Рішення

від 11.09.2017 по справі 910/11236/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2017Справа №910/11236/17 За позовом Приватного акціонерного товариства Прикарпаттяобленерго

до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Форест Енергія

про стягнення заборгованості за спожиту активну та реактивну електричну енергію, перевищення граничних величин споживання електричної енергії, пені, річних та інфляційних збитків в розмірі 20 410,13 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Вацовська М.М., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства Прикарпаттяобленерго (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Форест Енергія (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за спожиту активну та реактивну електричну енергію, перевищення граничних величин споживання електричної енергії, пені, річних та інфляційних збитків в розмірі 20 410,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору про постачання електричної енергії № 3301059 від 20.07.2015 позивач поставив відповідачу електричну енергію, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання по оплаті поставленої електричної енергії в повному обсязі не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 порушено провадження у справі № 910/11236/17, розгляд справи призначено на 31.07.2017.

Представник позивача у судове засідання 31.07.2017 з'явився та подав заяву про відсутність аналогічного спору, представник відповідача не з'явився.

Враховуючи неявку представника відповідача в судове засідання, а також у зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 12.07.2017 про порушення провадження у справі № 910/11236/17, розгляд справи було відкладено на 11.09.2017.

У судове засідання 11.09.2017 представник позивача з'явився, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

20.07.2015 між Публічним акціонерним товариством Прикарпаттяобленерго (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Еко Форест Енергія (далі - відповідач, споживач) було укладено Договір на постачання електричної енергії № 3301059 (далі - Договір), відповідно до умов якого, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 400 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього Договору.

Відповідно до п. 2.1 Договору під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язується керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).

За умовами пункту 2.2.2 Договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електричну енергію, як різновид товару:

- в обсягах, визначених відповідно до розділу 5, та з урахуванням умов розділу 6 цього Договору (додаток 1 Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу );

- згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 8 Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін ;

- із дотриманням граничних показних якості електричної енергії, визначених державними стандартами.

У відповідності до п. 2.3.3 та 2.3.4 Договору споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 2 Порядок розрахунків та Додатку № 9 Графік зняття показів засобів облік електричної енергії та здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника те електроустановками споживача згідно з Додатком 11 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії .

Відповідно до п. 5.1 Договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 1 грудня поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії (Додаток № 1 Обсяги електричної енергії споживачу та субспоживачу ).

Згідно з п. 3 Додатку № 2 до Договору споживач здійснює попередню оплату у терміни визначені даним договором на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% обсягу постачання електричної енергії, вказаного у Додатку № 1 на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Розрахунковим періодом вважається період

Пунктом 2 Додатку № 2 до Договору визначено, що щомісячно 17 числа календарного місяця споживач направляє уповноваженого представника у відповідну районну філію постачальника для подання додатку № 6 Акт про використану електричну енергію , який є невід'ємною частиною Договору, одержання відповідних рахунків на оплату та надання постачальнику документів, що підтверджують оплату у розрахунковому періоді.

Відповідно до п. 3 Додатку № 2 до Договору споживач здійснює попередню оплату у терміни визначені даним договором на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100 % обсягу постачання електричної енергії, вказаного у Додатку 1 на поточний рахунок із спеціальним режимом використання. Розрахунковим періодом вважається період, який починається 17 числа поточного місяця і триває до 16 числа (включно) наступного місяця. Щомісячно споживач проводить остаточний розрахунок по всіх платежах, передбаченим даним Договором протягом 5 операційних днів з дня отримання рахунку.

Згідно з п. 1 Додатку № 3 До Договору розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача здійснюється відповідно до Методичних рекомендацій визначення технологічних витрат електричної енергії в трансформаторах і лініях електропередавання, затверджених Наказом № 399 від 21.06.2013 Міністерством енергетики та вугільної промисловості України.

Згідно п. 4 Додатку 9 до Договору зняття контрольних показників розрахункових засобів обліку може проводитися в будь-який час доби уповноваженими представниками (уповноваженим представником) постачальника.

Додатковою угодою від 25.03.2016 до Договору сторони дійшли згоди доповнити Додаток № 2 до Договору, зокрема пунктом 14, звіти, рахунки, попередження про припинення постачання електроенергії, акти звірки та інші документи, якими сторони здійснюють обмін у процесі виконання цього Договору, надають сторонами в електронному вигляді з використанням сервісу.

Також Додаток № 2 до Договору сторони доповнили пунктом 15, відповідно до якого, споживач може самостійно формувати рахунок на оплату електричної енергії за допомогою сервісу. У разі необхідності, рахунок в паперовому споживач може отримати у постачальника, звернувшись у філію або центр обслуговування клієнта відповідної філії постачальника.

19.10.2016 сторонами укладено Додатковий правочин про зміни до Договору, відповідно до якого, згідно з якого, зокрема очікуванні обсяги постачання електричної енергії відповідачу у березні 2017 становлять 8000 кВт/год.

27.03.2017 ТОВ Еко Форест Енергія через персональний кабінет клієнта, самостійно скоригувало договірну величину споживання електричної енергії на квітень 2017 року в сторону зменшення, до 3000 кВт/год.

Як зазначає позивач, у відповідачем утворилась заборгованість за спожиту у період з березня по квітень 2017 року електричну енергію у розмірі 12 833,17 грн., за реактивну електричну енергію у розмірі 2 118,45 грн., а також заборгованість у розмірі 4 470,56 грн. за перевищення договірного споживання у березні - квітні 2017 року.

Оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України Про електроенегетику споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно з п. 2.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 р. N 28, (далі - Правила) користування електричною енергією - споживання електричної енергії з дотриманням споживачем визначених відповідними договорами умов підключення електроустановок споживача до електричних мереж у точці приєднання, умов оплати купованої електричної енергії та режимів споживання електричної енергії для отримання договірних обсягів електричної енергії та величини потужності.

Відповідно до п. 1.3 Правил постачання електричної енергії для забезпечення потреб електроустановки здійснюється на підставі договору про постачання електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, або договору про купівлю-продаж електричної енергії, що укладається між власником цієї електроустановки (уповноваженою власником особою) та постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом.

Згідно з п. 5.1 Правил договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушуються договірні зобов'язання в частині оплати вартості поставленої електроенергії, внаслідок чого у відповідача за період з березня по квітень 2017 року утворилась заборгованість за отриману активну електричну енергію у розмірі 12 833,17 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів про використану електричну енергію з березень та квітень 2017 року та виставленими рахунками за березень - квітень 2017 року.

Пунктом 2.3.4 Договору визначено, що споживач зобов'язується здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника те електроустановками споживача згідно з Додатком 11 Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії , який складено відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої наказом Мінпаливенерго України від 17.01.02 № 19.

Відповідно до п. 3.4 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої Наказом Міністерства палива та енергетики України від 17 січня 2002 року N 19 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 лютого 2002 р. за N 93/6381, плата за споживання і генерацію реактивної електроенергії визначається трьома складовими величинами

П = П 1 + П 2 - П 3, (грн.) (3.1)

де П 1 - основна плата за споживання і генерацію реактивної електроенергії;

П 2 - надбавка за недостатнє оснащення електричної мережі споживача засобами КРП;

П 3 - знижка плати за споживання і генерацію реактивної електроенергії у разі участі споживача в оптимальному добовому регулюванні режимів мережі електропередавальної організації в розрахунковий період.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем в порушення умов Договору рахунків за перетікання реактивної електричної енергії за березень-квітень 2017 року у повному обсязі не сплатив.

В сою чергу, заборгованість відповідача у розмірі 2 118,45 грн. за перетікання реактивної електричної енергії за березень-квітень 2017 року підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів про перетікання реактивної електричної енергії за березень та квітень 2017 року.

Доказів оплати відповідачем вартості перетікання реактивної електричної енергії за березень та квітень 2017 року матеріали справи не містять.

Згідно з ч. 6 ст. 26 Закону України Про електроенергетику споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п. 4.2.2 Договору за перевищення договірних (граничних) величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього Договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної (граничної) величин. При цьому плата за перевищення договірної (граничної) величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150 кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 000 кВт.год і більше.

19.10.2016 сторонами укладено Додатковий правочин про зміни до Договору, відповідно до якого, згідно з якого, зокрема очікуванні обсяги постачання електричної енергії відповідачу у березні 2017 становлять 8000 кВт/год.

27.03.2017 ТОВ Еко Форест Енергія через персональний кабінет клієнта, самостійно скоригувало договірну величину споживання електричної енергії на квітень 2017 року в сторону зменшення, до 3000 кВт/год.

Оскільки у березні відповідачем було перевищено величину споживання на 1354 кВт/год. позивачем було виставлено відповідачу рахунок на 2 866,96 грн. за перевищення договірної величини споживання у березні 2017 року.

В свою чергу, у квітні відповідачем було перевищено договірну величину споживання на 801 кВт.год , в зв'язку з чим позивачем було виставлено рахунок на суму 1 603,60 грн.

Доказів оплати вартості відповідачем рахунків за перевищення договірного обсягу споживання електроенергії, матеріали справи не містять.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Оскільки, факт поставки позивачем у період з березня по квітень 2017 року відповідачу електричної енергії та факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасної та повної оплати електроенергії підтверджений матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 12 833,17 грн., за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 2 118,45 грн. та за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 4 470,56 грн.

Крім основної заборгованості позивач просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 590,51 грн., 10 % річних в розмірі 231,75 грн. та інфляційні втрати в розмірі 166,02 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 4.2.1 Договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, 10% річних та інфляційні збитки.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені, позивач допущено помилку при здійснені нарахування пені на суму боргу у розмірі 3 701,65 грн., а саме два рази здійснено нарахування за 14.04.2017.

Здійснивши власний розрахунок пені з урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 587,87 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань N 14 від 17 грудня 2013 року сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

З умов Договору вбачається, що сторони, керуючись положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України погодили, що споживач сплачує постачальнику 10% річних за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3 - 2.3.4 цього Договору, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком.

Судом визначено періоди нарахувань відповідно до умов Договору та приписів чинного законодавства України, а також здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 10 % річних та інфляційних втрат, та встановлено, що зазначені суми розраховані позивачем вірно. Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 10 % річних в розмірі 231,75 грн. та інфляційні втрати в розмірі 166,02 підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору у цій частині на відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Еко Форест Енергія (02660, м. Київ, проспект Визволителів, будинок 5, офіс 7; ідентифікаційний код: 38196728) на користь Приватного акціонерного товариства Прикарпаттяобленерго (76014, Івано-Франківська обл., місто Івано-Франківськ, вулиця Індустріальна, будинок 34; ідентифікаційний код: 00131564) заборгованість за спожиту активну електроенергію в розмірі 12 833 (дванадцять тисяч вісімсот тридцять три) грн. 17 коп., заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію у розмірі 2 118 (дві тисячі сто вісімнадцять) грн. 45 коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 4 470 (чотири тисячі чотириста сімдесят) грн. 56 коп., пеню в розмірі 587 (п'ятсот вісімдесят сім) грн. 87 коп., 10 % річних в розмірі 231 (двісті тридцять одна) грн. 75 коп., інфляційні втрати в розмірі 166 (сто шістдесят шість) грн. 02 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 599 (одна тисяча п'ятсот дев'яносто дев'ять) грн. 83 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.09.2017.

Суддя О.А. Грєхова