Рішення

від 12.09.2017 по справі 910/11974/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017Справа №910/11974/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ФЛАЙ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-АРГУМЕНТ"

про стягнення 980 000,00 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Ревунов О.В. (довіреність б/н від 14.08.2017)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ФЛАЙ" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-АРГУМЕНТ" (відповідач) 980000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем не здійснено оплати простого векселя серії АА 2053001 від 27.10.2016, у зв'язку із чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість у сумі 980000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 25.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11974/17 та призначено її до розгляду на 17.08.2017.

16.08.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

16.08.2017 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив про неможливість здійснити погашення заборгованості за простим векселем серії АА 2053001 від 27.10.2016. у зв'язку із невиконанням боржниками відповідача своїх зобов'язань зі сплати боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-АРГУМЕНТ".

17.08.2017 через відділ діловодства суду від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 25.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 17.08.2017 розгляд справи №910/11974/17 відкладено на 12.09.2017.

11.09.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на відзив.

Представник позивача в судовому засіданні 12.09.2017 надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 12.09.2017 не з'явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином ухвалою суду від 17.08.2017. Також відповідач реалізував свої процесуальні права шляхом подання відзиву на позовну заяву.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 12.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ФЛАЙ" (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-АРГУМЕНТ" (замовник, відповідач) укладено договір № 1/03-16 про надання юридичних послуг (надалі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується протягом дії цього договору за оплату на підставі та за умовами цього договору надати замовнику юридичні послуги у відповідності з умовами цього договору, а саме: надання консультацій замовнику з питань корпоративного права (участь у юридичній особі, збільшення/зменшення розміру статутного капіталу тощо); розробка проектів установчих документів, рішень органів управління підприємства, а також правовий аналіз вже існуючих документів; підготовка і проведення загальних зборів учасників замовника; представництво інтересів замовника з питань захисту корпоративних прав; організація загальних зборів учасників замовника; забезпечення корпоративної реструктуризації бізнесу (виділ, поділ, перетворення юридичних осіб тощо); розробка поточних документів юридичної особи, що визначають взаємовідносини між юридичною особою та її засновниками; підготовка, юридичний аналіз, та оформлення договорів купівлі - продажу корпоративних прав; надання консультацій з питань придбання нерухомого майна; надання інших юридичних послуг (п. 1.1.).

У відповідності до п. 4.1. договору сторони погодили, що сума цього договору становить 1 000 000,00 грн.

Договір вступає в силу з моменту його укладання та діє до 31 грудня 2016 року. Термін дії договору вважається вичерпаним та договір вважається виконаним за умови відсутності заборгованості замовника перед виконавцем стосовно оплати замовлених та/або наданих послуг за цим договором, та здійснення інших фінансових зобов'язань, що виникли на підставі цього договору або з ним пов'язані. Кошти, перераховані на підставі цього договору або його невід'ємних частин, замовнику виконавцем не повертаються без додаткового письмового погодження сторін або якщо інше не визначене невід'ємними частинами до цього договору (п. 6.1.).

На виконання умов договору, у період з 31 березня 2016 року по 31 серпня 2016 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 980 000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих юридичних послуг за №1 від 31.03.2016, №2 від 29.04.2016, №3 від 31.05.2016, №4 від 30.06.2016, №5 від 29.07.2016, №6 від 31.08.2016.

Згідно із п 4.5. договору, послуги оплачуються замовником за фактом виконання послуг. Замовник зобов'язується здійснювати оплату за надані юридичні послуги впродовж 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання сторонами Акту приймання-передачі наданих юридичних послуг, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця, але не пізніше 31 серпня 2016 року включно.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, надані позивачем послуги не сплатив.

27.10.2016 між позивачем та відповідачем була підписана додаткова угода №1 до договору №1/03-16 про надання юридичних послуг від 04 березня 2016 року, згідно із якою сторони погодили що на дату підписання цієї угоди розмір заборгованості замовника перед виконавцем за цим договором становить 980 000,00 грн.

Пунктом 4.6. договору визначено, що запізнення проведення розрахунку або недотримання терміну оплати накладає на замовника відповідальність у відповідності до цього договору та/або законодавства України.

Відповідно до п. 4.7. договору, оплата за фактично надані послуги за цим договором може бути здійснена замовником у будь-яких інший спосіб не заборонений законодавством України, в тому числі векселем. У разі проведення розрахунків між сторонами із застосуванням векселя, грошові зобов'язання за цим договором щодо платежу припиняються, та виникають грошові зобов'язання замовника щодо платежу за відповідним векселем. Оформлення та передача векселя здійснюється у порядку визначеному законодавством України в т.ч. сторони можуть підписати акт про передачу векселя.

27.10.2016 відповідач передав, а позивач прийняв простий вексель серії АА 2053001 на суму 980 000,00 грн.

04.11.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату простого векселя.

Оскільки відповідач не виконав свої зобов'язання за зазначеним простим векселем, 08.11.2016 позивач звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Морозової Світлани Володимирівни із заявою про неоплату.

09.11.2016 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозова Світлана Володимирівна вчинено протест простого векселю зареєстрованого в реєстрі за №4785.

У зв'язку із тим, що відповідачем не здійснено оплати простого векселя серії АА 2053001 від 27.10.2016, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості у розмірі 980000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом вище, між позивачем та відповідачем укладено договір № 1/03-16 від 04.03.2016 про надання юридичних послуг, на виконання умов якого, у період з 31 березня 2016 року по 31 серпня 2016 року позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 980 000,00 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих юридичних послуг за №1 від 31.03.2016, №2 від 29.04.2016, №3 від 31.05.2016, №4 від 30.06.2016, №5 від 29.07.2016, №6 від 31.08.2016.

Відповідачем оплату наданих позивачем послуг здійснено не було.

В пункті 4.7. договору сторони погодили, що оплата за фактично надані послуги за цим договором може бути здійснена замовником у будь-яких інший спосіб не заборонений законодавством України, в тому числі векселем. У разі проведення розрахунків між сторонами із застосуванням векселя, грошові зобов'язання за цим договором щодо платежу припиняються, та виникають грошові зобов'язання замовника щодо платежу за відповідним векселем. Оформлення та передача векселя здійснюється у порядку визначеному законодавством України в т.ч. сторони можуть підписати акт про передачу векселя.

Як підтверджено матеріалами справи, 27.10.2016 відповідач передав, а позивач прийняв простий вексель серії АА 2053001 на суму 980 000,00 грн.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про обіг векселів в Україні" № 2374-III від 5 квітня 2001 року, законодавство України про обіг векселів складається із Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований закон), з урахуванням застережень, обумовлених додатком II до цієї Конвенції, та із Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів, Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", Закону України "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів", цього Закону та інших прийнятих згідно з ними актів законодавства України.

Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право, визначає взаємовідносини емітента цінного папера (особи, яка видала цінний папір) і особи, яка має права на цінний папір, та передбачає виконання зобов'язань за таким цінним папером, а також можливість передачі прав на цінний папір та прав за цінним папером іншим особам.

Частиною 1 статті 14 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" № 3480-IV від 23.02.2006 визначено, що вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про обіг векселів в Україні" зобов'язуватися та набувати права за переказними і простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи.

У відповідності до ст. 75 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, простий вексель містить: (1) назву "простий вексель", яка включена в текст документа і висловлена тією мовою, якою цей документ складений; (2) безумовне зобов'язання сплатити визначену суму грошей; (3) зазначення строку платежу; (4) зазначення місця, в якому повинен бути здійснений платіж; (5) найменування особи, якій або наказу якої повинен бути здійснений платіж; (6) зазначення дати і місця складання простого векселя; (7) підпис особи, яка видає документ (векселедавець).

Документ, у якому відсутній будь-який з реквізитів, зазначених у попередній статті, не має сили простого векселя, за винятком випадків, зазначених нижче у цій статті. Простий вексель, строк платежу в якому не зазначено, вважається таким, що підлягає оплаті за пред'явленням. При відсутності особливого зазначення, місце, де видано документ, вважається місцем платежу і, разом з тим, місцем проживання векселедавця. Простий вексель, в якому не вказано місце його видачі, вважається виданим у місці, зазначеному поруч з найменуванням векселедавця (ст. 76 Уніфікованого закону).

Статтею 77 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі визначено, що до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, а саме положення щодо: індосаменту (статті 11 - 20); строку платежу (статті 33 - 37); платежу (статті 38 - 42); права регресу у разі неплатежу (статті 43 - 50, 52 - 54); платежу у порядку посередництва (статті 55, 59 - 63); копій (статті 67 і 68); змін (стаття 69); позовної давності (статті 70 і 71); неробочих днів, обчислення строків і заборони пільгових строків (статті 72, 73 і 74).

Згідно із ст. 33 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі переказний вексель може бути виданий із таким строком платежу: за пред'явленням; у визначений строк від пред'явлення; у визначений строк від дати складання; на визначену дату. Переказні векселі, що містять або інші строки платежу, або передбачають оплату частинами, є недійсними.

Частина 1 статті 34 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі визначає, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами.

Відповідно до ч. 1 с. 35 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, строк платежу за переказним векселем, що підлягає сплаті у визначений строк від пред'явлення визначається або датою акцепту, або датою протесту.

Простий або акцептований переказний вексель строком платежу "за пред'явленням" підлягає оплаті в день його належного пред'явлення до платежу (п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів").

За простим векселем серії АА 2053001 на суму 980 000,00 грн. встановлено строк платежу "за пред'явленням".

04.11.2016 позивач звернувся до відповідача з вимогою про сплату простого векселя.

Законний векселедержатель не зобов'язаний доводити наявність і дійсність своїх прав за векселем, вони вважаються наявними та дійсними. Доведення протилежного - обов'язок особи, якій пред'явлено вимогу за векселем (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 08.06.2007 "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів").

Відповідно до ст. 44 Уніфікованого Закону про переказні векселі та прості векселі, відмова в акцепті або у платежі повинна бути підтверджена засвідченим автентичним документом (протест у неакцепті або у неплатежі). Якщо йдеться про вексель зі строком платежу за пред'явленням, то протест повинен бути здійснений у порядку для здійснення протесту у неакцепті, вказаному у попередньому абзаці, зокрема протест в неакцепті повинен бути здійснений протягом строку, визначеного для пред'явлення для акцепту.

Згідно пунктом 4.1 розділу 4 глави 17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 протест векселя - це нотаріальна дія, яка офіційно засвідчує факт повної несплати за векселем.

Отже, протест - це офіційно засвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельний обіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, що свідчить про ухилення від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і про настання певних правових наслідків. Опротестований вексель - це вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржника від оплати.

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 глави 17 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, векселі для вчинення протесту про несплату приймаються нотаріусом після закінчення дати платежу за векселем, але не пізніше 12-ї години наступного після цього строку дня.

09.11.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовою Світланою Володимирівною вчинено протест простого векселю зареєстрованого в реєстрі за №4785.

Матеріали справи свідчать, що протест векселя серії АА 2053001 у неплатежі вчинено у межах строку визначеного для пред'явлення до платежу.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки, відповідач не сплатив заборгованість за векселем про що свідчить здійснений нотаріусом протест векселя про несплату, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача боргу за векселями в розмірі 980000,00 грн.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 614 ЦК України встановлено, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності (ч. 2 ст. 218 ГК України).

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

У пункті 1.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на неможливість здійснити погашення заборгованості перед позивачем, у зв'язку із відсутністю коштів та невиконанням божниками відповідача зобов'язань зі сплати боргу.

Згідно із ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи встановлені вище судом обставини, дослідивши повно та всебічно матеріали справи, на день розгляду справи, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача та задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ФЛАЙ" повністю.

Судовий збір за розгляд справи, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС-АРГУМЕНТ" (02095, місто Київ, вулиця Княжий Затон, будинок 2/30, ідентифікаційний код 40170384) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ФЛАЙ" (02068, місто Київ, вулиця Анни Ахматової, будинок 5, ідентифікаційний код 39515123) боргу у сумі 980000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 14700,00 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2017.

Суддя С.О. Турчин