Рішення

від 18.09.2017 по справі 904/7457/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18.09.17р. Справа № 904/7457/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" (м. Дніпро)

до Приватного підприємства "Лібра-Трейд" (м. Павлоград, Дніпропетровської області)

про стягнення заборгованості за договором про надання овердрафту № 015/3183/0220830 від 11.06.2014 у загальному розмірі 70 120 грн. 60 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2 - головний юрисконсульт (довіреність №632/15 від 06.11.2015)

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_1 Аваль" в особі Дніпропетровської обласної дирекції Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного підприємства "Лібра-Трейд" (далі - відповідач) заборгованість за договором про надання овердрафту № 015/3183/0220830 від 11.06.2014 у загальному розмірі 70 120 грн. 60 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 60 000 грн. 00 коп. - заборгованість за овердрафтом;

- 7 383 грн. 26 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування овердрафтом в період з 17.03.2017 по 19.06.2017;

- 237 грн. 34 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в період з 18.06.2014 по 19.06.2017;

- 1 000 грн. 00 коп. - штраф за невиконання умов пункту 6.1. договору;

- 1 500 грн. 00 коп. - штраф за порушення умов пункту 1.10. договору;

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про надання овердрафту № 015/3183/0220830 від 11.06.2014 в частині повного та своєчасного повернення наданого овердрафту у встановлений договором строк, а також сплати відсотків за його користування в період з 17.03.2017 по 19.06.2017. За прострочення виконання зобов'язання на підставі пункту 11.2.1. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором за період з 18.06.2014 по 19.06.2017 в сумі 237 грн. 34 коп. Крім того, на підставі пункту 11.2.2. договору позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф в сумі 1 000 грн. 00 коп. за невиконання умов пункту 6.1. договору та штраф в сумі 1 500 грн. 00 коп. за порушення умов пункту 1.10. договору.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.07.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 09.08.2017.

Від позивача надійшла заява (вх.суду 43488/17 від 03.08.2017), в якій він, на виконання вимог ухвали суду, просив суд долучити до матеріалів справи додаткові документи, зокрема, акти звірки та докази їх направлення відповідачу.

Від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 43803/17 від 07.08.2017), в якому він просив суд відкласти розгляд справи, посилаючись на неможливість прибути у судове засідання його представника.

У судове засідання 09.08.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 09.08.2017 не з'явився, витребуваних судом документів не надав, при цьому, судом було враховано наявність його клопотання про відкладення розгляду справи, яке було задоволено судом.

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 09.08.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.09.2017 , у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі, а також задоволенням клопотання відповідача.

У судове засідання 13.09.2017 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні представником відповідача було заявлено усне клопотання про відкладення розгляду справи, яке мотивоване необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Судом було задоволено вказане клопотання.

Враховуючи вказане, у судовому засіданні 13.09.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 18.09.2017.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції. Крім того, судом здійснені всі можливі заходи щодо всебічного та повного з'ясування фактичних обставин справи; розгляд справи відкладався, з метою надання сторонам можливості реалізувати принцип змагальності, рівності всіх учасників процесу перед законом та судом, забезпечення участі представників у судовому засіданні та надання додаткових доказів в обґрунтування заявлених вимог та заперечень .

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 50932/17 від 18.09.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази.

У судове засідання 18.09.2017 з'явився представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання 18.09.2017 вдруге не з'явився , причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідач про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 13.09.2017, в якому приймав участь його представник, та в якому сторін було повідомлено про день, час та місце наступного судового засідання, про що зазначено у протоколі (а.с.193).

Більше, того судом двічі задовольнялися клопотання відповідача про відкладення розгляду справи (письмове - а.с.181 та усне - а.с.193) та відповідачу були надані матеріали справи для ознайомлення за його клопотанням (а.с.195).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, а також судом було у повній мірі реалізовані положення частини 3 статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

В той же час, будь-яких клопотань чи заперечень відповідач не подав.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення .

Крім того, строк вирішення спору у даній справі закінчується 21.09.2017, а отже, суд позбавлений можливості відкласти розгляд справи та належним чином повідомити відповідача, який знаходиться в іншому населеному пункті, про день, час та місце розгляду справи (за 3 дні).

Представником позивача у судовому засіданні 18.09.2017 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування. Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Також, представником позивача у судовому засіданні 18.09.2017 повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював. Також представник позивача наголошував на тому, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті, а дії відповідача свідчать про затягування судового процесу.

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача,

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 11.06.2014 між Публічним акціонерним товариством "ОСОБА_1 Аваль" (далі - кредитор, позивач) та Приватним підприємством "Лібра-Трейд" (далі - позичальник, відповідач) був укладений договір про надання овердрафту № 015/3183/0220830 (далі - договір, а.с. 9-14), відповідно до умов якого кредитор на умовах договору надає позичальнику протягом строку доступності овердрафту можливість використання овердрафту з поточного рахунку в межах діючого поточного ліміту, внаслідок чого за зазначеним поточним рахунком виникає дебетове сальдо (пункт 1.1. договору).

Відповідно до пункту 1.7. договору цільовим використанням овердрафту за договором є фінансування господарської діяльності та поточних та/або не передбачуваних витрат позичальника.

У розділі "Визначення термінів" договору зазначено, зокрема, наступне:

- овердрафт - форма кредитування позичальника, яка полягає у здійсненні платежів (переказів) з поточного рахунку в межах обумовленої максимальним лімітом та поточним лімітом суми, в разі відсутності (недостатності) грошових коштів на поточному рахунку;

- поточний рахунок - поточний рахунок позичальника № НОМЕР_1, відкритий в Публічному акціонерному товаристві "ОСОБА_1 Аваль", до якого встановлено овердрафт;

- дата закінчення строку доступності овердрафту - 11.06.2017 або інший останній день погашення заборгованості за договором (погашення овердрафту/кредитної заборгованості, сплати процентів за користування овердрафтом/кредитною заборгованістю, комісій, пені, штрафів та інших передбачених договором платежів, у т.ч. відшкодування витрат та збитків кредитора, пов'язаних з неналежним виконанням позичальником умов договору та/або договорів забезпечення), передбачений пунктами 5.9, 8.1. договору;

- максимальний строк безперервного дебетового сальдо - максимальний строк безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника, що встановлюється в межах строку овердрафту та становить 90 календарних днів .

Відповідно до пункту 1.2. договору позичальник зобов'язується використовувати овердрафт за цільовим призначенням, вказаним в пункті 1.7. договору, з дотриманням вимог законодавства України, погасити овердрафт, сплатити проценти за користування овердрафтом та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.

У пункті 12.1. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору сторонами до матеріалів справи не долучено, відомостей щодо вказаних обставин суду не повідомлено.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є кредитним договором, а тому саме умови укладеного позивачем та відповідачем договору № 015/3183/0220830 від 11.06.2014 та відповідні положення статей параграфів 1, 2 глави 71 підрозділу І розділу III Цивільного кодексу України, регулюють права та обов'язки позивача та відповідача, що виникають при одержанні та поверненні кредиту.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 ("Позика") глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено параграфом 2 цієї глави і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові), зокрема, грошові кошти, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Відповідно до пункту 1.3. договору, максимальний ліміт за договором складає 60 000 грн. 00 коп. , у межах якого встановляється поточний ліміт. Визначення розміру поточного ліміту та порядок його встановлення здійснюється відповідно до пунктів 2.4., 2.5. договору. Поточний ліміт за договором не може перевищувати 60% від середньомісячних надходжень за останні двадцять календарних місяців на всі поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора (якщо строк наявності відкритого поточного рахунку становить менше дванадцяти місяців, то розрахунок середньомісячних надходжень проводиться з урахуванням фактичного строку наявності відкритого поточного рахунку). На дату укладання договору поточний ліміт дорівнює максимальному ліміту. Позичальник має право використовувати овердрафт при наявності встановленого максимального ліміту та поточного ліміту. У разі скасування максимального та поточного лімітів позичальник не має право використовувати овердрафт.

Згідно з пунктом 1.4. договору, з моменту виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку, кредитор є таким, що надав позичальнику овердрафт. Дебетове сальдо, зафіксоване на поточному рахунку на кінець кожного календарного дня, є заборгованістю позичальника за овердрафтом.

Строк овердрафту: з дати виконання позичальником умов, передбачених пунктом 2.1. договору, по дату закінчення строку овердрафту (включно) (пункт 1.5. договору).

Як вказує позивач та що підтверджується матеріалами справи, позивачем (кредитором) вказані зобов'язання були виконані та 11.06.2014 на поточному рахунку позичальника було встановлено ліміт овердрафту в сумі 60 000 грн. 00 коп.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи позивачем здійснювалось кредитування поточного рахунку відповідача, що підтверджується випискою по рахунку, копія якої міститься в матеріалах справи (а.с.23-150).

Відповідно до пунктів 5.1. та 5.2. договору протягом строку овердрафту позичальник зобов'язаний здійснювати погашення овердрафту не пізніше останнього дня максимального строку безперервного дебетового сальдо. Якщо останній день максимального строку безперервного дебетового сальдо не є банківським днем, то таке дебетове сальдо має бути погашено в останній банківський день, що передує останньому дню максимального строку безперервного дебетового сальдо. Всі зобов'язання позичальника щодо погашення будь-якої заборгованості за договором повинні бути виконані не пізніше дати закінчення строку овердрафту. Погашення овердрафту відбувається за рахунок коштів, що надходять на поточний рахунок позичальника. Овердрафт є погашеним у випадку відсутності на поточному рахунку дебетового сальдо. Погашення кредитної заборгованості здійснюється за рахунок будь-яких коштів позичальника.

При цьому, згідно з частиною 1 статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Так, у розділі 4 договору сторонами були погоджені умови щодо процентів та комісійних винагород, зокрема:

- процентна ставка за користування овердрафтом становить 21% річних. У разі скасування максимального та поточного лімітів згідно підстав, зазначених в підпунктах 8.2.1. - 8.2.7. пункту 8.2. договору, в порядку передбаченому пунктом 8.3. договору, з дати скасування лімітів - процентна ставка становить 40% річних. Тип процентної ставки - фіксована (пункт 4.1. договору);

- нарахування процентів за овердрафтом здійснюється щоденно на фактичну заборгованість позичальника за овердрафтом протягом всього строку наявності безперервного дебетового сальдо (пункт 4.2. договору);

- при розрахунку процентів враховується день виникнення безперервного дебетового сальдо та не враховується останній день наявності безперервного дебетового сальдо (пункт 4.3. договору);

- позичальник сплачує проценти щомісяця в день, що відповідає календарному дню відкриття поточного рахунку, а саме 17 числа (якщо календарний день відкриття поточного рахунку у поточному місяці відсутній, то таке погашення відбувається в останній календарний день поточного місяця) з врахуванням наступних періодів: в першому календарному місяці користування овердрафтом - за період з дня надання овердрафту по день, що передує календарному дню відкриття поточного рахунку; в наступних календарних місяцях - за період з календарного дня відкриття поточного рахунку попереднього місяця (включно) по день, що передує календарному дню відкриття поточного рахунку; в останній календарний місяць користування овердрафтом/кредитною заборгованістю - за період з календарного дня відкриття поточного рахунку попереднього календарного місяця (включно) по день, що передує даті повного погашення овердафту/кредитної заборгованості (пункт 4.4. договору).

В процесі виконання договору, сторонами до вказаних умов вносили зміни, шляхом укладення додаткової угоди № 015/3183/0220830/1 від 17.03.2015 до договору, в якій сторони дійшли згоди щодо слідуючого:

- на зміну умов договору сторони домовились з 18.03.2015 викласти пункт 4.1. статті 4 договору в наступній редакції: "4.1. Процентна ставка за користування овердрафтом становить 30,0% річних . У разі скасування максимального та поточного лімітів згідно підстав, зазначених в підпунктах 8.2.1.-8.2.7 пункту 8.2. договору, в порядку, передбаченому пунктом 8.3. договору,з дати скасування лімітів - процентна ставка становить 40,0% річних . Тип процентної ставки - фіксована.".

Додаткова угода вступає в силу з моменту її укладання сторонами в письмовій формі і є невід'ємною частиною договору (а.с.15).

Так, позивач у позовній заяві зазначає, що у період з 11.06.2014 по 09.03.2017 відповідач використав кредитні кошти у межах ліміту - в сумі 60 000 грн. 00 коп., але в порушення вимог пункту 5.1. договору не здійснив погашення овердрафту у встановлений договором строк, а саме: через 90 календарних днів. Крім цього, строк доступності овердрафту закінчився 11.06.2017, але отриманий кредит відповідач так і не погасив, процентів за його користування не сплатив, що і є причиною спору.

Отже, у зв'язку з невиконанням позичальником умов кредитного договору (максимальний строк безперервного дебетового сальдо на поточному рахунку позичальника, що встановлюється в межах строку овердрафту становить 90 календарних днів), 23.03.2017 кредитором було скасовано ліміт овердрафту та перенесено заборгованість на рахунки кредитної заборгованості. На підстав пункту 8.2. кредитного договору, процентну ставку збільшено до 40% річних з дати скасування лімітів.

Відповідно до пункту 8.1. договору у разі настання обставини невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань (обов'язків) за договором, обставин, передбачених пунктом 8.2. договору, а також інших обставин, які свідчать про те, що зобов'язання позичальника за договором не будуть виконані, максимальний ліміт та поточний ліміт скасовуються, а дата закінчення строку овердрафту є такою, що настала.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.06.2017 позивачем на адресу відповідача була направлена вимога про погашення заборгованості, в якій позивач вимагав від боржника негайно, але не пізніше 10 банківських днів з дати отримання вимоги розглянути її та здійснити повне погашення заборгованості за кредитним договором (а.с.18-19).

Докази направлення та отримання відповідачем вказаної вимоги наявні в матеріалах справи (а.с.200 та 20). Однак, вказана вимога була залишена відповідачем без задоволення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із наступного.

Частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, у визначені договором строки відповідачем кредит повернутий не був, проценти за його користування відповідачем також були сплачені не у повному обсязі, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем, згідно з розрахунком позивача:

- 60 000 грн. 00 коп. - заборгованість за овердрафтом;

- 7 383 грн. 26 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування овердрафтом в період з 17.03.2017 по 19.06.2017.

При цьому, згідно зі статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Дослідивши надані позивачем до господарського суду документи у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором в частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування. Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов кредитного договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Так, у визначені пунктом 4.4. договору терміни проценти за користування кредитом у період з 17.03.2017 по 19.06.2017 відповідачем у повному обсязі не сплачувались, у дату закінчення строку доступності овердрафту наданий кредит відповідачем повернутий не був, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем, згідно з наданим розрахунком, за відповідні періоди в наступних сумах:

- 60 000 грн. 00 коп. - заборгованість за овердрафтом;

- 7 383 грн. 26 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування овердрафтом в період з 17.03.2017 по 19.06.2017.

Як було вказано вище, на адресу відповідача 20.06.2017 позивачем було направлено вимогу про погашення заборгованості, однак, вказана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Строки виконання грошового зобов'язання щодо повернення отриманого кредиту в сумі 60 000 грн. 00 коп. та сплати процентів за користування кредитом в період з 17.03.2017 по 19.06.2017 в сумі 7 383 грн. 26 коп. є такими, що настали.

Матеріалами справи підтверджується, що в порушення умов договору, відповідач не виконав зобов'язання щодо своєчасного повернення отриманого кредиту та сплати нарахованих процентів за його користування.

Так, судом перевірений розрахунок процентів за користування кредитом, здійснений позивачем, та встановлено, що він відповідає умовам договору, оскільки позивачем вірно застосовані річні процентні ставки станом на момент їх нарахування, а також вірно застосовані інші вихідні дані (сума ліміту, часткові оплати, періоди нарахування та ін.).

Розрахунок вищенаведених сум заборгованості по кредиту та заборгованості по процентам (станом на 19.06.2017, а.с.16), доданий позивачем до позовної заяви, визнається судом обґрунтованим.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до статті 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України, статті 33 та статті 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення вказаної заборгованості відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу за спірний період, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства України, умови укладеного між сторонами договору та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов'язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача щодо стягнення 60 000 грн. 00 коп. - заборгованості за овердрафтом та 7 383 грн. 26 коп. - заборгованості зі сплати процентів за користування овердрафтом.

За частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно зі статтями 1 та 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 11.2.1. договору, позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому за кожен календарний день прострочення виконання будь-яких грошових зобов'язань за договором (крім випадку порушення максимального строку безперервного дебетового сальдо та непогашення овердрафту в кінцеву дату строку овердрафту) - пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на час виникнення заборгованості, від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Розрахунок пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов'язання мало бути виконаним, і по день виконання позичальником простроченого зобов'язання включно.

Враховуючи допущене відповідачем прострочення виконання грошового зобов'язання щодо сплати процентів за його користування у строки, визначені умовами договору, позивач нарахував та просить суд стягнути 237 грн. 34 коп. пені за період з 18.06.2014 по 19.06.2017.

Так, розрахунок пені, здійснений позивачем, визнається судом обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам законодавства, оскільки здійснений з урахуванням дійсних періодів прострочення, а також вірний в частині порядку його проведення (а.с.198).

Приймаючи рішення у цій частині вимог, судом було враховано, що відповідно до пункту 11.5. договору до всіх правовідносин, пов'язаних з укладенням та виконанням договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у п'ять років.

Враховуючи встановлений судом факт порушення строків сплати процентів за користування кредитом, умови пункту 11.2.1. договору та положення наведених правових норм, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення пені за період з 18.06.2014 по 19.06.2017 в сумі 237 грн. 34 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу вимог про стягнення штрафів суд зазначає слідуюче.

Так, у пункті 6.1. договору позичальник - юридична особа зобов'язаний самостійно надавати кредитору щоквартально, не пізніше 30 числа місяця після закінчення відповідного звітного кварталу, а за звітний фінансовий рік - не пізніше двох місяців після закінчення відповідного календарного року документи, які підтверджують його фінансовий стан - свій бухгалтерський баланс та звіт про фінансові результати, або позичальник - фізична особа - підприємець зобов'язаний самостійно надавати документи, які підтверджують його фінансовий стан - звіт суб'єкта малого підприємництва - фізичної особи-підприємця - платника єдиного податку або декларацію про одержані доходи для фізичної особи - підприємця, що надавалися до державних органів в строки, визначені законодавством України для системи оподаткування, на якій перебуває позичальник, протягом 10 днів з дати подання таких документів до відповідних державних органів.

За вимогою кредитора позичальник зобов'язаний протягом 2-х днів з моменту звернення кредитора надати йому всі фінансові документи, інформацію про порушення кримінальної справи відносно керівництва позичальника або його власника, та також іншу інформацію відповідно до запиту необхідну для аналізу фінансового стану позичальника (з дотриманням вимог Національного банку України), контролю за використанням і погашення овердрафту тощо.

При цьому, відповідно до пунктів 11.2.2. та 11.3. договору:

- позичальник, на вимогу кредитора, сплачує останньому за невиконання або неналежне виконання позичальником обов'язків, передбачених пунктом 1.10. статті 1, статтями 3, 6 та 7 договору - штраф в розмірі 0,5 % від максимального ліміту, вказаного в пункті 1.3. договору, але не менше 500 грн. Штраф сплачується за кожен факт порушення одноразово;

- визначені пунктом 11.2. договору пені та штрафи підлягають сплаті позичальником протягом 15 банківських днів з дати відправлення кредитором відповідної письмової вимоги, на зазначені в цій вимозі рахунки. Сплата пені або штрафів не звільняє позичальника від виконання простроченого (порушеного/невиконаного) зобов'язання.

Як було вказано вище, докази отримання відповідачем вимоги про повне погашення заборгованості за спірним договором, в тому числі штрафів в сумі 1 000 грн. 00 коп. за невиконання умов пункту 6.1. договору та в сумі 1 500 грн. 00 коп. за порушення умов пункту 1.10. договору наявні в матеріалах справи (а.с.18-20, 200).

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів.

Так, позивач у позовній заяві посилається на те, що умови пункту 6.1. договору були відповідачем порушені, а саме: відповідачем не було надано фінансової звітності за четвертий квартал 2016 року (перший випадок порушення) та перший квартал 2017 року (другий випадок порушення). В даному випадку суд вважає, що саме відповідач зобов'язаний був довести наявність обставин з належного виконання ним умов пункту 6.1. та відсутності підстав для нарахування штрафу за його порушення.

При цьому, доказів подання позивачу звітності у вказаних позивачем періодах відповідно до умов договору відповідач не надав, доводів позивача щодо наявності підстав для нарахування штрафу протягом двох місяців розгляду справи в суді не спростував; будь-яких обставин щодо неправомірності їх нарахування у судовому засіданні 13.09.2017 (в якому приймав участь представник відповідача) суду не повідомив.

Приймаючи рішення щодо позовних вимог в цій частині, суд виходив із наступного.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України .

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України .

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зазначену правову позицію наведено також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011 № 42/252, від 09.04.2012 № 20/246-08.

Так, позивачем було нараховано штраф в сумі 1 000 грн. 00 коп. відповідно до долученого до справи розрахунку (500,00 (мінімальний розмір штрафу за одне порушення) х 2) на підставі пункту 11.2.2. договору, з урахуванням не виконання пункту 6.1. договору (а.с.201-203). Вказаний розрахунок перевірений господарським судом.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення штрафу за не виконання умов пункту 6.1. договору в сумі 1 000 грн. 00 коп. такими, що підлягають задоволенню.

З приводу вимог позивача про стягнення 1 500 грн. 00 коп. штрафу за порушення умов пункту 1.10. договору суд зазначає слідуюче.

Так, відповідно до умов пункту 1.10. договору позичальник зобов'язаний забезпечити щомісячне надходження грошових коштів на поточні рахунку позичальника, відкриті у кредитора, у розмірі не менше 100% від сукупного обсягу безготівкових надходжень грошових коштів по всіх наявних поточних рахунках позичальника та підтримувати зазначений показник в розрахунку за останні три місяці до повного виконання позичальником зобов'язань за договором. При цьому до обсягу безготівкових надходжень на всі поточні рахунки позичальника, відкриті у кредитора, не зараховуються: кредитні кошти, кошти, отримані за рахунок надання/повернення фінансової допомоги, а також кошти, перераховані з депозитних рахунків. Протягом 3 місяців від дати укладання договору, штраф за невиконання позичальником умов пункту договору, передбачений пунктом 11.2.2. договору не застосовується.

Позивач зазначає, що вказане зобов'язання відповідачем також було порушено, а саме: у першому кварталі не виконана умова проведення оборотів, у зв'язку з чим позивачем був розрахований та заявлений до стягнення штраф на підставі пункту 11.2.2. договору в сумі 1 500 грн. 00 коп. наступним чином: 500,00 х 3 (місяці) = 1 500 грн. 00 коп.

При цьому, на підтвердження вказаних позовних вимог позивач не надав жодних доказів, крім розрахунку штрафу, що доданий до позовної заяви (а.с.202).

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень.

Суд відзначає, що відповідно до норм вказаних вище статей 32, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України позивачем не надано належних доказів наявності того, що відповідачем у січні, лютому та березні 2017 року не було проведено по його поточних рахунках, відкритих у позивача, 100% від сукупного обсягу безготівкових надходжень грошових коштів по всіх наявних поточних рахунках позичальника.

Так, у пунктах 2.4. та 1.10 договору визначені чіткі критерії зобов'язання: конкретні кількісні показники, його часові рамки, а отже вказані зобов'язання є конкретними, а не абстрактними, та мають бути підтверджені належними доказами в розумінні вище зазначених статей Господарського процесуального кодексу України. При цьому, позивачем не надано жодного доказу, на підставі якого господарський суд у визначеному законом порядку міг би встановити наявність чи відсутність обставин порушення вказаного пункту договору відповідачем, а також доказів настання чи наявності кожної з умов, передбаченої у вказаних пунктах договору. Доказів наявності взагалі безготівкових надходжень по будь-яких рахунках відповідача позивач не надав.

Враховуючи вказане, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення штрафу в сумі 1 500 грн. 00 коп. за не виконання умов пункту 1.10 договору.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Лібра-Трейд" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Червоноармійська, будинок 109; ідентифікаційний код 35168703) на користь Публічного акціонерного товариства "ОСОБА_1 Аваль" (01011, м. Київ, вулиця Лєскова, будинок 9; ідентифікаційний код 19358202) - 60 000 грн. 00 коп. - заборгованість за овердрафтом, 7 383 грн. 26 коп. - заборгованість зі сплати процентів за користування овердрафтом, 237 грн. 34 коп. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором, 1 000 грн. 00 коп. - штраф, 1 565 грн. 77 коп. частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_3