Постанова

від 11.09.2017 по справі 922/95/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р. Справа № 922/95/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Кладько А.С.

представники сторін не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (вх. № 853 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі №922/95/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман", смт. Покотилівка,

про стягнення 129719,44 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі №922/95/17 (суддя Сальнікова Г.І.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Постман" на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг №00004028 від 08.12.2011 р. у розмірі 21811,79 грн., пені у розмірі 1164,96 грн., 3% річних у розмірі - 1112,23 грн., інфляційних витрат - 6574,37 грн. та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1378,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Позивач з рішенням місцевого господарського суду не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі 922/95/17 в частині відмови у стягненні плати за фактичний час користування об'єктом лізингу у розмірі 19031,75 грн., збитків в розмірі 80024,34 грн. Ухвалити нове рішення, яким стягнути з ТОВ "Постман" на користь ТОВ "Порше Лізинг Україна" плату за фактичний час користування об'єктом лізингу у сумі 19031,75 грн., збитки в розмірі 80024,34 грн. В іншій частині залишити рішення без змін. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом першої інстанції норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського від 20.03.2017р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О., суддя Шевель О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 24.04.2017р.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 24.04.2017р., у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про судове рішення» від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 ГПК строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги з початку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.04.2017р. відкладено розгляд справи на 22.05.2017р.

17.05.2017р. від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності його представника (вх.№5131).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2017р. відкладено розгляд справи на 15.06.2017р. Запропоновано позивачу не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду: обґрунтований розрахунок плати за користування об'єктом лізингу після припинення договору та мотивовані пояснення щодо правомірності нарахування такої плати за травень 2015 року; оригінали або належним чином засвідчені копії рахунків №00254965 від 13.01.2015р., №00273604 від 06.05.2015р., №00279301 від 04.06.2015р., №00284094 від 03.07.2015р.; документально підтверджену інформацію про обмінний курс валют обраного позивачем банку станом на травень 2015р. -липень 2015р.

08.06.2017р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх.№6070).

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.06.2017р., у зв'язку з відпусткою судді Тарасової І.В. та судді Шевель О.В. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Плахов О.В., суддя Фоміна В.О. На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.06.2017р. відкладено розгляд справи на 03.08.2017р. Запропоновано позивачу не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду: обґрунтований розрахунок плати за користування об'єктом лізингу після припинення договору та мотивовані пояснення щодо правомірності нарахування такої плати за травень 2015 року; оригінали або належним чином засвідчені копії рахунків №00254965 від 13.01.2015р., №00273604 від 06.05.2015р., №00279301 від 04.06.2015р., №00284094 від 03.07.2015р.

27.07.2017р. від позивача надійшли додаткові пояснення по справі (вх.№7899).

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 02.08.2017р., у зв'язку з відпусткою судді Фоміної В.О. та судді Плахова О.В. для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., суддя Шевель О.В. На підставі викладеного, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.08.2017р. відкладено розгляд справи на 11.09.2017р. Запропоновано позивачу не пізніше ніж за три дні до судового засідання надати суду: письмові пояснення щодо відсутності підпису представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" у позовній заяві та чи підтримується ним вказана заява; оригінали або належним чином засвідчені копії рахунків №00273604 від 06.05.2015р., №00279301 від 04.06.2015р., №00284094 від 03.07.2015р.

22.08.2017р. від позивача надійшли додаткові пояснення (вх.№8769).

У судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Колегія суддів розглянувши матеріали справи, встановила таке.

У січні 2017р. ТОВ Порше Лізинг звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з ТОВ Постман на свою користь заборгованості та збитків відповідно до договору про фінансовий лізинг №00004028 від 08.12.2011р. Вказана заява не містить підпису представника ТОВ Порше Лізинг ОСОБА_1.

Проте, з матеріалів справи вбачається, що повноважним представником позивача у судовому засіданні 13.02.2017р. було підтримано позовні вимоги у повному обсязі. Також, у додаткових поясненнях позивача, наданих до суду апеляційної інстанції, представник ТОВ Порше Лізинг ОСОБА_2 зазначила, що підпис не був поставлений помилково та підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила таке.

08.12.2011р. між ТОВ "Порше Лізинг Україна" (лізиногдавець) та ТОВ "Постман" (лізингоодержувач) укладено договір про фінансовий лізинг № 00004028, відповідно до умов якого об'єктом лізингу є транспортний засіб типу: VW Caddy GP Kasten 1.6 I TDI; рік виробництва 2011; шасі № WV 1ZZZ2КZСХ049321; двигун № НОМЕР_1. Вартість об'єкту лізингу еквівалент - 22315.00 дол. США, авансовий платіж еквівалент - 4463.00 дол. США; обсяг фінансування еквівалент -17852.00 дол. США; залишкова вартість еквівалент - 3347.25 дол. США; кількість лізингових платежів - 60; строк лізингу (місяців) - 60; лізинговий платіж еквівалент - 427.82 дол. США, адміністративний платіж еквівалент - 334.73 дол. США.

Усі платежі, що підлягають сплаті, повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку: 1) за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалентів в дол. США, визначених вище, відповідно до пунктів 6.3, та 2) відповідно до пункту 6.4.2 (якщо застосовується) загальних комерційних умов внутрішнього фінансового лізингу.

Відповідно до п. 3.2 додатку до договору про фінансовий лізинг від 08.12.2011р. Загальні комерційні умови внутрішнього фінансового лізингу Порше Лізинг Україна придбаває об'єкт лізингу (отримує право власності на об'єкт лізингу) та передає лізингоодержувачу об'єкт лізингу на умовах фінансового лізингу згідно з положеннями застосовного українського законодавства та цього контракту.

Згідно п.3.4 додатку до договору про фінансовий лізинг після завершення строку лізингу за контрактом лізингоодержувач придбаває об'єкт лізингу у Порше Лізинг Україна за купівельною ціною, що буде визначена Порше Лізинг Україна з урахуванням виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів та інших платежів, які підлягають виплаті за цим контрактом. За умови повної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів та інших платежів, що підлягають виплаті за цим контрактом, Порше Лізинг Україна приймає рішення про визначення купівельної ціни у розмірі вартості об'єкта лізингу, як це визначено у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а сплачені лізингоодержувачем авансовий платіж та платежі, що відшкодовують частину вартості об'єкта лізингу, будуть зараховані у сплату купівельної ціни. У разі неповної сплати лізингоодержувачем будь-яких платежів за контрактом розмір купівельної ціни буде відповідним чином збільшеним.

Відповідно до п. 4.1 додатку до договору про фінансовий лізинг Порше Лізинг Україна зберігатиме за собою право власності на об'єкт лізингу, в той час як лізингоодержувач матиме право на експлуатацію об'єкта лізингу впродовж усього строку дії контракту (окрім випадків, коли Порше Лізинг Україна матиме право розірвати цей контракт/відмовитися від контракту та вимагати повернення об'єкта лізингу, як зазначено в цьому контракті).

Пунктами 5.1, 5.4 додатку до договору про фінансовий лізинг сторони погодили, що об'єкт лізингу буде доставлений та переданий Порше Лізинг Україна або належним чином уповноваженою особою (дилером-продавцем) безпосередньо лізингоодержувачу відповідно до умов контракту. Лізингоодержувач забезпечує оформлення доставки об'єкта лізингу шляхом підписання лізингоодержувачем та Порше Лізинг Україна акту прийому-передачі.

Згідно п. 6.3 додатку до договору про фінансовий лізинг сторони погоджуються, що лізингові платежі та інші платежі, що підлягають виплаті за цим контрактом на користь Порше Лізинг Україна, відображають справедливу вартість об'єкта лізингу та забезпечують отримання Порше Лізинг Україна очікуваної станом на дату виконання контракту суму на основі діючого курсу обміну євро/долара США, встановленого Національним банком України або українським комерційним банком (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком), або на основі обмінних курсів, за якими на встановлену дату укладалися угоди з клієнтами банку (ПАТ "КІБ Креді Агріколь" або іншим банком) з купівлі та продажу євро/доларів США до української гривні), як буде обрано за рішенням Порше Лізинг Україна, станом на дату коли кожен платіж підлягає виплаті.

З цією метою лізингові платежі, інші платежі, а також будь-які інші платіжні зобов'язання, передбачені цим контрактом, розраховуються в євро/доларах США (як обумовлено сторонами в контракті) на змінній основі та підлягають сплаті в українських гривнях за обмінним курсом вказаного вище банку, чинним на дату виставлення рахунку.

За умовами п. 6.4 додатку до договору про фінансовий лізинг у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування) відображаються лізингові платежі з урахуванням відсотків (процентів/процентної ставки) за використання обсягу фінансування, розмір яких (якої) узгоджений сторонами.

Згідно п. 6.5 додатку до договору про фінансовий лізинг лізингові платежі перераховуються лізингоодержувачем на рахунок, зазначений Порше Лізинг Україна у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування), не пізніше дати, вказаної у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування). Лізингові платежі у будь-якому разі не підлягають поверненню лізингоодержувачу, за винятком випадків, визначених контрактом.

Пунктом 6.9 додатку до договору про фінансовий лізинг передбачено, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі у терміни, визначені у графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування).

Відповідно до п.п. 8.2-8.2.3 додатку до договору про фінансовий лізинг у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються такі санкції:

- пеня у розмірі 10 % річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу;

- штрафні санкції за вимоги щодо сплати, надіслані Порше Лізинг Україна (п. 8.3.1. договору): еквівалент 15 доларів США за першу вимогу, еквівалент 20 доларів США за другу вимогу, еквівалент 25 доларів США за третю вимогу (якщо Порше Лізинг Україна вирішить надіслати таку третю вимогу);

- компенсація будь-яких витрат, понесених Порше Лізинг Україна та/або винагороди, включаючи, окрім іншого, гонорари юристам, судові та позасудові витрати, нараховані/виплачені з метою відшкодування сум, не виплачених лізингоодержувачем у відповідності до контракту. Порше Лізинг Україна надає лізингоодержувачу відповідну документацію, що підтверджує понесені витрати; проте ненадання такої документації не звільняє лізингоодержувача від компенсації та вважається підставою для відстрочення виплати компенсації.

Вищезазначені санкції підлягають виплаті лізингоодержувачем упродовж 10 робочих днів після надіслання відповідної вимоги Порше Лізинг Україна, не зважаючи на можливе розірвання контракту Порше Лізинг Україна.

Згідно п. 8.3 додатку до договору про фінансовий лізинг, якщо лізингоодержувач прострочить виплату лізингового платежу протягом більш, ніж на 10 робочих днів, Порше Лізинг Україна має право: надіслати лізингоодержувачу першу вимогу щодо сплати в письмовій формі. Якщо лізингоодержувач не здійснить оплату протягом 7 робочих днів з моменту відправлення першої вимоги щодо сплати, Порше Лізинг Україна надсилає в такий же спосіб другу вимогу щодо сплати, яка продовжує строк здійснення оплати ще на 8 робочих днів. У випадку якщо лізингоодержувач не здійснить оплату у вказаний термін, Порше Лізинг Україна має право направити лізингоодержувачу третю вимогу щодо сплати та відмовитися від контракту в односторонньому порядку за пунктом 12.6.1 контракту. Сторони погоджуються, що невиконання зобов'язань після надіслання другої вимоги щодо сплати означає, що лізингоодержувач не має наміру в подальшому виконувати свої зобов'язання за цим контрактом (пункт 8.3.1 контракту).

У п. 8.3.2 додатку до договору про фінансовий лізинг зазначено, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг» ), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі, у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Відповідно до п. 8.6 додатку до договору про фінансовий лізинг будь-які збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням стороною своїх обов'язків за контрактом, підлягають відшкодуванню у повному обсязі передбачені контрактом штрафні санкції.

Пунктом 12.1 додатку до договору про фінансовий лізинг встановлено, що строк лізингу за цим контрактом визначається у договорі про фінансовий лізинг та Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плані відшкодування).

Пунктами 12.6 -12.6.1 додатку до договору про фінансовий лізинг встановлено, що Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу в наступних випадках: лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання сплати перевищив 30 календарних днів.

Відповідно до п.12.7 додатку до договору про фінансовий лізинг день, що вважатиметься датою розірвання/відмови від контракту визначається Порше Лізинг Україна у відповідному повідомленні/вимозі. Порше Лізинг Україна надсилає лізингоодержувачу письмове повідомлення/вимогу про розірвання/ відмову від контракту та, за можливості, зв'язується з ним допустимими телефону засобами зв'язку для повідомлення про розірвання/відмову від контракту. Таке повідомлення надсилається Порше Лізинг Україна на адресу за зареєстрованим місцезнаходженням лізингоодержувача (для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців). У випадку неотримання лізингоодержувачем повідомлення/вимоги через відсутність за адресою/повернення через закінчення строку зберігання лізингоодержувач вважається належним чином повідомленим.

У додатку до договору про фінансовий лізинг від 08.12.2011р. №00004028 сторони визначили графік покриття виплат лізингових платежів.

12.01.2015р. між ТОВ Порше Лізинг Україна та ТОВ Постман укладено додаткову угоду №1/1 до договору про фінансовий лізинг №00004028 від 08.12.2011р., відповідно до якої сторони домовились змінити строк дії лізингу та внести зміни до граф контракту Кількість лізингових платежів , Строк лізингу (місяців) та Лізинговий платіж розділу Об'єкт лізингу та з 12.01.2015р. викласти їх у новій редакції: Кількість лізинговий платежів: 84 , Строк лізингу (місяців): 84 , Лізинговий платіж: еквівалент 301,45 дол. США . У зв'язку з внесеними змінами, сторони погодили та підписали новий графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) від 12.01.2015р. Всі інші умови контракту залишаються чинними та зміні не підлягають.

Відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (план відшкодування) ТОВ Постман зобов'язався сплачувати лізингові платежі щомісяця не пізніше 15 числа.

У зв'язку з неналежним виконанням ТОВ Постман умов договору ТОВ "Порше Лізинг Україна" 05.05.2015 року звернулось до відповідача з вимогою (№ 00004028 від 05.05.2015) про сплату заборгованості за договором, повернення об'єкта лізингу та повідомлення про відмову від договору. Вказана вимога була направлена ТОВ Постман 02.06.2015р., про що свідчить опис вкладення у цінний лист. Проте, вона була повернута позивачу з відміткою Укрпошта - виїхали .

22.06.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 було вчинено виконавчий напис (реєстр. № 861) про повернення об'єкта лізингу за договором про фінансовий лізинг № 00004028 від 08.12.2011 за невиплачену в період з 14.01.2015р. по 05.05.2015р. заборгованість у розмірі 21811,79 (несплачені лізингові платежі) та 1613,80 грн. штрафних санкцій, всього 23425,59 грн.

Старшим державним виконавцем ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві 07.07.2015р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого напису №861 виданого 22.06.2015р.

Згідно акту державного виконавця від 30.07.2015р. боржником за адресою м. Київ, вул. Бориспільська, 7 передано автомобіль представнику стягувача.

30.07.2015р. за актом приймання - передачі ТОВ Порше Лізинг Україна передало, а дилер ТОВ Автомир прийняло автомобіль вантажний, марка VW, модель CaddyGP Kasten, номер кузова НОМЕР_2 1ZZZ2КZСХ049321, рік виробництва 2011, державний реєстраційний номерAA5096KX, колір білий.

31.07.2015 Старшим державним виконавцем ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, у зв'язку з поверненням об'єкту лізингу.

03.01.2017р. ТОВ Порше Лізинг Україна звернулося до господарського суду з позовною заявою, в якій просило стягнути з ТОВ Постман на свою користь заборгованість по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг №00004028 від 08.12.2011р. у розмір 21811,79 грн. (за період з січня 2015р по квітень 2015), плати за фактичний час користування у розмірі 19031,75 грн.(за період з травня 2015р. по липень 2015р.), збитків у розмірі 80024,34 грн., пені у розмірі 1164,96 грн., 3% річних у розмірі 1112,23 грн. інфляційних витрат у сумі 6574,37 грн.

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за лізинговими платежами у розмірі 21811,79 грн., пені у розмірі 1164,96 грн., 3% річних у розмірі 1112,23 грн., інфляційних витрат 6574,37 грн. - задовольнив їх. В іншій частині позовних вимог - відмовив.

Колегія суддів не в повній мірі погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Аналогічне визначення договору лізингу міститься і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» .

Відносини, що виникають у зв'язку з договором лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку та Законом України «Про фінансовий лізинг» (частина 2 статті 806 ЦК України та частина 1 статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» ).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Отже, договір фінансового лізингу поєднує в собі, зокрема, елементи договорів оренди та купівлі-продажу.

Пунктом 1 частини 2 статті 10 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що лізингодавець зобов'язаний у передбачені договором строки надати лізингоодержувачу предмет лізингу у стані, що відповідає його призначенню та умовам договору.

Пунктами 2,3 частини 2 статті 11 Закону України Про фінансовий лізинг встановлено, що відповідно до умов договору лізингоодержувач зобовязаний своєчасно та у повному обсязі виконувати зобов'язання щодо утримання предмета лізингу, підтримувати його у справному стані; своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно статті 16 Закону України Про фінансовий лізинг сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом; інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

У п. 6.1 додатку до договору про фінансовий лізинг передбачено, що для експлуатації об'єкта лізингу лізингоодержувач щомісяця здійснюватиме на користь Порше Лізинг Україна лізингові платежі відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), що являє собою невід'ємну частину цього контракту, та інших положень контракту. Кожний лізинговий платіж включає: відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування; частину від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості об'єкта лізингу); комісії; покриття витрат, пов'язаних з оплатою послуг та відшкодуваннями, що підлягають виплаті у строки та на умовах, передбачених цим контрактом та інші витрати, передбачені або прямо пов'язані з контрактом.

У додатку до договору про фінансовий лізинг №00004028 від 08.12.2011р. визначений графік покриття витрат та виплати лізингових платежів (в редакції додаткової годи №1/1 від 12.01.2015р), згідно якого лізинговий платіж складається з: відшкодування частини вартості об'єкта лізингу; процентів та комісії.

Відповідно до п.4.2 додатку до договору фінансового лізингу після завершення строку дії цього контракту, після сплати останнього лізингового платежу, інших платежів за цим контрактом та виконання всіх зобов'язань лізингоодержувачем, право власності на об'єкт лізингу перейде до лізингоодержувача. З цією метою сторони укладуть договір купівлі-продажу, підпишуть додаткову угоду до цього контракту або оформлять таке придбання в іншій спосіб, визначений Порше Лізинг Україна.

Отже, належне виконання лізингоодержувачем обов'язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Проте, відповідачем в порушення взятих на себе зобов'язань не сплачений щомісячний лізинговий платіж:

- частково за січень 2015р. на суму 1102,17 грн. відповідно до рахунку №00254965 від 13.01.2015р.

- за лютий 2015р. на суму 6089,29 грн. (відшкодування частини вартості об'єкту лізингу у сумі 2579,34 грн. та проценти і комісії у сумі 3509,95 грн.), відповідно до рахунку від 02.02.2015р. №00256805;

- за березень 2015р. на суму 7536,25 грн. (відшкодування частини вартості об'єкту лізингу у сумі 3216,00 грн. та проценти і комісії у сумі 4320,25 грн.), відповідно до рахунку №00262490 від 06.03.2015р.;

- за квітень 2015р. на суму 7084,08 грн. (відшкодування частини вартості об'єкту лізингу у сумі 3045,36 грн. та проценти і комісії у сумі 4038,72 грн.), відповідно до рахунку №00268252 від 06.04.2015р.

Отже, відповідно до наданих позивачем рахунків, зведеної облікової виписки по рахунку загальна сума заборгованості по сплаті лізингових платежів за період січень 2015р. - квітень 2015 року, складає 21811,79 грн. (зазначена сума включає в себе заборгованість з відшкодування частини вартості об'єкту лізингу та заборгованість по процентам і комісіям).

З огляду на те, що договір фінансового лізингу поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі статтею 697 ЦК України договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцеві товар зберігається за продавцем до оплати товару або настання інших обставин.

Таким чином, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу до нього права власності на товар.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував зобов'язань з оплати лізингових платежів належним чином, що призвело до виникнення заборгованості за договором.

Відповідно до статті 7 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення сплати становить більше 30 днів. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Згідно статті 10 Закону України Про фінансовий лізинг лізингодавець має право: відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом; вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору.

Пунктами 12.6 та 12.6.1 додатку до договору про фінансовий лізинг встановлено, що Порше Лізинг Україна має право в односторонньому порядку розірвати цей контракт/відмовитись від контракту, та, також серед іншого, право на повернення об'єкта лізингу в наступних випадках: лізингоодержувач не сплатив 1 наступний лізинговий платіж у повному обсязі або частково, і строк невиконання зобов'язання сплати перевищив 30 календарних днів.

У випадках, передбачених пунктами 12.6 та 12.12 контракт вважається розірваним на 10-й робочий день з дня надіслання письмового повідомлення стороною на адресу іншої сторони (пункт 12.13 додатку до договору про фінансовий лізинг).

Відповідно до п. 20.5 додатку до договору про фінансовий лізинг, якщо інше прямо не передбачено контрактом, всі повідомлення сторони відправляють за адресою, вказаною у контракті у письмовій формі особисто, кур'єром або поштою. При цьому, факт відправлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), квитанції про оплату відправлення або опису вкладення з відповідною відміткою УДППЗ Укрпошта або кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення поштою або кур'єром). Факт отримання адресатом повідомлення буде вважатися підтвердженим у випадку наявності підпису адресата на копії повідомлення (у випадку передачі повідомлення особисто), наявності повідомлення про вручення адресату поштового відправлення/відмови адресата від прийняття з відповідною відміткою УДППЗ Укрпошта , кур'єрської служби (у випадку відправлення повідомлення кур'єром або поштою).

За матеріалами справи, позивач звернувся до відповідача з вимогою (№00004028 від 05.05.2015), в якій зазначав, що відмовляється від договору та вимагав повернути автомобіль, який є об'єктом лізингу, протягом 10 днів та сплатити суму заборгованості. Вказана вимога була направлена ТОВ Постман 02.06.2015р., про що свідчить опис вкладення у цінний лист. Проте, вона була повернута позивачу з відміткою Укрпошта - виїхали . Враховуючи положення п. 12.13, договір вважається розірваний з 16.06.2015р.

Згідно положень ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, наслідком розірвання договору є відсутність у ТОВ Порше лізинг України обов'язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність ТОВ Постман і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати.

Ураховуючи наведене та те, що право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача не перейшло, позовні вимоги щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості цього майна, яке залишилося у власності позивача, є безпідставними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.10.2013р. у справі №7/5005/2240/2012.

Тому колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням вказаної правової позиції, а також приписів п. 6.11 Контракту стосовно порядку розподілу лізингових платежів - стягненню з відповідача на користь позивача підлягає лише та частина лізингового платежу, яку становлять проценти та комісії.

Враховуючи викладене, згідно Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів , позовні вимоги в частині стягнення процентів та комісій за лютий 2015р. у розмірі 173,76 дол. США, що в еквіваленті становить 3509,95 грн. та відповідає сумі, визначеній у рахунку-фактурі позивача, за березень 2015р. у розмірі 172,81 дол. США, що в еквіваленті становить 4320,25 грн. та відповідає сумі, визначеній у рахунку-фактурі позивача, за квітень 2015р. у розмірі 171,86 дол. США., що в еквіваленті становить 4038,72 грн. та відповідає сумі, визначеній у рахунку-фактурі позивача, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 1102,17 грн. за січень 2015р. суд апеляційної інстанції вважає, що вони є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки у пункті 6.11 додатку до договору фінансового лізингу встановлено, що якщо лізингоодержувач здійснює платежі, що не покривають усіх його зобов'язань перед лізингодавцем, та/або затримує платежі, сторони погоджуються, що суми, виплачені лізингоодержувачем, розподіляються таким чином: витрати на відновлення становища об'єкта лізингу; штрафні санкції за прострочення будь-яких платежів; лізингові платежі (при чому, в першу чергу - відсотки/проценти за користування об'єктом фінансування, а потім - частина від обсягу фінансування).

Оскільки з наданої облікової виписки з рахунку клієнта ТОВ Постман вбачається, що відповідачем за січень сплачений платіж у розмірі 4378,19 грн., який є більшим за розмір процентів та комісій згідно з графіком у січні 2015 року, то відповідно, вказана сума у повному розмірі покриває суму процентів та комісій, нарахованих за цей місяць.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по сплаті лізингових платежів, які складаються з процентів та комісії за період з лютого 2015 року по квітень 2015 року у сумі 11868,92 грн.

Звертаючись з позовом ТОВ Порше лізинг України також просило стягнути з ТОВ Постман на свою користь плату за користування об'єктом лізингу після припинення договору. Позивач вірно визначив, що договір вважається розірваним 16.06.2015р. Проте, посилаючись на п. 6.17 договору він просить стягнути плату за фактичний час користування об'єктом лізингу за період травень - липень 2015р. у сумі 19031,75 грн., з яких несплата щомісячного лізингового платежу:

- за травень 2015р. на суму 6356,38 грн. (відшкодування частини вартості об'єкту лізингу у сумі 2752,78 грн. та проценти і комісії у сумі 3603,60 грн.), відповідно до рахунку від 06.05.2015р. №00273604, належного до сплати відповідно до графіку не пізніше 15.05.2015р.;

- за червень 2015р. на суму 6337,39 грн. (відшкодування частини вартості об'єкту лізингу у сумі 2764,94 грн. та проценти і комісії у сумі 3572,45 грн.), відповідно до рахунку №00279301 від 04.06.2015р., належного до сплати відповідно до графіку не пізніше 15.06.2015р.;

- за липень 2015р. на суму 6337,98 грн. (відшкодування частини вартості об'єкту лізингу у сумі 2785,81 грн. та проценти і комісії у сумі 3552,17грн.), відповідно до рахунку №00284094 від 03.07.2015р., належного до сплати відповідно до графіку не пізніше 15.07.2015р.

Суд першої інстанції пославшись на безпідставність нарахування відповідачеві до стягнення 19031,75 грн. плати за користування об'єктом лізингу після припинення договору, відмовив в цій частині позовних вимог.

Проте, колегія судів зазначає таке.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках, а за ст. 11 даного закону лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Згідно пункту 8.3.2 контракту, якщо лізингоодержувач повністю або частково не здійснить оплату 1 лізингового платежу, при цьому, якщо прострочення лізингового платежу триває більш, ніж 30 днів (у відповідності до Закону України «Про фінансовий лізинг» ), Порше Лізинг Україна має право розірвати контракт/відмовитись від контракту і витребувати об'єкт лізингу від лізингоодержувача, в тому числі, у примусовому порядку згідно з виконавчим написом нотаріуса.

Як зазначалось, на підставі акту державного виконавця, 30.07.2015 об'єкт лізингу повернуто позивачу, тобто, після розірвання договору (16.06.2015) та 30.07.2015 відповідач продовжував утримувати та безпідставно користуватися об'єктом лізингу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

За загальним правилом розірвання договору припиняє його дію на майбутнє, але не скасовує сам факт укладення та дії договору включно до моменту його розірвання, а також залишає в дії окремі його умови щодо зобов'язань сторін, спеціально передбачених для застосування на випадок порушення зобов'язань і після розірвання договору.

Відповідно до п. 6.17 договору сторони погодили, що у випадку розірвання договору за ініціативою позивача, відповідно до п.12 договору, лізинговий платіж буде вважатися платою за користування об'єктом лізингу.

Пунктом 4 ст. 179 ГК України визначено основний принцип, який визначає, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Аналогічні положення містять і норми ЦК України, які визначають, що сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов (ст. 627 ЦК України); зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ст. 628 ЦК України), сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Враховуючи правову позицію викладену в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі № 12/75-2167-33/75-4/180, положення частини 2 статті 806 ЦК України, пункту 6.17 договору про фінансовий лізинг №00004028 від 08.12.2011, факт розірвання договору з 16.06.2015р, та те, що відповідач до моменту розірвання користувався об'єктом лізингу на підставі договору, а також беручи до уваги графік сплати лізингових платежів, колегія суддів зазначає про правомірність та обґрунтованість позовних вимог про стягнення плати за час користування об'єктом лізингу (проценти та комісія) за липень 2015 року у розмірі 3552,17 грн.

Також, позивач звертаючись з позовом просив стягнути з відповідача на свою користь пеню у розмірі 1164,96 грн.

Згідно зі статтями 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку відповідач зобов'язаний сплатити за невиконання чи неналежне виконання господарського зобов'язання. Якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Відповідно до пункту 3 частини 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У пункті 8.2.1 додатку до договору фінансового лізингу передбачено, що у випадку прострочення сплати платежу до лізингоодержувача застосовуються наступні штрафні санкції: пеня у розмірі 10% річних від вчасно невиплаченої суми за кожен день затримки до моменту повної виплати платежу.

Сторони спору у договорі про фінансовий лізинг встановили розмір штрафних санкцій, що не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, та визначили більш тривалий строк її нарахування, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Проте, у зв'язку з розірванням договору на вимогу лізингодавця в односторонньому порядку, у відповідності до вимог статті 653 ЦК України зобов'язання сторін за цим договором припинились у день його розірвання.

Правові наслідки порушення зобов'язання настають тільки у випадках, коли це передбачено законом або договором. Покладення на сторону договору відповідальності за невиконання зобов'язання, яка не встановлена договором або законом, є порушенням ст. 611 ЦК України (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 6 листопада 2013 р. у справі № 6-111цс13).

Разом з тим, зі змісту ст. 653 ЦК України випливає, що домовленість сторін про розірвання угоди не виключає проведення між сторонами розрахунків за зобов'язаннями, що виникли до розірвання угоди, у тому числі застосування заходів майнової відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань з урахуванням умов договору та структури лізингових платежів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України 19 грудня 2011 року № 3-136гс11.

Отже, нарахування пені за договором про фінансовий лізинг №00004028 від 08.12.2011р. здійснюється в період з моменту виникнення заборгованості, оскільки розірвання договору не звільняє боржника від відповідальності за раніше допущені порушення своїх зобов'язань за договором, та до моменту розірвання договору, у той час як стягнення 3% річних та інфляційних виплат, передбачених ст. 625 ЦК, можливо за весь період прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та враховуючи задоволення позову щодо стягнення лізингових платежів за лютий 2015р. у розмірі 3509,95 грн., березень 2015р. у розмірі 4320,25 грн., квітень у розмірі 4038,72 грн., а також період нарахування пені (з моменту виникнення заборгованості по сплаті лізингових платежів до розірвання договору - 16.06.2015р.), колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені за прострочення сплати лізингових платежів (процентів та комісії) у сумі 291,8 грн.

Крім того, позивач звертаючись з позовом просив стягнути з відповідача на скою користь 3% річних у сумі 1112,23 грн. та інфляційних втрат у сумі 6574,37 грн.

Вказані вимоги було повністю задоволено судом першої інстанції.

Проте, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). При розрахунку інфляційних втрат слід враховувати рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р.

В рекомендаціях Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р зазначено, що у випадку коли поверненню підлягає сума, яка складається зі внесків, здійснених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду, результати підсумовуються.

Крім того зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, враховуючи задоволення позову щодо стягнення лізингових платежів за лютий 2015р. у розмірі 3509,95 грн., березень 2015р. у розмірі 4320,25 грн., квітень у розмірі 4038,72 грн., а також період, за який позивачем нараховано 3% річних та інфляційні, колегія суддів вважає, що обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 601,75 грн. (за період з 16.02.2015 по 24.11.2016 - 186,69 грн.; за період з 16.03.2015 по 24.11.2016 - 219,84 грн.; за період з 16.04.2015 по 24.11.2016 - 195,22 грн.) та 3722,91 грн. інфляційних втрат за період з березня 2015 по листопад 2016.

Щодо стягнення з відповідача відповідно до положень ст. 22 Цивільного кодексу України збитків у розмірі 80024,34 грн., з яких 41788,27 грн. реальні збитки та 38236,07 грн. упущеної вигоди, колегія суддів виходить з такого.

Саттею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з положеннями ст. 224 Господарського кодексу України, які узгоджуються з положеннями ст. 623 Цивільного кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками, згідно з частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України, розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з вимогами статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно зі статтею 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин (зокрема, відшкодування заподіяних збитків) є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Також положеннями статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема і відшкодування збитків, а за частинами 1, 2 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки; розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Приписи даної норми цивільного права передбачають деліктну відповідальність, тобто таку, що виникла не з зобов'язання по договору, а із завдання збитків. Так, для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: 1) наявність збитків; 2) протиправна поведінка заподіювача збитків; 3) причинний зв'язок між збитками та протиправною поведінкою заподіювача; г) вина.

При цьому, позивач повинен довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до п. 8.2.3 додатку до договору у випадку прострочення сплати лізингових платежів до відповідача застосовуються санкції, зокрема, компенсація будь-яких витрат, понесених позивачем та/або винагороди, включаючи, гонорари юристам, судові та позасудові витрати.

Пунктом 12.10 додатку до договору визначено, що у будь-якому випадку дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту позивач зберігає за собою право вимагати додаткових компенсацій, зокрема, витрат на правову допомогу.

Обгрунтовуючи вимоги позивач зазначає, що враховуючи протиправну поведінку відповідача, його явне небажання виконувати умови договору, неможливість за рахунок власних виробничих ресурсів стягнути заборгованість за договором та повернути об'єкт лізингу, який є власністю позивача, останній, з метою забезпечення виконання збов'язань за договором, був змушений звернутись до спеціалізованих організацій ТОВ Юридична компанія "Тріпл Сі", ТОВ Магнуссон , ТОВ Юридична фірма Вернер .

Так, 21.06.2012р. між ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" (агентство) та позивачем (замовник) укладено договір про надання юридично - консультаційних послуг, а саме: забезпечення повернення об'єкта лізингу замовнику (ТОВ Порше Лізинг Україна), забезпечення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувача перед замовником, вжиття заходів, спрямованих на представництво інтересів замовника у виконавчому та судовому провадженні з метою вилучення об'єкта лізингу тощо.

Проте, наданими позивачем доказами - рахунками-фактурами та актами наданих послуг - не підтверджується проведення ТОВ "Юридична компанія "Тріпл Сі" дій, зазначених в укладеному між сторонами договорі про надання юридично-консультаційних послуг, зокрема, передбачених п. 3.5.2 договору

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ Магнуссон (виконавець) укладено договір про надання юридичних послуг від 20.04.2015р. Згідно акту №ОУ0000090 приймання - передачі наданих послуг від 12.11.2015р. виконавець надав замовнику юридичні послуги з підготовки процесуальних документів та представництва інтересів замовника у суді першої інстанції у справах за позовом замовника до ТОВ Постман про стягнення заборгованості.

Крім того, між позивачем (замовник) та ТОВ Юридична фірма Вернер укладено договір про надання юридичних послуг від 09.06.2010 №17/2010 та додаткову угоду від 10.08.2015р., за якими виконавець надає юридичні послуги, які полягають у юридичному консультуванні, підготовці процесуальних документів та участі у судових засіданнях.

Колегія суддів зазначає, що обов'язковими умовами для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків є: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявність збитків; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов'язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

Слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність відповідача є причиною, а збитки, які виникли у позивача - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Таким чином, заявляючи позовні вимоги про стягнення збитків, позивач має довести вищезазначені умови в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

При цьому, витрати на оплату юридичних послуг не є збитками у розумінні статті 623 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України, оскільки такі витрати не мають обов'язкового характеру та необхідних ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а факт їх наявності та розмір не знаходяться у безпосередньому причинному зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Контрактом.

Відтак, отримання позивачем юридичних послуг не є обов'язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть представляти його інтереси, є її правом.

Таким чином, вимога про стягнення збитків (витрат на правову допомогу), не відповідає вимогам статті 22 Цивільного кодексу України та статті 225 Господарського кодексу України, оскільки позивачем не доведено причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та понесеними позивачем збитками, а тому є безпідставною, необґрунтованою, відтак не підлягає задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29 грудня 2015 року у справі № 911/1623/15.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди, які позивач визначає як різницю між ринковою вартістю та сумою несплачених платежів на момент продажу об'єкту лізингу, колегія суддів зазначає наступне.

Упущена вигода в розумінні статті 22 ЦК України - це доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене. Якщо особа, що порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За приписами частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди. За відсутністю хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у оглядовому листі Вищого господарського суду України від 14.01.2014р. №01-06/20/2014 Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків .

Згідно п.п.12.8, 12.9 додатку до договору про фінансовий лізинг, негайно після розірвання/відмови від контракту Порше Лізинг Україна має право скористатися всіма отриманими гарантіями для одержання повної суми всіх непогашених лізингових платежів та інших платежів, незалежно від дати їхньої сплати. У разі дострокового закінчення строку лізингу/розірвання контракту відповідно до пункту 12 контракту, відмови лізингоодержувача придбати об'єкт лізингу, як передбачено пунктом 4.2., а також якщо Порше Лізинг Україна вимагає повернення об'єкта лізингу відповідно до інших положень контракту, лізингоодержувач зобов'язаний повернути об'єкт лізингу за свій власний рахунок у відмінному робочому та технічному стані за адресою місцезнаходження Порше Лізинг Україна, якщо інша адреса не вказана Порше Лізинг Україна, впродовж 10 робочих днів від дати одержання відповідного запиту. В цей же строк лізингоодержувач сплачує Порше Лізинг Україна будь-яку різницю між вартістю об'єкту лізингу (тобто сумою грошових коштів, що було фактично отримано Порше Лізинг Україна в результаті продажу об'єкту лізингу або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності Порше Лізинг Україна, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства) та лізинговими платежами, що залишилися несплаченими відповідно до графіка покриття витрат та виплати лізингових платежів (плану відшкодування), а також іншими платежами, що залишилися несплаченими лізингоодержувачем відповідно до контракту. Сторони погодили, що вказана різниця є упущеною вигодою Порше Лізинг Україна та має бути відшкодована лізингоодержувачем відповідно до умов контракту та чинного законодавства.

Матеріали справи не містять будь-яких доказів продажу об'єкта лізингу, який був предметом договору від 08.12.2011р., як і його оцінки, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності у відповідності до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» , а отже, позивачем не доведено наявності та розміру упущеної вигоди, порядок визначення якої визначений сторонами у спірному договорі.

Розрахунок позивачем упущеної вигоди виходячи з розміру Лізингових платежів, що залишилися несплаченими відповідно до Графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (Плану відшкодування) є теоретичним (умовним), побудованим на можливих очікуваннях отримання певного прибутку (доходу) та не підтверджений відповідними належними та допустимим доказами.

Таким чином, позивачем не надано належних доказів в розумінні статті 34 ГПК України, які б свідчили, що різниця між вартістю об'єкту, що було фактично отримано лізингодавцем в результаті продажу об'єкту лізингу (або, якщо об'єкт лізингу залишився у власності лізингодавця, ринковою вартістю об'єкта лізингу, що визначається професійним оцінювачем майна відповідно до чинного законодавства), та лізинговими платежами є меншою за суму непогашених лізингових платежів відповідачем.

Позивачем також не надано доказів, які б свідчили, що ним вчинялись будь-які заходи для одержання доходу, який він вважає упущеною вигодою.

Крім того, зарахування до бази розрахунку збитків (упущеної вигоди) лізингових платежів як частини відшкодування вартості предмету лізингу суперечить як умовам договору, так і законодавчим положенням про фінансовий лізинг, якими передбачена сплата частини вартості предмету лізингу як умова про право лізингоодержувача на викуп предмету лізингу. Дострокове припинення договору фінансового лізингу є одночасно припиненням права лізингоодержувача на викуп предмета лізингу. Тому такий лізинговий платіж не може бути складовою упущеної вигоди лізингодавця.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 06.08.2014р. у справі №910/18234/13.

Також, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що відповідно до умов п.п. 3.4 до договору № 00004028 від 08.12.2011р. відповідач, сплачуючи лізингові платежі протягом 2012 - 2014 років, здійснив часткове погашення вартості об'єкта лізингу, однак у зв'язку з невиконанням своїх зобов'язань у 2015 році повернув об'єкт лізингу, а отже суми отриманих коштів лізингодавцем за об'єкт лізингу (частина його вартості) є прибутком позивача.

З огляду на викладене, апелянтом (позивачем), як у суді першої, так і апеляційної інстанцій не доведено наявності обов'язкових умов для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, отже, господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення збитків (упущеної вигоди), що виникли у зв'язку з припиненням договору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміну рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі 922/95/17

Керуючись статтями 49, 85, 91, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі 922/95/17 змінити, виклавши абзац 2 його резолютивної частини у наступній редакції:

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (62458, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, 18; Код ЄДРПОУ: 36125152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, Україна, м. Київ, пр-т. ОСОБА_4 1В, офіс В; Код ЄДРПОУ: 35571472) 11868,92 грн. заборгованості по сплаті лізингових платежів за договором про фінансовий лізинг № 00004028 від 08.12.2011р., 3552,17 грн. плати за фактичний час користування об'єктом лізингу, 601,75 грн. 3% річних, 3722,91 грн. інфляційних втрат, 291,8 грн. пені та 300,56 грн. судового збору за подання позовної заяви .

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 13.02.2017р. у справі 922/95/17 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Постман" (62458, Харківська обл., Харківський р-н, смт. Покотилівка, вул. Фрунзе, 18; Код ЄДРПОУ: 36125152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Лізинг Україна" (02152, Україна, м. Київ, пр-т. ОСОБА_4 1В, офіс В; Код ЄДРПОУ: 35571472) 330,61 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідні накази.

Повний текст постанови складено 18.09.17р.

Головуючий суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Шевель О. В.