Рішення

від 14.09.2017 по справі 914/1461/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2017р. Справа № 914/1461/17

За позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві» , с.Проліски, Бориспільський район, Київська область

до відповідача: ОСОБА_1 підприємства «Пампл Груп» , смт. Брюховичі, Львівська область

про: стягнення 19 753,38 грн.

Суддя Ділай У.І.

Секретар Климишин Ю.О.

За участі представників:

Від позивача: не з'явився.

Від відповідача: не з'явився.

Заяв про відвід судді не подавалось. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не надходило.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини.

Розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві» до відповідача ОСОБА_1 підприємства «Пампл Груп» про стягнення 19 753,38 грн.

Ухвалою суду від 19.07.2017р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 03.08.2017р.

03.08.2017р. за вх.№26879/17 від позивача поступила Заява про відсутність у провадженні судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, немає справи зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав та немає рішення цих органів з такого спору.

Представник позивача в судовому засіданні 03.08.2017р. надав суду для огляду оригінали документів, копії яких додані до позовної заяви, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 03.08.2017р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою суду від 03.08.2017р. розгляд справи відкладено на 14.09.2017р.

11.09.2017р. до суду від представника позивача надійшла Заява про проведення розгляду справи за відсутності повноважного представника за матеріалами справи.

Представник позивача не з'явився в судове засідання 14.09.2017р.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання 14.09.2017р. повторно не забезпечив, вимог ухвали суду не виконав, хоча й був належним чином повідомлений про дату, місце та час розгляду справи рекомендованим листом.

Поштовий конверт з ухвалою від 19.07.2017р., направлений судом на адресу, зазначену в позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (79491, Львівська область, м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Соснова Поляна, 4-в), повернуті поштовим відділенням із відміткою «за закінченнм терміну зберігання» .

За змістом статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (п. 3.9.1 Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції ).

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

В процесі розгляду матеріалів справи суд

встановив:

29 серпня 2016 року позивач здійснив поставку товару, а відповідач прийняв поставлений товар, що підтверджується копією видаткової накладної № РН-1068 на загальну суму 25614,36грн., долученою до матеріалів справи (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Крім того, 09 вересня 2016 року позивач здійснив поставку товару, а відповідач прийняв поставлений товар, що підтверджується копією видаткової накладної № РН-1157 на загальну суму 14889,32грн., долученою до матеріалів справи (оригінал оглянуто в судовому засіданні).

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар. На дату розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем згідно первинних бухгалтерських документів становить 18 000,00грн.

Спір виник внаслідок того, що відповідач не виконав зобов'язань щодо своєчасної сплати вартості товару, ТзОВ «Візаві» звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 18000,00грн. основного боргу.

Крім того, позивач нарахував відповідачу відповідно до положень ст. 625 ЦК України 1442,56грн. інфляційних втрат та 310,82грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив із наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як встановлено судом, позивач шляхом поставки товару згідно накладної, а відповідач шляхом одержанням вказаного товару, створили певні права та обов'язки, які аналогічні цивільним правам та обов'язкам сторін за договором поставки продукції, встановленим статтями 655, 691, 692, 712 Цивільного кодексу України та статтею 265 Господарського кодексу України. Зокрема, у позивача виникло право вимагати оплати поставленого товару, а у відповідача виник обов'язок по оплаті вартості отриманого товару.

Положеннями ч. 2 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що договір поставки укладається на розсуд сторін. А згідно з приписами ст.181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, сам факт прийняття товару породжує обов'язок його оплати покупцем.

Як встановлено судом, позивач свої зобов'язання щодо поставки товару виконав повністю, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив, в результаті чого заборгованість відповідача перед позивачем становить 18000,00грн.

Відповідач про дійсність поставки та проти наявності заборгованості не заперечив, не спростував доводів позовної заяви, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Відповідач самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобов'язань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що в судовому засіданні позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати заборгованості за поставлений товар у розмірі 18000,00грн.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок позовних вимог, підстави та правильність нарахування суми 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, за якою боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, судом встановлено, що позивачем допущені помилки у нарахуванні суми інфляційних втрат, які не зменшують суму, що підлягає до стягнення, оскільки за розрахунками суду загальна сума таких проведених нарахувань є більшою, ніж просить стягнути позивач. Враховуючи, що суд при прийнятті рішення не може вийти за межі позовних вимог, а позивач не подавав такої заяви, відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 1442,56грн. інфляційних втрат та 310,82грн. 3% річних слід задоволити.

Судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 28, 33, 34, 44, 48, 49, 75, 82-84, 116 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з ОСОБА_1 підприємства «Пампл Груп» (79491, Львівська область, м. Львів, смт. Брюховичі, вул. Соснова Поляна, 4-в, ідентифікаційний код 39835606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Візаві» (08322, Київська область, Бориспільський район, с. Проліски, вул. Соборна, 12/13, ідентифікаційний код 32577665) 18000,00грн. основного боргу, 1442,56грн. інфляційних втрат, 310,82грн. 3% річних та 1600,00грн. судового збору.

3.Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 18.09.2017р.

Суддя Ділай У.І.