Рішення

від 12.09.2017 по справі 910/11912/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017Справа №910/11912/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОНОМІССА"

про стягнення 458 039,73 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Перепьолкіна Ю.В. (довіреність)

від відповідача: Недашківський О.В. (довіреність)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОНОМІССА" (відповідач) 458 039,73 грн. заборгованості за договором поставки № 2 від 26.02.2015, з яких: 416 399,76 грн. - основний борг, 41 639,97 грн. - штраф.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з поставки оплаченого позивачем товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11912/17 та призначено її до розгляду на 17.08.2017.

В судове засідання 17.08.2017 з'явились представники позивача та відповідача.

Представники відповідача заявили клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи, яке просили суд задовольнити.

Представник позивача не заперечив проти відкладення розгляду справи, надав суду пояснення щодо обставин справи та подав письмові пояснення для долучення до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2017 розгляд справи відкладено на 12.09.2017 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судове засідання 12.09.2017 з'явився представник позивача, надав суду пояснення по суті позовних вимог, підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити та надав суду для огляду оригінали документів.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.2017 надав суду відзив на позовну заяву, в якому визнав заборгованість перед позивачем у розмірі 416 399,76 грн. та зазначив, що відсутні підстави заперечувати позовні вимоги.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 12.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

26.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКОНОМІССА" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 2 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати (поставити) у строки та у порядку, передбаченому цим договором, покупцеві продукцію (послуги), визначену умовами цього договору (в подальшому - товар), а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього грошову суму в порядку та розмірах, визначених цим договором. Продукція, що поставляється за цим договором є сітка зварна в асортименті.

Відповідно до п. 1.2 Договору, постачальник зобов'язується поставити товар покупцю відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів Інкотермс в редакції 2010 року з врахуванням особливостей, встановлених цим Договором. Поставка кожної окремої партії товару здійснюється постачальником та оплата відповідної партії товару здійснюється покупцем на умовах, визначених в Додаткових угодах, погоджених сторонами. Продавець бере на себе зобов'язання поставити товар за свій рахунок на об'єкт покупця: Київська обл. Києво-Святошинський район, с. Петрівське, бул. Т. Шевченка та бул. Л. Українки.

Постачальник зобов'язується поставити покупцеві наявний товар, на підставі наданих покупцем у письмовому вигляді заявок (в яких зазначено характеристики партії товару, її обсяг та умови поставок), попередньо погоджених з постачальником. (п.1.3. Договору)

Відповідно до Додаткової угоди № 1 від 26.02.2015 до Договору сторони погодили поставку товару - сітка зварна ВР1 д4мм 50х50х380х2000, у кількості 62899,880 м.кв, загальною вартістю 3962692,44 грн.

Згідно з п. 4.1 Договору, постачальник зобов'язується отримавши заявку на поставку товару від покупця, та після здійснення останнім 100% передоплати за заявлений товар, що підтверджується надходженням належних коштів на розрахунковий рахунок постачальника, погодити заявку на товар в т.ч. погодити строки та умови поставки конкретної партії товару після того підготувати наявний, заявлений та оплачений товар до поставки та протягом 3 (трьох) робочих днів, по першій вимозі покупця здійснити поставку товару на умовах цього Договору.

Договір діє до 31 грудня 2015 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань за цим Договором (п. 6.2 Договору).

Якщо постачальник не виконав своїх обов'язків з поставки товару, в такому випадку зобов'язаний повернути вартість оплаченого товару на першу вимогу покупця та оплатити штраф у розмірі 10% від вартості неповерненого авансу.(п. 7.4 Договору).

На виконання умов укладеного між сторонами Договору, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 3962692,44 грн., що підтверджується платіжним дорученням: № 466 від 26.02.2015, яке наявне у матеріалах справи.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, поставку оплаченого відповідачем товару не здійснив.

Позивач зазначає, що протягом періоду з 27.05.2015 по 03.02.2017 відповідач здійснював повернення позивачу грошових коштів, перерахованих ТОВ "Петрівський квартал" відповідно до умов Договору, а саме у розмірі 3546292,68 грн. Таким чином, зв твердженням позивача, сума заборгованості за Договором складає 416399,76 грн.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 22.06.2017 вих. № 222, у якій просив здійснити поставку товару на залишок заборгованості або повернути грошові кошти у розмірі 416 399,76 грн., однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що станом на момент звернення з даним позовом до суду, відповідач не здійснив поставку товару на суму заборгованості та не повернув на користь позивача грошові кошти у розмірі 416 399,76 грн., які були сплачені позивачем за поставку товару згідно Договору. Враховуючи наведене, позивач просить стягнути з відповідача 416399,76 грн. попередньої оплати та штраф у розмірі 41 639,97 грн. відповідно до п. 7.4. Договору.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3 962 692,44 грн., в той час, як відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань поставку оплаченого позивачем товару не здійснив.

В періоду з 27.05.2015 по 03.02.2017 відповідач здійснював повернення позивачу грошових коштів, перерахованих позивачем відповідно до умов Договору, а саме було здійснено повернення 3546292,68 грн. Таким чином, сума оплаченого та не поставленого товару складає 416399,76 грн.

Позивач звернувся до відповідача листом від 13.02.2017 вих. № 45, у якому просив належним чином виконати умови договору та здійснити поставку оплаченого товару протягом 10 робочих днів.

Однак, відповідач поставки товару у строки, визначені позивачем не здійснив.

22.06.2017 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 222, у якій вимагав в строк 7 календарних днів з дати отримання вимоги поставити товар на суму заборгованості або повернути грошові кошти у розмірі 416 399,76 грн.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Доказів поставки товару на суму 416399,76 грн. матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Доказів надання відповіді на вимогу позивача № 222 від 22.06.2017, як і доказів повернення суми попередньої оплати матеріали справи не містять.

Отже, у позивача в силу положень ст. 693 ЦК України, виникло право вимоги до відповідача про повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 416 399,76 грн. є правомірною, оскільки факт перерахування грошових коштів на користь відповідача у рахунок оплати товару та факт порушення відповідачем зобов'язань з передачі позивачу такого товару позивачем належним чином доведено, а відповідачем належним чином не спростований, а тому позовні вимоги про повернення суми попередньої оплати у розмірі 416 399,76 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Більше того, відповідач у судовому засіданні 12.09.2017 визнав позовні на суму 416 399,76 грн.

Відповідно до положень ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Господарський суд не приймає, зокрема, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України визнання позову відповідачем викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Враховуючи встановлені судом обставини, визнання відповідачем позовних вимог у судовому засіданні та у відзиві, що не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача 416399,76 грн. суми основного боргу.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 41 639,97 грн. штрафу.

У відповідності до п. 7.4. Договору, якщо постачальник не виконав своїх обов'язків з поставки товару, в такому випадку зобов'язаний повернути вартість оплаченого товару на першу вимогу покупця та оплатити штраф у розмірі 10% від вартості неповерненого авансу.

Приписами частини 1 статі 216 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

У відповідності до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (договірної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов'язань.

При цьому, чинне законодавство не забороняє застосування штрафних санкцій (пені та штрафу) за прострочення виконання негрошового зобов'язання, встановлених ч. 2 ст. 231 ГК України, у правовідносинах між недержавними господарюючими суб'єктами, в тому числі й тоді, коли порушено господарське зобов'язання, в якому жодна із сторін не є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення не пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання не фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту.

Отже, навіть суб'єкти господарських відносин, які не відносяться до державного сектора економіки, при укладенні договору законодавчо наділені правом забезпечувати виконання господарських зобов'язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності (штрафної санкції) за невиконання чи неналежне виконання договірного негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, а також правом самостійно встановлювати розмір такої санкції з огляду на його невизначеність законом.

Зазначене узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 27.09.2005 по справі №35/475-04, а також, з позицією Вищого господарського суду України від 28.04.2015 у справі №910/5692/14.

З огляду на вищенаведені положення законодавства, сторони, керуючись принципом свободи договору за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення негрошового зобов'язання - порушення обов'язків з постачання товару.

При цьому, оскільки, зобов'язання за вказаними пунктами угоди є не грошовими, то положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій спеціальним законом на них не поширюються.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем допущено порушення обов'язків з постачання товару, позивачем правомірно нараховано 10% штрафу у сумі 41 639,97 грн. від вартості неповерненого авансу.

Перевіривши розрахунок штрафу, наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично вірним,а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 41639,97 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОНОМІССА" (02092, м. Київ, вул. Алма-Атинська, будинок 41-Б, квартира 37, ідентифікаційний код 35823178) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівський квартал" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Петропавлівська Борщагівка, вул. Соборна, будинок 2 В, ідентифікаційний код 33400832) 416 399,76 грн. попередньої оплати товару, штраф в сумі 41 639,97 грн. та судові витрати у розмірі 6870,60 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 18.09.2017.

Суддя С.О. Турчин