Рішення

від 12.09.2017 по справі 914/1507/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2017р. Справа № 914/1507/17

Суддя О.Запотічняк при секретарі В.Думин розглянула справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт ОСОБА_1» , м.Луцьк,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2В.С.» , м.Львів,

про стягнення 485 471,18 грн.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_3 - представник;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Порт ОСОБА_1» звернулося в Господарський суд Львівської області з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2В.С.» про стягнення 485 471,18 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за умовами договору суборенди від 01.05.2014р. № Д-315 ТзОВ Порт ОСОБА_1 передало ТзОВ ОСОБА_2В.С. в тимчасове платне користування Приміщення в будівлі Торгового центру, що знаходиться в м. Луцьку за адресою вул. Сухомлинського,1, а суборендар прийняв зазначене Приміщення та зобов'язався здійснювати оплату за користування ним.

Однак відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків, в зв'язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 342 467,20 грн.

З метою врегулювання порядку сплати заборгованості, 13.07.2016р. сторони укладали Угоду про порядок погашення наявної заборгованості по договору суборенди № Д-315 від 01 травня 2014р. Даною угодою було визначено, що станом на 12.07.2016року у суборендаря наявна заборгованість в розмірі 267 278,38 грн, яку він зобов'язується оплатити в наступному порядку:

до 31.08.2016 року - в розмірі 89 092,79 грн.;

до 30.09.2016 року - в розмірі 89 092,79 грн.;

до 31.10.2016 року - в розмірі 89 092,80 грн.

За період з 01 липня 2016 року по день закінчення строку суборенди, орендарем було нараховано платежі на загальну суму 75 188,82 грн, які відповідач не оплатив.

Окрім того, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі - 48 883,48 грн, штраф за прострочення понад 20 днів в сумі 37 571,31 грн., 3% річних в сумі 8 489,95 грн та інфляційні нарахування в сумі 48 059,24 грн.

Обставини справи: Розглянувши подані матеріали суд визнав їх достатніми для прийняття заяви до розгляду і ухвалою від 24.07.2017 року порушив провадження у справі та призначив судове засідання на 29.08.2017 року.

В судовому засіданні 29.08.2017р. розгляд справи було відкладено на 12.09.2017р. у зв'язку із неявкою представника відповідача.

В судове засідання 12.09.2017р. з'явився представник позивача, надав документи які витребовувались судом.

Відповідач не забезпечив явки уповноваженого представника в судове засідання, причин неявки не повідомив, відзиву на позов не подав, хоча належним чином про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення №7901411308505.

Представник позивача в наданих суду поясненнях підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задоволити з підстав наведених в позовній заяві та матеріалах справи.

Також судом було розглянуто заяву позивача про забезпечення позову.

Згідно поданої до суду заяви про забезпечення позову, позивач просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, належні ТОВ ОСОБА_2В.С. в розмірі 485 471 (чотириста вісімдесят п'ять тисяч чотириста сімдесят одна) грн. 18 коп., що відповідає розміру заборгованості відповідача, які знаходяться на рахунку - № 26003010570557 в ПАТ Укрсоцбанк , м. Київ, МФО 300023, або на будь-яких інших рахунках відповідача.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до п.1 Постанови Пленуму ВГС України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Обґрунтовуючи подану заяву позивач посилається на те, що він неодноразово намагалося владнати конфлікт в досудовому порядку, звертався до відповідача з усними проханнями та письмовими листами, вимогами, претензіями про сплату заборгованості згідно Договору суборенди № Д-315 від 01 травня 2014 року, однак відповідач, не відповідав на дані усні та письмові заяви, не виконав зобов'язань і не сплатив заборгованість , чим прямо порушив умови укладеного Договору суборенди № Д-315 від 01 травня 2014 року.

В той же час відповідачем не наведено суду жодних доказів існування обставин, які свідчать про вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду

З огляду на викладене суд прийшов до висновку, що в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову слід відмовити.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, а матеріалів справи достатньо для її розгляду по суті, у відповідності до ст. 75 ГПК України суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне:

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

28 квітня 2014 року між Приватним підприємством Реммеблі (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порт ОСОБА_1» (орендар) було укладено договір оренди №1 відповідно до умов якого орендодавець зобов'язався передати орендарю в тимчасове платне користування приміщення - частину будівлі, яка знаходиться на першому поверсі Торгового центру площею 7 670,4 м 2 , на другому поверсі торгового центру площею 10 515,4м 2 , на третьому поверсі Торгового центру площею 8 725,46, а орендар зобов'язався прийняти, оплатити користування і повернути приміщення орендодавцю на умовах договором.

Відповідно до п. 7.1 договору, строк дії договору становить 12 років та 2 місяці і починає обчислюватися з дня підписання акта приймання-передачі приміщення в оренду і закінчується в останній день строку.

01 травня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Порт ОСОБА_1 (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю ОСОБА_2В.С. (Суборендар) було укладено договір суборенди Д-315 за умовами якого орендар передав суборендарю в тимчасове платне користування приміщення в будівлі Торгового центру, що знаходиться в м. Луцьку за адресою вул. Сухомлинського, 1, а Суборендар прийняв зазначене Приміщення та зобов'язався здійснювати оплату за користування ним. Відповідно до п. 3.1, п.3.2 договору суборенди, приміщенням є частина будівлі, яка знаходиться на третьому поверсі Торгового центру, секція № Д-315. Площа Приміщення складає: 556,2 м 2 .

Факт передачі позивачем в оренду відповідачу обумовленого договором приміщення, підтверджується актом Приймання передачі приміщення для проведення опоряджувальних робіт від 01.05.2014р. та ОСОБА_2 приймання-передачі приміщення в оренду від 01.06.2014р. (а.с. 42,43).

Відповідно до п. 9.2. Договору розмір орендної плати за один місяць визначається як сума в гривнях, що обчислюється по формулі обумовленій сторонами в договорі.

Орендна ставка за цим Договором була визначена сторонами в розмірі 112,58 грн. за 1 кв. м., без ПДВ, щомісячно, що еквівалентно 14 доларам США по курсу НБУ 9,65 грн. за 1 долар США.

Пунктом 9.3. Договору визначено, що орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю.

Нарахування Орендної плати починається з дня підписання ОСОБА_4 приймання-передачі Приміщення і закінчується в день підписання ОСОБА_4 повернення Приміщення з оренди (п. 9.5. Договору).

Окрім того, відповідано до статті 10 договору суборенди, суборендар зобов'язався щомісячно оплачувати орендареві:

- суму експлуатаційних витрат (розраховується з формулою обумовленою договором) (п. 10.1);

- суму витрат на утримання електромереж (розраховується з формулою обумовленою договором) (п. 10.2);

- суму витрат на утримання торгового центру (розраховується з формулою обумовленою договором) (п. 10.3);

- витрати на оплату спожитих в приміщенні електроенергії і послуг з гарячого та холодного водопостачання та водовідведення (якщо такі надавались) в розмірі, який визначається згідно показань лічильників встановлених в приміщенні, та загальних зон Торгового Розважального Центру з використанням відповідних тарифів оплати, встановлених згідно чинного законодавства та в м. Луцьку для нежитлових приміщень. В разі відсутності ОСОБА_4 опломбування лічильників в Приміщенні, а також у випадках відсутності лічильників, пломб, їх пошкодження або несправності, - відшкодування вартості комунальних послуг розраховується Орендарем та сплачується Суборендарем за розрахунковою потужністю. Суборендар зобов'язується здійснювати компенсацію комунальних платежів та Експлуатаційних платежів за календарний місяць шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України на поточний банківський рахунок Орендаря протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати виставлення Орендарем рахунку (п. 10.4).

- компенсацію маркетингових платежів за календарний місяць (п. 10.5).

Відповідно до п.1 ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 526 ЦК України , зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України .

Однак відповідач неналежно виконував взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунків, в зв'язку із чим в нього виникла заборгованість

13.07.2016р. сторони укладали Угоду про порядок погашення наявної заборгованості по договору суборенди № Д-315 від 01 травня 2014 р. Даною угодою було визначено, що станом на 12.07.2016року у суборендаря наявна заборгованість перед орендарем по договору суборенди № Д-315 від 01 травня 2014 р. в розмірі 267 278,38 грн, в т.ч.:

- 139 203,29 грн заборгованість зі сплати суборенд них платежів;

- 59 603,92 грн заборгованість зі сплати експлуатаційних витрат;

- 68 471,17 грн заборгованість з відшкодування витрат на оплату спожитих комунальних послуг.

Згідно п.2 Угоди, суборендар зобов'язався здійснити повну оплату заборгованості по платежах на суму 267 278,38 грн в наступному порядку:

до 31.08.2016 року - в розмірі 89 092,79 грн.;

до 30.09.2016 року - в розмірі 89 092,79 грн.;

до 31.10.2016 року - в розмірі 89 092,80 грн.

Відповідно до п.1.2 даної угоди, сторони також визначили, що сума заборгованості визначена в п. 1.1 угоди (267 278,38 грн) не включає суму платежів, що будуть нараховані суборендарем орендарю за період з 01.07.2016р. по останній день суборенди.

Суборендар зобов'язується здійснити повну сплату заборгованості по платежах, що виникли за період з 01 липня 2016 року по останній день суборенди в строк не пізніше останнього числа місяця в якому відбулось припинення договору суборенди № Д-315 від 01.05.2014р.

15 липня 2016 року між сторонами було укладено додаткову угоду до договору суборенди № Д-315 від 01.05.2014р., відповідно до якої сторони дійшли згоди достроково розірвати договір суборенди №Д-315 від 01.05.2014р. та припинити його дію достроково з 15 липня 2016 року. Також сторони погодили, що з моменту розірвання договору зобов'язання сторін що виникли з договору, припиняються і сторони не вважають себе пов'язаними будь-якими правами та обов'язками, що виникли із договору. Розірвання договору не звільняє суборендаря від сплати заборгованості перед орендарем.

За період з 01 липня 2016 року по день закінчення строку суборенди, орендарем було нараховано суборендарю платежі на загальну суму 75188,82 грн згідно актів здачі-прийняття робіт (а.с. 66-73), а саме:

- 19 882,83 грн відшкодування витрат на оплату спожитих комунальних послуг;

- 12 268,61 грн відшкодування експлуатаційних витрат;

- 42 932,08 грн. суборендна плата;

- 105,30 оснащення інженерних систем.

Однак відповідач не сплатив платежі обумовлені угодою про порядок погашення наявної заборгованості по договору суборенди № Д-315 від 01 травня 2014 р. та не сплатив платежі нараховані за липень 2014 року, в зв'язку із чим в нього виникла заборгованість в сумі 342 467,20 грн.

Наявність даної суми боргу підтверджується також наявною в справі копією акту звірки взаєморозрахунків станом на 15.07.2016р., який підписаний та скріплений печатками з обох сторін (а.с. 74).

За неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі - 48 883,48 грн, штраф за прострочення понад 20 днів в сумі 37 571,31 грн, 3% річних в сумі 8 489,95 грн. та інфляційні нарахування в сумі 48 059,24 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із положеннями ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України: боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При нарахуванні пені, штрафу, 3% річних та інфляйфних втрат позивач посилається на розділ 5 Договору суборенди

Так, відповідно до п. 21.1 договору суборенди, у разі прострочення Суборендарем виконання зобов'язань по сплаті одного з Платежів, передбачених цим Договором, Суборендар зобов'язаний в кожному випадку сплатити Орендареві за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла протягом строку прострочення платежу.

Згідно п. 21.2 договору суборенди, у разі прострочення суборендарем виконання зобов'язань по сплаті одного з Платежів передбачених цим Договором, більше, ніж на двадцять днів, суборендар зобов'язаний у кожному такому випадку сплатити Орендареві штраф у розмірі 50 (п'ятдесяти) відсотків орендної плати за перший місяць строку договору .

Відповідно до п. 30.2 Договору суборенди, сторони визначили, що у разі розірвання дії Договору, не припиняються і залишаються в силі ті умови і положення договору, які стосуються наслідків його розірвання, сплати заборгованостей, сум неустойки і збитків.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із положеннями п.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст.1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як зазначає Пленум Вищого господарського суду України в постанові від 17 грудня 2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як вбачається з долучених позивачем до справи розрахунків, позивач нараховував відповідачу пеню на заборгованість в сумі 267 278,38 грн. визначену в угоді від 13.07.2016р., починаючи з 01.09.2016р. по 30.04.2017р.

В той же час, договір суборенди № Д-315 яким позивачу було надано право нараховувати таку пеню, в цей період вже не діяв.

Таким чином суд вважає, що нарахування позивачем пені на заборгованість в сумі 267 278,38 грн. є безпідставним.

Окрім того, позивачем здійснено нарахування пені на орендну плату за липень 2016 року починаючи з 25.06.2016р. до 25.12.2016р. включно.

Оскільки згідно умов договору суборенди було передбачено, що орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансом, не пізніше 25-го числа місяця, що передує оплачуваному місяцю, а договір суборенди є припиненим з 15.07.2016р. судом здійснено перерахунок пені за період з 26.06.2016р. до 15.07.2016р. на суму 42 932,08 грн (суборендна плата за липень 2016р.).

За результатами розрахунків судом встановлено, що до стягнення підлягає пеня в сумі 774,19 грн.

Також судом проведено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що до стягнення підлягають 3% річних в сумі 8 477,92 грн. та 48059,24 грн. інфляційних втрат.

Окрім того суд вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф в сумі 37 571,31грн в порядку передбаченому п. 21.2 договору, оскільки відповідачем було допущено порушення строків сплати орендної плати більш ніж на 20 днів .

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково в сумі 437 349,86 грн з яких: 342 467,20 грн боргу, 774,19грн пені, 37 571,31грн. штрафу, 8 477,92грн 3% річних, 48 059,24 грн інфляційних втрат .

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на винну сторону відповідача в сумі 6560,25грн. пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.28, 33, 43, 44, 48, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2В.С.» (79008, м.Львів, пр.-т. Свободи, 22, ідентифікаційний номер: 38218725) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Порт ОСОБА_1» (43000, Волинська область, м.Луцьк, вул. Сухомлинського, 1, ідентифікаційний номер:38339794) - 342 467,20 грн боргу, 774,19грн пені, 37 571,31грн штрафу, 8 477,92грн 3% річних, 48 059,24 грн інфляційних втрат та 6560,25 грн судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

5. Рішення суду може бути оскаржено згідно ст.ст. 91-95 ГПК України.

Повне рішення складено 18.09.2017р.

Суддя Запотічняк О.Д.