Рішення

від 28.08.2017 по справі 911/1848/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" серпня 2017 р. Справа № 911/1848/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння»

до Малого приватного підприємства «ВОЛЬТА»

про стягнення 40227,62 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 13 від 13.01.2017 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Державне підприємство «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (далі - ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Малого приватного підприємства «ВОЛЬТА» (далі - МПП «ВОЛЬТА» , відповідач) про стягнення 40227,62 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані умови договору зберігання № 206/06-14 від 16.06.2014 р. в частині оплати наданих послуг, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 40227,62 грн. заборгованості, у тому числі - 14615,73 грн. основного боргу, 15037,42 грн. пені, 1132,71 грн. 3% річних, 9441,76 грн. інфляційних втрат, а також судові витрати покласти на відповідача.

27.07.2017 р. до господарського суду Київської області представником позивача було подане клопотання б/н від 27.07.2017 р. (вх. № 15008/17 від 27.07.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2017 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

Розгляд справи відкладався.

07.08.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшли доповнення до позовної заяви № 787 від 04.08.2017 р. (вх. № 15698/17 від 07.08.2017 р.) за змістом яких позивач з приводу не підписання МПП ВОЛЬТА частини актів наданих послуг вказує на те, що в якості доказів надання позивачем послуг зберігання за весь період дії договору ним було подано до суду записи у Книзі здачі та приймання режимних об'єктів, службових приміщень під охорону ДП Конструкторське бюро Артилерійське озброєння , в якій містяться підписи щодо приймання та здавання приміщення під охорону директором МПП ВОЛЬТА ОСОБА_2

Поряд з цим, позивач зазначає, що відповідач у перші місяці дії договору добросовісно виконував умови укладеного з позивачем договору, проте надалі почав ухилятися від підписання документів та продовжував користуватися наданим йому приміщенням. Позивач також вказує на те, що відповідач на телефонні дзвінки позивача не відповідав та рекомендовану кореспонденцію не отримує, про що свідчить повернута позивачу кореспонденція з відміткою поштового відділення за закінченням терміну зберігання .

У судових засіданнях 27.07.2017 р. та 28.08.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував у повному обсязі.

Відповідач у судові засідання 27.07.2017 р. та 28.08.2017 р. представника не направив, хоча про дату та час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідач не подав.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.08.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

14.06.2014 р. між Державним підприємством «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (зберігач) та Малим приватним підприємством «ВОЛЬТА» (поклажодавець), було укладено договір зберігання № 206/06-14, відповідно до пункту 1.1 якого поклажодавець передає зберігачу, а зберігач приймає на зберігання з 16 червня 2014 року і до 31 грудня 2015 р. включно, та зобов'язується на його письмову вимогу повернути поклажодавцеві у схоронності його майно. Кількість одиниць, характеристики, особливі ознаки майна, початок та закінчення зберігання визначаються поклажодавцем самостійно, в кожному окремому випадку.

Згідно з п. 2.1 договору встановлено, що зберігач зобов'язаний зберігати майно в приміщенні, що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Перемоги, 67 .

Відповідно до пп. 2.1.10 договору сторонами було передбачено, що зберігач вправі вимагати оплати за фактичний строк зберігання, якщо майно витребуване достроково або не забрано в строк, встановлений п. 1.1 договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що поклажодавець оплачує зберігачу послуги зі зберігання в розмірі 2400,00 грн., в т.ч. ПДВ 20% - 400 грн., та додатково сплачує рахунки за користування комунальними послугами (електроенергія, вода), які виставляються зберігачем окремо, в строк до п'ятнадцятого числа поточного місяця. У випадку якщо п'ятнадцяте число припадає на вихідний день, оплата здійснюється у останній робочий день, що передує.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного його виконання (п. 8.4 договору).

Як зазначає позивач, за період з 16 червня 2014 р. по 25 березня 2015 р. позивачем надано відповідачу послуги зі зберігання майна на загальну суму 23015,95 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000037 від 30.06.2014 р. на суму 1200,00 грн., № ОУ-0000045 від 31.07.2014 р. на суму 2400,00 грн., № ОУ-0000051 від 31.08.2014 р. на суму 2400,00 грн., № ОУ-0000056 від 30.09.2014 р. на суму 2400,00 грн., № ОУ-0000062 від 31.10.2014 р. на суму 2400,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін (копії долучено до матеріалів справи, оригінали оглянуто судом), а також актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № ОУ-0000074 від 30.11.2014 р. на суму 2400,00 грн., актами № ОУ-0000083 від 31.12.2014 р. на суму 2400,00 грн., № ОУ-0000005 від 28.02.2015 р. на суму 2400,00 грн., № ОУ-0000021 від 25.03.2015 р. на суму 2400,00 грн., які не підписані представником поклажодавця.

Також, на підтвердження користування приміщенням зберігача, позивачем до матеріалів справи додано витяг із Книги здачі та приймання режимних об'єктів та службових приміщень на охорону ДП «Конструкторське бюро Артилерійське озброєння , з якого слідує, що МПП «Вольта» користувалось приміщенням до березня 2015 року.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що МПП «ВОЛЬТА» частково розрахувалось за зберігання позивачем майна за період з червня 2014 по березень 2015 р., що підтверджується виписками по рахунку позивача про надходження коштів від відповідача на загальну суму 6884,00 грн., у тому числі за 03.07.2014 р. на суму 1200,00 грн., за 05.08.2014 р. на суму 2400,00 грн., за 16.09.2014 р. на суму 884,00 грн., 31.10.2014 р. на суму 2400,00 грн. Таким чином, у МПП ВОЛЬТА утворилася заборгованість перед позивачем у сумі 14615,73 грн.

За твердженням позивача, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не були підписані ТОВ ВОЛЬТА , оскільки останній з листопада 2014 р. почав ухилятися від підписання документів, отримання рекомендованої кореспонденції від зберігача та оплати виставлених останнім рахунків.

У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань за договором № 206/06-14 від 16.06.2014 р. позивачем було направлено на адресу відповідача претензію № 132 від 23.02.2016 р. з вимогою погасити існуючу заборгованість за послуги зі зберігання позивачем майна. Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач не в повному обсязі розрахувався з позивачем за договором № 206/06-14 від 16.06.2014 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності зі ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку розміру заборгованості або доказів погашення заборгованості за договором зберігання № 206/06-14 від 16.06.2014 р. в сумі 14615,73 грн. суду не надав.

Отже, факт порушення відповідачем вказаного зобов'язання судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З урахуванням наведеного вище та встановлення судом наявності заборгованості МПП «ВОЛЬТА» перед ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» , позовні вимоги про стягнення 14615,73 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за зберігання позивачем майна, позивач на підставі п. 4.3 договору просить суд стягнути з відповідача 15037,42 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 4.3 договору за несвоєчасне або неповне проведення грошових розрахунків поклажодавець зобов'язаний сплатити зберігачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожний день прострочення платежу, в тому числі і за період, що перевищує 6-ти місячний термін, передбачений ст. 232 ГК України.

Слід зазначити, що відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Так, позивач просить суд стягнути з відповідача 15037,42 грн. пені, нарахованої за період з 13.11.2014 р. до 15.06.2017 р. на загальну суму заборгованості у розмірі 14615,73 грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що станом на початок періоду нарахування позивачем пені (13.11.2014 р.) за відповідачем рахувалась заборгованість у розмірі 13880,47 грн.

Таким чином, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в сумі 14936,42 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 13880.47 13.11.2014 - 29.11.2014 17 14.0000 % 0.077 %* 181.02 14615.73 30.11.2014 - 05.02.2015 68 14.0000 % 0.077 %* 762.42 14615.73 06.02.2015 - 03.03.2015 26 19.5000 % 0.107 %* 406.04 14615.73 04.03.2015 - 27.08.2015 177 30.0000 % 0.164 %* 4252.58 14615.73 28.08.2015 - 24.09.2015 28 27.0000 % 0.148 %* 605.45 14615.73 25.09.2015 - 29.10.2015 35 22.0000 % 0.121 %* 616.66 14615.73 30.10.2015 - 17.12.2015 49 22.0000 % 0.121 %* 863.33 14615.73 18.12.2015 - 28.01.2016 42 22.0000 % 0.121 %* 740.00 14615.73 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 614.98 14615.73 04.03.2016 - 21.04.2016 49 22.0000 % 0.120 %* 860.97 14615.73 22.04.2016 - 26.05.2016 35 19.0000 % 0.104 %* 531.12 14615.73 27.05.2016 - 23.06.2016 28 18.0000 % 0.098 %* 402.53 14615.73 24.06.2016 - 28.07.2016 35 16.5000 % 0.090 %* 461.23 14615.73 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5000 % 0.085 %* 606.59 14615.73 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 503.16 14615.73 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 469.62 14615.73 09.12.2016 - 26.01.2017 49 14.0000 % 0.077 %* 547.89 14615.73 27.01.2017 - 01.03.2017 34 14.0000 % 0.077 %* 381.21 14615.73 02.03.2017 - 13.04.2017 43 14.0000 % 0.077 %* 482.12 14615.73 14.04.2017 - 25.05.2017 42 13.0000 % 0.071 %* 437.27 14615.73 26.05.2017 - 15.06.2017 21 12.5000 % 0.068 %* 210.23 Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 14936,42 грн.

Також позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 1132,71 грн., нарахованих на загальну суму заборгованості у розмірі 14615,73 грн. за період з 13.11.2014 р. до 15.06.2017 р.

Проте, з урахуванням викладеного вище судом, згідно з виконаним судом арифметичним розрахунком, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 1114,97 грн., а саме:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 13880.47 13.11.2014 - 29.11.2014 17 3 % 19.39 14615.73 30.11.2014 - 30.05.2017 913 3 % 1095.58 Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягає частковому задоволенню в сумі 1114,97 грн.

З долученого до матеріалів справи розрахунку вбачається, що інфляційні втрати було визначено позивачем у сумі 9441,76 грн., нарахованій на загальну суму заборгованості відповідача у розмірі 14615,73 грн. за загальний період з листопада 2014 р. по травень 2017 р.

Як зазначено у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» , розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, оскільки сума заборгованості, на яку позивач нараховує інфляційні втрати, утворилась у відповідача у листопаді 2014 р., то період прострочення відповідачем зобов'язань повинен починатися з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. та визначеної позивачем кінцевої дати їх нарахування, здійснив розрахунок інфляційних втрат, згідно якого арифметично вірна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 11140,46 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 01.12.2014 - 31.05.2017 14615.73 1.762 11140.46 25756.19 Оскільки вірна сума інфляційних втрат за розрахунком суду складає 11140,46 грн., а суд, приймаючи рішення, не може виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі 9441,76 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» .

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства «ВОЛЬТА» (09100, АДРЕСА_1, код 24884268) на користь Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (03057, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6, код 34297075) 14615 (чотирнадцять тисяч шістсот п'ятнадцять) грн. 73 коп. основного боргу, 14936 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн. 42 коп. пені, 1114 (одну тисячу сто чотирнадцять) грн. 97 коп. 3% річних, 9441 (дев'ять тисяч чотириста сорок одну) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 1598 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 08 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 04.09.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна