Рішення
від 12.09.2017 по справі 906/528/17
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області



10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" вересня 2017 р. Справа № 906/528/17

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В.

секретар судового засідання Антонюк Н.Ю.

за участю представників сторін:

від позивача: Гончарук Г.О. - довіреність №б/н від 31.07.2017;

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Болградський сироробний завод"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про стягнення 47905,50грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Болградський сироробний завод" звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 41705,18грн, пені в розмірі 5026,48грн, інфляційних втрат у сумі 635,56грн та 3% річних у розмірі 538,28грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо оплати вартості поставленого товару у встановлений договором поставки №06/10/16 від 06.10.2016 строк.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду повернулася ухвала суду від 15.08.2017 (а.с. 60-64), яка направлялася останньому на адресу, вказану в позовній заяві, з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Cудом відповідно до ст.11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" здійснено електронний запит №1003010540 від 12.09.2017 та роздруковано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо заданих показників пошуку - прізвища, ім'я, по-батькові відповідача - ОСОБА_2, з якого вбачається, що місцезнаходження відповідача: 11500, АДРЕСА_1; відомості щодо припинення підприємницької діяльності відсутні (а.с. 66-67).

Відповідно до п.п.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06.10.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Болградський сироробний завод" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (покупець, відповідач) укладено договір поставки №06/10/16 (далі - Договір) (а.с. 17-21).

За умовами п.1.1 Договору постачальник приймає на себе зобов'язання поставляти покупцю товари власного виробництва, а покупець - приймати їх і оплачувати в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Повне найменування товару, його опис та характеристика, термін придатності, а також ціна за одиницю товару (зі знижкою і без неї), інші параметри погоджені сторонами в Додатку №1 до даного договору (п.1.2 Договору).

Дійсно, в матеріалах справи знаходиться Додаток №1 до договору поставки №06/10/16 від 06.10.2016, яким сторони погодили перелік товарів, які поставляються згідно договору, умови зберігання/транспортування товару, а також термін придатності товарів (а.с. 22-23).

Згідно п.1.2 Договору товар поставляється партіями, відповідно заявки постачальника.

Відповідно до п.3.6 Договору передача товару покупцю відбувається на основі накладних (видаткових, товарно-транспортних).

Ціна договору визначається вартістю всього товару, що поставляється за даним договором (п.5.1 Договору).

У п.5.6 Договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується оплачувати поставлений товар протягом 21 календарного дня від дня поставки відповідної партії товару. Днем оплати вважається день надходження грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у реквізитах цього договору (п.5.9 Договору).

Згідно п.5.8 Договору всі розрахунки між сторонами за даним договором здійснюються виключно в національній валюті України - гривні.

Відповідно до п.9.1 Договору останній вступає в силу з моменту його підписання представниками обох сторін і діє до 31.12.2016. Строк дії договору може бути продовжений за згодою сторін у порядку, визначеному п.9.2 Договору.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ч.1 ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України)). Сторони можуть за взаємною згодою конкретизувати або розширити зміст господарського зобов'язання в процесі його виконання, якщо законом не встановлено інше (ч.3 ст.173 ГК України).

Майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч.1 ст.175 ГК України).

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що правовідносини між сторонами у справі виникли на підставі договору поставки №06/10/16 від 06.10.2016, який за своєю правовою природою є договором поставки.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу (ч.ч.1, 2 ст.692 ЦК України).

Абзацом 1 частини 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, зокрема, у п.5.6 Договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується оплачувати поставлений товар протягом 21 календарного дня від дня поставки відповідної партії товару, про що суд зазначав вище.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач свої зобов`язання згідно умов договору поставки №06/10/16 від 06.10.2016 виконав належним чином, поставивши відповідачу товар на загальну суму 44705,18грн, що підтверджується видатковими накладними №381 від 11.10.2016 (на суму 16453,10грн), №448 від 11.11.2016 (на суму 3929,15грн), №455 від 15.11.2016 (на суму 3011,65грн), №458 від 22.11.2016 (на суму 3531,58грн), №494 від 13.12.2016 (на суму 859,70грн), №496 від 13.12.2016 (на суму 3615,84грн), №503 від 20.12.2016 (а.с. 25, 68-74), підписаним сторонами актом звіряння взаємних розрахунків за період 01.09.2016-14.12.2016 (а.с. 24).

Разом з тим, відповідач взяті на себе договором поставки №06/10/16 від 06.10.2016 зобов'язання щодо своєчасної оплати за поставлений позивачем товар виконав частково, сплативши позивачу за поставлений товар 3000,00грн, про що, зокрема, свідчать підписаний сторонами акт звіряння взаємних розрахунків за період 01.09.2016-14.12.2016 (а.с. 24) і банківська виписка по рахунку від 08.11.2016 (а.с. 26).

Тому, станом на день звернення з позовною заявою до суду у відповідача перед позивачем існувала заборгованість за поставлений товар у сумі 41705,18грн (44705,18грн - 3000,00грн).

Отже, з урахуванням встановлених обставин спору, позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 41705,18грн за договором поставки №06/10/16 від 06.10.2016 є доведеною та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5026,48грн пені (за період 11.10.2016-30.04.2017).

Відповідно до п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Як передбачено ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до п.7.4 Договору у випадку несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Водночас, варто зауважити, що за змістом ст.546 ЦК України неустойка є різновидом забезпечення виконання зобов'язання.

При цьому, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у п и с ь м о в і й ф о р м і. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.547 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Оскільки, пеня є видом неустойки, то така міра відповідальності має бути передбачена договором, причому укладеним у письмовій формі.

Однак, судом встановлено, що поставка товару згідно видаткової накладної №374 на суму 6402,37грн здійснена 20.09.2016, тобто до укладення договору поставки №06/10/16 від 06.10.2016 (а.с. 68).

При цьому, інших письмових угод щодо забезпечення виконання зобов'язання за видатковою накладною №374 від 20.09.2016 позивачем не надано, і такі в матеріалах справи відсутні.

Тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені (за невиконання належним чином зобов'язання щодо оплати товару згідно видаткової накладної №374 від 20.09.2016) у розмірі 596,54грн є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Перевіривши розрахунок позивача суми пені, суд приходить до висновку про його невірність, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування пені по відповідних видаткових накладних №381 від 11.10.2016, №448 від 11.11.2016, №455 від 15.11.2016, №458 від 22.11.2016, №494 від 13.12.2016, №496 від 13.12.2016, №503 від 20.12.2016, з огляду на наступне.

Як суд зазначав вище, п.5.6 Договору сторони передбачили, що покупець зобов'язується оплачувати поставлений товар протягом 21 календарного дня від дня поставки відповідної партії товару, про що суд зазначав вище.

При цьому, слід враховувати положення ст.253 ЦК України, згідно якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Таким чином, враховуючи зміст п.5.6 Договору та ст.253, ч.5 ст.254 ЦК України, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок сум пені, а саме:

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №381 від 11.10.2016 за період 02.11.2016-30.04.2017 становить 2253,59грн;

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №448 від 11.11.2016 за період 03.12.2016-30.04.2017 становить 444,99грн;

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №455 від 15.11.2016 за період 07.12.2016-30.04.2017 становить 331,87грн;

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №458 від 22.11.2016 за період 14.12.2016-30.04.2017 становить 370,25грн;

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №494 від 13.12.2016 за період 04.01.2017-30.04.2017 становить 76,36грн;

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №496 від 13.12.2016 за період 04.01.2017-30.04.2017 становить 321,17грн;

- пеня за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №503 від 20.12.2016 за період 11.01.2017-30.04.2017 становить 575,97грн.

Отже, загальна сума пені, яка підлягає стягненню, складає 4374,20грн (2253,59грн + 444,99грн + 331,87грн + 370,25грн + 76,36грн + 321,17грн + 575,97грн). У частині вимог щодо стягнення 652,28грн пені суд відмовляє в позові.

Також, позивач просить суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 538,28грн 3% річних за періоди: 11.10.2016-08.11.2016, 09.11.2016-30.04.2017, 02.11.2016-30.04.2017, 01.12.2016-30.04.2017, 06.12.2016-30.04.3017, 13.12.2016-30.04.2017, 03.01.2017-30.04.2017, 03.01.2017-30.04.2017, 10.01.2017-30.04.2017.

Приписами частини 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд приходить до висновку про його невірність, оскільки позивач неправильно визначив початок періоду нарахування 3% річних по відповідних видаткових накладних.

Таким чином, враховуючи зміст п.5.6 Договору та ст.253, ч.5 ст.254 ЦК України, а також здійснену відповідачем часткову проплату 08.11.2016 (у сумі 3000,00грн), суд вважає за необхідне здійснити перерахунок сум 3% річних, а саме:

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №374 від 20.09.2016 за період 12.10.2016-08.11.2016 становить 14,69грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №374 від 20.09.2016 за період 09.11.2016-30.04.2017 становить 48,10грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №381 від 11.10.2016 за період 02.11.2016-30.04.2017 становить 243,19грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №448 від 11.11.2016 за період 03.12.2016-30.04.2017 становить 48,09грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №455 від 15.11.2016 за період 07.12.2016-30.04.2017 становить 35,88грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №458 від 22.11.2016 за період 14.12.2016-30.04.2017 становить 40,04грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №494 від 13.12.2016 за період 04.01.2017-30.04.2017 становить 8,27грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №496 від 13.12.2016 за період 04.01.2017-30.04.2017 становить 34,77грн;

- 3% річних за неналежне виконання грошового зобов'язання з оплати за поставлений товар згідно видаткової накладної №503 від 20.12.2016 за період 11.01.2017-30.04.2017 становить 62,40грн.

Отже, загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню, складає 535,43грн (14,69грн + 48,10грн + 243,19грн + 48,09грн + 35,88грн + 40,04грн + 8,27грн + 34,77грн + 62,40грн). У частині вимог щодо стягнення 2,85грн 3% річних (538,28грн - 535,43грн) суд відмовляє в позові.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст.625 ЦК України стягнути з відповідача за прострочення грошового зобов'язання 635,56грн інфляційних втрат за періоди: 11.10.2016-08.11.2016, 09.11.2016-30.04.2017, 02.11.2016-30.04.2017, 01.12.2016-30.04.2017, 06.12.2016-30.04.3017, 13.12.2016-30.04.2017, 03.01.2017-30.04.2017, 03.01.2017-30.04.2017, 10.01.2017-30.04.2017.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок суми інфляційних втрат, суд вважає його неправильним з огляду на наступне.

Згідно п.3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (з відповідними змінами і доповненнями) інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і й о г о н а й м е н ш и й п е р і о д в и з н а ч е н н я с к л а д а є м і с я ц ь (абз.2 п.3.2. зазначеної Постанови).

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення п о ч и н а ю ч и з м і с я ц я, н а с т у п н о г о з а м і с я ц е м, у я к о м у м а в б у т и з д і й с н е н и й п л а т і ж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (абз.3 п.3.2. Постанови).

Тобто, враховуючи викладене, інфляційні втрати необхідно нараховувати лише за умови існування заборгованості повний місяць.

Проте, як вбачається з доданого позивачем до позовної заяви розрахунку, інфляційні втрати ним нараховувались за неповний місяць та невірно визначено початок періоду нарахування.

З огляду на викладене вище, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок суми інфляційних втрат, а саме:

- згідно видаткової накладної №374 від 20.09.2016 за період: грудень 2016 року-квітень 2017 року розмір інфляційних нарахувань становить 198,31грн, проте позивачем заявлено до стягнення суму 44,23грн, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в даному розмірі;

- згідно видаткової накладної №381 від 11.10.2016 за період: грудень 2016 року-квітень 2017 року розмір інфляційних нарахувань становить 958,97грн, проте позивачем заявлено до стягнення суму 213,89грн, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в даному розмірі;

- згідно видаткової накладної №448 від 11.11.2016 за період: січень 2017 року-квітень 2017 року розмір інфляційних нарахувань становить 191,92грн, проте позивачем заявлено до стягнення суму 47,15грн, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в даному розмірі;

- згідно видаткової накладної №455 від 15.11.2016 за період: січень 2017 року-квітень 2017 року розмір інфляційних нарахувань становить 147,11грн, проте позивачем заявлено до стягнення суму 36,14грн, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в даному розмірі;

- згідно видаткової накладної №458 від 22.11.2016 за період: січень 2017 року-квітень 2017 року розмір інфляційних нарахувань становить 172,50грн, проте позивачем заявлено до стягнення суму 42,38грн, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в даному розмірі;

- згідно видаткової накладної №494 від 13.12.2016 за період: лютий 2017 року-квітень 2017 року розмір інфляційних нарахувань становить 32,18грн, проте позивачем заявлено до стягнення суму 10,32грн, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в даному розмірі;

- згідно видаткової накладної №496 від 13.12.2016 за період: лютий 2017 року-квітень 2017 року розмір інфляційних нарахувань становить 135,35грн, проте позивачем заявлено до стягнення суму 43,39грн, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в даному розмірі;

- згідно видаткової накладної №503 від 20.12.2016 за період: лютий 2017 року-квітень 2017 року розмір інфляційних нарахувань становить 258,36грн, проте позивачем заявлено до стягнення суму 82,82грн, тому суд задовольняє позовні вимоги в цій частині в даному розмірі.

Таким чином, загальна сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 520,32грн (44,23грн + 213,89грн + 47,15грн + 36,14грн + 42,38грн + 10,32грн + 43,39грн + 82,82грн). У частині вимог щодо стягнення 115,24грн інфляційних нарахувань (635,56грн - 520,32грн) суд відмовляє в позові.

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

За змістом статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати вартості за поставлений товар у повному обсязі не надав, і такі в матеріалах справи відсутні, надані йому процесуальним законом права щодо змагальності під час розгляду спору не використав.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення основного боргу, 3% річних та інфляційних втрат на загальну суму 47135,13грн належними та допустимими доказами.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 41705,18грн - основного боргу, 4374,20грн - пені, 535,43грн - 3% річних та 520,32грн - інфляційних втрат є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню. У задоволенні решти позовних вимог суд відмовляє.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Болградський сироробний завод" (68702, Одеська область, Болградський район, м. Болград, вул. Заводська, буд.79; ідентифікаційний код 20925310):

- 41705,18грн - основного боргу,

- 4374,20грн - пені,

- 535,43грн - 3% річних,

- 520,32грн - інфляційних втрат,

- 1523,39грн - судових витрат.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.09.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1 - у справу, 2 - відповідачу (рек. з повід.)

СудГосподарський суд Житомирської області
Дата ухвалення рішення12.09.2017
Оприлюднено20.09.2017
Номер документу68963212
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —906/528/17

Рішення від 12.09.2017

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Шніт А.В.

Ухвала від 15.08.2017

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Шніт А.В.

Ухвала від 20.07.2017

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Шніт А.В.

Ухвала від 19.06.2017

Господарське

Господарський суд Житомирської області

Шніт А.В.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні