Рішення

від 12.09.2017 по справі 910/1577/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017Справа №910/1577/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства Банк національний кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича

До Товариства з обмеженою відповідальністю ВВМ 2014

Про зобов'язання повернути грошові кошти

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

від позивача: Мірошник С.Б.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Банк національний кредит в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Паламарчука Віталія Віталійовича звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВМ 2014 про зобов'язання повернути грошові кошти в розмірі 316 898,63 грн., отриманих за договором про внесення змін від 30.04.15. до договору про депозитний вклад Стандартний № DU 1242/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) від 26.06.14.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.03.16. (залишене без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.16. та постановою Вищого господарського суду України від 14.12.16.) у позові відмовлено.

Постановою Верховного суду України від 21.06.17. вищевказані рішення та постанови було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Розпорядженням було призначено повторний автоматичний розподіл справи, відповідно до якого справу № 910/1577/16 передано для розгляду судді Ващенко Т.М., з огляду на що ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.17. суддею Ващенко Т.М. прийнято дану справу до свого провадження та призначено її до розгляду на 22.08.17.

22.08.17. позивачем через відділ діловодства суду подано письмові пояснення по справі, в яких він вказує на те, що позивачем відповідачу було неправомірно виплачено 316 898,63 грн., однак, в подальшому списано з рахунку 1,60 грн., внаслідок чого остаточна сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 316 897,03 грн.

Суд дійшов висновку, що вказані письмові пояснення фактично є заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка приймається судом.

За результатами судового засідання 22.08.17. розгляд справи відкладено на 12.09.17., про що судом прийнято відповідну ухвалу.

11.09.17. та 12.09.17. позивачем через відділ діловодства суду було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 12.09.17. позивачем підтримано свої позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання 12.09.17. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання , закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відомості про місцезнаходження відповідача підтверджуються даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 910/1577/16.

В судовому засіданні 12.09.17. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

26.06.14. між позивачем (банком) та відповідачем (вкладник) був укладений Договір про депозитний вклад "Стандартний" строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) № DU1242/2014-1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок № 26151099509001 в ПАТ "Банк національний кредит", МФО 320702, грошові кошти в сумі 1 800 000,00 грн. в національній валюті (далі - Депозит), на умовах цього Договору.

Пунктом 2.2 Договору визначено, що депозит розміщується на строк з 26.06.14. по 27.06.15. включно; банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування Депозитом у розмірі 22.00% річних (п. 2.3).

За змістом п. 3.7 Договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми Депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії Договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику № 26001099509001 відкритий у позивача. У випадку розірвання цього Договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Згідно до п. 4.2.2 Договору банк має право самостійно розраховувати суму процентів; п. 4.2.3 Договору банк має право визначати в кожному конкретному випадку умови договорів про зміну умов договору в т.ч. зміну розміру процентів за результатами переговорів.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками.

Договором від 27.06.14. про внесення змін № 1 до Договору сторони погодили наступні зміни до п. 3.7 Договору: вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1283/1-1 від 27.06.14. звернутися з проханням про дострокове розірвання Договору і повернення суми Депозиту в робочий день протягом операційного часу письмово попередивши про це Банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії Договору. Датою розірвання Договору вважається дата повернення суми Депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав № 04-1283/1-1 від 27.06.14. банк повертає суму Депозиту та нараховані проценти протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії Договору, шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника № 26001099509001/980, відкритий у позивача .

Договором про внесення змін № 2 від 25.07.14. до Договору сторони внесли зміни до п. 2.2 Договору, яким зазначили, що депозит розміщується на строк з 26.06.14. по 31.07.15.

Даною угодою сторони також внесли зміни і до п. 2.3 Договору, вказавши, що банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування Депозитом в розмірі 23% річних.

Договором від 30.04.15. про внесення змін до Договору сторони виклали абзац третій п. 3.7 Договору в наступній редакції: У випадку розірвання цього Договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 23,00% (двадцять два) процента річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку .

Відповідач в квітні 2015 року звернувся до Банку із заявою про дострокове припинення дії Договору та повернення грошових коштів разом з відсотками, за наслідками чого Банком були повернуті позивачу грошові кошти у розмірі 1 800 000,00 грн., а також нараховані проценти у розмірі 347079,45 грн., що підтверджується банківськими виписками та не заперечується відповідачем в письмовому відзиві.

На підставі постанови правління Національного банку України № 358 від 05.06.15. "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 114 від 05.06.15. "про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк національний кредит", згідно з яким з 08.06.15. запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк національний кредит".

Правління Національного банку України від 28.08.15. прийнято постанову № 563 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит". На виконання вказаної постанови рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 159 від 28.08.15. розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Банк національний кредит".

За доводами позивача, в процесі проведені перевірки договору від 30.04.15. до Договору, позивачем було виявлено, що вказані договори є нікчемними з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з незастосуванням перерахунку нарахованих процентів за зниженою відсотковою ставкою банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів у розмірі 316 898,63 грн. Вказаний розмір визначений позивачем як різниця між процентів за ставкою при поверненні вкладу в кінці строку депозиту за період з 26.06.14. по 30.04.15. (347 079,45 грн.) та сумою процентів за ставкою при достроковому розірванні депозитного договору (30 180,82 грн.).

Позивач на підставі ч. 4 ст. 38 Закону звернувся з повідомленням до відповідача з пропозицією повернути банку грошові кошти у розмірі 316 898,63 грн. Проте відповідач добровільно кошти не повернув, відповіді не надав.

Відповідно до ч. 5 ст. 38 Закону, у разі отримання повідомлення уповноваженої особи Фонду про нікчемність правочина на підставах ч. 3 ст. 38 Закону, кредитор зобов`язаний повернути банку майно (кошти), які він отримав від такого банку.

Спір у справі виник у зв'язку із наявністю підстав для зобов'язання відповідача повернути позивачу грошові кошти в сумі 316 897,03 грн. (316 898,63 грн. - 1,60 грн.) (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.12. Про судове рішення рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

На виконання вказівок, які містяться в постанові Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 21.06.17., судом встановлено наступне.

За приписами частин 1-5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно із частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Підпунктом 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав, зокрема, банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Уповноважена особа Фонду: протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Судом встановлено, що наказу банку про застосування пільг щодо умов депозитних вкладів в період внесення змін до договору банківського вкладу, до певних вкладників прийнято не було. З пояснень представників банку вбачається, що такий наказ відсутній.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що укладення договору від 30.04.15. про внесення змін до Договору про депозитний вклад "Стандартний" строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) № DU1242/2014-1 від 26.06.14. є відмовою банку від власних майнових вимог, оскільки у зв'язку з незастосуванням банком перерахунку нарахованих відсотків за заниженою відсотковою ставкою (2%) потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів за відсотковою ставкою 23,00% в розмірі 316 898,63 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку про існування підстав, з якими приписи частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачають нікчемність договору від 30.04.15. про внесення змін до Договору.

(Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України від 23.11.16. у справі № 910/31/16).

Разом з тим, відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Отже, нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

До таких правочинів застосовуються наслідки, передбачені статтею 216 ЦК України.

Згідно із частиною першою статті 216 ЦК України в разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов'язана повернути другій стороні в натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 17.02.2016 року у справі № 6-1601цс15.

Таким чином, позов Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації Паламарчука Віталія Віталійовича" до Товариства з обмеженою відповідальністю ВВМ 2014 про зобов'язання вчинити дії підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю ВВМ 2014 (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, б. 4, літ. А, н/п № 19; ідентифікаційний код 39254387) повернути Публічному акціонерному товариству "Банк національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58; ідентифікаційний код 20057663) грошові кошти в сумі 316 897 (триста шістнадцять тисяч вісімсот дев'яносто сім) грн. 03 коп., одержані за Договором про внесення змін від 30.04.15. до Договору про депозитний вклад "Стандартний" строком на 12 місяців + 1 день (367 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів) № DU1242/2014-1 від 26.06.14.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ВВМ 2014 (04053, м. Київ, пров. Бехтерівський, б. 4, літ. А, н/п № 19; ідентифікаційний код 39254387) на користь Публічного акціонерного товариства "Банк національний кредит" (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, 52/58; ідентифікаційний код 20057663) судовий збір у розмірі 4 753 (чотири тисячі сімсот п'ятдесят три) грн. 46 коп.

5. після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.09.17.

Суддя Т.М. Ващенко