Рішення

від 12.09.2017 по справі 902/632/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 вересня 2017 р. Справа № 902/632/17

Господарський суд Вінницької області в складі головуючої судді Нешик О.С., при секретарі судового засідання Павлові Т.С. розглянувши матеріали справи

за позовом Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області, м.Вінниця

до Вінницької міської ради, м.Вінниця

про визнання права власності на самочинне будівництво

за участю представників:

позивача: ОСОБА_1 (довіреність №3339/10 від 02.06.2017);

ОСОБА_2 (довіреність №7515/10 від 17.07.2017);

відповідача ОСОБА_3 (довіреність №64 від 02.02.2017).

В С Т А Н О В И В :

Вінницька об'єднана державна податкова інспекція ГУ ДФС у Вінницькій області звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до Вінницької міської ради про визнання права власності на гаражі №10310003 та №103100006 по вул.Андрія Первозванного у м.Вінниці.

Ухвалою суду від 27.06.2017 порушено провадження у даній справі, судове засідання призначено на 25.07.2017.

20.07.2017 на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 19.07.2017 (вх.канц. суду №06-52/7211/17), яким Вінницька міська рада позовні вимоги не визнає в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів того, що спірні об'єкти є завершеним будівництвом та відповідають будівельним нормам та стандартам. При цьому, вважає, що позивач не набув права на сервітутне використання земельної ділянки площею 0,0499 га по вул. Андрія Первозванного б/н м.Вінниці, на якій розміщені спірні об'єкти, а отже й відсутні підстави для визнання за ним права власності на спірні об'єкти в порядку ст. 376 ЦК України.

Ухвалою суду від 25.07.2017 продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи до 12.09.2017, з метою забезпечення реалізації прав, наданих сторонам Господарським процесуальним кодексом України, у тому рахунку на подання необхідних доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

На визначену судом дату (12.07.2017) з'явились представники обох сторін.

11.09.2017 до суду від позивача надійшла заява б/н від 08.09.2017 (вх.канц. суду №06-52/8723/17) "про зміну предмету позову", мотивована тим, що після проведення технічного обстеження гаражів по вул.Андрія Первозванного та оформлення звіту про незалежну оцінку будівлі гаражів, Вінницька ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області збільшує ціну позову до 279947 грн, з огляду на що, змінює предмет позову та просив суд постановити рішення, яким визнати за Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Вінницькій області (код 39476158) право власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 162,1 м.кв., за адресою: м.Вінниця, вул.Андрія Первозванного, б/н, згідно Технічного паспорту на громадський будинок, виготовлений КП "ВМБТІ" 07.10.2015 (інвентаризаційна справа №244565), а саме: приміщення №1 гараж - 15,7 м.кв., приміщення №2 туалет - 3,0 м.кв., приміщення №3 склад - 18,7 м.кв., приміщення №4 гараж - 39,5 м.кв., приміщення №5 гараж -20,9 м.кв., приміщення №6 гараж - 19,0 м.кв., приміщення №7 гараж - 19,3 м.кв., приміщення №8 гараж - 19,9 м.кв., приміщення №9 кімната чергового - 6,1 м.кв.

Разом з цим, даною заявою представник позивача просить суд судовий збір при прийнятті рішення по даній справі покласти на позивача.

Також 11.09.2017 на виконання вимог ухвали від 25.07.2017 через канцелярію суду представником позивача подано ряд документів, необхідних для вирішення даного спору по суті, а саме звіт №23-17-ТЗ про проведення технічного обстеження будівлі гаражів по вул.Андрія Первозванного, б/н, м.Вінниця, звіт про незалежну оцінку будівлі гаражів (виробничого будинку Літ.А згідно з технічним паспортом КП ВМБТІ №24465 від 07.10.2015) та рецензію на вказаний звіт.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про зміну предмету позову, поданої до суду 11.09.2017.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши, що підстави заперечення викладені ним у відзиві на позовну заяву б/н від 19.07.2017.

Заява представника позивача б/н від 11.09.2017 (вх.канц. суду №06-52/8723/17) про зміну предмету позову приймається судом до розгляду, як така, що не суперечить приписам ст.22 ГПК України, а відтак позовні вимоги Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області розглядаються з урахуванням зазначеної заяви останнього.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Рішенням Вінницької ОСОБА_4 від 28.08.1997 №828 Вінницькій ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області надано в тимчасове довгострокове користування земельну ділянку строком на 10 років для зберігання службового автотранспорту за адресою м.Вінниця, вул.Стахурського, 56 (зараз вул. ОСОБА_5, б/н) (а.с. 9).

Даній земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 510100000:02:064:0081, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-0504971562016 від 26.09.2016 (а.с.10-11).

На зазначеній ділянці Вінницькою ОДПІ, для зберігання службового автотранспорту збудовані гаражі, які прийнято на баланс інспекції в 1995, а саме: гараж інвентаризаційний номер 10310003 - 1993 рік забудови та гараж інвентаризаційний номер 10310006 - 1993 рік забудови.

Факт наявності вказаних об'єктів нерухомості підтверджується також матеріалами інвентаризаційної справи №24465, яка наявна в матеріалах справи.

За твердженням відповідача, під час проведення будівельних робіт були дотримані архітектурні, будівельні, санітарні та екологічні норми, а з початку будівництва жодних заяв, претензій та скарг не надходило, що свідчить про відсутність факту порушення прав інших осіб цим будівництвом.

07.10.2015 Вінницьким міським бюро технічної інвентаризації був виготовлений технічний паспорт із відміткою "Самочинне будівництво" (а.с.2-16), так як власник майна не зміг підтвердити законність будівництва та надати правовстановлюючих документів.

Відділом землевпорядкування та кадастру №1 Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на території Вінницької міської ради за адресою: м.Вінниця, вул.А. ОСОБА_5, б/н (а.с.17-23).

23 січня 2017 року був оформлений договір між Вінницькою міською радою та Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області про встановлення земельного сервітуту на безоплатній основі терміном на 4 року 11 міс з моменту прийняття рішення ВМР, строком дії до 13.11.2021 року (а.с.28-33).

За цим договором власник на підставі рішення Вінницької міської ради від 23.12.2016 за №559 (а.с.26-27) надає згоду особі на встановлення земельного сервітуту на земельну ділянку площею 0,0499 га для громадських потреб (для будівництва інших будівель громадської забудови).

Згідно договору, земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Вінниці.

29.03.2017 з листом №4318/10/03 Вінницька ОДПІ звернулася до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Вінницькій області про видачу свідоцтва на право власності на гаражні приміщення за Вінницькою ОДПІ.

03.05.17 року отримано відповідь №1002-09-593 (а.с.35), в якій значиться, що замовник, для отримання свідоцтва про право власності, заповнює і подає особисто або надсилає рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю два примірники декларації щодо самочинно збудованого об'єкта, після того як буде визнано право власності за рішенням суду, за формою, наведеною у додатку 5 Порядку.

Разом з цим, Вінницька ОДПІ листом від 11.04.2017 №4840/10/03 звернулася із заявою до КП "Вінницьке міське бюро технічної інвентаризації" про введення нерухомого майна в експлуатацію та оформлення права власності.

Згідно запиту КП "Вінницьке БТІ" повідомило листом №557 від 18.05.2017 (а.с.34) Вінницьку ОДПІ, що з метою прийняття до експлуатації закінчених будівництвом гаражів в існуючих гаражних кооперативах, гаражно-будівельних кооперативах, товариствах індивідуальних власників гаражів та товариств власників гаражів виконкомом міської ради створено Технічну комісію. Але, враховуючи, що сфера дії Положення не поширюється на об'єкти не зазначені у переліку, наразі вирішити питання не вбачається можливим.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами обстеження будівель гаражів по вул. Андрія Первозванного, б/н в м. Вінниця товариством з обмеженою відповідальністю "Приват-БТІ" (код 39216755) та Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Атестованою архітектурно-будівельною комісією (кваліфікаційний сертифікат АЕ №003321) складено звіт №23-17-ТЗ від 28.08.2017 "про проведення технічного обстеження", який затверджений директором ТОВ "Приват-БТІ" ОСОБА_6

Відповідно до висновків даного обстеження будівель гаражів по вул. Андрія Первозванного, б/н в м. Вінниця, встановлено, що вертикальні будівельні конструкції будівель гаражів знаходяться в придатному (задовільному) стані. Для подальшої надійності та безпечної експлуатації необхідно усунути виявлені під час технічного обстеження недоліки зазначені в рекомендаціях.

Разом з цим, згідно звіту про незалежну оцінку будівлі гаражів (виробничого будинку Літ А згідно з технічним паспортом КП ВМБТІ №24465 від 07.10.2015), затвердженого оцінювачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7Є (код НОМЕР_1, свідоцтво №10929 від 10.10.2013) справедлива (ринкова) вартість об'єкта оцінки без ПДВ станом на сьогоднішній день становить 279947 грн.

З огляду на вищезазначені обставини, посилаючись на приписи ст. 376 ЦК України, позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності за Вінницькою ОДПІ на самочинне будівництво.

Розглянувши заявлений позов, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані докази, суд прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; також згідно статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за його захистом відповідно до встановлених способів захисту цивільних прав та інтересів судом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову є визнання права власності на об'єкт нерухомого майна, що був збудований самочинно.

Ст.321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник має право користуватися, розпоряджатися, володіти своїм майном.

Як встановлено ч.1 ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. У частині 2 ст.328 ЦК України закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.2 ст.328 ЦК України).

Згідно частини 2 статті 415 Цивільного кодексу України землекористувач має право власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови. Однак до випадків набуття землекористувачем права власності на збудовані ним будівлі застосовуються також загальні правила, що визначають порядок набуття права власності на нерухоме майно.

Статтею 331 Цивільного кодексу України визначено порядок та момент виникнення права власності на новостворене нерухоме майно, будівництво якого здійснювалось правомірно, з додержанням вимог законодавства. Так, за частиною 2 вказаної статті право власності на нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, а якщо право власності на нього підлягає державній реєстрації - то відповідно з моменту його державної реєстрації.

Статтею 376 Цивільного кодексу України визначено можливість набуття права власності у випадках, коли будівництво нерухомого майна здійснювалось з вчиненням порушень, внаслідок чого набуло ознак самочинного будівництва. Ця норма є спеціальною у застосуванні до спірних правовідносин, оскільки не пов'язується з приписами статті 331 Цивільного кодексу України.

Суд наголошує на тому, що зазначена правова позиція відображена також у постанові Вищого господарського суду України від 28.10.2008 року №2-13/3505-2008.

Відповідно до положень ст.375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням. Правові наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюються статтею 376 цього Кодексу.

Оцінюючи в сукупності те, що проведення будівельних робіт гаражів здійснено без порушення будівельних, санітарних та інших норм, не порушує права інших осіб, приміщення перебуває у володінні позивача, відображено в його бухгалтерському обліку і перебуває на його балансі, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

За частиною 1 статті 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно набувають ознак самочинного будівництва, якщо вони: збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм та правил. Особа, яка здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього.

Частинами 3 та 5 статті 376 Цивільного кодексу України визначено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно; на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

За таких обставин, враховуючи те, що нерухоме майно збудоване на земельній ділянці, яка виділена для зазначених цілей, не порушує прав та інтересів власників та користувачів суміжних земельних ділянок та інших осіб і не завдає істотної шкоди навколишньому природному середовищу, невизнання права власності на спірне майно міською радою, яка відмовила в оформленні відповідного права, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання за Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Вінницькій області (код 39476158) право власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 162,1 м.кв., за адресою: м.Вінниця, вул.Андрія Первозванного, б/н, згідно Технічного паспорту на громадський будинок, виготовлений КП "ВМБТІ" 07.10.2015 (інвентаризаційна справа №244565), а саме: приміщення №1 гараж - 15,7 м.кв., приміщення №2 туалет - 3,0 м.кв., приміщення №3 склад - 18,7 м.кв., приміщення №4 гараж - 39,5 м.кв., приміщення №5 гараж -20,9 м.кв., приміщення №6 гараж - 19,0 м.кв., приміщення №7 гараж - 19,3 м.кв., приміщення №8 гараж - 19,9 м.кв., приміщення №9 кімната чергового - 6,1 м.кв. підлягають задоволенню на підставі ч.5 ст.376 Цивільного кодексу України.

Статтями 15 та 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист, в тому рахунку і судовий, свого цивільного права у випадку його порушення, невизнання або оспорювання. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги якого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою ж позову, є обставини, що підтверджують право власності позивача на майно.

Враховуючи вище наведене, заперечення відповідача стосовно того, що до позовної заяви не додано жодних доказів того, що спірні об'єкти є завершеним будівництвом та відповідають будівельним нормам та стандартам судом оцінюються критично, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази порушення позивачем, який здійснив самочинне будівництво, прав інших осіб. Натомість з звіту №23-17-ТЗ від 28.08.2017 "про проведення технічного обстеження" вбачається, що будівельні конструкції будівель гаражів знаходяться в придатному (задовільному) для використання стані.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи наведені вище норми матеріального права, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат по справі, суд вважає за необхідне покласти їх на позивача, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій. Тому витрати на судовий збір підлягають віднесенню на позивача вимог згідно ст.49 ГПК України.

Також при розподілі судових витрат суд дійшов висновку про необхідність достягнення з позивача в доход державного бюджету недоплаченого судового збору в розмірі 2599,00 грн враховуючи наступне.

Так, з 01.01.2017 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" №3674-VI вiд 08.07.2011 року (надалі Закон), у відповідності до ч.1 ст.3 якого одним із об'єктів справляння судового збору є позовна заява, що подається до суду.

Розмір судового збору, який справляється з позовної заяви, визначений Законом в залежності від виду спору.

Так, відповідно до п.п. 2.1, 2.2 ч.2 ст.4 Закону за подання до господарського суду позовних заяв майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову , але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання позовних заяв немайнового характеру - 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено, що прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 1 січня 2017 року становить 1600,00 грн.

Із змісту заявленого позову слідує, що останній носить майновий характер, а тому сума судового збору повинна визначатись виходячи із вартості майна.

Згідно висновку про вартість майна, щодо якого заявлений позов, вартість цього майна за станом на 31.08.2017 складає 279947 грн.

Відповідно, за подання до господарського суду позовної заяви з вимогами про визнання права власності на майно вартістю 279947,00 грн, згідно закону, має бути сплачено 4199,00 грн судового збору до державного бюджету (279947,00 грн/100) х1,5% = 4199,21 грн).

Проте, за подання позовної заяви з такими вимогами позивачем сплачено лише 1600,00 грн судового збору до державного бюджету, згідно квитанції банку №345 від 13.06.2017. (а.с.7). Різниця між фактично сплаченою позивачем сумою судового збору та сумою судового збору, яка підлягала сплаті позивачем за подання позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 279947,00 грн., згідно п. 2.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", становить 2599,00 грн (4199,21 грн - 1600,00 грн =2599,21 грн).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч. 2 ст. 49, ст. ст.75, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за Вінницькою об'єднаною державною податковою інспекцією ГУ ДФС у Вінницькій області (код 39476158) право власності на об'єкт нерухомого майна загальною площею 162,1 м.кв., за адресою: м.Вінниця, вул.Андрія Первозванного, б/н, згідно Технічного паспорту на громадський будинок, виготовлений КП "ВМБТІ" 07.10.2015 (інвентаризаційна справа №244565), а саме: приміщення №1 гараж - 15,7 м.кв., приміщення №2 туалет - 3,0 м.кв., приміщення №3 склад - 18,7 м.кв., приміщення №4 гараж - 39,5 м.кв., приміщення №5 гараж -20,9 м.кв., приміщення №6 гараж - 19,0 м.кв., приміщення №7 гараж - 19,3 м.кв., приміщення №8 гараж - 19,9 м.кв., приміщення №9 кімната чергового - 6,1 м.кв.

3. Стягнути з Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області (21027, м.Вінниця, вул.Костянтина Василенка, 21, код ЄДРПОУ 39476158) в дохід спеціального фонду Державного бюджету України 2599,21 грн судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 19 вересня 2017 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи