Рішення

від 11.09.2017 по справі 910/10340/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11.09.2017Справа № 910/10340/17 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Лук'янчук Д.Ю., розглянувши матеріали справи за позовною заявою          Селянського (фермерського) господарства «Еммануїл» до          Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСМГ» про          стягнення 249 754,68 грн. за участю представників: від позивача:                    не з'явився від відповідача:          не з'явився ВСТАНОВИВ: До господарського суду міста Києва звернулось Селянське (фермерське) господарство «Еммануїл» (далі – СГ «Еммануїл», позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСМГ» (далі – ТОВ «ПСМГ», відповідач) про стягнення 249 754,78 грн. Свої позовні вимоги СГ «Еммануїл» обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договорів поставки № 24/02-12 від 24.02.2017 р. та № 27/02-11 від 27.02.2017 р., що виявилось у не поставці оплаченого позивачем товару, чим останньому були завдані матеріальні збитки. У позові СГ «Еммануїл» просить суд стягнути з ТОВ «ПСМГ» сплачену відповідачу попередню оплату в сумі 222 104,60 грн. та збитки в розмірі 27 650,08 грн., а всього – 249 754,68 грн. У судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи. Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Позиція відповідача щодо заявленого позову суду не відома. Суд вважає за можливе розглянути справу без участі представників сторін за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України. Отже, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з урахуванням наступного. Так, судом встановлено, що 24.02.2017 р. між СГ «Еммануїл» (покупець) та ТОВ «ПСМГ» (постачальник) був укладений договір поставки № 24/02-12 (далі – договір № 24/02-12), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити), а покупець – оплатити та прийняти мінеральні добрива (далі – товар), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначені сторонами у специфікації, яка є додатком до цього договору і становить його невід'ємну частину. Відповідно до п. 3.2 договору № 24/02-12 товар відвантажується зі складу постачальника на склад покупця за умови 50% сплати рахунку-фактури. Покупець сплачує залишок у розмірі 50% відповідно до рахунку-фактури по факту доставки товару у господарство. Судом також встановлено, що на виконання умов договору № 24/02-12 позивач сплатив на користь відповідача грошові кошти в загальному розмірі 116 898,50 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 21 від 24.02.2017 р. на суму 63 578,50 грн. та № 22 від 24.02.2017 р. на суму 53 320,00 грн. У подальшому, як пояснив позивач, не поставивши товар за договором № 24/02-12, ТОВ «ПСМГ» запропонувало переукласти вказаний договір та надати знижку в розмірі 5% за умови повної передплати вартості товару, зарахувавши при цьому вже здійснену позивачем оплату. Так, 27.02.2017 р. сторонами був укладений договір поставки № 27/02-11 (далі – договір № 27/02-11), згідно з умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність (поставити), а покупець – оплатити та прийняти мінеральні добрива (далі – товар), загальна кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю виміру, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначені сторонами у специфікації, яка є додатком до цього договору і становить його невід'ємну частину. Пунктом 3.2 договору № 27/02-11 передбачено, що товар відвантажується зі складу постачальника на склад покупця за умови 100% сплати рахунку-фактури. Доставка товару здійснюється протягом 2 календарних днів з моменту надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п. 3.3 договору № 27/02-11). Згідно зі специфікацією до договору № 27/02-11 відповідач зобов'язувався поставити позивачу товар загальною вартістю 222 104,60 грн. з урахуванням знижки у розмірі 5% від загальної суми. Позивач на виконання умов договору № 27/02-11 сплатив на користь відповідача грошові кошти в сумі 105 206,10 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 28 від 27.02.2017 р. Таким чином, позивач оплатив товар на загальну суму 222 104,60 грн. (116 898,50 грн. + 105 206,10 грн.), проте, відповідач в порушення умов укладених сторонами договорів поставки свого обов'язку передати оплачений товар позивачу не виконав. У зв'язку з цим, як свідчать матеріали справи, 06.03.2017 р. позивач, як покупець, уклав із Товариством з обмеженою відповідальністю «НТ Едельвейс», як постачальником, договір купівлі-продажу № 070/2017 на придбання товару, аналогічного тому, який не поставив відповідач, проте, за вищою ціною. За таких обставин позивач просив стягнути з відповідача різницю у вартості товару та попередню плату перераховану на користь ТОВ «ПСМГ». Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Частиною 1 ст. 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України). Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України). Також частиною 3 ст. 693 ЦК України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Судом встановлено, що вартість оплаченого позивачем і не переданого йому товару становить 222 104,60 грн. Водночас, відповідач доказів, які б підтверджували повернення попередньої оплати за непоставлений товар позивачу або спростовували доводи останнього, суду не надав, відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 222 104,60 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.   Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача збитки в розмірі 27 650,08 грн., що виникли внаслідок невиконання відповідачем обов'язку поставити товар, та становлять різницю у вартості товару (карбамід (біг-бег), що була запропонована відповідачем та іншим постачальником (ТОВ «НТ Едельвейс»). Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Згідно з ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що особа, яка порушила зобов'язання, несе цивільно-правову відповідальність, зокрема у виді відшкодування збитків. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки боржника, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов'язання; наявності шкоди (збитки – це грошове вираження шкоди); причинного зв'язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини боржника. За відсутності хоча б однієї із названих умов цивільно-правова відповідальність у виді відшкодування майнової шкоди не настає (постанова Верховного Суду України від 18.03.2015 р. у справі № 3-18гс15). На підтвердження понесених ним збитків позивач долучив до матеріалів справи раніше зазначений договір купівлі-продажу № 070/2017 від 06.03.2017 р., специфікацію № 1 до нього, а також видаткову накладну № 4 від 06.03.2017 р. та товарно-транспортну накладну № Р4 від 06.03.2017 р., проте, не надав доказів на підтвердження оплати товару (карбаміду (біг-бег), придбаного у іншого постачальника, відтак, не довів наявність понесених ним витрат і збитків, та, відповідно, одночасну наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, що виключає застосування до відповідача такої міри відповідальності як відшкодування шкоди. Крім того, суд зазначає, що чинним законодавством України закріплений принцип свободи договору. Так, згідно з приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Отже, укладаючи договір купівлі-продажу з іншим постачальником на придбання товару, аналогічного тому, який не поставив відповідач, позивач на власний розсуд обирав контрагента та визначав умови такого договору, у тому числі й умови щодо вартості товару, тому різниця між вартістю товару, яка була запропонована відповідачем і іншим постачальником, не є збитками в розумінні ст. ст. 224, 225 ГК України. За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог СГ «Еммануїл» про стягнення з ТОВ «ПСМГ» збитків в розмірі 27 650,08 грн. Згідно зі ст. 49 ГПК України у разі часткового задоволення позовних вимог судові витрати за позовом покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 32 – 34, 49, 75, 82 – 85 Господарського процесуального кодексу України, суд ВИРІШИВ: Позовні вимоги Селянського (фермерського) господарства «Еммануїл» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСМГ» про стягнення 249 754,68 грн. задовольнити частково. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПСМГ» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 49, ідентифікаційний код 37847997) на користь Селянського (фермерського) господарства «Еммануїл» (39252, Полтавська обл., Кобеляцький район, село Шенгури, вул. Садова, буд. 6, ідентифікаційний код 31443387) попередню оплату в сумі 222 104 (двісті двадцять дві тисячі сто чотири) грн. 60 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 3 331 (три тисячі триста тридцять одна) грн. 57 коп. У решті позовних вимог - відмовити. Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 11 вересня 2017 року. Повний текст рішення підписаний 18 вересня 2017 року. Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення. Суддя                                                                                           Головіна К.І.