Рішення

від 14.09.2017 по справі 910/12290/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017Справа №910/12290/17 За позовом Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія ТМ"

про стягнення 165 479,75 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Вітенко О.М. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія ТМ" (відповідач) 165 479,75 грн. заборгованості за договором № 76/1 про компенсацію витрат споживача електричної енергії від електромереж Національного спортивного комплексу "Олімпійський" від 01.04.2011 з яких: 144 872,05 грн. - основний борг, 13 233,19 грн. - пеня, 1 534,23 грн. - 3 % річних, 5 840,28 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 76/1 про компенсацію витрат споживача електричної енергії від електромереж Національного спортивного комплексу "Олімпійський" від 01.04.2011 в частині повної та своєчасної оплати за спожиту електроенергію.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 28.07.2017 порушено провадження у справі № 910/12290/17 та призначено її до розгляду на 31.08.2017.

29.08.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення та документи по справі.

В судове засідання 31.08.2017 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача в судове засідання 31.08.2017 не з'явився, витребуваних судом відзиву на позовну заяву і документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2017 розгляд справи відкладено на 14.09.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.09.2017 представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 14.09.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані на юридичну адресу відповідача, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а тому відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Приймаючи до уваги те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 14.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 року між Національним спортивним комплексом "Олімпійський" (далі - абонент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія ТМ" (далі - субабонент) укладено договір №76/1 про компенсацію витрат споживання електричної енергії від електромереж Національного спортивного комплексу "Олімпійський" (далі - договір), відповідно до п. 1.1 якого абонент зобов'язується забезпечувати користування електричною енергією від мереж електропостачання НСК "Олімпійський" за діючими тарифами організації ВАТ "Київенерго", а субабонент зобов'язується своєчасно сплачувати за спожиту електроенергію, на умовах, які визначені даним договором.

Згідно з п. 2.1 договору, розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються субабонентом не пізніше 25 числа поточного місяця, за попередній розрахунковий період, на розрахунковий рахунок абонента згідно отриманого від останнього рахунку-фактури.

Розрахунки здійснюються виходячи з діючих на момент розрахунку тарифів на електроенергію, встановлених енергопостачальною компанією та відповідно до показників лічильника на споживання електроенергії (п.2.2 договору).

Вартість отриманих послуг визначається виходячи з фактичних показників лічильників та встановлених тарифів (п.2.3 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору, абонент зобов'язаний щомісячно, а в разі необхідності в інші строки направляти субабоненту рахунки на оплату для компенсації витрат електроенергії від мереж НСК "Олімпійський".

Відповідно до п.3.1 договору, субабонент зобов'язується здійснювати оплату за використану електроенергію по рахунку абонента у п'ятиденний термін з дня одержання рахунку.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом зазначає, що належним чином виконав зобов'язання, обумовлені договором., та надав субабонетну послуги за період з вересня 2016 по травень 2017 на загальну суму 144872,05 грн., на підтвердження чого позивачем долучені до матеріалів справи Акти здачі-приймання робіт (надання послуг).

Проте відповідач, всупереч умов договору не відшкодував позивачеві вартості використаної електроенергії та не оплатив виставлених позивачем рахунків, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 144872,05 грн. основного боргу. У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем також заявлені до стягнення 13233,19 грн. пені, 1534,23 грн. 3% річних, 5840,28 грн. інфляційних втрат.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як встановлено судом, на виконання умов Договору, позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 144872,05 грн., що підтверджується наступними актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 726 від 30.09.2016 на суму 3624,77 грн., № 861 від 31.10.2016 на суму 12767,04 грн., № 960 від 30.11.2016 на суму 21813,62 грн., № 1057 від 30.12.2016 на суму 32 674,68 грн., № 42 від 31.01.2017 на суму 20 018,40 грн., № 118 від 28.02.2017 на суму 25444,10 грн., № 206 від 31.03.2017 на суму 14 755,31 грн., № 320 від 30.04.2017 на суму 9113,88 грн., № 457 від 31.05.2017 на суму 4660,25 грн.

Зазначені Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) підписані сторонами без зауважень та заперечень та скріплені печатками підприємств.

Крім того, на виконання умов 3.3 договору, позивачем виставленні наступні рахунки на оплату: № 741 від 30.09.2016 на суму 3624,77 грн., № 871 від 31.10.2016 на суму 12767,04 грн., № 962 від 30.11.2016 на суму 21813,62 грн., № 1051 від 30.12.2016 на суму 32674,68 грн., № 45 від 31.01.2017 на суму 20018,40 грн., № 125 від 28.02.2017 на суму 25444,10 грн., № 220 від 31.03.2017 на суму 14755,31 грн., № 316 від 30.04.2017 на суму 9113,88 грн., № 444 від 31.05.2017 на суму 4660,25 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи погоджений сторонами строки виконання зобов'язання з відшкодування вартості використаної електроенергії (п. 2.1 договору), станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, строки виконання зобов'язання настав.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як підтверджено матеріалами справи, відповідач порушив зобов'язання за договором № 76/1 від 01.04.2011 в частині своєчасного та повного відшкодування за спожиту електроенергію за період з вересня 2016 про травень 2017, у зв'язку зі чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 144872,05 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 144872,05 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 144872,05 грн.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню в розмірі 13233,19 грн., 3% річних у розмірі 1534,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5840,28 грн.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Частиною 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частина 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені передбачена сторонами у п. 4.3 договору, відповідно до якого за несвоєчасні розрахунки за використану електроенергію субабонент сплачує абоненту пеню в розмірі 0,1% за кожний день прострочення, від простроченої суми, але не більше подвійної ставки НБУ.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що останній є невірним. За перерахунком суду, здійсненим по кожному місяцю окремо, за період, що не перевищує шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, суд встановив, що розмір пені становить 13205,17 грн., а тому вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, надані позивачем, суд встанови, що вони є арифметично вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню % річних у розмірі 1534,23 грн. та інфляційні втрати у розмірі 5840,28 грн.

З огляду на встановлені вище обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд задовольняє позовні вимоги частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна інвестиційна компанія ТМ" (04070, м. Київ, вул. Петра Сагайдачного, буд. 20/2, код 32983351) на користь Державного підприємства "Національний спортивний комплекс "Олімпійський" (03680, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 55, код 14297707) 144 872,05 грн. основного боргу, 13 205,17 грн. пені, 1534,23 грн. 3% річних, 5840,28 грн. інфляційних втрат та 2481,78 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2017.

Суддя С.О. Турчин