Рішення

від 12.09.2017 по справі 922/2303/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2017 р.Справа № 922/2303/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Океан-1" м. Харків до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Харків про стягнення коштів, розірвання договору та виселення за участю представників:

позивача: Третьякова Н.Ю. за дов. №б/н від 12.07.17 року;

відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-комерційної фірми "Океан-1" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, про стягнення заборгованості за договором оренди приміщення №1/09 від 01.09.2015 у розмірі 144428,65 грн., з яких: 107788,00 грн. - заборгованість з орендної плати, 36640,65 грн. - заборгованість з експлуатаційних витрат, розірвання договору оренди, виселення з орендованого приміщення , а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди №1/09 від 01.09.2015.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.07.2017 позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2303/17 та призначено її до розгляду на 25.07.2017.

Ухвалою господарського суду від 21.08.2017р. розгляд справи відкладено на 12.09.2017р. о 12:30 год.

25.07.2017 на адресу суду від пердставника позивача надійшли документи (вх.№23839), які після дослядження були залучені судом до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.09.2017р. представник позивача позов підтримав, через канцелярію суду надав додаткові докази по справі (вх. № 29464), які судом досліджуються та долучаються до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на дату розгляду справи, про що свідчать відмітки про направлення ухвал суду, які направлялись на адресу відповідача. Як свідчать матеріали справи, ухвали суду повернулись на адресу суду з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, суд вважає, що відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2, належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Беручи до уваги достатність часу, наданого відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01 вересня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою "Океан-1" (орендодавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (орендар, відповідач) був укладений договір оренди приміщення №1/09(далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1), орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 384,46 кв. м., у тому числі 67,46 кв.м.- приміщення1-го поверху, 293,70 кв.м.-приміщення 2-го поверху що розташовані за адресою: ОСОБА_3 для використання з метою, передбаченою статутом орендатора.

Факт передачі майна відповідачу в оренду підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2015р. (а.с.24)

Згідно з п. 1.3 договору, він діє з 01.09.2015р. по 30.08.2018р.

В п. 4.1 договору сторони дійшли згоди щодо щомісячного розміру орендної плати, а саме розмір орендної плати за всі приміщення, що передаються в оренду, в цілому за один місця становить з 01.09.2015 по 31.10.2015 сім тисяч гривень, з 01.11.2015 розмір орендної плати становить суму в гривнях, що дорівнює еквіваленту 700 доларів США за курсом НБУ на день оплати, без ПДВ.

Окрім того, пунктом 4.1 договору передбачено, що окрім орендної плати орендар відшкодовує вартість використаних ним експлуатаційних послуг: електроенергія, холодна вода, каналізація, опалення, газ та обслуговування газопостачального обладнання, вивіз сміття, послуги зв'язку, плата за землю, всі інші витрати, податки та збори, пов'язані з використанням площ, що орендуються, та у відповідності із чинним законодавством України. Оплата експлуатаційних витрат здійснюється на розрахунковий рахунок орендодавця шляхом здійснення попередньої оплати 100% за наступний місяць до 15 числа поточного місяця, згідно з виставленими орендодавцем рахунків-фактур до 10 числа поточного місяця. Кінцевий розрахунок за фактичними експлуатаційними витратами здійснюється на підстав наданих орендодавцем рахунків-фактур з урахуванням передплати протягом 5 календарних днів з моменту їх надання.

Відповідно до п. 4.2 договору, орендна плата сплачується орендарем щомісячно до 05 числа поточного місяця шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 6.2 договору, орендар зобов'язаний своєчасно здійснювати орендні платежі.

Позивач у позові зазначає, що відповідач вносив орендну плату несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по орендній платі за період з вересня 2015 по червень 2017 року, яка становить 144428,65 грн., з яких: 107788,00 грн. - заборгованість з орендної плати, 36640,65 грн. - заборгованість з експлуатаційних витрат.

На підтвердження існування заборгованості з орендної плати, позивач надав банківські виписки, розрахунок суми боргу за договором та акти звіряння.

Таким чином судом встановлено, що у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з орендної плати у розмірі 144428,65 грн., яка залишається не погашеною, що і стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до господарського суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до пункту 1 статті 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 статті 286 ГК України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно зі ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ч. 1 ст. 32 ГПК України).

При цьому за умовами ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи, відповідач заборгованість не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу. Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором оренди приміщення №1/09 від 01.09.2015р. в частині повноти та своєчасності внесення орендної плати.

Враховуючи вищевказані обставини, приписи закону і те, що суму заборгованості відповідачем не спростовано і не погашено, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за договором в розмірі 144428,65 грн. є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

У позовній заяві позивач також просить суд розірвати договір оренди приміщення №1/09 від 01.09.2015р., а також виселити відповідача з нежитлових приміщень та передати їх позивачу.

Розглянувши дані вимоги, суд виходить з наступного.

Частиною 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Отже, відповідно до статті 284 ГК України, орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Відповідно до ч. 2 статті 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору; це створює неможливість для другої сторони досягнення цілей договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 ГК України.

Частиною 1 статті 188 ГК України та ст. 525 ЦК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

В п. 8.1 спірного договору закріплено, що договір оренди може бути достроково розірваний в наступних випадках:

- використання майна не у відповідності до умов договору;

- не внесення орендної плати протягом двох місяців з моменту закінчення строку платежу;

- за рішенням господарського суду;

- за взаємним погодженням сторін;

- у випадку знищення майна;

- у випадку невиконання приписів Держпожежнагляду та недодержання правил пожежної небезпеки в Україні.

В статті 782 ЦК України також закріплено, що наймодавець має право відмовитись від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, він систематично порушував умови договору в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість з її оплати за спірним договором, стягнення якої є предметом розгляду даної справи.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про розірвання договору оренди приміщення № 1/09 від 01.09.2015р., правомірна та обґрунтована, така що підтверджена матеріалами справи та не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний негайно повернути орендодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено договором.

Беручи до уваги розірвання судом спірного договору оренди, вимога про виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: ОСОБА_3, загальною площею 384,46 кв. м. є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Океан-1" підлягають задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керуючись ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої витрати по сплаті судового збору у даній справі в розмірі 5366,45 грн. відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 4-3, 12, 22, 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ВКФ "Океан-1" (61144, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 83/26, код ЄДРПОУ 21181833) суму заборгованості за договором оренди приміщення №1/09 від 01.09.2015р. в розмірі 144428,65 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 5366,45 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Розірвати договір оренди приміщення №1/09 від 01.09.2015р., укладений між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (код ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю ВКФ "Океан-1" (61144, м. Харків, вул. Гвардійців Широнінців, буд. 83/26, код ЄДРПОУ 21181833).

Виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 (код ІПН НОМЕР_1, АДРЕСА_1) з нежитлових приміщень, які розташовані за адресою: ОСОБА_3, загальною площею 384,46 кв. м.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.09.2017 р.

Суддя С.Ч. Жельне