Рішення

від 05.09.2017 по справі 910/8449/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2017Справа №910/8449/17 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом приватного підприємства "Агрофірма "Митрофанівська"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Таун Лідер"

про стягнення 173 843,63 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мороз С.О. - представник за довіреністю № б/н від 12.12.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги приватного підприємства "Агрофірма "Митрофанівська" до товариства з обмеженою відповідальністю "Таун Лідер" про стягнення 173 843,63 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в серпні 2016 року між сторонами велись перемовини щодо виконання відповідачем підрядних робіт з ремонту площадок току.

ТОВ "Таун Лідер" виставлено рахунок на оплату робіт на загальну суму 159 000,00 грн., який позивачем оплачено.

Проте, між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору підряду, та договір не було укладено.

ТОВ "Таун Лідер" роботи на оплачену позивачем суму так і не виконало.

У зв'язку з чим, позивач посилаючись на ст..1212, 1214 ЦК України звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача 173 843,63 грн., з яких безпідставно отримані кошти в сумі 159 000,00 грн. та 14 843, 63 грн. відсотки за користування ними.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 29.05.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.06.2017 р.

В судове засідання 19.06.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.05.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 06.06.2017 р. до канцелярії суду відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи та про продовження строків розгляду справи.

Представник позивача не виконав вимоги ухвали суду від 29.05.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 19.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 24.07.2017 р., у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання.

В судове засідання 24.07.2017 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.05.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача подав заяву про зміну підстав позову, в якій посилаючись на статті 525, 526, 530 та ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України просив суд стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 159 000,00 грн.

Відповідно до ч.4 статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 29.05.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 24.07.2017 р. розгляд справи відкладено на 05.09.2017 р.

В судове засідання 05.09.2017 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 29.05.2017 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача підтримав подане клопотання про забезпечення позову.

Суд відмовив в задоволенні клопотання про забезпечення позову.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зміну підстав позову.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату №96 від 26.08.2016 року щодо ремонту площадок току на загальну суму 159 000,00 грн. з ПДВ.

На підставі вищезазначеного рахунку позивачем здійснено оплату в розмірі 159 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №7171 від 07.09.2016 року з призначенням платежу: за ремонт площадок току зг.рах. №96 від 26.08.2016р. .

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.2 статті 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Стаття 181 ГК України передбачає загальний порядок укладання господарських договорів. Частина 1 зазначеної статті визначає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Позивачем оплачений виставлений відповідачем рахунок, не укладаючи з відповідачем окремого договору.

Враховуючи те, що відповідач виставив рахунок на оплату, а позивач оплатив його, то суд вважає, що сторони уклали договір підряду у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.1 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч.2 статті 837 ЦК України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Позивачем на адресу відповідача направлено лист №б/н від 30.04.2017 року в якому просив негайно перерахувати безпідставно збережені кошти в розмірі 159 000,00 грн.

В силу приписів ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначав позивач, відповідач не виконав роботи з ремонту площадок току, передоплату за які було сплачено позивачем згідно платіжного доручення №7171 від 07.09.2016.

Надісланий позивачем лист від 30.04.2017 залишений відповідачем без задоволення.

Частиною 2 статті 693 ЦК України передбачено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Так, застосування аналогії закону припустиме за наявності певних умов: відносини сторін знаходяться у сфері дії цивільного права, тобто, є цивільними відносинами; вказані цивільні відносини не врегульовані ЦК України, іншими актами цивільного законодавства або договором; існують норми, які регулюють схожі за змістом цивільні відносини.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Таким чином, враховуючи вищезазначене та беручи до уваги те, що позивачем здійснено оплату згідно усного договору, а відповідачем не виконано роботи, тому позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми оплати в розмірі 159 000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 ст.32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49 ст.ст. 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Таун Лідер" (04080, м. Київ, вулиця Новокостянтинівська, будинок 2, офіс 504, код ЄДРПОУ 39925909) на користь приватного підприємства "Агрофірма "Митрофанівська" (28210, Кіровоградська обл., село Митрофанівка, вулиця Польова, будинок 1А, код ЄДРПОУ 31637487) грошові кошти в розмірі 159 000 (сто п'ятдесят дев'ять тисяч) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 607 (дві тисячі шістсот сім) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 18.09.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий