Рішення

від 07.09.2017 по справі 911/1682/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2017 р. Справа № 911/1682/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів»

до Дочірнього підприємства «Рітейл Іст»

про стягнення 21046,03 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук А.Є.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 2015 від 27.08.2016 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 16.05.2017 р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсів» (далі - ТОВ «Арсів» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Дочірнього підприємства «Рітейл Іст» (далі - ДП «Рітейл Іст» , відповідач) про стягнення 24220,31 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки від 17.01.2014 р. № РІ020765, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 21423,76 грн. основного боргу, 432,00 грн. 3% річних, 2364,55 грн. інфляційних втрат, а також покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору.

Розгляд справи відкладався.

27.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 27/07 від 27.07.2017 р. (вх. № 14981/17 від 27.07.2017 р.), за змістом якого відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначаючи про здійснення відповідачем 04.07.2017 р. оплати поставленого позивачем товару в сумі 2000,00 грн., а також наголошуючи на тому, що акт перевірки розрахунків станом на 30.04.2017 р., підписаний сторонами, що покладений позивачем в основу розрахунку суми основного боргу, містить відомості за всіма відносинами з контрагентом, а саме - за двома договорами, один з яких не є предметом розгляду у даній справі.

27.07.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подане клопотання б/н від 27.07.2017 р. (вх. № 15005/17 від 27.07.2017 р.) про продовження строку вирішення справи на 15 днів.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2017 р. було продовжено строк розгляду справи на 15 днів.

У судовому засіданні 27.07.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримував; представник відповідача щодо позовних вимог заперечувала.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2017 р. сторони було зобов'язано звірити взаєморозрахунки за договором поставки від 17.01.2014 р. № РІ020765 станом на час розгляду справи і надати господарському суду відповідний акт звірки, підписаний уповноваженими представниками сторін.

15.08.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання № 11/08/1 від 11.08.2017 р. (вх. № 16301/17 від 15.08.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, оригіналу платіжного доручення № 101044219 від 04.07.2017 р., оригіналів актів перевірки розрахунків за договором № РІ020765 від 17.01.2014 р. та від 26.07.2017 р.

17.08.2017 р. до господарського суду Київської області представником позивача була подана заява б/н від 16.08.2017 р. (вх. № 16488/17 від 17.08.2017 р.) про уточнення позовних вимог, за змістом якої позивач зазначає, що 04.07.2017 р. відповідачем було сплачено частину заборгованості у сумі 2000,00 грн., а також 31.07.2017 р. шляхом взаємозаліку була погашена заборгованість відповідача на суму 150,54 грн. Враховуючи зазначене, позивач просить суд стягнути з відповідача 19273,22 грн. основного боргу, 1510,81 грн. інфляційних втрат, 422,00 грн. 3% річних та судові витрати покласти на відповідача.

Відповідно до п. 3.11 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р., ГПК, зокрема, статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З урахуванням викладеного, заява про уточнення позовних вимог ТОВ Арсів б/н від 16.08.2017 р. (вх. № 16488/17 від 17.08.2017 р.) є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви позивача б/н від 16.08.2017 р. (вх. № 16488/17 від 17.08.2017 р.), а саме - про стягнення з відповідача 19273,22 грн. основного боргу, 1510,81 грн. інфляційних втрат, 422,00 грн. 3% річних.

07.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання б/н від 06.09.2017 р. (вх. № 18751/17 від 07.09.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - акт перевірки розрахунків за договором № РІ020765 від 17.01.2014 р., докази проведення взаємозаліку зустрічних вимог на суму 150,54 грн. та докази повернення поставлених товарів.

07.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано заяву б/н від 07.09.2017 р. (вх. № 18762/17 від 07.09.2017 р.) про виправлення описки в зазначенні суми 3% річних у поданій позивачем заяві про уточнення позовних вимог, за змістом якої ТОВ Арсів просить у прохальній частині заяви речення стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 422,00 грн. читати як стягнути з відповідача три відсотки річних у розмірі 262,00 грн. .

У судовому засіданні 07.09.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням заяви б/н від 16.08.2017 р. (вх. № 16488/17 від 17.08.2017 р.) про зменшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача у судовому засіданні 07.09.2017 р. була присутня.

У судовому засіданні 07.09.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17.01.2014 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Арсів» (постачальник) та Дочірнім підприємством «Рітейл Іст» (покупець) було укладено договір поставки № РІ020765, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, та у відповідності з замовленням покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця.

Згідно з пунктом 7.1 договору, покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Ціна повинна відповідати законодавству України та включати не більше 2-х знаків після коми.

Оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 80 (вісімдесят) днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. При цьому сторони домавилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн. з кожного магазину (п. 7.9 договору).

Судом встановлено, що згідно з умовами договору позивач в період з 25.05.2016 р. по 17.01.2017 р. поставив відповідачу товар на загальну суму 29732,29 грн. за товарно-транспортними накладними № 3803 від 25.05.2016 р., № 4347 від 14.06.2016 р., № 4511 від 21.06.2016 р., № 4631 від 22.06.2016 р., № 4773 від 29.06.2016 р., № 5201 від 13.07.2016 р., № 5341 від 19.07.2016 р., № 5359 від 19.07.2016 р., № 5487 від 25.07.2016 р., № 5598 від 28.07.2016 р., № 5717 від 02.08.2016 р., № 5876 від 08.08.2016 р., № 5982 від 10.08.2016 р., № 7048 від 21.09.2016 р., № 7876 від 24.10.2016 р., № 8012 від 26.10.2016 р., № 0378 від 17.01.2017 р., копії яких долучені до матеріалів справи, оригінали оглянуті судом.

Видаткові накладні належним чином підписані сторонами та скріплені відбитками печаток. Факт здійснення зазначених вище поставок сторонами у справі не заперечується.

Позивач за змістом позову зазначав, що відповідач свої зобов'язання в частині оплати за отриманий товар за договором № РІ020765 від 17.01.2014 р. виконав неналежним чином, у зв'язку з чим у ДП «Рітейл Іст» утворилась заборгованість у розмірі 21423,76 грн.

Поряд з цим, з матеріалів справи слідує, що між ТОВ Арсів та ДП «Рітейл Іст» було складено та підписано акт звіряння взаєморозрахунків від 15.05.2017 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 30.04.2017 р. становила 21423,76 грн.

Оскільки ДП «Рітейл Іст» станом на час подання даного позову до суду не розрахувалось з позивачем за отриманий товар у повному обсязі, ТОВ Арсів і звернулось з позовом до суду про стягнення з відповідача 21423,76 грн. основної заборгованості, 2364,55 грн. інфляційних втрат, 432,00 грн. 3% річних.

Як зазначає позивач у заяві про уточнення (зменшення) позовних вимог б/н від 16.08.2017 р., у процесі розгляду справи Дочірнім підприємством «Рітейл Іст» було частково сплачено суму основного боргу за договором № РІ020765 від 17.01.2014 р., що підтверджується доданим відповідачем до матеріалів справи платіжним дорученням № 101044219 від 04.07.2017 р. на суму 2000,00 грн., та шляхом взаємозаліку відповідачем була погашена частина основного боргу на суму 150,54 грн., що підтверджується підписаним сторонами 31.07.2017 р. актом № НОМЕР_1 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) на суму 150,54 грн., складеного відповідно до договору № РІ020765 від 17.01.2014 р.

Зазначений факт сторонами у справі не заперечується.

Враховуючи вище зазначене, позивачем було зменшено розмір позовних вимог.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ Арсів та ДП «Рітейл Іст» було складено та підписано акт перевірки розрахунків від 17.08.2017 р. за період з 01.07.2017 р. по 31.07.2017 р., згідно якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.07.2017 р. становить 19273,22 грн.

Таким чином, розмір основного боргу відповідача на час розгляду справи становить 19273,22 грн. (21423,76 грн. - 2000,00 грн. - 150,54 грн.), про стягнення якого і просить позивач.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначав про здійснення відповідачем 04.07.2017 р. оплати поставленого позивачем товару в сумі 2000,00 грн., а також наголошував на тому, що акт перевірки розрахунків станом на 30.04.2017 р., підписаний сторонами, що був покладений позивачем в основу розрахунку суми основного боргу, містить відомості за всіма відносинами з контрагентом, а саме - за двома договорами, один з яких не є предметом розгляду у даній справі.

У зв'язку з наведеним ухвалою господарського суду Київської області сторін було зобов'язано здійснити звіряння взаєморозрахунків станом на час розгляду даного спору.

Між сторонами було складено акт перевірки розрахунків від 17.08.2017 р. за період з 01.07.2017 р. по 31.07.2017 р., який підписаний обома сторонами, яким сторони засвідчили, що заборгованість ДП Рітейл Іст перед ТОВ Арсів станом на 31.07.2017 р. становить 19273,22 грн.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 19273,22 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім суми основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача 262,00 грн. 3% річних та 1510,81 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 262,00 грн., нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожної товарно-транспортної накладної окремо, за загальний період з 07.10.2016 р. до 24.05.2017 р., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожної товарно-транспортної накладної окремо, за загальний період з 07.10.2016 р. до 24.05.2017 р., становить 1510,81 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Арсів у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору, згідно з приписами ст.ст. 44, 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Рітейл Іст» (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, буд. 16, кім. 5, код 38903507) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсів» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт. Ворзель, вул. Крупської, буд. 11-А, код 38273697) 19273 (дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят три) грн. 22 коп. основного боргу, 1510 (одну тисячу п'ятсот десять) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 262 (двісті шістдесят дві) грн. 00 коп. 3% річних, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 15.09.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна