Рішення

від 11.09.2017 по справі 922/2628/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р.Справа № 922/2628/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпі-Україна", м. Миколаїв до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт Груп", тм. Харків про стягнення 208619,78 грн. за участю представників сторін:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Альпі Україна" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт Груп" про стягнення заборгованості в розмірі 208619,78 грн. за поставлений товар за видатковими накладними. Судовий збір позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2017 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 28.08.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28.08.2017 року розгляд справи було відкладено на 11.09.2017 року.

Представник позивача в судове засідання 11.09.2017 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судове засідання 11.09.2017 року не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав.

Вищий господарський суд України у п.4 Інформаційного листа № 01-8/1228 від 02 червня 2006 року "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив про те, що до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "у зв'язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і тому подібне, з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення відповідним судом певних процесуальних дій.

Відповідно до п.3.6 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України №02-5/289 від 18 вересня 1997 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи те, що ухвалу про порушення провадження у справі та ухвалу суду від 28.08.2017 року було направлено на адресу відповідача, вказану у Витягу з ЄДРПОУ, яка співпадає з адресою, зазначеною у позовній заяві, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.

Крім того, згідно п.п. 4.1.3 п. 4.1. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання.

Відповідно до п.4.2. Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №1149 від 12.12.2007р. при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, дослідивши надані позивачем докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 18.04.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпі-Україна" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Продукт-Груп" (відповідач) було укладено дилерський договір № 8-1, у відповідності до умов якого, позивач зобов`язується передати у власність відповідача кондитерські вироби власного виробництва, а відповідач зобов`язується прийняти та оплатити товар, забезпечити його наступне розповсюдження та продаж з дотриманням встановлених позивачем стандартів та правил ведення торгівлі, в порядку та на умовах, визначених даним договором.

Як вказує позивач, останнім було поставлено відповідачу товар на загальну суму 212619,78 грн., що підтверджується видатковими накладними № 165 від 29.04.2016 року на суму 44524,40 грн., № 190 від 17.05.2016 року на суму 48750,00 грн., № 211 від 31.05.2016 року на суму 41025,90 грн., № 240 від 01.07.2016 року на суму 28175,26 грн. та № 257 від 20.07.2016 року на суму 50144,22 грн.

Проте відповідачем було лише частково сплачено заборгованість за поставлений товар в розмірі 4000,00 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача та платіжним дорученням № 342 від 07.09.2016 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача вимогу про сплату заборгованості за вих. № 9.

Проте на час звернення позивача до суду, відповідач відповіді на вимогу не надав, борг перед позивачем в сумі 208619,78 грн. не погасив, що й стало підставою для звернення останнього до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Поняття господарського зобов'язання визначено ст. 173 Господарського кодексу України.

Господарські зобов'язання, в силу ст. 174 Господарського кодексу України, виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В даному випадку, в обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на укладення дилерського договору № 8-1 від 18.04.2016 року.

Проте, як вбачається з копії наданого позивачем договору, він не підписаний з боку відповідача.

Крім того позивач вказує на те, що укладення зазначеного договору відбувалось на підставі листування електронною поштою, проте в матеріалах справи відсутнє листування з приводу укладення договору.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу.

В обґрунтування поставки товару, позивачем було надано до суду копії видаткових накладних, а саме: № 165 від 29.04.2016 року на суму 44524,40 грн., № 190 від 17.05.2016 року на суму 48750,00 грн., № 211 від 31.05.2016 року на суму 41025,90 грн., № 240 від 01.07.2016 року на суму 28175,26 грн. та № 257 від 20.07.2016 року на суму 50144,22 грн.

Також позивачем було надано до суду копії товарно-транспортних накладних № 165 від 29.04.2016 року, № 190 від 17.05.20116 року, № 211 від 31.05.2016 року, № 240 від 01.07.2016 року та № 257 від 20.07.2016 року.

Проте дослідивши надані позивачем видаткові накладні, судом встановлено, що видаткова накладна № 257 від 20.07.2016 року на суму 50144,22 грн. не підписана з боку відповідача.

Крім того, товарно-транспортна накладна № 257 від 20.07.2016 року також не містить підпису уповноваженого представника відповідача (вантажоодержувача).

Копія акту отримання вантажу від 25.07.2016 року, надана позивачем в обґрунтування отримання відповідачем товару за видатковою накладною № 257 від 20.07.2016 року також не може бути належним доказом отримання товару, оскільки у ній не зазначається який саме товар поставлявся та на яку суму.

Таким чином в матеріалах справи наявні докази поставки товару відповідачу на суму 162475,56 грн. (без урахування часткової оплати відповідача).

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, якщо інше не встановлено укладеним сторонами договором або актом цивільного законодавства, перебіг строку виконання грошового зобов'язання, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу, починається з моменту прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, і положення частини другої статті 530 названого Кодексу, в якій ідеться про строк (термін) виконання боржником обов'язку, що не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, до відповідних правовідносин не застосовується (постанова Вищого господарського суду України від 28.02.2012 N 5002-8/481-2011).

Аналогічна права позиція викладена в постанові Верховного суду України від 19 серпня 2014 року № 3-78гс14.

Отже між сторонами мають місце правовідносини, що склалися на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі - продажу, за яким сторони не визначали строк здійснення відповідачем оплати за отриманий товар.

У зв'язку з чим, покупець (відповідач у даному випадку) був зобов'язаний оплатити товар після його прийняття. Тобто, накладні, за якими відповідач отримав товар, є самостійними підставами виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Отже заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію, з урахуванням здійсненої оплати, на момент подачі позивачем позову складає 158475,56 грн. грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст. 526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, враховуючи те, що позивачем було надано до суду належні докази поставки товару відповідачу на суму 158475,56 грн. (з урахуванням часткової оплати відповідача), а відповідач в свою чергу не надав суду жодного документу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, хоча мав можливість скористуватись своїми процесуальними правами та надати документи в обґрунтування своєї позиції по справі, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення коштів в сумі - 158475,56 грн. правомірна та обґрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги те, що судом було встановлено, що видаткова накладна № 257 від 20.07.2017 року на суму 50144,22 грн. не містить підпису відповідача, у зв`язку з чим не може бути належним доказом поставки товару відповідачу, суд відмовляє в задоволенні позову в частині стягнення 50144,22 грн., як необґрунтованих та недоведених матеріалами справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст. 629, 692 ЦК України, ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, ст.ст.82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Продукт-Груп" (61013, м. Харків, вул. Шевченка, буд. 32, код ЄДРПОУ 39973769) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпі-України" (54055, м. Миколаїв, вул. Млинна, буд. 21/1, код ЄДРПОУ 24789877) 158475,56 грн. заборгованості та 2377,14 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 50144,22 грн. в задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 18.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_1

922/2628/17