Рішення

від 08.09.2017 по справі 399/570/17

ОНУФРІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 399/570/17

Провадження № 2/399/297/17

РІШЕННЯ

Іменем України

08 вересня 2017 року селище Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Лях М.М., за участі секретаря судового засідання Гриценко Т.М., позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Онуфріївка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним,

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому після зміни предмета позову просила визнати недійсним договір оренди землі б/н від 7 березня 2008 року, зареєстрований у районному відділі КРФ ДП ЦДЗ за № 0409381000016 від 09 вересня 2008 року, укладений 17 березня 2008 року між ОСОБА_5 та СТОВ Агрофірма ОСОБА_4 я .

Свій позов мотивує тим, що згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого 20 липня 2016 року Онуфріївською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_5 вона успадкувала земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею 5, 9916 га, кадастровий номер 3524683600:02:000:0616, яка знаходиться на території Куцеволівської сільської ради Онуфріївськго району Кіровоградської області та належала покійному на підставі Державного акту серії Р1 № 306063, виданого Онуфріївською районною державною адміністрацією 30 липня 2002 року.

На момент отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом зазначена земельна ділянка перебуває в оренді СТОВ Агрофірма ОСОБА_4 згідно договору оренди землі б/н від 17 березня 2008 року, зареєстрованого у Олександрійсьому районному відділі КРФ ДП ЦДЗК за № 0409381000016 від 9 вересня 200_року.

Отримавши в липні 2016 року, як спадкоємець, примірник договору оренди землі позивач звернула увагу, що в наданому їй примірнику договору відсутній підпис посадової особи СТОВ Агрофірма ОСОБА_4 я та відсутні печатка, яка б засвідчувала повноваження посадової особи орендаря. Згідно п. 41 спірного договору він укладений в трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий в орендаря, третій в органі, який проводив державну реєстрацію, таким чином, всі три примірики договору повинні містити ідентичні відомосі по всіх пунктах договору.

Також на думку позивача, порушенням в даному договорі є засвідчення підпису посадовою особою Олександрйського відділу КРФ ДП ЦДЗК печаткою іншої юридичної особи Онуфріївського районного відділу та відсутність повної дати реєстрації, що породжує правову невизначеність та є порушенням істотних умов договору щодо строку його дії та визначення фактичного моменту прийому-передачі земельної ділянки.

Крім того, позивач зазначає, що всупереч вимогам ст. 15 ЗУ Про оренду землі в договорі оренди відсутні чітко обумовлені істотні умови договору оренди, а саме: 1) відсутні умови передачі земельної ділянки в оренду (п. 13 договору визначає лише строки передачі, а розділ має назву Умови і строки передачі земельної ділянки орендарю ); 2) не визначено встановлено чи не встановлено обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (п. 21); 3) однозначно не визначено хто несе ризик випадкового знищення або пошкодження об єкта оренди (п. 27); 4) однозначно не визначено підлягає чи не підлягає об єкт оренди страхування та ким проводиться страхування, в разі його проведення (п. 28 і п. 29); 5) однозначно не визначено чи є підставою для зміни або розірвання договору перехід права власності на земельну ділянку чи реорганізація юридичної особи-орендаря (п. 37). Таким чином недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 статті 203 ЦК України є підставою недійсності правочину (ст. 215 ЦК України).

Враховуючи всі вище викладені обставини позивач змушена звернутися до суду.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила задовольнити, а саме визнати недійсним договір оренди землі з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволені позову, зазначив, що позов є безпідставним, підстави недійсності правочину зазначені позивачем не є підставою для визнання його недійсним, позивачем не доведено, що відсутність вказаних нею істотних умов в договорі порушують її права, крім того просив застосувати строк позовної давності.

Суд, заслухавши позивача, представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

За змістом ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом частини першої статті 203 , частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу , і, зокрема, коли зміст правочину суперечить ЦК України , іншим актам цивільного законодавства.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1ст.638 ЦК України ). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Отже, сторони договору, дійшовши згоди щодо всіх істотних умов договору оренди землі, складають і підписують договір, надаючи згоді встановленої форми.

Відповідно до статті 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч. 3 ст. 203 ЦК України ).

Частиною 1 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу . Частиною першою ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що спірна земельна ділянка належала ОСОБА_5 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії Р1 № 306063 /а.с. 9/.

8 жовтня 2015 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть /а.с 10/.

Позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_5 земельну ділянку площею 5, 9916 га, кадастровий номер 3524683600:02:000:0616, яка знаходиться на території Куцеволівської сільської ради Онуфріївськго району Кіровоградської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину від 20.07.2016 року /а.с. 11/.

Раніше, 17 березня 2008 року між орендодавцем ОСОБА_5 та СТОВ "Агрофірма "ОСОБА_4" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5, 9916 га, кадастровий номер 3524683600:02:000:0616, яка знаходиться на території Куцеволівської сільської ради Онуфріївського району Кіровоградської області строком на 10 років /а.с. 7, 8/.

Як на підставу визнання недійсним договору оренди позивач посилалася на відсутність в ньому передбачених ст.15 Закону України Про оренду землі істотних умов, а саме: 1) відсутні умови передачі земельної ділянки в оренду (п. 13 договору визначає лише строки передачі, а розділ має назву Умови і строки передачі земельної ділянки орендарю ); 2) не визначено встановлено чи не встановлено обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки (п. 21); 3) однозначно не визначено хто несе ризик випадкового знищення або пошкодження об єкта оренди (п. 27); 4) однозначно не визначено підлягає чи не підлягає об єкт оренди страхування та ким проводиться страхування, в разі його проведення (п. 28 і п. 29); 5) однозначно не визначено чи є підставою для зміни або розірвання договору перехід права власності на земельну ділянку чи реорганізація юридичної особи-орендаря (п. 37).

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, а тому суд повинен встановити, чи дійсно порушує право орендодавця відсутність у договорі оренди передбаченої частиною першої статті 15 Закону України Про оренду землі істотної умови, визначити істотність цієї умови, а також з'ясувати, у чому саме полягає порушення законних прав орендодавця.

Відповідно до ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" (в редакції, що діяла на час укладання договору оренди) істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Оглянувши в судовому засіданні спірний договір оренди землі встановлено, що в ньому зазначено об"єкт оренди (п. 2), строк дії договору (п. 10), орендна плата (п. 8, 9), умови використання та цільове призначення земельної ділянки (п. 10, 11), умови збереження стану об'єкта оренди (п. 12), умови і строки передачі земельної ділянки орендарю (п. 13), умови повернення земельної ділянки орендодавцеві (п. 14-18); визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини (п. 27), відповідальність сторін (п. 38-39).

Відсутність погодження в договорі сторонами стосовно того, чи підлягає об єкт оренди страхування та ким проводиться страхування, в разі його проведення (п. 28 і п. 29), чи є підставою для зміни або розірвання договору перехід права власності на земельну ділянку чи реорганізація юридичної особи-орендаря (п. 37) не може бути підставою для визнання його недійсним, оскільки дані умови згідно ст. 15 ЗУ "Про оренду землі" не є істотними.

Виходячи з положеньст. 3 ЦПК України ,ст. 15 ЦК України , правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.

У постанові Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-78цс13, вказано, що в порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен установити, чи дійсно були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Як вбачається з позовних вимог ще однією з підстав недійсності договору оренди земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_5 та СТОВ "Агрофірма "ОСОБА_4" від 17 березня 2008 року, є засвідчення підпису посадовою особою Олександрйського відділу КРФ ДП ЦДЗК печаткою іншої юридичної особи Онуфріїського районного відділу та відсутність повної дати реєстрації.

Суд вважає, що заявлені позивачем підстави недійсності договору не відповідають загальним правилам визначеним ст. 215 ЦК України , відповідно до якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу .

Проведення процедури реєстрації договору не впливає на дійсність укладеного правочину, оскільки, згідно правової позиції Верховного Суду України, своє волевиявлення на укладання договору учасник (сторона) правочину здійснює в момент досягнення згоди з усіх істотних умов, складання та скріплення підписом письмового документа. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто елементом зовнішнім щодо договору.

Суд також вважає, що не є підставою для визнання договору оренди недійсним відсутність підпису посадової особи СТОВ Агрофірма ОСОБА_4 я та відсутність печатки, яка б засвідчувала повноваження посадової особи орендаря на примірнику договору орендодавця, оскільки в інші два примірники договору, які знаходяться у відповідача та органі, який проводив реєстрацію міститься підпис посадової особи, уповновадженої на укладання договору та печатка підприємства.

За змістом ст. 10 ЦПК України , сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу , в межах заявлених вимог.

При вирішенні даного спору суд, виходячи з принципу диспозитивності цивільного судочинства, розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих доказів сторін.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу . Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доводи позивача щодо недійсності договору оренди з тих підстав, що зазначені в позові не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд дійшов висновку, що позивачем не надано переконливих і безспірних доказів того, що оспорюваний договір оденди землі укладено без додержання вимог ст. 203 , ст. 215 ЦК України .

Керуючись ст.ст. 10 , 11 , 15 , 60 , 80 , 88 , 208 , 209 , 213-215 , 294 , 296 ЦПК України , суд -

вирішив :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма ОСОБА_4 про визнання договору оренди землі недійсним відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Кіровоградської області через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлено 11 вересня 2017 року.

Суддя М.М. Лях