Рішення

від 12.09.2017 по справі 910/11462/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017Справа №910/11462/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк

до Приватного підприємства АМТТ-Трейд

про стягнення 44297 грн. 07 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача : Чубатюк І.В. - представник за довіреністю № 1045 від 21.03.2017;

від відповідача: Вайнер О.Л. - представник на підставі договору про надання правової допомоги б/н від 11.05.2017 та ордеру серії КВ № 163194 від 01.08.2017.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

13.07.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк з вимогами до Приватного підприємства АМТТ-Трейд про стягнення 44297 грн. 07 коп., з яких 14830 грн. 37 коп. основного боргу, 5340 грн. 28 коп. пені, 20342 грн. 20 коп. штрафу, 562 грн. 56 коп. 3%; річних та 3221 грн. 66 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 1000/16 від 28.04.2016 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги за актом надання послуг № 219330 від 15.08.2016 на суму 588 грн. 60 коп., актом надання послуг № 218446 від 15.08.2016 на суму 52091 грн. 84 коп. та актом надання послуг № 218360 від 15.08.2016 на суму 49618 грн. 15 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 14830 грн. 37 коп. Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5340 грн. 28 коп. за період з 24.08.2016 по 01.06.2017, штраф у розмірі 20342 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 562 грн. 56 коп. за період з 24.08.2016 по 01.06.2017 та інфляційні втрати у розмірі 3221 грн. 66 коп. за період з 05.09.2016 по 01.06.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11462/17, розгляд справи призначено на 01.08.2017.

У судовому засіданні 01.08.2017, відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 18.08.2017.

17.08.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 9344 грн. 40 коп., штраф у розмірі 20459 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 977 грн. 08 коп. та інфляційні втрати у розмірі 12078 грн. 72 коп.

18.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке було задоволено судом.

18.08.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання, в якому відповідач просив суд зобов'язати позивача надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви та доданих до неї документів (з огляду на неотримання її відповідачем) та зобов'язати позивача надати обгрунтування позовних вимог з урахуванням сплаченого відповідачем боргу (суми основного боргу) у повному обсязі шляхом подання заяви про зменшення позовних вимог чи іншим шляхом.

Розглянувши у судовому засіданні 18.08.2017 вказане клопотання відповідача, суд відмовив в його задоволенні, зважаючи на те, що позивачем було долучено до позовної заяви докази направлення на адресу місцезнаходження відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів (опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек).

При цьому, подання заяви про зменшення позовних вимог є правом позивача та суд не може зобов'язати позивача подати заяву про зменшення позовних вимог.

Водночас, як встановлено судом, 17.08.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 9344 грн. 40 коп., штраф у розмірі 20459 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 977 грн. 08 коп. та інфляційні втрати у розмірі 12078 грн. 72 коп. Водночас, у вказаній заяві позивач зазначив, що сума основного боргу була повністю сплачена відповідачем.

У судовому засіданні 18.08.2017, розглянувши подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона, по суті, є заявою про відмову від позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу, та заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Водночас, як встановлено судом, у поданій до суду заяві про зменшення позовних вимог, позивач не просить стягнути з відповідача суму основного боргу (14830 грн. 37 коп.), а лише заявляє вимоги про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

За таких обставин, враховуючи, що зменшенням позовних вимог є відповідне зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві, беручи до уваги, що у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 14830 грн. 37 коп., а у заяві про зменшення позовних вимог, вимог про стягнення з відповідача основного боргу позивачем не заявлено, суд дійшов висновку, що подана позивачем заява є, по суті, заявою про відмову від позову в частині основного боргу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. До прийняття відмови позивача від позову або до затвердження мирової угоди сторін господарський суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Судом встановлено, що заява про відмову від позову в частині основного боргу підписана представником позивача, який відповідно до довіреності № 1045 від 21.03.2017 має право повної або часткової відмови від позову.

З огляду на викладене, роз'яснивши позивачу процесуальні наслідки відмови від позову, суд прийняв відмову позивача від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 14830 грн. 37 коп., про що зазначено у протоколі судового засідання від 18.08.2017.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Так, у позовній заяві, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних, інфляційні втрати, нараховані за прострочення оплати наданих позивачем послуг за актом надання послуг № 219330 від 15.08.2016 на суму 588 грн. 60 коп. та за актом надання послуг № 218360 від 15.08.2016 на суму 49618 грн. 15 коп.

Наразі, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню, 3% річних та інфляційні втрати, додатково нараховані за прострочення оплати вартості, наданих позивачем послуг за актом надання послуг № 218446 від 15.08.2016 на суму 52091 грн. 84 коп., що є одночасною зміною предмету та підстав позову, так як предметом позову є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за прострочення оплати за конкретними актами надання послуг, а підставою позову є прострочення з оплати послуг, наданих за конкретними актами надання послуг.

Крім того, у позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5340 грн. 28 коп., нараховану за період з 24.08.2016 по 01.06.2017, 3% річних у розмірі 562 грн. 56 коп., нарахованих за період з 24.08.2016 по 01.06.2017, та інфляційні втрати у розмірі 3221 грн. 66 коп., нараховані за період з 05.09.2016 по 01.06.2017.

Разом з тим, наразі позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 9344 грн. 40 коп., нараховану за період з 24.08.2016 по 10.07.2017, 3% річних у розмірі 977 грн. 08 коп., нараховані за період з 24.08.2016 по 10.07.2017, та інфляційні втрати у розмірі 12078 грн. 72 коп., нараховані за період з 26.08.2016 по 10.07.2017.

Суд зазначає, що подана позивачем заява про зменшення позовних вимог (в частині стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат) є по суті, заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову, так як предметом позову є стягнення з відповідача конкретного розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат, а підставами позову є наявність прострочення з оплати за конкретний період.

Таким чином, зміна періоду нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат (підстави позову), у зв'язку з чим збільшується розмір пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат (предмет позову), є одночасною зміною предмету та підстав позову.

За таких обставин, суд не прийняв до розгляду подану позивачем заяву (в частині стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат), оскільки вона є заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову.

12.09.2017 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач визнав позовні вимоги в частині пені у розмірі 5340 грн. 28 коп., штрафу у розмірі 16459 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 562 грн. 56 коп. та інфляційних втрат у розмірі 3221 грн. 66 коп.

12.09.2017 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 5726 грн. 27 коп. за період з 24.08.2016 по 09.07.2017, штраф у розмірі 20342 грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 608 грн. 88 коп. за період з 24.08.2016 по 09.07.2017 та інфляційні втрати у розмірі 3458 грн. 95 коп. за період з 05.09.2016 по 09.07.2017.

Розглянувши у судовому засіданні 12.09.2019 подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, суд дійшов висновку, що вона, по суті, є заявою про одночасну зміну предмету та підстав позову в частині вимог про стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, так як позивачем збільшено заявлений до стягнення розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат (предмет позову) у зв'язку із збільшенням періоду їх нарахування (по 09.07.2017, тоді як у позовній заяві позивачем були заявлені до стягнення з відповідача пеня, 3% річних та інфляційні втрати, нараховані по 01.06.2017), з огляду на що не прийняв до розгляду вказану заяву позивача.

При цьому, у п. 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про судове рішення від 23.03.2012 № 6 зазначено, що зміна предмета або підстав позову за заявою позивача допустима лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та якщо при цьому не порушено процесуальних прав відповідача, передбачених статтями 22 і 23 ГПК, і відповідачеві було надано можливість подання доказів щодо нового предмета або підстав позову та наведення його доводів у судовому засіданні. У зв'язку із збільшенням позивачем розміру позовних вимог відповідач вправі вимагати відкладення розгляду справи (у межах строків вирішення спору, передбачених статтею 69 ГПК) для подання відповідних доказів, але лише в тому випадку, коли таке збільшення обґрунтовується обставинами, про які не було зазначено в позовній заяві, та/або доказами, відсутніми у матеріалах справи.

З наведеного вбачається, що з метою непорушення процесуальних прав відповідача, позивач повинен надіслати відповідачу заяву про збільшення позовних вимог (заяву про зімну предмету,підстав позову).

Водночас, позивачем не надано суду доказів надсилання поданої 12.09.2017 (в день судового засідання) заяви про збільшення позовних вимог на адресу відповідача, у зв'язку з чим, та беручи до уваги встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, строки вирішення спору, суд не прийняв до розгляду подану позивачем 12.09.2017 заяву.

Враховуючи викладене, суд здійснює розгляд позовних вимог у розмірі, які заявлено позивачем у позовній заяві (44297 грн. 07 коп., з яких 14830 грн. 37 коп. основного боргу, 5340 грн. 28 коп. пені, 20342 грн. 20 коп. штрафу, 562 грн. 56 коп. 3%; річних та 3221 грн. 66 коп. інфляційних втрат).

Представник позивача у судовому засіданні 12.09.2017 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 12.09.2017 надав усні пояснення по суті спору, проти задоволення позову в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 5340 грн. 28 коп., штрафу у розмірі 16459 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 562 грн. 56 коп. та інфляційних втрат у розмірі 3221 грн. 66 коп. не заперечив.

У судовому засіданні 12.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

28.04.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк (експедитор) та Приватним підприємством АМТТ-Трейд (клієнт) укладено Договір № 1000/16 про надання послуг транспортно-експедиторських послуг з перевезення у контейнерах експортно-імпортних та транзитних вантажів, відповідно до умов якого експедитор зобов'язується за відповідну плату та за рахунок клієнта надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів у великовантажних контейнерах морським, автомобільним, залізничним транспортом, а також додаткові послуги, необхідні для організації доставки вантажу.

Відповідно до п. 2.1 Договору № 1000/16 від 28.04.2016 організація виконання експедитором визначених договором послуг здійснюється на підставі заявки, яка оформлюється та узгоджується сторонами. Заявка є додатком та невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.2 Договору № 1000/16 від 28.04.2016 в заявці визначаються характеристики вантажу, його особливості, вага і кількість вантажу (контейнерів), маршрут, вид транспорту, вартість послуг (ставка) з врахуванням плати експедитору, перелік послуг, що замовляються, найменування вантажовідправника та вантажоодержувача та інші необхідні умови.

Відповідно до п. 2.3 Договору № 1000/16 від 28.04.2016 заявка складається на кожне перевезення в письмовій формі, завіряється печаткою, підписується уповноваженою особою клієнта та передається експедитору засобами факсимільного зв'язку або електронною поштою.

Відповідно до п. 4.1 Договору № 1000/16 від 28.04.2016 вартість послуг (ставка) узгоджується сторонами в заявці.

Згідно з п. 8.1 Договору № 1000/16 від 28.04.2016 цей договір набуває чинності з дати його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе обов'язків.. Договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення дії договору не надішле письмове повідомлення другій стороні про його розірвання.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Згідно з ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про транспортно-експедиторську діяльність за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

З аналізу Договору № 1000/16 від 28.04.2016 вбачається, що він є рамковим договором, тобто таким, що укладений з метою багаторазового застосування, який містить загальні умови надання позивачем транспортно-експедиторських послуг, та при цьому погодження істотних умов (найменування послуг, їх вартість, тощо) кожного окремого зобов'язання з організації перевезень повинно здійснюватись шляхом укладення між сторонами відповідних заявок.

Судом встановлено, що 29.07.2016 між сторонами було укладено Заявку № 3 про надання транспортно-експедиторських послуг, в якій сторони погодили найменування послуг, вид транспорту, найменування вантажу, що перевозиться, вагу вантажу, маршрут перевезення вантажу, вантажовідправника та вантажоодержувача вантажу, номери контейнерів, в яких перевозиться вантажі (BEAU2126021, GLDU5755401), та вартість послуг, що надаються позивачем (4100 дол США 00 центів).

Судом встановлено, що у серпні 2016 року позивач надав відповідачу транспортно-експедиторські послуги за Договором № 1000/16 від 28.04.2016 на загальну суму 102298 грн. 59 коп. , що підтверджується актами надання послуг, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб позивача і відповідача (якісні належним чином засвідчені копії актів долучені позивачем до матеріалів справи 18.08.2017).

Зокрема, судом встановлено, що 15.08.2017 позивач надав відповідачу послуги за Договором № 1000/16 від 28.04.2016 на суму 52091 грн. 84 коп., що підтверджується актом надання послуг № 218446 від 15.08.2016, в якому міститься посилання на реквізити Договору № 1000/16 від 28.04.2016 та контейнери BEAU2126021, GLDU5755401; 15.08.2017 позивач надав відповідачу послуги за Договором № 1000/16 від 28.04.2016 на суму 49618 грн. 15 коп., що підтверджується актом надання послуг № 218360 від 15.08.2016, в якому міститься посилання на реквізити Договору № 1000/16 від 28.04.2016 та контейнери BEAU2126021, GLDU5755401; 15.08.2017 позивач надав відповідачу послуги за Договором № 1000/16 від 28.04.2016 на суму 588 грн. 60 коп., що підтверджується актом надання послуг № 219330 від 15.08.2016, в якому міститься посилання на реквізити Договору № 1000/16 від 28.04.2016 та контейнери BEAU2126021, GLDU5755401.

При цьому, судом встановлено, що в акті надання послуг № 218446 від 15.08.2016 на суму 52091 грн. 84 коп. міститься посилання на рахунок на оплату № 218446 від 08.08.2016, в акті надання послуг № 218360 від 15.08.2016 на суму 49618 грн. 15 коп. міститься посилання на рахунок на оплату № 218360 від 05.08.2016, та в акті надання послуг № 219330 від 15.08.2016 міститься посилання на рахунок на оплату № 219330 від 15.08.2016 (копії вказаних рахунків долучено позивачем до позовної заяви).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.3 Договору № 1000/16 від 28.04.2016 оплата робіт та послуг здійснюється клієнтом протягом 3-х банківських днів з часу пред'явлення рахунку на умовах передплати, якщо в заявці або інших додатках до договору на конкретну партію вантажу не узгоджені інші терміни, порядок та умови розрахунків. Рахунки, що пред'являються експедитором за цим договором, можуть направлятися засобами електронної пошти, факсимільним зв'язком, за допомогою поштових служб, або вручатися особисто представнику клієнта.

Судом встановлено, що 17.08.2016 позивач направив на адресу відповідача рахунок на оплату № 219330 від 15.08.2016 на суму 588 грн. 60 коп. та акт надання послуг № 219330 від 15.08.2016 на суму 588 грн. 60 коп., що підтверджується супровідним листом Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк № 3011 від 17.08.2016, копією накладної кур'єрської служби за № 148-011813 та листом кур'єрської служби (ТОВ Дата сервіс ) № 50 від 30.05.2017, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

При цьому, з листа № 50 від 30.05.2017 кур'єрської служби (ТОВ Дата сервіс ) вбачається, що документи, які були надіслані позивачем за накладною № 148-011813 були вручені відповідачу 18.08.2016.

Крім того, судом встановлено, що 19.08.2016 позивач направив на адресу відповідача рахунок на оплату № 218446 від 08.08.2016 на суму 52091 грн. 84 коп., акт надання послуг № 218446 від 15.08.2016 на суму 52091 грн. 84 коп., рахунок на оплату № 218360 від 05.08.2016 на суму 49618 грн. 15 коп., акт надання послуг № 218360 від 15.08.2016 на суму 49618 грн. 15 коп., що підтверджується супровідним листом Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк № 3050 від 19.08.2016, копією накладної кур'єрської служби за № 148-011847 та листом кур'єрської служби (ТОВ Дата сервіс ) № 50 від 30.05.2017, копії яких долучено позивачем до позовної заяви.

При цьому, з листа № 50 від 30.05.2017 кур'єрської служби (ТОВ Дата сервіс ) вбачається, що документи, які були надіслані позивачем за накладною № 148-011847 були вручені відповідачу 22.08.2016.

Вказані обставини (щодо факту та дат отримання відповідачем надісланих позивачем вказаних документів) відповідачем не заперечувались.

За таких обставин, враховуючи дати отримання відповідачем надісланих позивачем рахунків на оплату, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити рахунок на оплату № 219330 від 15.08.2016 на суму 588 грн. 60 коп. (акт надання послуг № 219330 від 15.08.2016) у строк до 23.08.2016 включно; рахунок на оплату № 218446 від 08.08.2016 на суму 52091 грн. 84 коп. (акт надання послуг № 218446 від 15.08.2016) у строк до 26.08.2016 включно, рахунок на оплату № 218360 від 05.08.2016 на суму 49618 грн. 15 коп. (акт надання послуг № 218360 від 15.08.2016) у строк до 26.08.2016 включно.

Судом встановлено, що 05.09.2016 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 20000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218360 від 05.08.2016); 05.10.2016 - грошові кошти у розмірі 10000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218446 від 08.08.2016); 19.10.2016 - грошові кошти у розмірі 2468 грн. 22 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218446 від 08.08.2016); 20.10.2016 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218446 від 08.08.2016); 26.10.2016 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218446 від 08.08.2016); 02.11.2016 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218446 від 08.08.2016); 11.11.2016 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218446 від 08.08.2016); 15.11.2016 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218446 від 08.08.2016); 10.01.2017 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218446 від 08.08.2016); 12.01.2017 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218446 від 08.08.2016); 23.01.2017 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218446 від 08.08.2016 та за рахунком № 218360 від 05.08.2016); 24.01.2017 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218360 від 05.08.2016); 25.01.2017 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218360 від 05.08.2016); 10.03.2017 - грошові кошти у розмірі 5000 грн. 00 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218360 від 05.08.2016); 10.07.2017 - грошові кошти у розмірі 14241 грн. 77 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 218360 від 05.08.2016); 10.07.2017 - грошові кошти у розмірі 588 грн. 60 коп. (призначення платежу - оплата за рахунком № 219330 від 15.08.2016), що разом становить 102298 грн. 59 коп ., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, долученими позивачем до матеріалів справи 17.08.2017.

Таким чином, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду (13.07.2017 - відповідно до вхідного реєстраційного штампу суду), відповідачем було у повному обсязі здійснено оплату за надані позивачем послуги за Договором № 1000/16 від 28.04.2016 (за актом надання послуг № 219330 від 15.08.2016 на суму 588 грн. 60 коп., актом надання послуг № 218446 від 15.08.2016 на суму 52091 грн. 84 коп. та актом надання послуг № 218360 від 15.08.2016 на суму 49618 грн. 15 коп.).

Водночас, звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідач у повному обсязі оплатив рахунок на оплату 218446 від 08.08.2016 на суму 52091 грн. 84 коп., тоді як заборгованість за рахунком № 218360 від 05.08.2016 становить 14241 грн. 77 коп., а заборгованість за рахунком № 219330 від 15.08.2016 на суму 588 грн. 60 коп. становить 588 грн. 60 коп., що разом складає 14830 грн. 37 коп.

При цьому, 17.08.2017 позивачем було подано заяву про відмову від позову в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 14830 грн. 37 коп.

Частиною 4 статті 78 Господарського процесуального кодексу України про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

Нормами пункту 4 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Таким чином, перевіривши повноваження представника позивача на відмову від позову, встановивши, що вказана дія не суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, роз'яснивши позивачу процесуальні наслідки відмови від позову, суд прийняв відмову позивача від позову в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 14830 грн. 37 коп.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 14830 грн. 37 коп., у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині позовних вимог (на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 5340 грн. 28 коп. за період з 24.08.2016 по 01.06.2017 (відповідно до розрахунку, викладеного у позовній заяві).

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.11 Договору № 1000/16 від 28.04.2016 клієнт несе відповідальність за несвоєчасну оплату експедитору вартості комплексу транспортно-експедиторських послуг у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення за весь термін тривання порушення.

Суд зазначає, що умова договору про нарахування пені за весь термін тривання порушення свідчить про те, що сторони у п. 5.11 Договору № 1000/16 від 28.04.2016 встановили інший період нарахування пені, ніж той, що визначений у ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, оскільки, по суті, встановлює право позивача нараховувати пеню по дату фактичної оплати відповідачем заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку в його обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк в частині стягнення з Приватного підприємства АМТТ-Трейд пені у розмірі 5340 грн. 28 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача штраф у розмірі 20342 грн. 20 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

При цьому, відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 5.11 Договору № 1000/16 від 28.04.2016, якщо термін прострочення перевищує 30 календарних днів, клієнт додатково сплачує штраф у розмірі 20% від вартості наданих послуг.

Таким чином, умовами договору передбачено право позивача на стягнення з відповідача штрафу у розмірі 20% від вартості наданих послуг (тобто, від всієї вартості наданих послуг за кожним актом надання послуг) у випадку, що прострочення з оплати кожного акту надання послуг у повному обсязі триває більше 30 календарних днів.

Механізм нарахування погодженої у договорі штрафної санкції не суперечить нормам закону, а саме ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, який є спеціальним нормативним актом у сфері господарських правовідносин.

З огляду на викладене, суд вважає необгрунтованими твердження відповідача, викладені у письмових поясненнях, поданих 12.09.2017, про безпідставність нарахування штрафу на суму вже виконаного зобов'язання (здійсненої часткової оплати), оскільки відповідно до п. 5.11 договору, сторони визначили, що штраф нараховується від вартості наданих послуг, а не від суми заборгованості.

Як встановлено судом, відповідач повинен був оплатити рахунок на оплату № 219330 від 15.08.2016 на суму 588 грн. 60 коп. (акт надання послуг № 219330 від 15.08.2016) у строк до 23.08.2016 включно; рахунок на оплату № 218446 від 08.08.2016 на суму 52091 грн. 84 коп. (акт надання послуг № 218446 від 15.08.2016) у строк до 26.08.2016 включно, рахунок на оплату № 218360 від 05.08.2016 на суму 49618 грн. 15 коп. (акт надання послуг № 218360 від 15.08.2016) у строк до 26.08.2016 включно.

Судом встановлено, що рахунок на оплату № 219330 від 15.08.2016 на суму 588 грн. 60 коп. (акт надання послуг № 219330 від 15.08.2016) був оплачений відповідачем 10.07.2017, рахунок на оплату № 218446 від 08.08.2016 на суму 52091 грн. 84 коп. (акт надання послуг № 218446 від 15.08.2016) у повному обсязі був оплачений відповідачем 23.01.2017, а рахунок на оплату № 218360 від 05.08.2016 на суму 49618 грн. 15 коп. (акт надання послуг № 218360 від 15.08.2016) у повному обсязі був оплачений 10.07.2017, що підтверджується платіжними дорученнями, долученими позивачем до позовної заяви 17.08.2017 (враховуючи призначення платежу, вказане у платіжних дорученнях).

Таким чином, відповідачем було прострочено оплату у повному обсязі кожного рахунку (кожного акту) більше ніж на 30 календарних днів, з огляду на що суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем 20% штрафу на підставі п. 5.11 Договору № 1000/16 від 28.04.2016 на всю суму наданих послуг за спірними актами (на загальну суму 102298 грн. 59 коп.).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк в частині стягнення з Приватного підприємства АМТТ-Трейд штрафу у розмірі 20342 грн. 20 коп. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 562 грн. 56 коп. за період з 24.08.2016 по 01.06.2017 та інфляційні втрати у розмірі 3221 грн. 66 коп. за період з 05.09.2016 по 01.06.2017.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк в частині стягнення з Приватного підприємства АМТТ-Трейд 3% річних у розмірі 562 грн. 56 коп. та інфляційних втрат у розмірі 3221 грн. 66 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

12.09.2017 до відділу діловодства суду відповідачем були подані письмові пояснення, в яких відповідач просив суд розподілити судові витрати (в тому числі витрати, понесені відповідачем на правову допомогу) пропорційно задоволених позовних вимог, враховуючи, що сума основного боргу була сплачена відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини 5 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідно до пункту 6.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013 № 7 витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Таким чином, відшкодовуються втрати, які були здійснені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 N 6-рп/2013 у справі N 1-4/2013.

Відповідачем долучено до матеріалів справи витяг з договору про надання правової допомоги б/н від 11.05.2017, підписаний представником відповідача та адвокатом Вайнером О.Л. та скріплений печатками сторін, відповідно до якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надати правову допомогу щодо представлення інтересів клієнта в судах України та виконавчій службі щодо відносин клієнта з будь-якими фізичними чи юридичними особами.

При цьому, адвокатом долучено до матеріалів справи копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 5492 та ордер на надання правової допомоги серія КВ № 163194 від 14.03.2017.

Крім того, адвокатом долучено до матеріалів справи видатковий касовий ордер від 11.09.2017, з якого вбачається, що за представлення інтересів Приватного підприємства АМТТ-Трейд у Господарському суді міста Києва щодо розгляду справи № 910/11462/17 відповідачем було сплачено адвокату винагороду у розмірі 16000 грн. 00 коп.

За змістом п. 6.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову.

Зважаючи на те, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк в частині стягнення з Приватного підприємства АМТТ-Трейд пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат задоволено у повному обсязі, а в іншій частині вимог позивачем було подано заяву про відмову від позову (у зв'язку з чим провадження підлягає припиненню у вказаній частині вимог), - витрати, понесені відповідачем у зв'язку з оплатою послуг адвоката, покладаються на відповідача. Враховуючи покладення вказаних судових витрат на відповідача, суд не встановлює обставини щодо обґрунтованості вартості та обсягу наданих адвокатом послуг та їх співрозмірності заявленим позовним вимогам.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, зважаючи на те, що сума основного боргу була сплачена відповідачем до звернення позивача з даним позовом до суду, судовий збір щодо позовних вимог про стягнення з відповідача суми основного боргу (щодо яких суд припинив провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від вказаних позовних вимог), покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч.ч. 1, 5 ст. 49, ст. 78, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства АМТТ-Трейд (04053, м. Київ, провулок Бехтеревський, буд. 4; ідентифікаційний код: 38618701) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк (65005, Одеська обл., м. Одеса, вул. Середня, буд. 83-А; ідентифікаційний код: 36554180) пеню у розмірі 5340 (п'ять тисяч триста сорок) грн. 28 коп., штраф у розмірі 20342 (двадцять тисяч триста сорок дві) грн. 20 коп., 3% річних у розмірі 562 (п'ятсот шістдесят дві) грн. 56 коп., інфляційні втрати у розмірі 3221 (три тисячі двісті двадцять дві) грн. 66 коп. та судовий збір у розмірі 1064 (одна тисяча шістдесят чотири) грн. 33 коп.

3. Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк від позову в частині позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства АМТТ-Трейд суми основного боргу у розмірі 14830 грн. 37 коп.

4. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Глобал Оушен Лінк до Приватного підприємства АМТТ-Трейд про стягнення 14830 грн. 37 коп.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 18.09.2017

Суддя І.М. Отрош