційна комісія (ліквідатор) після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог та результат їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи, судом або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Відповідно до частини 3 статті 112 Цивільного кодексу України у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Матеріалами справи підтверджується факт існування заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 7020 грн. 00 коп.

А тому, враховуючи відсутність відповіді ліквідаційної комісії на лист позивача щодо включення кредиторських вимог до реєстру вимог, доведеність факту існування заборгованості відповідача перед позивачем та своєчасне (в межах строку зазначеного в статті 112 Цивільного кодексу України) звернення до суду для захистом своїх законних прав, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Частиною 4 статті 112 Цивільного кодексу України передбачено, що вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Таким чином, з положення частини 4 статті 112 Цивільного кодексу України, вбачається, що заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, вимоги не вважаються автоматично погашеними, а відтак в судовому порядку можливе включення даних вимог до проміжного ліквідаційного балансу відповідача.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач жодних заперечень не надав, контррозрахунок суми позову не здійснив.

Відповідно до приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплачений позивачем судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю Авіса Стстем (04071, м. Київ, вул.. Межигірська, 22., код 38234946) в особі голови ліквідаційної комісії включити до проміжного балансу грошові вимоги Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевськогог, 1д, код ЄДРПОУ 14360570) з заборгованості по договору №КЗО9/8913 від 13.08.2004р. у загальному розмірі 7020 грн. 00 коп., що складається із заборгованості за послугою з еквайрингу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Авіса Стстем (04071, м. Київ, вул.. Межигірська, 22., код 38234946) на корсить Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевськогог, 1д, код ЄДРПОУ 14360570) 1600 грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 18.09.2017р.

.

Суддя Трофименко Т.Ю.