Рішення

від 18.09.2017 по справі 910/12745/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.09.2017Справа № 910/12745/17

Суддя Плотницька Н. Б., розглянувши матеріали справи

за позовомКомунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк" доПриватного підприємства "Катюша" простягнення 114 004 грн 35 коп. Представники:

від позивача: Хасін І.Б - представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.08.2017 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява від Комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк" до Приватного підприємства "Катюша" про стягнення 114 004 грн 35 коп. заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 12/2 від 01.06.2011, в тому числі: 108 941 грн 32 коп. основна заборгованість з урахуванням індексу інфляції, 5 063 грн 03 коп. 3 % річних за прострочення платежів з орендної плати.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що Приватне підприємство Катюша в порушення норм чинного законодавства України та укладеного сторонами договору оренди нерухомого майна № 12/2 від 01.06.2011 належним чином не виконало взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 56 204 грн 57 коп., крім того у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором позивачем нараховано інфляційних втрат у розмірі 52 736 грн 75 коп. та 3 % річних у розмірі 5 063 грн 03 коп.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2017 порушено провадження у справі № 910/12745/17, розгляд справи призначений на 18.09.2017

28.08.2017 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи рекомендації, викладені у пункті 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Таким чином, суд приймає зменшення позовних вимог та розглядає вимоги про стягнення з відповідача 56 204 грн 57 коп. заборгованості з орендної плати, 3 909 грн 22 коп. 3 % річних та 32 847 грн 94 коп. інфляційного збільшення боргу на користь позивача.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 18.09.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2011 між Комунальним закладом "Парк культури та відпочинку "Гідропарк" та Приватним підприємством "Катюша" укладено договір оренди № 12/2, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в оренду нежиле приміщення павільйон П-74 загальною площею 537,50 м 2 , що знаходиться за адресою: м. Київ, о. Передмістна слобідка, № 1, для організації пункту громадського харчування.

У відповідності до пункту 9.1. договору сторонами погоджено, що даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє з 01.06.2011 на 2 роки 364 дні.

Згідно з пунктом 3.1. договору орендна плата становить 19 826 грн 21 коп.

Відповідно до пунктів 3.5., 3.6. договору орендна плата сплачується орендарем починаючи з дати підписання акту приймання - передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві. Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором оренди комунального майна.

Відповідно до норм частини 1 та 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Згідно з частиною 3 статті 283 Господарського кодексу України об'єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об'єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об'єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

Згідно з нормами частин 1, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини 1 статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 287 Господарського кодексу України та статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк

У відповідності до статті 651 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частина 1 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Згідно з актом передачі-приймання об'єкту оренди, підписаного між представниками сторін 01.06.2011, орендодавець здав, а орендар прийняв в оренду павільйон П-74, загальною площею 537,50 м2, що знаходиться в навчальному корпусі, за адресою м. Київ, о. Передмістна слобідка, № 1.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати орендних платежів, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 52 736 грн 75 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема відповідачем не надано суду доказів оплати орендних платежів на суму 52 736 грн 75 коп. та доказів повернення позивачу об'єкта оренди за актом приймання-передачі.

Як встановлено судом, 30.05.2014 між Комунальним закладом "Парк культури та відпочинку "Гідропарк" та Приватним підприємством "Катюша" укладено додатковий договір № 1 про розстрочення заборгованості, відповідно до умов якої відповідач визнає та підтверджує на дату укладення даної угоди заборгованість перед позивачем за оплату орендних платежів згідно договору оренди нерухомого майна від 01.06.2011 № 12/, в сумі 61 404 грн 57 коп.

Згідно з пунктом 3 додаткового договору № 1 цей договір набирає чинності з моменту підписання сторонами.

Відповідно до пункту 1 додаткового договору № 1 сторони дійшли згоди, про розстрочення заборгованості яка виникла станом на 31.05.2014 у сумі 61 404 грн 57 коп., з наступним графіком погашення: до 30.06.2014 - 5 117 грн 05 коп., до 31.07.2014 - 5 117 грн 05 коп., до 31.08.2014 - 5 117 грн 05 коп., до 30.09.2014 - 5 117 грн 05 коп., до 31.10.2014 - 5 117 грн 05 коп., до 30.11.2014 - 5 117 грн 05 коп., до 31.12.2014 - 5 117 грн 05 коп., до 31.01.2015 - 5 117 грн 05 коп., до 28.02.2015 - 5 117 грн 05 коп., до 31.03.2015 - 5 117 грн 05 коп., до 30.04.2015 - 5 117 грн 05 коп., до 31.05.2015 - 5 117 грн 05 коп.

За змістом статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, нормами статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Вказаною статтею Цивільного кодексу України закріплено положення про співвідношення договору і закону в тих випадках, коли щодо певних відносин існує зазначення в актах цивільного законодавства, але сторони бажають за згодою між собою врегулювати ці відносини інакше. У такій ситуації сторони договору мають право вибору: використати норми акту цивільного законодавства для врегулювання своїх відносин або за власним розсудом відступити від положень актів цивільного законодавства шляхом встановлення в договорі інших правил поведінки, ніж це передбачено законодавством.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов додаткового договору № 1 про розстрочення заборгованості від 30.05.2014 та норм чинного законодавства не виконав в повному обсязі взяті на себе зобов'язання по здійсненню оплати орендних платежів за договором оренди нерухомого майна № 12/2 від 01.06.2011, а саме на виконання додаткового договору № 1 про розстрочення заборгованості від 30.05.2014 відповідачем здійснено лише часткову оплату на суму 5 200 грн 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 182 від 23.06.2014 на суму 2 00 грн 00 коп., № 196 від 01.07.2014 на суму 3 200 грн 00 коп., у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 56 204 грн 57 коп., що також не було спростовано відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати щомісячних платежів за додатковим договором № 1 про розстрочення заборгованості від 30.05.2014 у розмірі 56 204 грн 57 коп.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене та встановленням факту невиконання відповідачем обов'язку по здійсненні платежів за договором оренди нерухомого майна № 12/2 від 01.06.2011 з урахуванням додаткового договору № 1 про розстрочення заборгованості від 30.05.2014 та факту наявності заборгованості у розмірі 56 204 грн 57 коп., вимоги позивача про стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню у розмірі 56 204 грн 57 коп.

У зв'язку з неналежним виконання зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь інфляційні втрати у розмірі 32 847 грн 94 коп. та 3 % річних у розмірі 3 909 грн 22 коп., нараховані за період прострочення з серпня 2014 року по липень 2017 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому же місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", згідно з якими при застосуванні індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця - червня.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" стосовно того, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Судом враховано викладене у пункті 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", а саме те, що з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Судом перевірено розрахунки позивача та встановлено їх правильність та відповідність вимогам умов договору та чинного законодавства.

З огляду на вищенаведене та доведення факту невиконання відповідачем обов'язку по здійсненні платежів за договором оренди від 01.06.2011 № 12/2 з урахуванням додаткового договору № 1 про розстрочення заборгованості від 30.05.2014 та факту наявності заборгованості у розмірі 56 204 грн 57 коп., вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 32 847 грн 94 коп. та 3 % річних у розмірі 3 909 грн 22 коп., нараховані за період прострочення з серпня 2014 по липень 2017 підлягають задоволенню у повному обсязі за розрахунком позивача.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Катюша" (02660, місто Київ, Передмісна слобідка, ідентифікаційний код 21701675) на користь Комунального закладу "Парк культури та відпочинку "Гідропарк" (02660, місто Київ, Передмісна слобідка, ідентифікаційний код 02221219) заборгованість у розмірі 56 204 (п'ятдесят шість тисяч двісті чотири) грн 57 коп., 3 % річних у розмірі 3 909 (три тисячі дев'ятсот дев'ять) грн 22 коп. та інфляційні втрати у розмірі 32 847 (тридцять дві тисячі вісімсот сорок сім) грн 94 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 710 (одна тисяча сімсот десять) грн 07 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 19.09.2017

Суддя Н.Б. Плотницька