Рішення

від 07.09.2017 по справі 910/11885/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.09.2017Справа №910/11885/17

Господарський суд міста Києва в складі:

головуючого судді Привалова А.І.

при секретарі Островській О.С.

розглянувши справу № 910/11885/17

за позовом комунального підприємства "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва"

до приватного підприємства "Побутрембуд"

про стягнення 65 063,53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Мохонько О.А., довіреність № 103-46-572 від 08.12.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернулось комунальне підприємство "Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва" (надалі - позивач) до приватного підприємства "Побутрембуд" (надалі - відповідач) про стягнення 31 995,11 грн. основного боргу, 30 252,42 грн. інфляційних втрат, 2 816,00 грн. трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання умов договору оренди нерухомого майна №1665 від 01.07.2010р. в частині здійснення сплати орендних платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2017р. порушено провадження у справі № 910/11885/17, розгляд справи призначений на 07.09.2017р.

Присутній в судовому засіданні 07.09.2017р. представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.07.2017р. не виконав, письмовий відзив на позов не подав.

Відповідач належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Згідно ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала направляється за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

У відповідності до ст. 87 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу про порушення провадження у справі від 21.03.2017р. було надіслано відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення на адресу, що зазначена в позовній заяві, та отримана останнім.

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.07.2010р. між КП "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у м. Києві ради (правонаступником якого у даних правовідносинах згідно додаткової угоди №1665-пр від 01.10.2012 є позивач), як орендодавцем, та відповідачем, орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна № 1665 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення № 129 від 25.06.2007р. Дніпровської районної у м. Києві ради та виданого у встановленому порядку розпорядження № 235-Р від 20.05.2010р. Дніпровської районної у м. Києві ради передає в оренду нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та окреме індивідуально визначене майно, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі - об'єкт оренди), що знаходиться за. адресою: м. Київ, пр-т. Ю.Гагаріна, буд. 4.

Цільове призначення об'єкту оренди: для розміщення складу (п. 1.2. договору).

Строк дії договору сторонами було встановлено з 01.07.2010р. по 29.06.2013р.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2013р. у справі №910/19683/13 встановлено, що Договір є продовженим на такий самий строк, на який цей договір укладався, і на тих самих умовах, що були передбачені договором.

Згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Аналогічна правова позиція викладена в пункті 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Отже, прийняте у справі № 910/19683/13 судове рішення має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, а встановлені ними факти не потребують повторного доведення.

01.10.2012р. сторони підписали додаткову угоду № 1665-пр від 01.10.2012р. про внесення змін до договору оренди від 01.07.2010р. № 1665, відповідно до п.1 якої погодили, що на підставі п.2.1 Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, яке затверджене рішенням Київської міської ради від 22 вересня 2011 року № 34/6250, та п. 4.5 розпорядження Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 30.05.2012р. № 236 "Про організаційно-правові заходи з припинення комунального підприємства "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної в місті Києва ради "Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація приймає на себе права та обов'язки орендодавця і стає стороною за договором оренди від 01.07.2012 року № 1665, укладеним між комунальним підприємством "Фінансово-розрахунковий центр "Дніпровський" Дніпровської районної у місті Києві ради та Приватним підприємством "Побутрембуд".

Умовами п. 2.1 договору визначено, що об'єкт оренди - нерухоме майно (будівля, споруда) загальною площею 241,04 кв.м, в т.ч. підвальне приміщення - 241,04 кв.м, устаткування, інвентар, інше майно (за наявності) згідно з переліком, що є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1).

Відповідно до п. 2.3. договору (в редакції додаткової угоди № 1665-пр від 01.10.2012р.), об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва передано до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації закріплено на праві господарського відання за Комунальним підприємством Керуюча Дирекція Дніпровського району м. Києва .

Згідно п. 3.1. договору, орендар вступає у строкове платне користування об'єктом оренди у строк, указаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі нерухомого майна з урахуванням особливостей визначених у п.5.16. цього Договору. Опис технічного стану об'єкту оренди на дату передачі його орендареві зазначається в акті приймання-передачі нерухомого майна, що є невід'ємною частиною цього Договору (додаток №1).

За умовами п.п. 4.1., 4.2., 4.4. договору (в редакції додаткової угоди № 1665-пр від 01.10.2012р.) за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку і використання орендної плати, затвердженої рішенням Дніпровської районної в м. Києві ради від 27.03.2008р. № 221, від 12.03.2009р. №338 та від 22.12.2009р. №412. Орендна плата сплачується згідно розрахунку, викладеному в додатку №2 до договору. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість в розмірі і порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою.

Відповідно до п. 4.5. договору (в редакції додаткової угоди № 1665-пр від 01.10.2012р.), орендна плата сплачується орендарем, починаючи з 01 жовтня 2012 року, на рахунок балансоутримувача за наступними реквізитами: комунальне підприємство Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва , н/p 26005001111801, ПАТ КБ ХРЕЩАТИК Дніпровське відділення, МФО 300670, Код ЄДРПОУ 38133008, Свідоцтво платника ПДВ № 200068970. Останнім днем нарахування орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Згідно п. 4.6. договору (в редакції додаткової угоди № 1665-пр від 01.10.2012р.), орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно акту приймання-передачі від 01.07.2010р. об'єкту оренди за адресою: м. Київ, пр-т. Ю. Гагаріна, буд. 4, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками, орендодавець передав, згідно з договором оренди нерухомого майна №1665 від 01.07.2010р., а орендар прийняв в користування майно загальною площею 241,04 кв. м, в тому числі підвальне приміщення - 241,04 кв. м,

Позивачем було виставлено приватному підприємству "Побутрембуд" рахунки -фактури на загальну суму 64 250,70 грн.

Вказані рахунки частково оплачені відповідачем на суму 32 255,59 грн., що підтверджується банківськими виписками про руху коштів на рахунку позивача.

16.06.2016р. позивач направив відповідачу претензію-вимогу №103/46-340 від 16.06.2016р. про сплату заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення №1665 від 01.07.2010р. за весь час користування приміщенням, яка залишена без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №1665 від 01.07.2010р. в частині сплати орендних платежів за користування майном у період з липня 2014 року по березень 2015 року, просить суд стягнути з останнього 31 995,11 грн. основного боргу, 30 252,42 грн. інфляційних втрат, 2 816,00 грн. трьох відсотків річних.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Договір оренди є одним з видів зобов'язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов'язального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обов'язків наймача (орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Згідно зі ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк встановлений договором найму.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем на виконання умов договору передано відповідачу в орендне користування нерухоме майно, що знаходиться за. адресою: м. Київ, пр-т. Ю.Гагаріна, буд. 4, згідно акту приймання-передачі від 01.07.2010р.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об'єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об'єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об'єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об'єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи із умов договору оренди нерухомого майна №1665 від 01.07.2010р. строк виконання відповідачем зобов'язань зі здійснення орендної плати за користування майном у період майном з липня 2014 року по березень 2015 року є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як свідчать матеріали справи, відповідач всупереч умов договору своє зобов'язання зі своєчасної перерахування орендної плати в повному обсязі не виконав, що не було спростовано відповідачем належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 31 995,11 грн. за користування майном у період з липня 2014 року по березень 2015 року.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що строк сплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна №1665 від 01.07.2010р. настав, приймаючи до уваги те, що доказів сплати орендної плати в повному обсязі станом на день розгляду справи відповідачем не надано, обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з останнього на користь позивача заборгованості в розмірі 31 995,11 грн..

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Враховуючи викладене, перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних, суд визнав його обґрунтованим, у зв'язку із чим позовні вимоги в частині стягнення 2 816,00 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

Разом з тим, за перерахунком суду стягненню з відповідача підлягають 30 004,42 грн. інфляційних втрат, а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства Побутрембуд (02192, м. Київ, вул. Миропільська, 25; ідентифікаційний код 16485057) на користь Комунального підприємства Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г; ідентифікаційний код 38133008) заборгованість з орендної плати в розмірі 31 995,11 грн., інфляційні втрати в розмірі 30 004,42, 3% річних в розмірі 2 816,00 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1 593,90 грн. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, оформленого відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано: 12.09.2017р.

СуддяПривалов А.І.