Рішення

від 13.09.2017 по справі 916/1376/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" вересня 2017 р.Справа № 916/1376/17 За позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АЛВАС РУ";

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АЛВАС"

про стягнення 46264,52грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: -не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_2 - за дорученням;

СУТЬ СПОРУ: позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АЛВАС РУ", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АЛВАС" 46264,52 гривень, з якої основний борг в сумі 34958,13 гривень, 7297,13 гривень - пеня, 750 гривень - 3% річних та 3259,26 гривень інфляційні.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.06.2017р. позовну заяву (вх.№1461/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1376/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

07.07.2017 року представник відповідача надав відзив на позовну заяву, яку судом долучено до матеріалів справи.

21.08.2017р. до канцелярії господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості по Договору купівлі-продажу нафтопродуктів №11 від 03.03.2016 року в розмірі 34958,13 гривень, 3% річних в сумі 1362,00 гривень, пеню в сумі 12887,26 гривень та інфляційні в сумі 6896,78 гривень

Представник позивача підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача, в судові засідання з'явився, проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на заяву про збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, суд встановив:

03 березня 2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "АЛВАС РУ" (Продавець) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „АЛВАС» (Покупець) було укладено договір №11 купівлі-продажу нафтопродуктів, згідно умов п.11. якого, Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти й оплатити нафтопродукти, іменовані надалі Товар, відповідно до умов цього Договору.

Відповідно до п.3.1. Договору визначено, що Товар поставляється Покупцеві партіями на підставі погодженої Сторонами заявки, у кількості за найменуваннями та ціною, згідно специфікацій та/або накладних, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Відповідно до п.п. 4.1-4.3 Договору, Ціна Товару встановлюється на умовах передбачених у п.3.1. Договору й узгоджується Сторонами в Специфікаціях та/або накладних, які є невід'ємними додатками до цього Договору. Покупець зобов'язується здійснити 100% передоплату за Товар або оплачує вартість поставленого Товару в терміни погоджені Сторонами додатково, згідно п. 3.8. Договору. Розрахунки за Договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого Продавцем рахунку. Оплата здійснюється не пізніше наступного банківського дня з дати виставленого рахунку.

Будь-які претензії відносно Товару будуть розглядатися тільки у випадку їхнього подання протягом 10 днів від дати відвантаження Товару Покупцеві - п. 5.2. Договору.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у разі приймання Товару Покупцем буде виявлено неспівпадання його кількості і/або якості даним вказаним у супроводжувальних документах постачальника. Покупець повинен викликати телеграмою представника Постачальника для складання двостороннього акту приймання по якості та/або кількості.

Пунктом 6.4. Договору визначено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати вартості Товару Покупець оплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої (не вчасної оплаченої) за кожен день прострочення платежу.

У відповідності до п.9.1. Договору визначено, що Цей Договір вважається укладеним з моменту підписання, скріплення печатками його Сторонами і діє до 31.12.2016 року.

Закінчення строку дії дії Договору не звільняє жодну із сторін від відповідальності за його порушення або невиконання, що мало місце під час дії Договору.

На виконання умов вищенаведеного договору купівлі-продажу нафтопродуктів №11 від 03.03.2016 року, позивачем на підставі видаткової накладної №40 від 12.07.2016 року поставив на адресу відповідача бензин неетильований АИ92-К5 Евро в кількості 32000л, вартістю 555200,00 грн. Відвантаження також підтверджується товаро-транспортною накладною №83 від 12.07.2016 року та довіреністю на отримання цінностей за №940423 від 12.07.2016 року.

Проте, відповідачем вартість отриманого від позивача товару не була сплачена у повному обсязі, лише на суму 520241,87 гривень, внаслідок чого за відповідачем утворився борг в сумі 34958,13 гривень.

Представник відповідача вимоги позивача не визнає, про що він зазнає у відзиві на позовну заяву та у ході розгляду справи було встановлено, що в рамках виконання Договору №11, відповідно до видаткової накладної №10 від 20.04.2016 року, сторони визначились щодо купівлі-продажу нафтопродуктів - ОСОБА_3 автомобільний А-92 в кількості 22760 л на загальну суму 304 984 гривень.

Позивач виставив рахунок №10 від 19.04.2016 року на загальну суму 304 984 гривень, який відповідачем було оплачено у повному обсязі.

20.04.2016 року позивачем було поставлено відповідачу ОСОБА_3 автомобільний А-92 в кількості 22760 л на загальну суму 304 984 гривень.

Також відповідач посилається на п. 231.3 ст. 231 ПК України, згідно якого платник податку при реалізації пального зобов'язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної під категорії згідно УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати Єдиному реєстрі акцизних накладних з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої особи.

Відповідно до податкового кодексу України, реєстрація акцизних накладних здійснюється не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою їх складання.

Таким чином, на думку відповідача, позивач повинен був зареєструвати акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних по поставці товару - ОСОБА_3 автомобільний А-92 в кількості 22760 л на загальну суму 304 984 гривень не пізніше 05.05.2016 року.

Також відповідач зазначає, що позивачем в порушенні вимог п. 231.6 ст. 231 ПК України, акцизну накладну в Єдиному реєстрі акцизних накладних по поставці товару було зареєстровано лише 12.07.2016 року, у зв'язку з чим відповідач несе відповідальність за порушення строків реєстрації акцизних накладних у розмірі 34 958,13 гривень.

Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, при наступній поставці товару по договору купівлі-продажу нафтопродуктів №11 від 03.032016 року, 12.07.2016 року - ОСОБА_3 неетильований АИ-92К5-Евро в кількості 32000 л на загальну суму 555200 гривень не було оплачено суму у розмірі 34 958, 13 гривень, що на думку відповідача відповідає сумі штрафних санкцій за порушення граничних строків реєстрації акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних.

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати вартості отриманого від позивача товару і стало підставою для останнього звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов наступних висновків:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ст.663 Цивільного кодексу України визначено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Умовами ст.665 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

Із змісту ст.693 Цивільного кодексу України вбачається, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст.656 Цивільного Кодексу України).

Таким чином, судом встановлено поставку позивачем відповідачу товару за договором №11 від 03.03.2016 року на суму 555200,00 гривень, неналежне виконання останнім договірних зобов'язань в частині оплати отриманого товару (часткова оплата на загальну суму 520241,87 гривень), у зв'язку з чим на думку суду позивач правомірно заявив вимогу про стягнення заборгованості в сумі 34958,13 гривень, у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в сумі 34958,13 гривень.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 12887,26 гривень - пені, 1362,00 гривень 3% річних та інфляційні в сумі 6896,78 гривень.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає, що одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є господарські санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною шостою статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Частина перша статті 223 ГК України передбачає, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено ГК України.

За змістом пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) передбачено спеціальну позовну давність в один рік.

Поняття позовної давності міститься в статті 256 ЦК України, відповідно до якої позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції. Вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією. Відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк. За грошовим зобов'язанням боржник не повинен платити відсотки за час прострочення кредитора.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У випадках, передбачених законом, штрафні санкції за порушення господарських зобов'язань стягуються судом у доход держави (ст.232 ГК України).

Відтак частина шоста статті 232 ГК України передбачає строк та порядок, у межах якого нараховуються штрафні санкції, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України.

За приписами п.2.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013р., за приписом статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.

Перевіривши розрахунок позивача щодо заявленої до стягнення суми пені 12887,26 гривень за період з 13.07.2016 року по 10.07.2017 року, суд вважає його невірним, оскільки відповідно до п.4.3 договору, встановлено, що оплата здійснюється не пізніше наступного банківського дня з дати виставлення рахунку. В ході розгляду справи було встановлено, що рахунок разом з іншими супроводжуючими документами на товар було передано 12 липня 2016 року - вівторок, наступник банківський день середа - 13 липня 2016 року до кінця банківського дня /перерахування/. Початком нарахування штрафних санкцій є 14 липня 2016 року. Крім того розрахунок позивача суперечить викладеним нормам цивільного та господарського законодавства, тому судом здійснено власний розрахунок:

Розрахунок суми пені

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 305200 14.07.2016 - 14.07.2016 1 16.5000 % 0.090 %* 275.18 165200 15.07.2016 - 15.07.2016 1 16.5000 % 0.090 %* 148.95 44958 16.07.2016 - 28.07.2016 13 16.5000 % 0.090 %* 526.97 44958 29.07.2016 - 15.09.2016 49 15.5000 % 0.085 %* 1865.88 44958 16.09.2016 - 27.10.2016 42 15.0000 % 0.082 %* 1547.73 44958 28.10.2016 - 08.12.2016 42 14.0000 % 0.077 %* 1444.55 44958 09.12.2016 - 14.12.2016 6 14.0000 % 0.077 %* 206.36 34958 15.12.2016 - 13.01.2017 30 14.0000 % 0.077 %* 802.31 6637,93 Розмір пені який підлягає стягненню з відповідача складає - 6637,93 гривень.

Оцінюючи вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних, суд відповідно до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних в сумі 1362,00 гривень та інфляційних в сумі 6896,78 гривень, суд зазначає наступне: відповідно до п.4.3. Договору, розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Продавця на підставі виставленого Продавцем рахунку. Оплата здійснюється не пізніше наступного банківського дня з дати виставленого рахунку.

В ході розгляду справи було встановлено, що рахунок разом з іншими супроводжуючими документами на товар було передано 12 липня 2016 року - вівторок, наступник банківський день середа - 13 липня 2016 року до кінця банківського дня /перерахування/. Початком нарахування штрафних санкцій є 14 липня 2016 року. У зв'язку з чим, суд вважає розрахунок 3% річних та інфляційних невірним,

- сума 3% річних яка підлягає стягненню з відповідача становить 1316,87 гривень, згідно розрахунку Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 305200 14.07.2016 - 14.07.2016 1 3 % 25.02 165200 15.07.2016 - 15.07.2016 1 3 % 13.54 44958 16.07.2016 - 14.12.2016 152 3 % 560.13 34958 15.12.2016 - 21.08.2017 250 3 % 718.18 1316,87 - сума інфляційних, яка підлягає стягненню складає 5846,32 гривень, згідно розрахунку

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 16.07.2016 - 14.12.2016 44958 1.062 2793.92 47751.92 15.12.2016 - 31.03.2017 34958 1.049 1707.54 36665.54 01.04.2017 - 10.07.2017 34958 1.038 1344.86 36302.86 5846,32 Судом не приймаються заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позов, оскільки правовідносини, що склалися між сторонами щодо поставки за накладною №10 від 20.04.2016 року не є предметом спору.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВАС РУ", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю „АЛВАС» на користь позивача підлягає 34958,13 гривень основної заборгованості, 6637,93 гривень - пені, 1316,87 гривень - 3% річних, 5846,32 гривень - інфляційних втрат.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам в сумі 1 216,00 грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю „АЛВАС» (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул.. Калініна, б. 33/2, код ЄДРПОУ 23856703) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АЛВАС РУ" (27500, Кіровоградська обл.., м. Світловодськ, вул.. Гагаріна, б.7, код ЄДРПОУ 39927948) борг в сумі 34958 (тридцять чотири тисячі дев'ятьсот п'ятдесят вісім) гривень 13 копійок, пеню в сумі 6637 (шість тисяч шістсот тридцять сім ) гривень 93 копійки, 3% річних в сумі 1316 (одна тисяча триста шістнадцять) гривень 87 копійок, інфляційні в сумі 5846 (п'ять тисяч вісімсот сорок шість) гривень 32 копійки та витрати на оплату судового збору в сумі 1216 (одна тисяча двісті шістнадцять) гривень.

3. В решті вимог відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 18 вересня 2017 р.

Суддя Г.І. Гуляк