Рішення

від 12.09.2017 по справі 757/53183/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Унікальний № 757/53183/17-ц Головуючий в 1 інстанції - Підпалий В.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/8090/2017 Доповідач - Желепа О.В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого Желепи О.В.

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.

при секретарі Дука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брагіна Наталія Вікторівна, Служба у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування, -

Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення сторін, їх представників, представника Служби у справах дітей, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати за нею право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_3 земельну ділянку площею 2 га Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1; земельну ділянку площею 1, 1052 га Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 23.05.2017 року в задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брагіна Наталія Вікторівна, Служба у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування - відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В скарзі зазначила, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та є незаконним і необґрунтованим. Посилалася на те, що вона вірно обрала спосіб захисту порушеного права так, як надала суду обґрунтовану відмову нотаріуса у видачі їй свідоцтва про право власності. Також вона надала суду докази на підтвердження свого права успадкувати, зазначене в позові майно. Висновок суду про порушення прав неповнолітньої дитини спадкодавця на обов'язкову частку у спадщині, в разі задоволення її позову, не відповідає вимогам Закону та спростовується наданими суду доказами.

В судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи скарги підтримала, відповідач, її представник та представник Служби у справах дітей доводи скарги визнали.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Стаття 1217 ЦК України передбачає спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно ст. ст. 1233, 1234 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною нездатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Згідно ст. 1253 ЦК України, на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках.

Згідно ст. 1254 ЦК України, заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить.

Згідно ч.1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до ч.1 ст. 1241 ЦК України, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Розмір обов'язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно ч. 2 ст. 1241 ЦК України до обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Згідно ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Статтею 1273 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від прийняття спадщини протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу. Заява про відмову від прийняття спадщини подається нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Фізична особа, цивільна дієздатність якої обмежена, може відмовитися від прийняття спадщини за згодою піклувальника і органу опіки та піклування. Неповнолітня особа віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років може відмовитися від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Батьки (усиновлювачі), опікун можуть відмовитися від прийняття спадщини, належної малолітній, недієздатній особі, лише з дозволу органу опіки та піклування. Відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною. Відмова від прийняття спадщини може бути відкликана протягом строку, встановленого для її прийняття.

Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, 17.07.2014 року помер ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який постійно проживав по день смерті за адресою: АДРЕСА_1. Основна частина спадкового нерухомого майна знаходиться на території Печерського району міста Києва.

Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Брагіною Н.В. було відкрито спадкову справу № 09/2014.

Як спадкоємець за заповітом, посвідченим 10.03.2011 року за № 596 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Василенком O.A., 07.11.2014 року за заявою № 75 позивачем було прийнято спадщину, яка складається з: квартири АДРЕСА_3 земельної ділянки, площею 2 га Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_1, земельної ділянки площею 1,1052 га Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2 (за відмовою на користь позивача спадкоємця за заповітом ОСОБА_6.).

Спадкоємцем за заповітом від 10.03.2011 року також є малолітній син померлого ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2.

За матеріалами спадкової справи № 09/2014, право на обов'язкову частку за законом має малолітній син померлого ОСОБА_7, непрацездатні за віком батьки померлого: мати ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 та батько ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_4.

В свою чергу батьки померлого відмовились від спадщини за заявами № 90 від 23.12.2014 року та № 91 від 23.12.2014 року (а.с. а.с. 143-144).

При визначені розміру обов'язкової частки враховується, що на момент смерті спадкодавця, спадкоємцями за законом першої черги були б: батько ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_4, мати ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, син ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_5, малолітній син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Таким чином, обов'язкова частка у спадщині малолітнього ОСОБА_7 складає 1/8 частину спадкового майна. Вартість всього спадкового майна 12 294 342,54 грн. Розрахунок вартості обов'язкової частки у спадщині 1 536 792. 82 грн.

До складу спадщини малолітнього ОСОБА_7 за заповітом від 10.03.2011 року входить: квартира АДРЕСА_2 (вартість 2 324800 грн.); земельна ділянка площею 1 га за державним актом на право власності на землю серії НОМЕР_3, кадастровий номер НОМЕР_4 (вартістю 4 532,73 грн.) За відмовою спадкоємця за заповітом ОСОБА_12 на користь ОСОБА_7: частка у статутному капіталі ТОВ Комекс-Фвнанс (код СДРПОУ 24381627). Загальна вартість майна, що перейшли до малолітнього ОСОБА_7 як спадкоємця 7 367 632,73 грн.

21.10.2016 року ОСОБА_2 було подано заяву та отримано свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом на майно, що перевищує вартість обов'язкової частки у спадщині (а.с. а.с. 159-160).

21.10.2016 року позивач також звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно в повному обсязі (а.с. а.с. 161- 163).

Постановою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Брагіної Н.В. від 21.10.2016 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва з таких підстав: малолітній спадкоємець ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в особі матері ОСОБА_2, прийняв спадщину, має право на обов'язкову частку, та у встановлений законом шестимісячний строку з дозволу органу опіки та піклування не використав право відмови.

Вищенаведені обставини справи, які суд вважав встановленими є доведеними.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не має права отримати у спадщину зазначене нею в позові майно, через те, що неповнолітній ОСОБА_7, який має право на обов'язкову частку , не відмовився від неї в установленому законом порядку.

Колегія суддів з таким висновком погодитись не може, так як висновки суду не відповідають встановленим судом обставинам, суд не вірно застосував норми матеріального права, які підлягали до застосування.

Частина 2 ст.1241 ЦК України передбачає, що до обов'язкової частки у спадщині зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спадкоємця.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусом при оформленні спадщини (видачі свідоцтва про право на спадщину), визначений Наказом МЮ України 296/5 віл 22.02.2012р. Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 р. за № 282/20595 Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (далі - Порядок), передбачає в пункті 5.9. , що право на обов'язкову частку у спадщині виникає у спадкоємця, передбаченого частиною першою статті 1241 Цивільного кодексу України, у випадках, якщо у заповіті містяться положення про усунення його від спадкування або цьому спадкоємцеві заповідана частка спадщини, яка є меншою від належної йому обов'язкової частки.

При поданні заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом та за законом, Відповідач не заявив нотаріусу оціночну вартість спадкового майна та його співвідношення з обов'язковою часткою, відповідно, не визначив обсяг майнового права малолітнього спадкоємця у спадковому майні, яке має бути враховано у складі обов'язкової частки.

Оскільки при здійсненні нотаріального діловодства, нотаріуси керуються, зокрема, нормативними актами та рекомендаціями Міністерства юстиції України, зазначені дії Відповідача спричинили відмову нотаріуса у видачі Свідоцтва про право на спадщину на майно, зазначене у заповіті у повному обсязі. Так, відповідно до Методичних рекомендацій щодо вчинення нотаріальних дій , пов'язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя, виданих Департаментом нотаріату та реєстрації адвокатських об'єднань, схвалених Рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату приМіністерстві юстиції України 29.01.2009 р. , спадкоємець, який має право на обов'язкову частку може подати заяву про те , що на одержання свідоцтва про право на спадщину за законом на обов'язкову частку він не претендує, оскільки його право забезпечено за рахунок іншого спадкового майна;... аналогічні заяви від імені законного представника малолітньої дитини приймаються нотаріусом тільки за наявності згоди органу опіки та піклування .

Так, як в даній справі позивач надала суду докази, які підтверджують що неповнолітній ОСОБА_7 отримав у спадщину після смерті свого батька майно , яке за своєю вартістю у декілька разів перевищує розмір його обов'язкової частки, і відповідно до вимог закону, така вартість повинна враховуватись, висновок суду, про порушення його прав не відповідає ні встановленим судом обставинам ні вимогам Закону.

Крім того, вирішуючи спір, суд в рішенні зазначив, що відповідач по справі-представник неповнолітнього не визнала заявлені вимоги, що не відповідає дійсності, так як в судовому засіданні апеляційного суду відповідач підтвердила, що вона визнавала вимоги і в районному суді і визнає їх в апеляційному суді, так як її син отримав у спадщину значну кількість майна і його права жодним чином не порушуються.

Представник Служби у справах дітей також надала пояснення, що нею як представником служби була здійснена перевірка, можливого порушення прав неповнолітнього, та було встановлено, що неповнолітній отримав у спадщину майно на суму, що перевищує вартість його обов'язкової частки, а тому відповідно отримання у спадщину за заповітом позивачкою майна, яке їй заповів спадкодавець, жодним чином його права не порушує.

Письмовий дозвіл на відмову від спадщини матері неповнолітнього вони не надавали, так як нотаріус не звернувся до них з такою вимогою. В разі надходження такого звернення з урахуванням встановлених обставин, ними такий дозвіл безумовно був би виданий.

Таким чином, позивач довела порушення свого права, отримати у спадщину за заповітом майно, вказане в позовній заяві.

Оформити своє право в позасудовому порядку позивач не може, через наявність відмови нотаріуса, а тому права позивача можуть бути захищені лише в судовому порядку, шляхом визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_3 порядку спадкування за заповітом від 10 березня 2011 року.

Також, за позивачем має бути визнано право власності на земельну ділянку площею 1, 1052 га Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2, яка була заповідана ОСОБА_6, який відмовився від цієї спадщини на користь позивача.(а.с. 139)

З огляду на викладене та керуючись ст.. 309 ЦПК України, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення районного суду, як таке, що ухвалено за невідповідності висновків суду встановленим обставинам та з порушенням норм матеріального та процесуального права підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Брагіна Наталія Вікторівна, Служба у справах дітей Печерської районної у м. Києві державної адміністрації про визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на квартиру АДРЕСА_3 кадастровий номер НОМЕР_1; земельну ділянку площею 1, 1052 га Великобугаївської сільської ради Васильківського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20-ти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Судді: