Рішення

від 11.09.2017 по справі 922/2369/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан ОСОБА_1, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2017 р.Справа № 922/2369/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Солді І Ко", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Оріон", м. Харків про стягнення 20846,69 грн. за участю представників:

позивача - ОСОБА_2, довіреність №374 від 29.12.2016

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Солді І Ко", м. Київ 17.07.2017 звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Оріон", м. Харків на свою користь заборгованість в розмірі 20 846,69 грн., яка виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за публічним договором поставки від 06.05.2015 року; 10938,92 грн. - сума основного боргу; пеня - 4432,20 грн.; 3291,34 грн. - штрафу за порушення зобов'язання; 431,30 грн. - 3% річних; 1752,93 грн. - індексу інфляції за весь час прострочення відповідачем зобов'язання. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач ТОВ "БК Оріон" не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені публічним договором поставки від 06.05.2015 року щодо своєчасної оплати за поставлений товар. Також до стягнення заявлені судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 19.07.2017 було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2369/17 та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 07.08.2017 об 11:10.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 07.08.2017 розгляд справи відкладено на 11.09.2017 об 11:10год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

Позивач в призначене судове засідання 11.09.2017 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач в призначене судове засідання 11.09.2017 не з'явився, ухвала господарського суду Харківської області від 07.08.2017 про порушення провадження у даній справі, яку було направлено на адресу відповідача, підтвердженою Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулась на адресу суду з довідкою поштового відділення: "за повідомленням про отримання поштового відправлення адресат не з'явився".

Відповідно до абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача у справі про дату, час та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що сторони були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, справа №922/2369/17 розглядається відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, - за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 11.09.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду даної справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач звернувся з даним позовом до господарського суду, в якому наголошує про те, що протягом 2016 року Приватне акціонерне товариство "Солді І Ко" (позивач, постачальник) постачало Товариству з обмеженою відповідальністю "БК Оріон" (відповідач, покупець) товар на підставі публічного договору поставки (далі-договір), розміщеного та оприлюдненого 06.05.2015 на офіційному сайті позивача - за електронною адресою http://metalvis.ua/support/legal-support.html.(т.с. І а.с. 17-19).

Відповідно до умов п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується передати (поставити) покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього його вартість.

Загальними положеннями договору, сторони визначили, що моментом укладення договору - є момент вчинення покупцем дій, спрямованих на придбання товару (отримання покупцем рахунку - фактури, товару за видатковою накладною, оплата товару тощо). Цією ж частиною договору встановлено, що безумовне та повне прийняття умов договору покупцем полягає в здійсненні покупцем дій, спрямованих на придбання товару (отримання покупцем рахунку - фактури, товару за видатковою накладною, оплата товару тощо).

Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вищевказаного договору, зі складу позивача відповідачу було відвантажено товар відповідно до видаткових накладних: № 18346 від 29.03.2016 на суму 2598,48 грн., № 18865 від 31.03.2016 на суму 460,50 грн., № 21362 від 11.04.2016 на суму 3272,82 грн., № 23987 від 20.04.2016 на суму 2310,00 грн. № 24386 від 21.04.2016 на суму 50,40 грн., №24339 від 21.04.2016 на суму 372,00 грн., № 27096 від 04.05.20016 на суму 920,10 грн., № 26979 від 04.05.2016 на суму 6206,52 грн., № 27100 від 04.05.2016 на суму 403,20 грн., № 29671 від 16.05.2016 на суму 1046,40 грн., № 35683 від 31.05.2016 на суму 105,18 грн., № 35406 від 31.05.2016 на суму 6697,08 грн., № 43741 на суму 3069,84 грн., № 47739 від 18.07.2016 на суму 655,50 грн., № 50466 від 26.07.2016 на суму 2973,54 грн., № 62651 від 14.09.2016 на суму 2692,32 грн. (т.с. І а.с. 21-36), вказані видаткові накладні підписані уповноваженою особою відповідача - ОСОБА_1 за відповідними довіреностями (т.с. І а.с. 37-38). Всього вартість поставленого товару згідно зазначених накладних складає 33833,88 грн.

Разом з тим, відповідачем в порушення своїх зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару, оплату із позивачем здійснено частково, а саме : 11.04.2016 сплачено 3272,82 грн., 20.04.2016 сплачено 2310,00 грн., 21.04.2016 - 422,40 грн., 04.05.2016 - 6760,92 грн., 22.08.2016 - 3058,98 грн., 06.09.2016 - 3069,84 грн. та 23.09.2016 сплачено 4 000,00 грн., загальна сума проведених відповідачем розрахунків за поставлений товар становить 22894,96 грн. (т.с. І а.с. 39-45), таким чином, сума боргу за отриманий товару становить 10938,92 грн.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1статті 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з п. 4.2. договору, оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем грошових коштів на рахунок постачальника у розмірі 100% (сто відсотків) від вартості товару. Форма розрахунків - безготівковий переказ.

Відповідно до ч.2,ч.3 ст.180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України) у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Наявність у відповідача зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 ЦК України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Згідно з вимогами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вина відповідача в порушенні зобов'язань по оплаті за надані позивачем послуги доведена матеріалами справи та визнана відповідачем.

В матеріалах справи відсутні, а відповідачем, в порушення статей 4-3, 33, 34 ГПК України не надано доказів оплати товару. Таким чином, факт невиконання відповідачем свого зобов'язання з оплати товару не спростовано відповідачем.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 10938,92 грн. заборгованості є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині заявлених до стягнення пені в розмірі 4432,20 грн. та штрафу в розмірі 3291,34 грн., суд зазначає про наступне.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України, частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України та частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Відповідно до п. 9.2 договору за порушення строку оплати, визначеного п. 4.3 договору, покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад З днів стягується штраф у розмірі 10% (десять відсотків) від вартості несплаченого вчасно товару.

Пунктом 13.1 договору сторони погодили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а щодо вимог про стягнення неустойки застосовується позовна давність тривалістю у три роки.

За розрахунком позивача, розмір пені складає 4432,20 грн., розмір штрафу - 3291,34 грн. (т.с. І а.с. 11-14).

Суд перевірив розрахунок позивача пені та штрафу, який нараховані на кожну видаткову накладну окремо, у зв'язку з чим приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пеню в розмірі 4432,20 та штрафу в розмірі 3291,34 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати в розмірі 1 752,93 грн. та 3% річних від суми боргу в розмірі 431,30 грн.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Суд перевірив розрахунок позивача 3 % річних та інфляційних втрат за загальний період з 30.03.2016 по 04.07.2017, у зв'язку з чим приходить до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 431,30 грн. та інфляційних втрат в розмірі 1752,93 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у даній справі, що складаються з 1600,00 грн. судового збору за майновий характер спору, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БК Оріон" (61000, м. Харків, площа Павлівська, буд. 1/3, код ЄДРПОУ: 38441077) на користь Публічного акціонерного товариства "Солді І Ко" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2, код ЄДРПОУ: 23162981, п/р 26002100297001 в ПАТ Альфа-Банк м. Київ, МФО 300346) - суму основного боргу в розмірі 10938,92 грн., пеню в розмірі 4432,20 грн., штраф у розмірі 3291,34 грн., індекс інфляції в розмірі 1752,93 грн., 3 % річних у розмірі 431,30 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 18.09.2017 р.

Суддя ОСОБА_3