Постанова

від 13.09.2017 по справі 906/333/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2017 року Справа № 906/333/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

при секретарі судового засідання Максютинська Д.В

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1, посвідчення б/н.

відповідача: представник не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" на рішення господарського суду Житомирської області від 27.07.17р. у справі № 906/333/17 (суддя Тимошенко О. М.)

за позовом Першотравенської селищної ради Баранівського району Житомирської області

до відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору"

про внесення змін п.1.4. та п.3.1. договору оренди землі №1/248 від 01.08.2014р.

ВСТАНОВИВ :

Першотравенська селищна рада Баранівського району Житомирської області (надалі - позивач) звернулась в господарський суд Житомирської області з позовною заявою (а.с.2-6) до ОСОБА_2 акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (надалі - відповідач), в якій просить, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, внести зміни в п.1.4. договору оренди землі №1/248 від 01.08.14., укладеного між Першотравенською селищною радою та ПАТ "Першотравенський завод електротехнічного фарфору", виклавши його в наступній редакції: "Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4760554,96 грн.", а також внести зміни в п.3.1 вказаного договору, виклавши його в наступній редакції: "Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (гривнях) шляхом перерахунку через банківську установу на рахунок орендодавця в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки землі, що складає 571266,60 грн.".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 27.07.2017 (а.с.72-74) позов задоволено повністю, внесено зміни до п.1.4 та п.3.1 договору оренди землі №1/248 від 01.08.14 укладеного між Першотравенською селищною радою і ПАТ "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" та викладено їх в наступній редакції:

« 1.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4760554 грн.96 коп» .

« 3.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (гривнях) шляхом перерахунку через банківську установу на рахунок орендодавця в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, що складає 571266, 60 грн. на рік .

В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції вказав, що оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість зміни розміру орендної плати, зокрема, у випадках встановлених законом, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати по п.288.5.1 Податкового кодексу України є підставою для перегляду встановленого умовами договору розміру орендної плати.

Крім того, судом взято до уваги те, що рішення про внесення змін до ставок, яким змінено нормативну грошову оцінку земельних ділянок, є чинним й у встановленому законом порядку незаконним не визнавалося, тому воно є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Не погоджуючись із винесеним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у повному обсязі (а.с.82-87).

Скаржник зокрема зазначає, що рішення суду першої інстанції є необ'єктивним, необґрунтованим, винесеним з порушенням принципів рівності перед законом і судом, змагальності та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Зокрема, апелянт вказує, що місцевий господарський суд не дослідив, що остання нормативна грошова оцінка проведена була у 2014 році, і значення коефіцієнта, який характеризує містобудівну цінність смт.Першотравенськ становить: мінімальний - 0,97, максимальний - 1,03, тобто містобудівна цінність низька. На підтвердження своїх доводів апелянт посилається на витяг з Довідника показників нормативної грошової оцінки землі населених пунктів станом на 01.01.2017.

Крім того,скаржник зазначив, що суд першої інстанції, встановивши у переддоговірному спорі інший розмір орендної плати щодо земель державної та комунальної власності, ніж мінімальний, що встановлений законодавцем у Податковому кодексу України, порушив принцип вільного волевиявлення учасника двостороннього правочину, позивачем не обгрунтовано розмір ставки земельного податку у розмірі 12%.

Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/333/17 у складі: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. (а.с.80).

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.08.2017 апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 13.09.2017 на 11.00 год. (а.с.81).

01.09.2017 на виконання вищевказаної ухвали суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу (а.с.94-95), в якому останній заперечує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

При цьому позивач у відзиві зазначає, що враховуючи передбачену законодавством і умовами п.3.4 договору можливість внести зміни в договір оренди землі, а також відмову відповідача внести такі зміни, наявні всі правові підстави для внесення змін у договір оренди землі рішенням суду. Крім того, збільшення відсоткової ставки зумовлено збільшенням мінімальної заробітної плати, цін на електроенергію.

Також позивач звертає увагу на те, що у відповідача була можливість оскаржити рішення сесії №155 від 10.02.2017 року відповідно до чинного законодавства, проте він нею не скористався.. Відтак, рішення є чинним та відповідно до ст.144 Конституції України підлягає виконанню, що є законною підставою для внесення змін до п.1.4 та п.3.1 договору оренди землі №1/248 від 01.08.2014.

04.09.2017 на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про зупинення провадження у справі у зв'язку з тим, що ним подано адміністративний позов до Баранівського районного суду щодо скасування рішення сесії Першотравенської селищної ради №155 від 10.02.2017 (а.с.104-105). Зазначає, що ухвалою суду від 14.08.2017 відкрито провадження у справі № 273/884/17.

У судове засідання, яке відбулось 13.09.2016, з'явився представник позивача, який надав пояснення по суті справи та заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві. Крім того, представник позивача заперечив вимоги клопотання апелянта щодо зупинення розгляду справи, вважає дане клопотання необґрунтованим та просить його відхилити.

Крім того, представник позивача заявив клопотання про долучення до матеріалів справи довідки Держгеокадастру у Баранівському районі щодо розміру нормативної грошової оцінки землі та рішення Першотравенської селищної ради про її затвердження.

Представник відповідача (апелянт) не реалізував своє процесуальне право на участь у судовому засіданні, хоча про день та час його проведення був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового повідомлення.

Представник позивача не заперечив щодо розгляду справи без участі апелянта.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26 грудня 2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

З врахуванням того, що у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору і міститься апеляційна скарга відповідача, в котрій викладена його позиція, в правовому полі статей 101, частини 1 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Колегія суддів, розглянувши клопотання відповідача про зупинення розгляду справи до завершення розгляду адміністративного позову у справі №273/884/17, вважає його таким, що не підлягає задоволення, з огляду на наступне.

Пунктом 3.16 постанови пленуму Вищого господарського Суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що статтею 79 ГПК встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зокрема, відповідно до частини першої статті 79 ГПК господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом. При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини третя і четверта статті 35 ГПК).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним та і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обгрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Зупинення провадження у справі це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення.

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справ.

Колегія суддів, проаналізувавши матеріали справи та доводи, зазначені у клопотанні, приходить до висновку, що зупинення розгляду апеляційної скарги не є доцільним, оскільки на час виникнення спірних правовідносин рішення сесії Першотравенської селищної ради №155 від 10.02.2017 , як підстава для внесення змін до договору, було чинним, і результати розгляду справи №273/884/17 не вплинуть на правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем з часу прийняття даного рішення і до моменту звернення до адміністративного суду. Відтак, клопотання позивача щодо зупинення справи є необґрунтованим тому підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача розглянувши матеріали та обставини справи, апеляційну скаргу, відзив на апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

1 серпня 2014 року між Першотравенською селищною радою (орендодавець/ позивач) та ОСОБА_2 акціонерним товариством "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" (орендар/відповідач) укладено договір оренди землі №1/248 , за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку категорії земель промислової власності, транспорту та зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення, із земель комунальної власності Територіальної громади Першотравенської селищної ради, яка знаходиться в межах села Першотравенськ по вул. Комсомольська 1, кадастровий номер: 1820656000:02:002:0248, відповідно до рішення 43 сесії Першотравенської селищної ради від 26.06.2014 року №637 (а.с.10).

Відповідно до п.1.2, 1.4 вказаного вище договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею: 2, 7652 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2905395,64грн.

Згідно п.1.3 договору, на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна: нежитлові будівлі площею 0,731 га, які належать орендарю на правах власності.

Відповідно до п.2.1. договору цей договір укладено на 49 років.

Згідно п.3.1,3.2 договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі (гривнях) шляхом перерахунку через банківську установу на рахунок орендодавця в розмірі 3,9% від нормативно-грошової оцінки, що складає 113310,43грн. на рік. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

У зв'язку із введенням в дію з 01.01.2016 року нової "Техічної документації по визначенню нормативної грошової оцінки земель смт. Першотравенськ", рішенням п'ятої чергової сесії Першотравенської селищної ради сьомого скликання № 53 від 28.01.2016 року та додатковою угодою № 2 від 06.02.2016 року до вище вказаного договору оренди землі внесені зміни до п.1.4 та п. 3.1., а саме: "п.1.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4491563,03грн.", "п.3.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом перерахунку через банківську установу на рахунок орендодавця в розмірі 3,15% від нормативної грошової оцінки, що складає 141484,24грн. на рік" (а.с.19-21).

Рішенням Першотравенської селищної ради № 155 від 10.02.2017 внесено зміни до п.п.1.4 та 3.1 договору №1/248, а саме: "п.1.4. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4760554,96грн.", "п.3.1. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі шляхом перерахунку через банківську установу на рахунок орендодавця в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки, що складає 571266,60грн. на рік" (а.с.22).

На підставі рішення №155 від 10.02.17, 16.02.17 позивач надіслав на адресу відповідача лист №85 від 15.02.16 з проханням підписати додаткову угоду №3 до договору №1/248, який відповідач отримав 21.02.17 , однак залишив його без відповіді та задоволення (а.с.24-26).

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача у власність, користування, оренду, встановлення розміру орендної плати є складовими поняття щодо розпорядження землею.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Як визначено ч.ч. 1, 8 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Згідно із ст. 15 Закону України „Про оренду землі» , однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України „Про оренду землі» , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п. 288.1. Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно із п. 289.1 даного Кодексу для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативно-грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до пп. 288.5.1, п. 288.5, ст.288 Податкового кодексу розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-грошова оцінка земельних ділянок, серед іншого, використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно ст.13 Закону України «Про оцінку земель» нормативно-грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Як передбачено ч.1 ст.23 Закону України «Про оцінку земель» технічна документація з бонітування грунтів, економічної оцінки земель та нормативної-грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Отже, аналізуючи вищевказані положення законодавства, колегія суддів звертає увагу, що законодавець чітко визначив, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, а відтак, істотною умовою договору оренди землі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Статтею 30 Закону України Про оренду землі передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору. При цьому надсилання відповідачеві пропозицій щодо внесення змін до договору оренди є правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання останнім вимог частини другої статті 188 ГК України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до господарського суду з позовом про зміну умов договору. Якщо зі зміною граничного розміру орендної плати таку ж зміну до договору оренди в установленому законом порядку не внесено, то застосуванню підлягає відповідна умова договору.

Відповідно до пункту 8 підрозділу 6 Перехідних положень Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 20.12.2016 № 1791 -VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році") встановлено, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, застосовується із значенням: для сільськогосподарських угідь (ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ та перелогів)- 100 відсотків; для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків.

Відтак, у зв'язку із внесенням змін до Податкового кодексу України колегія суддів констатує, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

У п. 3.4. договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається раз на рік у разі, зокрема, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляд у заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне при вирішенні даного спору врахувати наступне.

Розмір орендної плати за землю визначається сторонами у договорі, в тому числі може визначатися шляхом встановлення відсоткового відношення до нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що відповідає чинному законодавству України, зокрема, приписам ч. 1 ст. 15, ст. 21 Закону України "Про оренду землі".

Згідно ст. 30 Закону України "Про оренду землі" та договорів про оренду землі, зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, а в разі недосягнення згоди спір вирішується у судовому порядку.

В п. 35. ст . 26 Закону України " Про місцеве самоврядування в Україні" зазначено, щодо виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання, щодо затвердження ставок земельного податку відповідно до Податкового кодексу України. Отже, право ініціювати внесення змін до договорів оренди землі в частині зміни розміру орендної плати належить селищній раді і має здійснюватися шляхом прийняття відповідних рішень.

Статтею 144 Конституції України та ст. 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" унормовано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

У разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку.

Судом встановлено, що рішення позивача, якими змінено нормативну грошову оцінку земельних ділянок, є чинним й у встановленому законом порядку незаконним не визнавалося, тому воно є обов'язковим для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Вказана позиція також відображена у постанові Верховного Суду України у справі № 3-481гс15 від 07.10.2015 року.

Відтак, колегія суддів, спираючись на вищевказані положення законодавства, а також пункт п.3.4 спірного договору, вважає що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність підстав для внесення змін у договорі оренди землі у зв'язку з тим, що необхідність та можливість таких змін передбачена як договором, так і законом.

Розглядаючи позовні вимоги в площині встановлення розміру орендної плати за земельну ділянку, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

З матеріалів справи вбачається,що рішенням сесії Першотравенської селищної ради №693 від 12.12.2014 року затверджено технічну документацію по визначенню нормативної грошової оцінки земель селища, пунктом 2 передбачено введення в дію нормативної грошової оцінки з 01.01.2016 та пунктом 3 передбачено її щорічну індексацію.

У подальшому, рішенням цієї ж ради №53 від 28.01.2016, внесено зміни у спірний договір оренди, при цьому п.1 рішення визначено нормативну грошову оцінку орендованої відповідачем земельної ділянки у розмірі 4491563,03 грн.

Відповідно до ч.3 статті 23 Закону України Про оцінку земель , Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Із долученого позивачем у ході судового засідання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №28-608-99.3-79/2-17 від 19.01.2017, виданого відділом Держгеокадастру у Баранівському районі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 1820656000:02:002:0248 становить 4760554,96 грн., що відповідає розміру, вказаному у рішенні Першотравенської селищної ради № 155 від 10.02.2017.

Щодо відсоткового визначення орендної плати у розмірі 12 % , колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 288.5.2 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Положенням про порядок визначення розміру орендної плати при укладанні договорів оренди землі в смт.Першотравенськ, затвердженого рішенням сесії Першотравенської селищної ради №141 від 22.12.2016 (а.с. 58-64),а саме п.2.4 визначено, що розмір річної орендної плати встановлюється на рівні 12% від нормативної грошової оцінки для суб'єктів підприємницької діяльності, будівлі яких розміщені в центральній частині селища та, які мають максимально сприятливі умови для ведення підприємницької діяльності.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що розмір орендної плати позивачем , встановлений позивачем та пропонований ним у додатковій угоді про внесення змін до договору №1/248, не перевищує законодавчо встановлений.

При цьому колегія суддів зауважує, що рішення сесії Першотравенської селищної ради №141 від 22.12.2016 про затвердження вищевказаного Положення, не оскаржене та є чинним.

Відтак, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо невідповідності розміру орендної плати.

Враховуючи вищеописане, колегія суддів вважає, що позов Першотравенської селищної ради підлягає задоволенню із викладенням спірних пунктів договору оренди землі у запропонованій позивачем редакції.

Відповідно до ч.1ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В підтвердження своїх заперечень на позовну заяву відповідач не довів викладеного та не надав відповідних доказів.

Таким чином, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Відтак, скаржник, в порушення вимог ст.ст. 33,34 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.49 ГПК.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 акціонерного товариства "Першотравенський завод електротехнічного фарфору" від 07.08.17р. на рішення Господарського суду Житомирської області від 27 липня 2017р. у справі № 906/333/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Житомирської області від 27 липня 2017 року у справі №906/333/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Справу №906/333/17 повернути господарському суду Житомирської області.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.