Рішення

від 14.09.2017 по справі 920/707/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.2017 Справа № 920/707/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної фірми Магазин Славутич , м. Суми

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Лото-Суми , м. Суми

про стягнення 79764 грн. 47 коп.

Суддя Котельницька В.Л.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 26.04.2017)

від відповідача - не прибув

За участю секретаря судового засідання - Пономаренко Т.М.

Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача на свою користь 24362 грн. 86 коп. заборгованості по сплаті орендних платежів та комунальних послуг згідно умов договору оренди № 5 від 21.09.2015, 50000 грн. 00 коп. неустойки, 953 грн. 00 коп. - суму 3% річних, 4448 грн. 61 коп. інфляційних збитків; а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у судове засідання повноважного представника не направив, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

06.09.2017 до господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог (вх. № 2588к), відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 79764 грн. 47 коп., у тому числі: 24362 грн. 86 коп. заборгованості по сплаті орендних платежів та комунальних послуг згідно умов договору оренди № 5 від 21.09.2015, 50000 грн. 00 коп. неустойки, 953 грн. 00 коп. - суму 3% річних, 4448 грн. 61 коп. інфляційних збитків.

Суд, уважно розглянувши подану заяву, зауважує, що фактично позивачем подана заява про виправлення описки в частині зазначення загальної суми позовних вимог, оскільки у позовній заяві, поданій до суду 28.07.2017, заявлені до стягнення аналогічні суми, проте загальна сума боргу визначена помилково у розмірі 34764 грн. 47 коп.

Також до суду надійшли письмові пояснення позивача від 13.09.2017 стосовно неотримання представником відповідача рахунків, що виставлялись позивачем згідно умов укладеного договору оренди.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, згідно зі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, суд встановив:

21.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельною фірмою Магазин Славутич (орендодавцем за договором, позивачем) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лото-Суми (орендарем за договором, відповідачем) був укладений договір оренди частини приміщення площею 51 м 2 , яке знаходиться в будинку за адресою: м. Суми, вул. Харківська, 4 для розміщення пункту розповсюдження білетів державних лотерей ТОВ Лото-Суми .

Відповідно до п. 2.1. договору оренди від 21.09.2015 об'єкт надається в оренду з моменту підписання акту приймання - передачі строком на один рік.

Вказане нежитлове приміщення 21.09.2015 позивач на підставі акту приймання-передачі передав відповідачу.

Відповідно до п. 2.2. вказаного договору строк оренди може бути змінений лише за згодою сторін.

Згідно з положеннями п. 4.1. договору оренди розмір орендної плати за користування об'єктом, становить 2500,00 грн. на місяць без ПДВ (20%). Витрати за комунальні послуги не включаються до суми орендної плати та компенсуються на підставі виставлених рахунків.

Відповідно до п. 4.2. вказаного договору орендар сплачує орендодавцю місячну вартість орендної плати, на підставі виставлених орендодавцем рахунків до (15) п'ятнадцятого числа місяця, що слідує за місяцем за який вноситься орендна плата.

Пунктом 5.2.2. договору оренди № 5 передбачено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі здійснювати розрахунки з орендодавцем по орендній платі і комунальним платежам.

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов укладеного договору позивач виставив відповідачеві рахунки № 27 від 15.02.2016; № 27 від 04.03.2016; № 53 від 28.03.2016; № 91 від 12.04.2016; № 116 від 12.05.2016; № 145 від 01.06.2016; № 185 від 15.07.2016; № 202 від 02.08.2016; № 221 від 01.09.2016; № 234 від 21.09.2016. При цьому, рахунки №№ 145, 185, 202, 221, 234 повноважний представник відповідача отримав, однак від підпису про їх отримання відмовився, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями службових записок від 01.06.2015, від 15.07.2016, від 02.08.2016, від 01.09.2016, від 21.09.2016.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати орендної плати та сум відшкодування витрат за комунальні послуги, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, яка не погашена на даний час.

Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно положень ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди можуть бути:

державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання. Оренда структурних підрозділів державних та комунальних підприємств не повинна порушувати виробничо-господарську цілісність, технологічну єдність даного підприємства. Законом може бути встановлено перелік державних та комунальних підприємств, цілісні майнові комплекси яких не можуть бути об'єктом оренди. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи (наданими позивачем розрахунками, виставленими рахунками на сплату орендних платежів і оплату комунальних послуг), останнім не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти позовних вимог. До того ж, відповідачем не спростовані доводи фактичного користування орендованим приміщенням під час дії договору.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно сплати орендної плати та оплати комунальних послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 24362 грн. 86 коп. суми основного боргу за договором оренди № 5 від 21.09.2015 за період: грудень 2015 року - вересень 2016 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача неустойку в сумі 50000 грн. 00 коп. за неповернення об'єкта оренди у встановлені строки.

Як встановлено судом, на виконання умов договору 21.09.2015 за актом приймання-передачі об'єкт оренди було передано відповідачеві. 21.09.2016 згідно умов договору оренди № 5 строк його дії закінчився, зазначений договір не продовжувався, при цьому станом на 28.07.2017 (дату складання позову) об'єкт оренди за актом приймання-передачі орендодавцеві не повернутий.

Відповідно до п. 7.1. договору оренди від 21.09.2015 після закінчення строку оренди, визначеного цим договором, орендар зобов'язаний передати орендодавцю об'єкт упродовж п'яти (5) днів з моменту закінчення строку оренди за актом приймання-передачі.

Таким чином, з 21.09.2016 у відповідача виник обов'язок передати майно за актом приймання-передачі позивачеві у строк до 26.09.2016.

Тобто, з 27.09.2016 має місце прострочення відповідача у виконанні свого обов'язку повернути орендоване майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за весь час прострочення.

Відтак, враховуючи, що станом на час розгляду справи позивачу орендоване майно відповідачем повернуто не було, розмір неустойки за десять місяців неправомірного користування відповідачем об'єктом оренди становить 50000 грн. 00 коп.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача вищезазначеної суми неустойки, оскільки позовні вимоги в цій частині суд визнає правомірними та обґрунтованими.

Крім того, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача на його користь інфляційних збитків у розмірі 4448 грн. 61 коп. та 3% річних у сумі 953 грн. 00 коп.

Згідно з п.3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Як вже було зазначено вище, відповідно до умов п. 4.2 укладеного між сторонами у справі договору оренди визначено, що орендна плата сплачується відповідачем на підставі виставлених позивачем рахунків до п'ятнадцятого числа місяця, що слідує за місяцем, за який вноситься орендна плата.

Матеріали справи свідчать, що рахунок на сплату орендної плати за грудень 2015 року був виставлений позивачем відповідачу лише 15.02.2016, відтак відповідач не мав змоги сплатити орендну плату за вказаний період у строк, визначений умовами п. 4.2 договору оренди № 5.

До того ж суд зауважує, що відповідно до положень пункту 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено по 1 серпня 2014 року або включно до 1 серпня 2014 року , то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що 3% річних повинні бути нараховані відповідачу починаючи з 15 числа кожного місяця, у якому мало місце прострочення.

Також суд враховує позицію, викладену в Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/928/2012 від 17.07.2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права , відповідно до пункту 2 якого сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 № 23/466 та лист Верховного Суду України Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.1997 № 62-97). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30).

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що інфляційні повинні бути нараховані відповідачу за кожний повний місяць, у якому мало місце прострочення.

За наслідками здійсненого перерахунку суд дійшов висновку про часткове задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача сум 3% річних та інфляційних нарахувань. Так, за наслідком здійсненого перерахунку суд робить висновок про задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 858 грн. 43 коп. - суми 3% річних та 4231 грн. 98 коп. інфляційних збитків.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи, що відповідачем не було подано суду доказів сплати заборгованості чи аргументованих заперечень щодо вимог позивача, своїм правом на участь у судових засіданнях представник відповідача не скористався, тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог у зв'язку з проведеним судом перерахунком заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних збитків.

Відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Лото-Суми (40000, м. Суми, вул. Воскресенська, 12/7; код ЄДРПОУ 39937926) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельної фірми Магазин Славутич (40000, м. Суми, вул. Харківська, 4; код ЄДРПОУ 14008264) 24362 грн. 86 коп. заборгованості по орендній платі згідно умов договору оренди № 5 від 21.09.2015, 50000 грн. 00 коп. неустойки, 4231 грн. 98 коп. інфляційних збитків, 858 грн. 43 коп. суму 3% річних, 1593 грн. 76 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.09.2017.

Суддя В.Л.Котельницька