Рішення

від 14.09.2017 по справі 902/663/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 вересня 2017 р. Справа № 902/663/17

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павлові Т.С. розглянувши матеріали справи

за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННТРАНС", м.Вінниця

про стягнення 237462,26 грн заборгованості згідно договору банківського обслуговування

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність № 8084-К-О від 28.12.2016;

відповідача не з'явився.

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННТРАНС" заборгованості за договором банківського обслуговування від 06.10.2014 (послуга гарантований платіж), яка станом на 23.06.2017 становила 237462,26 грн, з яких: заборгованість за кредитом 125072,25 грн; заборгованість по процентам 79276,05 грн; пеня 33113,96 грн.

Ухвалою суду від 10.07.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/663/17, її слухання призначено на 01.08.2017.

Ухвалою суду від 01.08.2017 продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи до 14.09.2017, з огляду на не явку в судове засідання відповідача та не поданням останнім витребуваних судом доказів.

На визначену дату (14.09.2017) з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, документів витребуваних ухвалами суду від 10.07.2017 та 01.08.2017 не надав.

Разом з цим, судом встановлено, що ухвала "про порушення провадження у справі" від 10.07.2017 та ухвала "про відкладення слухання" від 01.08.2017 направлені товариству з обмеженою відповідальністю "ВІННТРАНС" рекомендованими листами на адресу, вказану в позовній заяві та у витязі з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Органом поштового зв'язку кореспонденція повернута з відміткою: "за закінченням встановленого строку зберігання", що стверджується повернутими конвертами з ухвалами суду від 10.07.2017 та 01.08.2017.

Відповідно до вимог ч.1 ст.10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Виходячи з вимог ч.2 ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №11 выд 26.12.2011 вказано, що за змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до абзацу першого пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Згідно ч.1 ст.64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Таким чином, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце судового розгляду справи.

З огляду на викладене справу розглянуто за наявними в ній матеріалами відповідно положень ст.75 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

06.10.2017 відповідач звернувся до позивача із заявою про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки.

06.10.2014 товариством з обмеженою відповідальністю "ВІННТРАНС" (Клієнт, відповідач) було підписано з публічним акціонерним товариством "Приватбанк" (Банк, позивач) заяву про відкриття поточного рахунку №26009055322470 (а.с.10) та заяву "про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг" (а.с.11) шляхом приєднання якої клієнт виразив свою згоду з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із вказаною заявою в цілому складають договір банківського обслуговування від 06.10.2014.

У цій заяві вказано, що позивач (банк) за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту відповідача (клієнта) за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, розмір якого банк повідомляє клієнту на свій розсуд або письмово, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, і разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Також у заяві відповідач (клієнт) погодився з умовами та правилами надання банківських послуг, у тому числі, з умовами та правилами обслуговування по розрахунковим картам, розміщеними на сайті банку www.privatbank.ua, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування.

Інформація про послугу «Гарантований платіж» розміщена на Інтернет-сайті www.privatbank.ua в розділі Умови та Правила «Гарантований платіж» (Розділ 3.2.2.)

Згідно п.3.2.2.1 Умов та Правил надання банківських послуг, Банк надає Клієнту лист у вигляді відновлювальної кредитної лінії, з лімітом та на цілі, зазначені, в заявці на договірне списання коштів (гарантований платіж або заявка), в обмін на зобов'язання Клієнта поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відповідна кредитна лінія (далі - "кредит") надається Банком для виконання Клієнтом платежів за платіжними дорученнями (заявками на договірне списання коштів) з датою виконання в майбутньому за господарськими договорами, шляхом перерахування банком кредитних коштів на рахунок №3648, з подальшим перерахуванням в дату виконання на поточний рахунок одержувачів, що вказані в заявці.

У разі необхідності отримання отримувачем послуги, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування інтернет-клієнт-банк "Приват24") подає в Банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою з обов'язковими реквізитами.

Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарському договорі, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта/кредитних/змішано) необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.08.2015 ТОВ "ВІННТРАНС" скористувався послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявок №301, №302 від 06.10.2016 на суму 10000,00 грн та підписання її електронним підписом в системі Приват-24 (а.с.16-17)

26.10.2015 ТОВ "ВІННТРАНС" скористувався послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявки №301 від 06.10.2016 на суму 10000,00 грн та підписання її електронним підписом в системі Приват-24 (а.с.18).

30.12.2015 ТОВ "ВІННТРАНС" скористувався послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявки №307 від 10.12.2015 на суму 20000,00 грн та підписання її електронним підписом в системі Приват-24 (а.с.19).

01.02.2016 ТОВ "ВІННТРАНС" скористувався послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявки №340 від 12.01.2016 на суму 60000,00 грн та підписання її електронним підписом в системі Приват-24 (а.с.20). .

23.01.2016 ТОВ "ВІННТРАНС" скористувався послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявки №361 від 13.01.2016 на суму 20000,00 грн та підписання її електронним підписом в системі Приват-24 (а.с.21).

Як зазначає позивач, згідно вищезазначених заявок на гарантійний платіж ТОВ "ВІННТРАНС" здійснило повернення кредитних коштів та сплату відсотків.

Однак, 12.04.2016 ТОВ "ВІННТРАНС" черговий раз скористалося послугою "Гарантований платіж" шляхом створення заявок №468 та №469 від 02.04.2016 на загальну суму 160000,00 грн (а.с.22-23). Відповідні кошти були перераховані банком 12.04.2016, що відображається у банківській виписці по рахунку №204055317800 та №20626055317121 (а.с.24-26).

Таким чином, згідно вищезазначених заявок (№468 та №469) ПАТ КБ "ПриватБанк" надав ТОВ "ВІННТРАНС" "гарантований платіж" на загальну суму 160000,00 грн, якими скористався відповідач та в подальшому здійснив часткове погашення заборгованості, з огляду на що, станом на 23.06.2017 у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з урахуванням відсотків та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором на загальну суму 237462,26 грн, з яких 125072,25 грн - заборгованість за кредитом, 79276,05 грн - заборгованість по процентам та 33113,96 грн - пені.

Суд, дослідивши матеріали справи, давши їм оцінку, дійшов висновку, що між сторонами виникли відносини, що підпадають під регулювання наступних статей чинного законодавства.

Відповідно до ст.6, ч.1 ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У ст.633 ЦК України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

В ч.1 ст.1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

У ч.1 ст.1067 ЦК України закріплено, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Отже, суд приходить до висновку, що Умови та правила надання банківських послуг, до яких приєднався відповідач, згідно заяви 06.10.2014, містить істотні умови змішаного договору - кредитного договору та договору банківського рахунку. Крім того, суд вважає, що підписання сторонами Умов та правил надання банківських послуг є дотриманням письмової форми такого змішаного договору.

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання за послугою "гарантований платіж" позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 160000 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку останнього за період з 27.07.2017 по 23.06.2017 та розрахунком заборгованості станом на 23.06.2017.

Відповідач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 06.10.2014 належним чином не виконав, в зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість за кредитом в сумі 125072,25 грн.

При цьому слід зазначити, що відповідачу нараховано 79276,05 грн - заборгованості по процентам за користування кредитом та 33113,96 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Частиною першою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Станом на день розгляду справи в суді, відповідач не надав суду доказів здійснення з позивачем розрахунків по сумі основного боргу в розмірі 125072,25 грн, контррозрахунку позовних вимог, а тому дані вимоги позивача підлягають задоволенню в повній сумі.

Відповідно п. 3.2.2.2. Умов та Правил ,Клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в заявці Клієнта, в строк до 30 днів з дати повернення кредиту. За користування кредитом у період з дати ініціювання Клієнтом заявки до дати виконання заявки Клієнт сплачує винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 4% річних (але не менше 5 грн) від розміру кредиту, зазначеного у черговій заявці Клієнта. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується Клієнтом в дату надання в Банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів Клієнт за користування кредитом сплачує ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсотки в розмірі 36% за заявками ініційованими до 01.02.2016, а починаючи з 01.02.2016 Клієнт сплачує Банку відсотки в розмірі 64% річних від суми заборгованості. У разі не погашення заборгованості Клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день- заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом Клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості по заявкам ініційованим до 01.02.2016 та проценти в розмірі 64% річних від суми заборгованості по заявкам ініційованим з 01.02.2016.

Таким чином, відповідно до Умов користування кредитом відповідач за період з 25.05.2016 по 23.06.2017 повинен був сплатити позивачу відсотки за користування кредитом, що ним вчинено не було.

Тому, станом на день розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем по відсоткам за користування кредитом складає 79276,05 грн.

Станом на день розгляду справи в суді відповідач не надав доказів сплати позивачу відсотків за користування кредитом чи доказів обґрунтованих підстав неможливості виконання даного зобов'язання, а тому дані вимоги позивача також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 33113,96 грн - пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 25.05.2016 по 23.06.2017, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст. 217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно п. 3.2.2.10.1. Умов та Правил надання банківських послуг у разі порушення Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом , передбачених п.п. 3.2.2.6.2, 3.2.2.9.1 -3.2.2.9.3 цього Договору, термінів повернення кредиту , передбачених п.п. 3.2.2.2, 3.2.2.6.3, 3.2.2.6.16, 3.2.2.7.2 цього Договору, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.2.6.5, 3.2.2.9.4-3.2.2.9.6 цього Договору, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до 3.2.2.10.4 Умов - нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.2.10.1.-3.2.2.10.3 здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Таким чином, заявлена позивачем вимог про стягнення з відповідача пені за прострочення погашення кредиту є правомірним, оскільки відповідає умовам укладеного договору та чинного законодавства.

Перевіркою правильності розрахунку пені за прострочення погашення кредиту не виявлено помилок, що свідчить про обґрунтованість заявленої до стягнення сум.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим. Обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду будь-яких належних та допустимих доказів в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості по кредиту, процентам за користування кредитом та пені.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 86, 87, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ВІННТРАНС" (21100, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 39387770) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (вул.Набережна Перемоги, буд.50, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 14360570) 125072,25 грн заборгованості за кредитом; 79276,05 грн заборгованості по процентам за користування кредитом; 33113,96 грн пені та 3561,93 грн судових витрат на судовий збір.

3. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення надіслати відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 19 вересня 2017 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - відповідачу - ТОВ "ВІННТРАНС" (21100, АДРЕСА_1);