Рішення

від 11.09.2017 по справі 910/12627/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2017 Справа №910/12627/17 За позовом Приватного акціонерного товариства "Будівельно-монтажне управління

№33"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОС БАУ"

Про стягнення 588 370,23 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Батьоха О.О. за довіреністю № 259 від 21.07.17

Від відповідача: не з'явились

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство "Будівельно-монтажне управління №33" звернулось до Господарського суду міста Києва з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОС БАУ" про стягнення 588 370,23 грн. за неналежне виконання умов договору субпідряду від 19.01.2015 № С/П-02/15, з яких: 422 841,81 грн. сума основного боргу; 55 618,18 грн. пені; 19 879 грн. 3% річних і 90 031,24 грн. втрат від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.08.2017 порушено провадження по справі № 910/12627/17, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 21.08.2017 за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

18.08.2017 позивач через відділ діловодства суду подав заяву про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача у судовому засіданні 21.08.2017 надав оригінали документів для огляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.08.2017 р. розгляд справи відкладено на 11.09.2017 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів.

Представник позивача в судове засідання 11.09.2017р. з'явився, вимоги ухвали суду виконав, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений, що підтверджується відмітками на звороті ухвали суду.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04107, м. Київ, вул. Нагірна, 10, н/п №43, в літ. А, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні 11.09.2017р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.01.2015 року між Приватним акціонерним товариством Будівельно-монтажне управління № 33 ( надалі - Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРОС БАУ ( надалі - Субпідрядник) було укладено Договір субпідряду № С/П-02/15 (надалі - "Договір"), відповідно до п.п.1.1. п.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цих Договором Підрядник доручає, а Субпідрядник бере на себе зобов'язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно у встановлені даним Договором строки та порядку, виконати комплекс Робіт по Об'єкту Під ключ , згідно виданої Підрядником проектної документації, Об'єктних та Локальних кошторисів та додатків до Договору, і включаючи всі можливі роботи,що не вказані, але необхідні для повного виконання робіт за цим Договором, і здати виконані роботи Підряднику.

Пунктом 2.1. Договору, передбачено що Договір набуває чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань або дострокового розірвання.

Згідно п.п.2.2 п.2 Договору, Субпідрядник виконує роботи в строк трьох календарних місяців, згідно з графіком виконання робіт, який є невід'ємною частиною Договору. Початок , виконання робіт - з дня підписання цього Договору та отримання першого авансового платежу за графіком фінансування.

П.п.2.4 п.2 Договору встановлено, що після закінчення виконання робіт Субпідрядник зобов'язаний повідомити Підрядника про готовність результату робіт до здачі і скласти остаточний Акт прийому-передачі повного комплексу виконаних робіт.

Договірна ціна виконання робіт за цим Договором є динамічною і орієнтовно складає 1721501,72 грн. (один мільйон сімсот двадцять одну тисячу п'ятсот одну гривню 72 коп.). Остаточна ціна робіт визначається на підставі підписаних Сторонами Актів форми КБ-2в та Довідок форми КБ-3, які складаються по фактичним обсягам виконаних робіт та погодженої вартості матеріально-технічних ресурсів (п.п.4.1 п.4 Договору).

Відповідно до п.п.5.1.1 п.5 Договору, авансовий платіж, що складає 500 000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 коп.) Підрядник сплачує Субпідряднику після підписання цього Договору у відповідності до графіку фінансування.

Так на виконання умов Договору, 19 січня 2015 року Позивач сплатив Відповідачу авансовий платіж у розмірі 500 000,00 грн. (п'ятсот тисяч гривень 00 копійок).

У березні 2015 року Відповідачем було виконано частину будівельних робіт кінцевою вартістю 77 158,19 грн. (сімдесят сім тисяч сто п'ятдесят вісім гривень 19 копійок) з вирахуванням вартості матеріалів поставки замовника. Так як Підрядником було передано Відповідачу матеріали поставки замовника вартістю 96 421,92 грн.

30 квітня 2015 року ПрАТ БМУ №33 та ТОВ ГРОС БАУ уклали Додаткову угоду №1 до Договору субпідряду № С/П-02/15 від 19 січня 2015 року. Відповідно до умов Договору та даної Угоди Сторони домовилися продовжити дію договору субпідряду та викласти в наступній редакції п.2 п.п.2.2 Договору: Субпідрядник зобов'язується виконати роботи з улаштування відвідного колектору дощової каналізації К-2 на будівництві об'єкту Житлові будинки, розташовані по вул.Б. Хмельницького, бул.Л. Українки, бул.Т. Шевченка в с. Петрівське, Києво-Святошинського району, Київської області, в строк з моменту підписання договору (19.05.2015р.) по 31.12.2015 року, але до повного виконання своїх зобов'язань за цим договором.

Відповідачем, як Субпідрядником, не були виконані в повному обсязі роботи, замовлені та сплачені Позивачем, які передбачаються Договором субпідряду №С/П-02/15 від 19.01.2015 року. Виконаний обсяг робіт складається лише із загальної суми 77 158,19 грн.

Спір у справі виник у зв'язку з тим, що позивач вказує на неналежне виконання відповідачем свого зобов'язання з виконання робіт за Договором, а тому просить стягнути суму сплаченого авансу у розмірі 422 841,81 грн.

Договір є договором підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

За змістом ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

На виконання умов Договору позивач перерахував на рахунок відповідача авансовий платіж у розмірі 500 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №46 від 19.01.2015 р.

Згідно з ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання відповідачем робіт за Договором у встановлений пунктом 2.2 Договору строк.

За змістом ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 11.03.2011 р. у справі №2-22/1351-2009, від 12.06.2012 р. у справі №55/385 та від 23.07.2014 р. у справі №910/24568/13.

З урахуванням того, що судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за Договором, враховуючи звернення позивача із повідомленням про відмову від Договору, суд приходить до висновку про те, що відповідач зобов'язаний повернути отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 422 841,81 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у розмірі 422 841,81 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Крім суми заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача 55618,18 грн. пені за ненадання послуг, передбачених договором, 19 879,00 грн. 3 % річних та 90 031,24 грн. - інфляційні втрати.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь -які умови договору, що не суперечать законодавству.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Судом встановлено, що сторонами в договорі субпідряду №С/П-02/15 від 19.01.2015р. не визначено відповідальність відповідача за невиконання зобов2язань по договору.

З урахуванням викладеного позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 55 618,318грн. необґрунтовані, а тому задоволенню не підлягають.

Щодо вимог про стягнення сум 3 % річних та втрат від інфляції, суд зазначає наступне.

За змістом ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом із тим, стягнення з відповідача суми попередньої оплати за договором не є наслідком порушення ним грошового зобов'язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав - повернення сплаченого авансу за невиконані роботи.

За своєю суттю обов'язок щодо повернення грошових коштів, отриманих як передоплата, не можна розцінювати як грошове зобов'язання в розумінні статті 625 ЦК України.

Отже, суд дійшов висновку, що застосування до спірних правовідносин положення частини 2 статті 625 ЦК України та стягнувши з відповідача 3 % річних та інфляційних є необґрунтованим, оскільки повернення суми попередньої оплати є поверненням суми авансу (а не грошовим зобов'язанням), на який можуть нараховуватися лише проценти, передбачені статтею 536 ЦК України (аналогічна думка викладені в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2014 року).

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та будь-яких заперечень по суті спору не надав, тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.

При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача 422 841,81 грн. попередньої оплати підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОС БАУ" (04107,

м. Київ, вул.. Нагірна, 10, н/п №43, код ЄДРПОУ 35255151) на користь Приватного акціонерного товариства Будівельно - монтажне управління №33 (08150, Київська обл.., Києво - Святошинський район, м.. Боярка, вул.. Шевченка, 193, код ЄДРПОУ 01269589) 422 841 грн. 81 коп. основного боргу, 6 342 грн. 92 коп. судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено 18.09.2017 р.

Суддя Трофименко Т.Ю.