Рішення

від 15.09.2017 по справі 916/1675/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2017 р.Справа № 916/1675/17

за позовом ОСОБА_1 підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА";

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства "КАНТРІ 2010";

про стягнення 19660,28грн.;

Суддя Степанова Л.В.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: про стягнення 19660,28грн.

Приватне підприємство "ІТАЛ КЕРАМІКА" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 підприємства "КАНТРІ 2010" заборгованості за договором поставки №989 від 10.10.2014р. у сумі 19660,28грн. у тому числі 13338,35грн. основного боргу, 1898,31грн. пені, 2528,36грн. 24% річних, 1895,26грн. індексу інфляції.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 18.07.2017р. порушено провадження у справі № 916/1675/17 та справу призначено до розгляду.

05.09.2017р. за вх.суду№2-4666/17 позивач звернувся до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 2134,13грн. інфляційних нарахувань, 2530,96грн. 24% річних та 1902,35грн. пені.

05.09.2017р. за вх.суду№19113/17 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення додаткових доказів.

14.09.2017р. за вх.суду№19911/17 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення додаткових доказів.

15.09.2017р. за вх.суду№2-4906/17 позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог в якій просить стягнути з відповідача 2134,13грн. інфляційних нарахувань, 2530,96грн. 24% річних та 1897,20грн. пені.

Позивач позовні вимоги в редакції заяви про уточнення позовних вимог від 15.09.2017р. за вх.суду№2-4906/17 підтримує у повному обсязі.

Відповідач в засідання суду не з`явився, правом на відзив в порядку ст. 59 ГПК України не скористався. Ухвали Господарського суду Одеської області від 18.07.2017р., 03.08.2017р., 05.09.2017р. направлялись відповідачу за належною адресою, зазначеною в позовній заяві та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.07.2017р., які були повернуті до суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу суду було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 32 Інформаційного листа ВГСУ від 29 вересня 2009 року № 01-08/350 «Про деякі питання, порушені в доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» викладена правова позиція, згідно якої відмітка про відправку процесуального документа суду на зворотньому аркуші у лівому нижньому куті першого примірника процесуального документа є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам у справі та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначено про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Враховуючи викладене, справа розглядається без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача, суд встановив:

10.10.2014р. між ОСОБА_1 підприємством "ІТАЛ КЕРАМІКА" (позивач, Постачальник, ПП "ІТАЛ КЕРАМІКА") та ОСОБА_1 підприємством "КАНТРІ 2010" (відповідач, Покупець, ПП "КАНТРІ 2010") було укладено договір поставки №989 (далі договір) відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки Покупцеві товар, а Покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом поставки є будівельно-оздоблювальні матеріали (п.п. 1.1., 1.2. договору).

Пунктом 1.3. договору сторони передбачили, що накладна, підписана сторонами є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни, прирівнюється до специфікації та є невід'ємною частиною договору.

Загальна ціна товару складається із загальної вартості товару, поставленого за специфікаціями (видатковими накладними) протягом дії договору. Оплата за договором здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника або у касу у розмірі 100% від вартості товару, отриманого за специфікацією (видатковою накладною) протягом 10 календарних днів з моменту одержання товару Покупцем (п.п.4.2., 4.3. договору).

Відповідно до п.4.5. договору у разі прострочення оплати товару, грошові кошти, які Покупець зобов'язаний був сплатити Постачальнику, вважаються такими, що знаходяться у неправомірному користуванні Покупця. За неправомірне користування такими грошовими коштами Покупець додатково до пені та штрафу, передбачених п.9.2. договору, зобов'язаний сплатити Постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 24% річних, які справляються по день сплати боргу Постачальнику.

Пунктом 9.2. договору сторони передбачили, що за порушення строку оплати, визначеного п.4.3. договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до п.11.1. договору договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014р. та пролонгується на кожний наступний календарний рік, якщо за 30 календарних днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про намір припинити його дію. У будь якому випадку договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Як зазначає позивач, на виконання умов договору, на підставі видаткової накладної №23911 від 25.08.2016р. він поставив відповідачу товар на суму 5328,85грн. у тому числі ПДВ 888,14грн. та на підставі видаткової накладної №24463 від 29.08.2016р. він поставив відповідачу товар на суму 8009,50грн. у тому числі ПДВ 1334,92грн. Відповідачем товар був отриманий без зауважень, що підтверджується печаткою відповідача та підписом особи, яка отримала товар.

Позивач вказує, що строк оплати за отриманий товар за видатковою накладною №23911 від 25.08.2016р. - не пізніше 05.09.2016р., за видатковою накладною №24463 від 29.08.2016р. - не пізніше 09.09.2016р., однак відповідач в порушення умов договору за отриманий за зазначеними видатковими накладними товар не розрахувався у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість 13338,35грн.

Під час розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 13338,35грн. у повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку позивача (копія міститься в матеріалах справи).

За неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором щодо оплати поставленого товару позивач нарахував останньому 1897,20грн. пені, 2528,36грн. 24% річних, 2134,13грн. інфляції.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та стягнути з відповідача 13338,35грн. основного боргу, 1898,31грн. пені, 2528,36грн. 24% річних, 1895,26грн. індексу інфляції.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.ст. 173, 175 Господарського кодексу України цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, визнається майново-господарським зобов'язанням. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З матеріалів справи вбачається, що 10.10.2014р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №989 за яким позивач зобов'язався поставити відповідачу будівельно-оздоблювальні матеріали, а відповідач зобов'язався прийняти будівельно-оздоблювальні матеріали та оплатити їх.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на підставі видаткової накладної №23911 від 25.08.2016р. він поставив відповідачу товар на суму 5328,85грн. у тому числі ПДВ 888,14грн. та на підставі видаткової накладної №24463 від 29.08.2016р. він поставив відповідачу товар на суму 8009,50грн. у тому числі ПДВ 1334,92грн. Зазначений товар був отриманий відповідачем про що свідчить печатка та підпис отримувача. Будь яких претензій щодо кількості та якості товару від відповідача не надходило, однак станом на день подання позову зазначений товар відповідачем не був оплачений у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за отриманий товар у сумі 13338,35грн.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 ЦК України).

Згідно ч.1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Під час розгляду справи відповідач сплатив суму основного боргу у розмірі 13338,35грн. у повному обсязі, що підтверджується випискою по рахунку позивача (копія міститься в матеріалах справи), що стало підставою для звернення позивача з заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1897,31грн. пені слід зазначити наступне.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). За приписами ст. 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

За приписами ст. 230 Господарського кодексу України учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання штрафні (господарські) санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня). Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 9.2. договору сторони передбачили, що за порушення строку оплати, визначеного п.4.3. договору, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення платежу.

Згідно положень ст.ст. 9, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за видатковою накладною №23911 від 25.08.2016р. у сумі 759,42грн. за період з 05.09.2016р. по 05.03.2017р. та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодаство", зазначає, що стягненню з відповідача за видатковою накладною №23911 від 25.08.2016р. підлягає пеня у сумі 758,98грн. за період з 05.09.2016р. по 05.03.2017р.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за видатковою накладною №24463 від 29.08.2016р. у сумі 1138,89грн. за період з 09.09.2016р. по 09.03.2017р. та здійснивши власний розрахунок за допомогою програми "Законодаство", зазначає, що стягненню з відповідача за видатковою накладною №24463 від 29.08.2016р. підлягає пеня у сумі 1138,22грн. за період з 09.09.2016р. по 09.03.2017р.

Щодо стягнення з відповідача 2528,36грн. 24% річних слід зазначити наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Пунктом п.4.5. договору сторони встановили, що у разі прострочення оплати товару, грошові кошти, які Покупець зобов'язаний був сплатити Постачальнику, вважаються такими, що знаходяться у неправомірному користуванні Покупця. За неправомірне користування такими грошовими коштами Покупець додатково до пені та штрафу, передбачених п.9.2. договору, зобов'язаний сплатити Постачальнику відсотки за користування чужими грошовими коштами у розмірі 24% річних, які справляються по день сплати боргу Постачальнику.

Згідно положень ст.ст. 9, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 24% річних за видатковою накладною №23911 від 25.08.2016р. у сумі 1018,51грн. за період з 05.09.2016р. по 22.06.2017р. вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 24% річних за видатковою накладною №23911 від 25.08.2016р. у сумі 1018,51грн. за період з 05.09.2016р. по 22.06.2017р.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок 24% річних за видатковою накладною №24463 від 29.08.2016р. у сумі 1509,85грн. за період з 09.09.2016р. по 22.06.2017р. вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягають 24% річних за видатковою накладною №24463 від 29.08.2016р. у сумі 1509,85грн. за період з 09.09.2016р. по 22.06.2017р.

Щодо стягнення з відповідача індексу інфляції у сумі 1895,26грн. слід зазначити наступне.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції за видатковою накладною №23911 від 25.08.2016р. у сумі 757,18грн. за період з 05.09.2016р. по 22.06.2017р. вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає індекс інфляції за видатковою накладною №23911 від 25.08.2016р. у сумі 757,18грн. за період з 05.09.2016р. по 22.06.2017р.

Суд перевіривши наданий позивачем розрахунок індексу інфляції за видатковою накладною №24463 від 29.08.2016р. у сумі 1138,08грн. за період з 09.09.2016р. по 22.06.2017р. вважає його правильним та зазначає, що стягненню з відповідача підлягає індекс інфляції за видатковою накладною №24463 від 29.08.2016р. у сумі 1138,08грн. за період з 09.09.2016р. по 22.06.2017р.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА" підлягають задоволенню у сумі 6320,82грн. у тому числі 1897,20грн. пені, 2528,36грн. 24% річних, 1895,26грн. індексу інфляції.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75 ст.ст. 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА" про стягнення з ОСОБА_1 підприємства "КАНТРІ 2010" 1898,31грн. пені, 2528,36грн. 24% річних, 1895,26грн. інфляції - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з ОСОБА_1 підприємства "КАНТРІ 2010" (67500, Одеська область, Комінтернівський район, смт. Комінтернівське, вул. Першотравнева, 56, 22, код ЄДРПОУ 36970414) на користь ОСОБА_1 підприємства "ІТАЛ КЕРАМІКА" (65014, м. Одеса, вул. Базарна, 32, код ЄДРПОУ 35641104) 2528/дві тисячі двадцять вісім/грн. 36коп. 24% річних, 1897/одна тисяча вісімсот дев'яносто сім/грн. 20коп. пені, 1895/одна тисяча вісімсот дев'яносто п'ять/грн. 26коп. інфляційних, 1600/одна тисяча шістсот/грн. судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 18 вересня 2017р.

Суддя Л.В. Степанова